Досліджено декаданс як проблему авторської свідомості ряду українських письменників межі XIX - початку XX ст., що зазнали впливу занепадницької літератури, в аспектах її художньої та літературно-критичної рецепції. Зазначено, що творчість В.Стефаника, А.Кримського, О.Плюща відбиває пережитий письменниками декаденський досвід і збагачена моментом рефлексивності. Зауважено, що важливу роль в українському літературному процесі "кінця віку" відіграла поміркована позиція І.Франка, за якою поєднувались симпатія до художніх новацій з етико-персоналістичною тенденцією. Розглянуто також питання передумов українського декадансу, його сутнісних характеристик як духовно-інтелектуального феномену, художнього напряму, проблему ніцшеанства як форму самосвідомості декадансу, перспективи взаємодії занепадницької естетики з естетикою модернізму.

  Скачати повний текст

Досліджено драматургію російського символізму з точки зору символістської теорії драми як мистецтва, тісно пов'язаного з життям та культом. На основі ідентифікації драматичних творів В.Іванова, А.Бєлого, Ф.Сологуба з "сучасною містерією" зроблено висновок про повне підкорення дії дійству в експериментальних фрагментах і компроміс з традицією у всіх інших випадках. Встановлено вплив ідей мистецтва-культу на В.Брюсова та протидію їм у драматургії І.Анненського. Доведено зв'язок еволюції О.Блока з загальним розвитком символізму. З'ясовано теургічний підтекст "ліричних драм", значення циклоутворювальних зв'язків у драматургії О.Блока. Інтерпретовано "Пісню Долі" як спробу подолати кризу символізму та як твір "реалістичного символізму" - драму "Троянда й Хрест". Особливості символістського варіанта нової драми порівняно з чехівським та постсимволістським. Розглянуто функціональні відмінності ігрових прийомів у п'єсах О.Блока, М.Кузьміна, А.Ремізова. Висвітлено залежність ідеї театралізації життя М.Євреїнова від символістських уявлень про життєтворчість.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему формування художнього стилю неоромантизму в середовищі письменників-вісниківців, які об'єднувалися навколо націоналістичного журналу "Вісник" (у 1922 - 1932 рр. - "Літературно-науковий вісник"), що виходив у Львові за редакцією критика і політичного ідеолога Д. Донцова у 1922 - 1939 рр. Обгрунтовано необхідність поняття "вісниківство" як такого, що повніше та точніше пояснює культурне та літературне явище, якиим була різноманітна творчість співробітників "Вісника": істориків, філософів, політичних ідеологів, культурологів, критиків, письменників, мистецтвознавців, соціологів, етнографів. Вісниківський неоромантизм був течією у масштабному комплексі художніх явищ у напрямі неоромантизму в українській літературі кінця XIX - першої половини XX ст. Рекомендовано поняття "Празька школа" використовувати для означення підтечії у вісниківстві - творчості кількох письменників-неоромантиків, які менше політизували свою творчість. Відзначено роль Є. Маланюка, Л. Мосендза, О. Ольжича, О. Теліги, Ю. Липи, Ю. Клена, "пражан" - Н. Лівицької-Холодної, О. Лятуринської, М. Чирського, Зореслава, І. Ірлявського. Зазначено, що світогляд неоромантиків-націоналістів формувався на засадах філософії ірраціоналізму та волюнтаризму. Тому вони не сприймали ні позитивістських теорій народництва (побутового реалізму - в літературі), ні раціоналістично-експериментаторських аспектів естетики модернізму (декаденства й авангардизму - в літературі); у творчості орієнтувалися на європейських неоромантиків і парнасців - К. Гамсуна, Р. Кіплінга, П. Валері, Ш. Морра, Ж. Ередіа, А. Сюллі-Прюдома та ін., засвоїли водночас деякі моменти деякі моменти стилю модернізму від європейських і російських символістів. Тому їх можна назвати "консервативними модерністами". Велике значення для вісниківців мала християнська духовність, навіть католицизм, вони глибоко засвоїли естетику та поетику українського неокласицизму. Показано своєрідний синтез неокласики та неоромантики в їх творчості. Зазначено, що центральною особливістю їх поетики є оригінальна художня неоготика, тобто рекультивація традиційного європейського героїзму та містицизму, монументалізму й аристократичної вишуканості в мистецтві. Проведений систематичний аналіз творчості вісниківців дає змогу повніше представити літературний процес української еміграції та Галичини в міжвоєнний період, визначити його особливості, тенденції, пріоритети.

  Скачати повний текст

Здійснено теоретичне дослідження знакового образу-символу в українському символічному дискурсі. Доведено, що специфічними характеристиками знакового образу-символу є те, що він акумулює в собі ряд ознак: особливості стилістичного напряму, ментальну характеристику, національні особливості, індивідуально-авторську манеру письма, характеристику "аури часу". Даний висновок обгрунтовано та розвинено низкою конкретних теоретичних положень, зокрема уточнено визначення змісту поняття "символ" та вперше подано характеристику знакового образу-символу через порівняльний аналіз понять "архетипний образ" - "образ-символ" - "знаковий символ". Експліковано інтертекстуальні й індивідуально-авторські первні у знакових образах-символах. Виконано порівняльний аналіз українського та російського символічних дискурсів з позицій функціонування у них знакових символів. Здійснено аналіз знакових образів-символів як маркерів індивідуально-авторської манери письма, власних характеристик автора, його світоглядної позиції, вимог стилістичного напряму, наповненості часовими та національно-ментальними ознаками (через детальний текстологічний порівняльний аналіз знакових образів-символів у творах Карманського, Пачовського, Тичини та Блока).

  Скачати повний текст

Системно досліджено імпресіонізм в українській літературі як повноцінну стильову течію, що виникла в кінці XIX ст. та розвивалась на початку XX ст. Уперше обгрунтовано показано якісну відмінність між літературним імпресіонізмом і живописом, доведено існування в українській літературі на межі даних століть психологічного імпресіонізму. Запропоновано нове поняття "актуальний хронотоп", який є головною категорією історичної поетики, що характеризує естетичний феномен імпресіонізму в мистецтві. Висвітлено розвиток та особливості категорії історичної поетики - кута зору автора, що є обов'язковою ознакою української імпресіоністської прози. Уперше послідовно досліджено особливості зображально-виражальних засобів імпресіонізму: предметність зображення, "психологічність" вираження, адже предмети та зовнішні явища світу в імпресіонізмі найчастіше символізують явища внутрішнього світу. Показано взаємозв'язок між змінами форм художнього письма та проблематикою - увага до внутрішнього як самоцінного, індивідуальності й неповторності людини, її духовного всесвіту. Показано, що для розуміння українського психологічного імпресіонізму, який становить специфіку національної літератури, визначальними є "філософія переживання" В.Дільтея, теорія М.Бахтіна про "вирішальні питання буття" та теорія В.Франкла про "трагедію внутрішнього життя".

  Скачати повний текст

Виявлено синкретизм власне поетичного, живописного та музичного начал, взаємопроникнення прийомів у поетиці І.Северянина. Встановлено, що синестетичність є основним фактором формування структури поетичного образу. Проведено паралелі між естетикою лірики поета та живописом кінця XIX - початку XX ст. (російського та західноєвропейсього). Вперше здійснено аналіз живописно-зображального начала в творчості літератора, докладно розглянуто особливості відтворення пейзажу, портрету, інтер'єра, колористики, а також своєрідно перенесені до поетичної сфери живописні прийоми, що в них застосовуються. Розглянуто музичність лірики митця - від звуків до музичних асоціацій, виділено віршовий твір ("Друга симфонія"), композиція якого створена відповідно до законів сонатно-симфонічної форми. Досліджено психологізм, визначено основні особливості структури образів і прийомів художньої типізації. Визначено вплив скандинавського імпресіонизму на лірику І.Северянина.

  Скачати повний текст

Досліджено рецепцію та інтерпретацію естетичного дискурсу поезії французького символізму в ранніх творах Д.С.Мережковського. Проаналізовано естетичні концепції французьких символістів, в яких визначено поняття символу, обгрунтовано методи ідеалістичної художньої творчості. Висвітлено ставлення Д.Мережковського до "нової поезії" Франції, розглянуто його рецепцію естетичного дискурсу французького символізму: запропоновано систематизацію типологій архетипного значення в творчості іншомовних поетів кінця XIX ст. З'ясовано типологічні збіги та контактно-генетичні зв'язки творчості Д.Мережковського з поезією раннього французького символізму.

  Скачати повний текст

На матеріалі української еміграційної лірики (1945-1990) розглянуто проблеми еволюції її художньої семантики,природи і зміни стильових систем, простежується втілення ментальних і етнічних архетипів, семіозису. Дослідник використовує ідеї лінгвістики, семіотики, теорії етносу, вперше вводить у науковий обіг матеріали варшавських архівів Д. Донцова, Нових Актів, Музею літератури ім. А. Міцкевича, а також архівів Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України, МВС та СБУ.

  Скачати повний текст

Зазначено, що творцями модерного роману були футуристи, а також письменники, які не належали до авангардистських угрупувань. Виділено дві моделі одного жанрового різновиду. У вивченні жанрової своєрідності аналізованих творів акцентовано увагу на визначенні або запереченні митцями-новаторами класичної моделі роману, що зумовлює різноспрямованість художніх пошуків у плані оновлення даного жанру. Романну творчість українських романістів-новаторів висвітлено на широкому тлі літературних явищ і культурних процесів, що відбувалися в Україні та Європі, а також у контексті ідейних і художніх переконань кожного з митців-експериментаторів. Модерний, експериментальний роман 1920-х рр. розглянуто як жанр синтетичний, в якому утвордження нового засобу художнього осмислення дійсності за допомогою ігрових категорій (пародії, мотивів маски, двійництва), сатири, іронії, мета-аспекту, жанрово-стильової дифузії, ведення творчого діалогу з читачем.

  Скачати повний текст

Узагальнено та систематизовано дані про творчу діяльність українських і англо-американських символістів, особливості розвитку символізму в Україні. Досліджено у зіставленні лірику поетів символістів на тематичному, образотворчому та міфопоетичному рівнях, розкрито особливості символістського моделювання дійсності. Висвітлено засоби текстуального вияву символістського дискурсу, особливості його функціонування в українській, англійській, американській літературах. Проаналізовано міфологеми, міфологічні сюжети, образи, мотиви в ліриці українських та англо-американських символістів.

  Скачати повний текст

Проаналізовано місце античної теми у концепції творчості українських неокласиків, російських акмеїстів і польських скамандритів. Висвітлено особливості героїнь античної міфології, літератури, історії та їх вплив на формування неокласицистського світогляду й естетики. З використанням античних сюжетів й образів порівняно неокласицистську та неоромантичну концепцію творчості, яка є опозицією в літературному процесі XX ст. та на новому етапі відтворює протистояння класицистів і романтиків наприкінці XVIII ст. Концепція, яка формується внаслідок осмислення неокласиками, акмеїстами та скамадритами античності, є неокласицистською, тобто містить у собі дискурс класицизму, але водночас є органічною часткою модерністських рухів епохи.

  Скачати повний текст

Уперше системно висвітлено типологічну проекцію віддаленої за часом поетичної культури бароко у російській поезії XX ст. (у її авангардній і постмодерністській парадигмах) на матеріалі великої кількості поетичних текстів. Доведено спорідненість багатьох явищ поетики авангарду та постмодерністської естетики з генетично вкоріненими у попередній, хронологічно віддаленій стадії розвитку російської поезії моделями відображення світу, органічну присутність елементів культури "готового слова" у сучасній літературній свідомості. Творчість російських поетів XX ст. проаналізовано у контексті традицій слов'янського і західноєвропейського бароко. Визначено параметри актуалізації риторичного дискурсу у поетології та художній практиці російського авангарду та постмодернізму як істотного вияву типологічних зв'язків з віддаленою культурою. Висвітлено специфіку риторичних методів структурування поетичної мови за принципово нових умов і ситуацій розгортання ліричного тексту. Розкрито особливості рефлексії та трансформації культури бароко у поезії авангарду в цілому та індивідуальних художніх системах окремих поетів (В.Хлєбнікова, Б.Пастернака, В.Каменського, Б.Лівшиця). Здійснено спробу цілісної характеристики феномена необароко у поезії другої половини XX ст. Досліджено поетичні тексти сучасних авторів (О.Шварца, І.Жданова, Д.Бобишева, Д.Поліщука, М.Амеліна, С.Кекової, Г.Кружкова, В.Коллергорського). У жанрах сучасної поезії виявлено "знакові" для поетичного бароко риси емблематики, геральдики, релігійної медитації, віршованого підпису. Запропоновано трактування посилення християнського аспекту у саморефлексії ліричного суб'єкта в поезії другої половини XX ст. та поширення алегоричних способів біблійної герменевтики у поетичних текстах як часткове відображення філософсько-художнього контексту бароко.

  Скачати повний текст

Досліджено українську прозу кінця XIX - початку XX ст. в аспекті внутрішніх закономірностей її художнього оновлення, включаючи становлення національного варіанта модернізму, що був створений на основі неоромантизму і зумовлений значною мірою національними ідеалами даного періоду. Встановлено, що динамічний розвиток українського письменства на межі століть обумовив появу нової образності на основі переосмислення архетипів художньої свідомості, виникнення в ній бароково-готичних тенденцій, посилення ліричних начал, своєрідного "співіснування" символізму, імпресіонізму, експресіонізму, їх синхронного вияву і формування в літературно-національний модернізм як систему з регламентуванням нової естетики традиційною національною етикою. На цій підставі встановлено, що український модернізм, визначним теоретиком якого визнано І.Франка, є одним з варіантів східнослов'янського, позначеного релігійним життєствердженням та зв'язками з продуктивними національними традиціями культури.

  Скачати повний текст

Розглянуто типологічні риси ідеологічно-естетичного руху, етіологію українського авангарду, специфіку реалізації стильових напрямків (футуризму, конструктивізму, експресіонізму, сюрреалізму), характер авангардистського експерименту в межах кожного напряму. Літературний авангард осмислено як явище конкретно-історичне, дискурсивне та органічне в національній культурі. Історичному авангарду в Україні властива автентичність експерименту, виразність ідеологічних установок, функціональність, техніцизм, близькість до соціальних та наукових дискурсів. Повоєнний авангард об'єднує спадкоємні явища сюрреалізму і стильові ерзаци, частково актуалізуючи формалістичні пошуки попереднього періоду. Значну увагу приділено проблемі стилізації, яка призводить до поступового розчинення авангардистського експерименту в синхронних дискурсах.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена дослідженню художнього світу української імпресіоністичної повісті 20-х років XX століття. Головну увагу приділено жанротворчим пошукам митців, інтертекстуальності та внутрішній дискусійності, літературознавчому аналізу творів А.Головка, М.Івченка, М.Ірчана, Г.Косинки, Г.Михайличенка, В.Підмогильного, О.Турянського, Ю.Яновського. Повість розглядається як цілісна структура в плані вивчення домінуючих ознак її поетики, концепції героя, структури тексту (сюжет, композиція, конфлікт, часово-просторові координати).

  Скачати повний текст