Проаналізовано художні тексти М. Коцюбинського з погляду мовної картини світу письменника. Розглянуто мовні особливості вербалізації простору в новелах письменника в контексті української новелістики кінця XIX - початку XX ст. Вперше окреслено мовні засоби вираження імпресіоністичного сприймання в художньому тексті письменника. Висвітлено особливості творчого методу автора, виокремлено новаторські засоби змалювання простору, розширено уявлення про роль і місце письменника в контексті українського мовно-літературного процесу кінця XIX - початку XX ст.

  Скачати повний текст

Досліжено малорозроблену проблему екзистенційності української малої прози кінця XIX - початку XX ст. у контексті розвитку європейського екзистенціалізму. На підставі вивчення праць Н. Аббаньяно, М. Бердяєва, М. Гайдеггера, А. Камю, Ж.-П. Сартра, М. де Унамуно, К. Ясперса визначено філософсько-естетичні засади екзистенціалізму, проаналізовано форми його художнього вияву в літературі. До наукового обігу введено поняття екзистенційності як визначальної риси української літератури fin de siecle. На матеріалі новелістики В. Винниченка, О. Кобилянської, М. Коцюбинського, Б. Лепкого, В. Стефаника, М. Черемшини, М. Яцківа досліджено трансформацію розвитку екзистенціальних ідей і специфіку їх втілення в українській літературі зламу віків. Доведено, що екзистенційний світогляд духовно наближений до менталітету українців. Розглянуто основні теми та проблеми екзистенційної новелістики: трагізму людського існування, буття до смерті, самотності митця, специфічного буття жінки, екзистенції дітей. Встановлено, що використання прийомів сну, спогаду, фрагментарності, мозаїчності, художньої деталі, ретроспекції увиразнює найхарактерніші для екзистенціалізму феномени. Висвітлено проблему часовості, досліджено поетику екзистенційного хронотопу. Дані літературні явища проаналізовано в загальноєвропейському контексті, визначено місце українського модернізму в ньому.

  Скачати повний текст

Досліджено феномен жіночої прози кінця XIX - початку XX ст. Вперше здійснено осмислення жіночого письменства в контексті українського модернізму та гендерної перспективи пов'язаної з соціокультурним емансипаційним рухом. На рівні текстового аналізу розглянуто проблему творення нового літературного героя; запропоновано концепцію модерного жіночого персонажа. Простежено процес всебічного переосмислення гендерних стереотипів "новою" героїнею: від активного завоювання царини чоловічої реалізації (освіта, наука, професія) через зусилля поєднати реалізацію жінки як людини з обов'язками матері, дружини, громадянки до усвідомлення особистісної самодостатності. Розроблено періодизацію феміністичної літературної традиції та виявлено специфічні риси жіночого письма.

  Скачати повний текст

Системно досліджено імпресіонізм в українській літературі як повноцінну стильову течію, що виникла в кінці XIX ст. та розвивалась на початку XX ст. Уперше обгрунтовано показано якісну відмінність між літературним імпресіонізмом і живописом, доведено існування в українській літературі на межі даних століть психологічного імпресіонізму. Запропоновано нове поняття "актуальний хронотоп", який є головною категорією історичної поетики, що характеризує естетичний феномен імпресіонізму в мистецтві. Висвітлено розвиток та особливості категорії історичної поетики - кута зору автора, що є обов'язковою ознакою української імпресіоністської прози. Уперше послідовно досліджено особливості зображально-виражальних засобів імпресіонізму: предметність зображення, "психологічність" вираження, адже предмети та зовнішні явища світу в імпресіонізмі найчастіше символізують явища внутрішнього світу. Показано взаємозв'язок між змінами форм художнього письма та проблематикою - увага до внутрішнього як самоцінного, індивідуальності й неповторності людини, її духовного всесвіту. Показано, що для розуміння українського психологічного імпресіонізму, який становить специфіку національної літератури, визначальними є "філософія переживання" В.Дільтея, теорія М.Бахтіна про "вирішальні питання буття" та теорія В.Франкла про "трагедію внутрішнього життя".

  Скачати повний текст

На матеріалі новелістики М. Коцюбинського, О. Кобилянської та В. Винниченка проаналізовано феномен кольору в українській літературі кінця XIX - початку XX ст. Досліджено семантику, смисло- та формотворчі функції колоративів в окремих творах і на рівні модерної поетики у цілому. Із використанням досягнень психології кольору виявлено психосемантичне багатство колористичного дискурсу модерної прози. На підставі мікроаналізу показано високу продуктивність експлікації архетипних і конвенційних значень барви для розкриття особливостей психологізму творів і проникнення в складний внутрішній світ митця. Зазначено, що актуалізація колористики увиразнює розуміння синтетичної природи модерної літератури, можливості кольору у створенні високохудожніх синкретичних вербальних полотен.

  Скачати повний текст

Уперше в українському літературознавстві зроблено спробу здійснити порівняльно-типологічне прочитання малої прози Б.Лепкого у контексті кращих творів провідних західноукраїнських новелістів кінця XIX - початку XX ст. Проаналізовано критичну рецепцію малої прози. З'ясовано проблематику й основні мотиви новелістики письменника. Висвітлено своєрідність модифікації жанрів новели й оповідання у творчості Б.Лепкого аналізованого періоду, а також новаторство митця, який еклектично поєднавши народнопісенні, реалістичні, романтичні та модерні естетичні засоби, створив оригінальну художню систему.

  Скачати повний текст

Досліджено малу прозу Ореста Авдиковича як складову естетико-філософської еволюції західноукраїнської новелістики 90-х рр. XIX - 1900-х рр. XX століття. На рівні мікроаналізу досліджено проблематику та жанрово-стильову специфіку творчого доробку белетриста. Простежено вплив "старої" та "нової" генерації українського письменства на становлення творчого обличчя митця. Творчість письменника проаналізовано з позицій осмислення її належності до періоду передмодернізму та модернізму. Розкрито новаторство митця, наголошено на домінуванні екзистенціальної проблематики у його белетристиці. Досліджено жанрову своєрідність прози письменника, її зумовленість явищами психологізації, ліризації епіки, підвищення питомої ваги фрагментарних форм у загальному потоці літератури цієї доби. На основі різнобічного аналітико-синтетичного дослідження зроблено висновки про оригінальність індивідуальної стильової манери О.Авдиковича.

  Скачати повний текст

Вперше комплексно розглянуто українську та західноєвропейську "прозу про землю" кінця XIX - першої третини XX ст. у контексті її міфопоетичної парадигми. На матеріалі характерних творів української, англійської, норвезької, а також російської, польської, французької та німецької літератур визначено загальні закономірності міфопоетичної парадигми даної прози, її типологію та національні особливості. Доведено, що європейська "проза про землю" даного періоду послідовно зберігає пантеїстичні мотиви та інтенції, найчастіше переплетені з біблійними мотивами. Визначено "сюжетотворчу" функцію біблійного складника в ряді творів, а також міфопоетичну інтенційність корелятів "природа - місто" в аналізованій прозі, встановлено особливості відображення в ній міфолегеми землі. Акцентовано увагу на варіативності реалізації міфолегеми "золотого віку" в українській та західноєвропейській "прозі про землю" кінця XIX - першої третини XX ст.

  Скачати повний текст

Досліджено наративну конфігурацію української літератури кінця XIX - початку XX ст., зокрема її малу прозу. Розглянуто поняття автора, читача, рецептивного існування літературного твору у контексті термінологічної системи викладової природи прозового твору. На базі принципів основних напрямів новітнього літературознавства розроблено схему репрезентації наратора як одного з провідних смислотвірних центрів у просторі літературного тексту. Здійснено текстологічну розробку чотиричленної типологічної моделі наратора за ознакою його формальної наявності у просторі художнього твору. На матеріалі української малої прози кінця XIX - початку XX ст. показано своєрідність розгортання наративного дискурсу. Вивчено головні аспекти творення художнього світу, специфіка якого зумовлена домінуванням гетеро- чи гомодієгетичного джерела викладу у контексті екстра- чи інтрадієгетичної ситуації. У наратологічному форматі досліджено жанрово-тематичний, проблемний, образний, авторсько-стильовий рівні тексту.

  Скачати повний текст

Проаналізовано механізми драматизації малої прози письменника, а саме, образків-сценок. Доведено, що діалоги (монологи) персонажів замінюють традиційну оповідь, є чинником сюжетного розвитку, динаміки конфліктів. Досліджено композиційну структуру прямого мовлення, особливості прагматики висловлювань, засоби мовленнєво-психологічної характеристики героїв, часопросторову організацію тексту. Розглянуто жанрові різновиди ліричної прози В. Стефаника, а саме: поезію у прозі, образок (пейзажний малюнок), етюд, ліричну автобіографію, новелу-рефлексію, новелу-візію. Визначено тенденції ліризації висловлювання, своєрідність суб'єктно-об'єктної організації оповіді, композиційної будови, засобів образотворення. Виявлено формально-семантичні особливості символічних висловлювань, використання тропеїчних форм у структурі епічної оповіді, які зумовлюють артикуляцію нових смислових відтінків мовлення. За результатами дослідження родо-жанрових модифікацій малої прози В. Стефаника зроблено висновки щодо загальнохудожніх тенденцій розвитку літератури кінця XIX - початку XX ст.

  Скачати повний текст

Вивчено всі найменування осіб, ужитих в 64-х творах української художньої прози кінця XIX - XX ст. Проаналізовано 3 648 найменувань, зокрема неантропонімних, що в межах конкретного художнього твору виконують функції власних назв. Установлено співвідношення вживання антропонімів, замінників імен та безіменної омінації для називання осіб у кожному конкретному творі. Досліджено основні способи передачі різних видів українських антропонімів засобами німецької мови та взаємозв'язок цих способів. Проаналізовано варіативність графічного та звукового оформлення українських антропонімів у німецьких перекладах. Виявлено функціональне навантаження онімів у художніх текстах і з'ясовано, якою мірою найменування зберігають свої функції у перекладах і в які способи перекладачі цього досягають.

  Скачати повний текст

Розглянуто лінгвістичний статус категорії оцінки, з'ясовано її суть та структуру, проаналізовано основні класифікації типів абсолютної оцінки, розкрито прагматичну зумовленість функціонування власне оцінних та контекстуально оцінних номінацій у кваліфікативних мовленнєвих актах. На підставі грунтовного вивчення фактичного матеріалу (картотека налічує близько 6000 найменувань з кононативною оцінною семою) здійснено комплексний системний аналіз оцінно-образних номінацій з урахуванням їх структурно-семантичних, комунікативно-функціональних особливостей. Встановлено співвідношення об'єктивного (деонтичного, ознакового) та суб'єктивного (аксіологічного, власне оцінного) факторів оцінки в процесі активізації конотативних сем позитивного чи негативного характеру. З'ясовано роль внутрішньої форми слова як імпліцитного вияву оцінності. Проаналізовано ілокутивні функції, що актуалізуються оцінно-образними номінаціями. Згідно з результатами аналізу текстів "малої прози" кінця XIX - початку XX ст. доведено, що оцінно-образні найменування як стрижневі елементи окремих мовленнєвих актів і художнього тексту в цілому є характеризуючими, образотворчими компонентами, засобами текстотворення та структурування, а також індивідуалізації авторської манери письма.

  Скачати повний текст

Визначено роль фольклорної, музичної, живописної символіки в творенні образів культурних феноменів. Розроблено власну концепцію символу як образу макросвіту, сконцентрованого у мікросвіті слова. На підставі вивчення системи символів в образній структурі української новелістики виведено наукові парадигми "Символ-що-творить-Новелу" й "Новела-що-творить-Символ". Шляхом мікроаналізу новел установлено, що, символічний образ перебуває в нерозривному зв'язку з усіма елементами новелістичної оповіді, і це дає підстави для визначення особливостей індивідуального стилю новеліста. Розкрито роль його творчості в формуванні естетичної доктрини українського неоромантизму, символізму, імпресіонізму, експресіонізму.

  Скачати повний текст

Проаналізовано творчість австрійського прозаїка А. Шніцлера (1862 - 1931). Висвітлено витоки поетики та ідейно-естетичні джерела творчості. Розкрито основні художні принципи, які визначають жанрово-стильові особливості творів, мовностилістичні художні прийоми, тематично-смислові домінанти прози письменника в контексті австрійсько-українських літературних взаємодій кінця XIX - першої половини XX ст. З'ясовано типологічні сходження та відмінності, що характерні для доробку А. Шніцлера, В. Стефаника, І. Франка, М. Коцюбинського.

  Скачати повний текст

Досліджено літературний доробок М.Левицького в контексті естетичного оновлення українського літературного процесу кінця XIX - початку XX ст. З'ясовано витоки формування світоглядних, філософських та естетичних поглядів М.Левицького - письменника, громадського діяча, політика, видавця, педагога. Розкрито риси поетики епічної спадщини митця, жанрову специфіку та стильові особливості творчості прозаїка. Проаналізовано ідейно-тематичний спектр малої прози, акцентовано увагу на гуманістичній спрямованості творів письменника. Розкрито взаємодію прози М.Левицького з традиціями літературного народництва та новітніми художніми системами початку XX ст.

  Скачати повний текст

Проведено типологічне дослідження особливостей становлення та розвитку жанру поезії в прозі кінця XIX - початку XX ст. у французькій та українській літературах. Вперше на новій методологічній основі побудовано жанрологічну концепцію поезії у прозі, простежено історію терміна та з'ясовано його семантику. На конкретних прикладах продемонстровано типи сходжень, аналогій, розрізнень у поезіях у прозі французьких та українських митців, зокрема, Т. де Банвіля, Ш. Бодлера, П. Верлена, С. Малларме, А. Рембо, О. Кобилянської, М. Коцюбинського, Л. Українки, В. Стефаника, М. Черемшини, М. Яцкова (критерієм добору є синхронність). На підставі компаративного зіставлення поезій у прозі українських і французьких майстрів слова виявлено ряд подібностей та відмінностей на генологічному рівні, до яких належать ознаки ліричної семантики. На тематичному рівні виявлено спільність у філософських медитаціях, соціальних мотивах, в інтимній ліриці, образах природи. Визначено актуальні для досліджуваного жанру теми (митця, самотності, мислення). Зроблено висновок, що стилістичні особливості поезії в прозі сформувались під впливом актуальних на кінець XIX - початок XX ст. модерних течій. Доведено, що зображально-виражальні засоби поетичного мовлення тяжіють до сугестивності, символіки. В алюзивних елементах поезій у прозі у французькій та українській літературах виявлено ознаки зближень на рівні інтертекстуальних характеристик, які формують новий комунікативний простір модерного типу творчості.

  Скачати повний текст

Праналізовано жанр мемуаристики в історичному та теоретичному аспектах. Розглянуто внесок І.Кравецького, О.Назарука у справу вивчення мемуарів. Досліджено ідейно-тематичне багатство спогадів у Галичині кінця ХІХ - початку ХХ ст. та їх художню цінність. Значну увагу приділено культурно-побутовим полотнам, листам, щоденникам, еміграційним спогадам. Докладно висвітлено мемуарну спадщину Б.Лепкого, О.Назарука, невідомі спогади сучасників про О.Кобилянську. Вивчено багатство мови споминів, а також використання описів. Доведено високий художньо-естетичний та інформаційно-документальний рівень мемуаристики в Галичині кінця ХІХ - початку ХХ ст., її пізнавальне та естетичне значення.

  Скачати повний текст

Виявлено жанрові та стильові особливості української модерної новели кінця XIX - початку XX ст. в її обумовленості метафоризацією як провідною рисою художнього мислення доби, запропоновано методику їх вивчення. Для дослідження жанрової структури епосу вперше введено такий критерій жанрової характеристики, як структурно-метафоричний, який поряд з тематичним, стильовим та індивідуально-авторськими підходами визначає активізацію диференційних процесів та появу нових модифікацій новели. Доповнено існуючу класифікацію жанрових різновидів та модифікацій новели.

  Скачати повний текст

Досліджено українську прозу кінця XIX - початку XX ст. в аспекті внутрішніх закономірностей її художнього оновлення, включаючи становлення національного варіанта модернізму, що був створений на основі неоромантизму і зумовлений значною мірою національними ідеалами даного періоду. Встановлено, що динамічний розвиток українського письменства на межі століть обумовив появу нової образності на основі переосмислення архетипів художньої свідомості, виникнення в ній бароково-готичних тенденцій, посилення ліричних начал, своєрідного "співіснування" символізму, імпресіонізму, експресіонізму, їх синхронного вияву і формування в літературно-національний модернізм як систему з регламентуванням нової естетики традиційною національною етикою. На цій підставі встановлено, що український модернізм, визначним теоретиком якого визнано І.Франка, є одним з варіантів східнослов'янського, позначеного релігійним життєствердженням та зв'язками з продуктивними національними традиціями культури.

  Скачати повний текст