Розроблено системологічну концепцію державного устрою України у контексті сучасних світових державотворчих процесів. Охарактеризовано теоретико-методологічні засади дослідження державного устрою. Виявлено загальні закономірності, тенденції, особливості реформування і модернізації державного ладу та державного устрою України за умов незалежності, а також зміни парадигми національно-державного будівництва. Запропоновано політологічну концепцію удосконалення державного устрою України. Комплексно досліджено історію теоретичного осмислення державного устрою як політичного інституту та здійснено її періодизацію. Осмислено досвід організації державного устрою України у ХХ ст., а також проаналізовано його концептуальні засади та чинники. Уточнено визначення держави та державного устрою у єдності субстанційних та інституційних сутнісних виявів. Значну увагу приділено основним гарантіям сучасного державного устрою нашої держави, заходи щодо його всебічного реформування, удосконалення та збереження унітарності України. Визначено основні напрями реформування адміністративно-територіального устрою нашої держави, в основі якого - вирівнювання статусу адміністративно-територіальних одиниць, а також поділ території України на регіони.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено наукову спадщину українських учених-емігрантів щодо окремих проблем становлення та розвитку історії державності України. Розкрито наукові погляди істориків-емігрантів щодо українського минулого, як складової та невід'ємної частини української історіографії. Особливу увагу приділено таким періодам української історії, як Київська Русь, Галицько-Волинська держава, Литовсько-Руське князівство, Козацько-гетьманська держава й Українська революція 1917 - 1921 рр. Визначено роль українських наукових емігрантських установ і товариств у справі організації дослідницької праці в галузі історії України.

  Скачати повний текст

Досліджено та класифіковано моделі систем державно-церковних відносин, впроваджені в світовій практиці, у зіставленні з історичним розвитком і сучасним станом системи державно-церковних відносин в Україні. Розкрито їх евристичну цінність для формування державної політики України. Запропоновано вдосконалення механізмів реалізації державної політики України у галузі релігійно-церковного життя шляхом впровадження системно-посередницької моделі управління. Уточнено та розкрито зміст окремих понять категоріального апарату державно-управлінської науки. Визначено пріоритетні напрями, шляхи реалізації та перспективи державної політики України в галузі релігійно-церковного життя.

  Скачати повний текст