На підставі аналізу архівних документів, мемуарів, матеріалів періодичних видань, творчої спадщини вітчизняної та зарубіжної історіографії у контексті українського національного відродження досліджено життєвий і творчий шлях діяча визвольних змагань 1917 - 1920 р. в Україні й українській міграції 1920 - на початку 1960-х рр., вченого-історика, мистецтвознавця, архітектора, художника-графіка, педагога В.Ю.Січинського (1894 - 1962). Висвітлено вплив М.Грушевського на формування його наукового світогляду. З'ясовано, що всі праці В.Січинського досліджують та популяризують у світі маловідомі аспекти історії України, національні традиції у різних галузях мистецтва, архітектури, освіти. Визначено місце творчого доробку у сучасній українській історичній науці й обгрунтовано наукову реабілітацію вченого для прийдешніх поколінь.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено наукову спадщину українських учених-емігрантів щодо окремих проблем становлення та розвитку історії державності України. Розкрито наукові погляди істориків-емігрантів щодо українського минулого, як складової та невід'ємної частини української історіографії. Особливу увагу приділено таким періодам української історії, як Київська Русь, Галицько-Волинська держава, Литовсько-Руське князівство, Козацько-гетьманська держава й Українська революція 1917 - 1921 рр. Визначено роль українських наукових емігрантських установ і товариств у справі організації дослідницької праці в галузі історії України.

  Скачати повний текст

Висвітлено, що митець постає як універсальна особистість у різних жанрових контекстах. Встановлено, що творчий спадок А. Гнатишина у галузі релігійної та паралітургійної музики охоплює 23 богослужбових цикли (серед них - 15 "Служб Божих", 5 циклів інших відправ і 3 молебні), 42 зразки окремих літургічних піснеспівів і церковних пісень, велика кількість аранжувань й обробок пісень на церковні свята, дитячий релігійний репертуар, аранжування церковних пісень для камерного вокального ансамблю. Зазначено, що високохудожній рівень доробку та мистецької діяльності А. Гнатишина відіграли роль потужного імпульсу розвою не лише українського, але й світового хорового виконавства, збагативши його методи, палітру засобів виразності та накресливши перспективи глибшого осягнення національної автентики. Обгрунтовано, що А. Гнатишин підніс хорову культуру українських богослужінь у діаспорі, відновив її національну тотожність і увиразнив з-поміж національно-мистецьких традицій інших християнських країн.

  Скачати повний текст

Висвітлено історичні етапи розвитку українського сакрального монументально-декоративного мистецтва зарубіжжя, його художньо-стилістичні відміни. Комплексно проаналізовано художньо-образні принципи формування екстер'єрного та інтер'єрного оздоблення в контексті об'ємно-просторового розвитку церковних споруд. За художньо-образними та стилістичними принципами розроблено технологію настінних оздоблень. Простежено розвиток іконостасу як основного елементу інтер'єрного оздоблення, за конструктивними та художньо-естетичними принципами розроблено його типологію. Виділено консервативно-традиційний та новаційний підходи в проектуванні та оздобленні церковних екстер'єрів та іконостасів.

  Скачати повний текст

Проаналізовано діяльність українського мистецтвознавця В.Січинського, визначено його місце в історії української культури та мистецтвознавства. Вивчено і систематизовано монографії вченого, статті та рецензії. Висвітлено його роль як теоретика мистецтва і художника-практика. Опрацьовано архівні матеріали, що раніше не публікувалися. Задокументовано спогади з родинного архіву В.Січинського. Досліджено кореспонденцію вченого. Розглянуто новації в роботах В.Січинського і з методологічних позицій українського мистецтвознавства переосмислено науковий доробок ученого, з'ясовано місце та значення його теоретичних концепцій у процесі розвитку української мистецтвознавчої думки ХХ ст.

  Скачати повний текст

Досліджено основні напрями суспільно-політичної діяльності української західної діаспори на прикладі США та Канади. Проаналізовано самоорганізацію суспільно-політичного життя діаспорних утворень даних країн. Визначено основні аспекти діяльності українських організацій США та Канади, простежена ретроспектива створення та діяльності Об'єднання Гуцулів Західної Діаспори. Доведено, що наслідком даної самоорганізації стало створення координаційного органу діаспори - Світового Конгресу Українців (СКУ), проаналізовано його статутні засади та принципи діяльності, визначено місце України в діяльності СКУ на сучасному етапі.

  Скачати повний текст

Розглянуто феномен закордонного українства як наукову проблему державної політики. Висвітлено шляхи й етапи формування української закордонної громади в історичному та політико-правовому вимірі. Проаналізовано основні механізми формування та здійснення державної політики історичної батьківщини щодо співвітчизників за кордоном на прикладі країн Центральної та Східної Європи, а також колишнього СРСР. Встановлено, що сучасну закордонну українську громаду умовно можна розділити на три складові: східна українська діаспора, західна українська діаспора та громадяни України, які постійно або тривало проживають поза межами України. Зазначено, що факт відриву від історичної батьківщини не за власним бажанням, а внаслідок перегляду та зміни державних кордонів позначився на самоусвідомленні та дещо відмінній психології діаспорного буття цієї категорії осіб. Співпраця з ними, сприяння реалізації їх освітніх, культурних та інформаційних прав має стати одним з пріоритетів державної етнополітики України.

  Скачати повний текст

Розглянуто культуротворчий процес української спільноти у сучасному полінаціональному суспільстві, що базуються на взаємодії національної традиції та інонаціональних культурних цінностей. Зазначено, що за умов інонаціонального середовища формуються та розвиваються різнонаправлені світогляди орієнтації етнічної групи, спрямовані на національне самоствердження, які вібито у творчості митців-емігрантів, а також конкретизуються в провідних естетичних напрямах релігійного мистецтва української діаспори другої половини XX ст. - консервувальний, синтезувальний, трансформувальний. Виявлено методи інтерпретації національної традиції: реставрація, модифікація, метаморфоза.

  Скачати повний текст