Розглянуто питання правомірності гуманітарної інтервенції у сучасному міжнародному праві. Сформульовано зміст, визначено юридичні ознаки та структуру гуманітарної інтервенції, здійснено її розмежування від суміжних інститутів: гуманітарної інтерцесії, гуманітарних операцій з порятунку власних громадян за кордоном, операцій з надання гуманітарної допомоги та підтримання миру. У науковий обіг введено поняття мінімального гуманітарного стандарту. Розглянуто практику здійснення односторонніх гуманітарних інтервенцій, проаналізовано питання їх правомірності. Особливу увагу приділено дослідженню інтервенції НАТО в Косово в 1999 р. Визначено нормативний зміст терміна "міжнародний мир", здійснено уточнення сутності даного поняття. Вивчено досвід застосування під егідою ООН примусових заходів збройного характеру у відповідь на масові грубі порушення прав людини. Проаналізовано статути регіональних міжнародних організацій щодо відповідності ознакам системи колективної безпеки та їх потенційної здатності виступати суб'єктами гуманітарної інтервенції.

  Скачати повний текст

Показано діяльність урядів арабських країн Близького Сходу та Магрибу на шляху вирішення питання стосовно статусу жінки-мусульманки у 1975 - 1995 рр. Для закріплення на міжнародному, а потім і національному законодавчому рівні положення щодо встановлення тендерної рівності організацією розроблено низку міжнародних нормативно-правових актів, які стали основою цього процесу. Підсумки проведення Десятиліть жінки ООН показали, що нерівноправність чоловіків і жінок у країнах Близького Сходу та Магрибу - гостра соціальна проблема, яка залишається пріоритетним завданням як ООН, так і національних урядів, однак на шляху до подібного співробітництва постає проблема менталітету арабського суспільства. Норми шаріату, релігійні й історичні традиції стають значною перешкодою на шляху співробітництва та реалізації прав і свобод жінок, ліквідації будь-яких проявів їх дискримінації, навіть за наявності такого консультанта та контролера, як ООН.

  Скачати повний текст

Зазначено, що принципи щодо статусу національних установ 1991 р. є міжнародними мінімальними стандартами. Визначено статус національних установ в універсальних і регіональних системах співробітництва держав, форми співробітництва міжнародних організацій з національними установами із захисту та заохочення прав людини. Висвітлено питання правового статусу актів міжнародних організацій щодо національних установ із захисту та заохочення прав людини й обгрунтовано їх правове значення. Запропоновано дефініцію національної установи із захисту та заохочення прав людини та класифікацію даних установ.

  Скачати повний текст