Досліджено поетику жанру автобіографії та розкрито поетикальні особливості автобіографій Еліса Канетті та книг спогадів Уласа Самчука у типологічному зіставленні. Порівняння базується на подібності творчих засад, головну увагу приділено механізмам проектування автора та національної літературно-культурної традиції в автобіографічних творах обраних письменників. Жанр автобіографії висвітлено у теоретичному аспекті (щодо її авторитету, взаємин з біографією, термінологічної парадигми, естетичних категорій, об'єктивації у компаративних студіях, впливу на створення та сприйняття образу письменника) у виконанні обраними авторами. Механізми самопроектування окреслено у вимірах зв'язків соціальних, ментальних і текстових структур, авторської специфіки дотримання жанрового канону та наповнення автобіографічного методу та рушія. У рецептивно-естетичному аспекті здійснено пошук авторської міри введення інстанції читача до твору, досліджено особливості руху автора до читача, а також у аспекті поетики відкритого твору автобіографії Е.Канетті та У.Самчука.

  Скачати повний текст

Проаналізовано романи провідних французьких письменників сучасності. Визначено параметри дискурсу пам'яті в аспекті конструювання суб'єктом (героєм-оповідачем) самоідентичності. Досліджено дієгезу пам'яті сучасної псевдоавтобіографії, яка віддзеркалює просвітницькі та романтичні зразки. Висвітлено особливості часової організації дієгези пам'яті на основі дисперсії, що реалізується у переплетенні різних часових пластів. Визначено специфіку сучасного французького роману, розкрито тему пам'яті у контексті конструювання індивідом самоідентичності.

  Скачати повний текст

На матеріалах світової літератури досліджено художній феномен XX ст. - драму-антиутопію. Вивчено процес її становлення й розвитку в контексті літератури антиутопії, яка виникла внаслідок трансформації антиутопічності, елементу поетики, в антиутопізм, світоглядну категорію, що зумовила зображення в літературі регресивних моделей соціального розвитку. Еволюцію драми-антиутопії показано через розкриття історії літератури антиутопії. Відзначено, що антиутопізм поширений у різних жанрах, формує передумови для виникнення літератури антиутопії. Антиутопію розглянуто як жанр синтетичний, якому притаманні риси позитивної утопії та сатиричної літератури, розквіту якого сприяв бурхливий розвиток науково-фантастичної літератури. В двох аспектах - типологічному та поетичному вивчено драму-антиутопію. Різниця в проблематиці й формах художнього втілення дозволяють виділити в ній тенденції - негативну драму-утопію та ілюзорну драму-антиутопію, внаслідок взаємодії яких виникає дифузна форма драми-антиутопії. Досліджено поетику драми-антиутопії у зіставленні з романом-антиутопією, різновидом інтелектуального роману, а також шляхом визначення її родових рис.

  Скачати повний текст

Уперше в українському літературознавстві досліджено історичну повість ХІХ - початку ХХ ст., систематизовано ідейний зміст повчальності її художніх текстів як втілення морально-етичного досвіду історії вітчизняного державотворення. Встановлено єдність комплексу творів історичного повістярства в його еволюції від класицистичної та преромантичної прози проміжної жанрово-стильової приналежності до якісних, довершених зразків історичної повісті, її різновидів і модифікацій, головними критеріями класифікації яких виступили достовірність зображення історичної реальності, розвиток майстерності для моделювання образів історичних та вигаданих персонажів, збагачення зображально-виражальних засобів, а також протиріччя між різноспрямованими тенденціями у творчості одного автора та способи їх вирішення. Розглянуто проблеми дослідження історичної повісті як способу функціонування художнього мислення та відображення провідних соціоментальних комплексів певної історичної епохи, ідей, продуктивних для сучасного історичного процесу України.

  Скачати повний текст

Досліджено питання поетики теоретичного жанру "его-белетристика", що сформувався на початку XX ст. як жанровий інваріант роману та поєднав властивості автобіографічної, сповідальної та психологічної прози. На матеріалі японської літератури та критики першої половини XX ст. проаналізовано умови формування естетичних і світоглядних засад его-белетристів під впливом європейської культури та літератури. Виокремлено коло центральних тем і мотивів, творчих методів і прийомів. За принципом побудови авторського дискурсу описано есеїстичний (ero-белетристичний) і властивий класичному реалістичному роману романічний типи письма, а також наративні стратегії автора в кожному з них. На матеріалі японської й української прози XX ст. розглянуто основні жанрові ознаки его-белетристики - "я"-доцентрованість нарації, стилістичну не-амбівалентність і монологічність авторського мовлення. Проаналізовано архітектоніку літературних сповідей та художні прийоми, які застосовують письменники для досягнення їх цілей.

  Скачати повний текст

Вивчено жанрові модифікації сучасного історичного роману в світлі історико-літературних змін у поетиці жанру. На матеріалі сучасного хорватського та українського літературного романів (із використанням парадигматичних творів з інших європейських літератур) досліджено різні типи романів цього жанру. На підставі виділених у результаті дослідження базових критеріїв класифікації розроблено типологію сучасного історичного роману. У науковий обіг уведено новий типологічний поділ історичного роману на чотири основні типи: класичний або справжній, романтичний, модерний та постмодерний.

  Скачати повний текст

Досліджено роль текстових категорій та лінгвістичних одиниць лексичного та синтаксичного рівнів, що створюють жанрову специфіку детективної прози. Виявлено особливість розповідної манери як засобу створення емоційно-інтелектуального напруження. Виділено конкретні мовні засоби втілення темпоральної структури тексту, тобто зображуваного хроносу. Виділено і таксономічно структуровано тематичне поле часу, зіставлено два типи висловлювань, що реалізують у мовленні структуру складнопідрядного речення з when-клаузом. Доведено, що варіативність видо-часової парадигми дієслівних предикатів корелює передусім з функціонально-синтаксичною перспективою висловлювання, тобто його тема-рематичним членуванням.

  Скачати повний текст

Досліджено жанрово-стильові особливості біографічного роману-пошуку як жанрового різновиду документально-біографічної прози останньої третини XX - початку XXI ст. Проаналізовано чисельні жанрові різновиди та модифікації біографічного роману, які складають значну частину жанрово-стильового поля сучасного документального письма. Біографічний роман-пошук, що постав на стику художньої літератури, біографії, науки та публіцистики, є оригінальним синтезом жанрових і стильових тенденцій сучасного письменництва. У жанровому відношенні біографічний роман-пошук має риси художнього біографічного роману з його незавершеним хронотопом, наукового дослідження та публіцистичних елементів, які певною мірою відображають особливості сприймання автором життєвого шляху (або, найчастіше, його уривку) біографічної особи та виражаються у своєрідних часо-просторових зв'язках. Стильовою основою роману-пошуку є орієнтація на документ, дослідження якого є головною складовою художньої оповіді.

  Скачати повний текст

Запропоновано парадигму паломницьких творів нового типу ("література вимислу"), згрупованих відповідно до акцентованої в них проблематики, розкрито вплив цієї проблематики на поетологічні особливості текстів. На підставі релігійного та психологічного контекстів виявлено типологічні сходження в паломницькій прозі віддалених літератур. Підкреслено невипадковість актуалізації мотиву паломництва саме на межі середньовіччя та Нового часу, коли активно переглядалася роль національного компоненту в формуванні світосприйняття людини на Заході і Сході. Визначено характерні для культур Заходу і Сходу в XVI - XVIII ст. тенденції у ставленні до природи, суспільства і традиції. Проаналізовано відображені в паломницьких творах жанрові та стильові тенденції доби бароко в Європі та епохи Мін в Китаї. Значну увагу приділено засобам представлення в літературі нової концепції людини, часу та простору, присутності автора. Підкреслено значну роль паломницької прози в літературах передновочасної доби.

  Скачати повний текст

Наведено лінгвостилістичне обгрунтування теорії мовного жанру інтерв'ю з урахуванням актуальних тенденцій функціонування сучасної української мови. Визначено лексико-семантичну та функціонально-синтаксичну своєрідність текстів досліджуваного жанру, виявлено їх здатність репрезентувати та визначати специфіку масового мовно-інформаційного простору. Встановлено параметри впливу мас-медійної сфери суспільної комунікації на тенденції розвитку сучасної української мови, зокрема, мовного жанру інтерв'ю. Досліджено характерні мовні закономірності розвитку жанру інтерв'ю в системі жанрових форм функціонального стилю масової інформації. Лінгвістично обгрунтовано основні функціональні параметри становлення жанрової домінанти інтерв'ю, що формується в єдиному масовому мовно-інформаційному просторі, детермінованому особливостями модерного суспільства. Досліджено систему відношень у мовній структурі текстів жанру інтерв'ю з урахуванням основних тенденцій розвитку мови й інформаційного суспільства. Визначено домінантні лінгвостилістичні закономірності архітекторічної побудови текстів жанру інтерв'ю, проаналізовано типологічні особливості їх мовної структури на лексико-фразеологічному та синтаксичному рівнях. Проведено дослідження 3 525-ти лексичних, 452-х фразеологічних та 2 150-ти синтаксичних одиниць, проведено порівняльний аналіз когнітивно-змістової сутності інтерв'ю та художнього діалогу.

  Скачати повний текст

Запропоновано методику вивчення епічних творів параболічного типу в шкільному курсі зарубіжної літератури XI класу, що базується на формуванні в учнів навичок сприйняття та аналізу притч і романів-парабол завдяки використанню здобутків літературознавства, філософії, педагогіки, психології та засобів викладання даної дисципліни. Експериментально доведено, що запропонована методика формує навички аналізу параболічних творів, сприяє розвитку асоціативного мислення та творчих здібностей учнів, шанобливого ставлення до національної культури та мистецтва слова, а також етичному й естетичному вихованню.

  Скачати повний текст

Запропоновано теоретично обгрунтовану й експериментально апробовану методику використання епістолярних матеріалів у процесі вивчення української літератури, суть якої полягає у послідовному й систематичному залученні епістолярної спадщини як джерела проникнення в духовний світ митця та його творчу лабораторію, а також як засобу заохочення школярів до самоаналізу; у різноманітності форм і методів організації навчальної діяльності на уроках та в позакласній роботі. Визначено, що критеріями ефективності використання епістолярних матеріалів є рівень знань учнів про зазначений жанр та його особливості; наявність умінь і навичок роботи з письменницьким епістолярієм; зацікавлення духовним світом митця, його творчістю.

  Скачати повний текст

Зазначено, що творцями модерного роману були футуристи, а також письменники, які не належали до авангардистських угрупувань. Виділено дві моделі одного жанрового різновиду. У вивченні жанрової своєрідності аналізованих творів акцентовано увагу на визначенні або запереченні митцями-новаторами класичної моделі роману, що зумовлює різноспрямованість художніх пошуків у плані оновлення даного жанру. Романну творчість українських романістів-новаторів висвітлено на широкому тлі літературних явищ і культурних процесів, що відбувалися в Україні та Європі, а також у контексті ідейних і художніх переконань кожного з митців-експериментаторів. Модерний, експериментальний роман 1920-х рр. розглянуто як жанр синтетичний, в якому утвордження нового засобу художнього осмислення дійсності за допомогою ігрових категорій (пародії, мотивів маски, двійництва), сатири, іронії, мета-аспекту, жанрово-стильової дифузії, ведення творчого діалогу з читачем.

  Скачати повний текст

Досліджено наративні особливості автобіографічної прози кінця XX - початку XXI ст. в контексті новітнього літературного процесу. Наведено класифікацію автобіографічних творів цього періоду. Визначено цілеспрямованість формальної організації текстуальної поверхні автобіографічного тексту як ланки, за допомогою якої відбувається діалог між автором і читачем. Виявлено характерні риси автобіографії як окремого жанру художньої літератури, уточнено термінологічний апарат, розглянуто психологічний аспект утворення, репрезентації та рецепції автобіографічного наративу. Проаналізовано мотиви відображення навколишньої дійсності в автобіографічній прозі даного періоду, виокремлено наративні особливості різних видів автобіографій. Увагу приділено дослідженню автобіографічних творів В. Чемериса, П. Сороки, В. Дрозда, Ю. Андруховича, Б. Бойчука, Є. Євтушенка, К. Воннегута, С. Мрожека, Г. Грасса.

  Скачати повний текст

Проведено грунтовне дослідження наративних особливостей художньо-біографічної прози, інтер-суб'єктивних відношень у художньо-біографічному тексті. Виявлено найбільш характерні форми взаємодії автора та читача за всіма текстовими рівнями. Розглянуто паратекстуальні особливості художньої біографіки. Уперше докладно проаналізовано особливості авторського контролювання читацького сприйняття твору, стимулювання автором дослідницької діяльності читачів, зміну текстової стратегії автора та читача, авторське вторгнення до фабульного простору твору, уперше досліджено експерименти авторів щодо форми, а також форми та змісту художньо-біографічного твору.

  Скачати повний текст

Досліджено наративну конфігурацію української літератури кінця XIX - початку XX ст., зокрема її малу прозу. Розглянуто поняття автора, читача, рецептивного існування літературного твору у контексті термінологічної системи викладової природи прозового твору. На базі принципів основних напрямів новітнього літературознавства розроблено схему репрезентації наратора як одного з провідних смислотвірних центрів у просторі літературного тексту. Здійснено текстологічну розробку чотиричленної типологічної моделі наратора за ознакою його формальної наявності у просторі художнього твору. На матеріалі української малої прози кінця XIX - початку XX ст. показано своєрідність розгортання наративного дискурсу. Вивчено головні аспекти творення художнього світу, специфіка якого зумовлена домінуванням гетеро- чи гомодієгетичного джерела викладу у контексті екстра- чи інтрадієгетичної ситуації. У наратологічному форматі досліджено жанрово-тематичний, проблемний, образний, авторсько-стильовий рівні тексту.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості розвитку жанру нарису в російській літературі кінця ХІХ - початку ХХ ст., формування в ньому нового осмислення ставлення людини до суспільства, до сутнісних понять буття, характеру співвідношення ідейно-публіцистичних і художньо-образних елементів. Розглянуто нариси А.Бахтіарова, В.Гіляровського, Д.Григоровича, В.Дорошевича, М.Животова, В.Короленка, О.Купріна, В.Михневича, М.Салтикова-Щедріна, К.Станюковича, Г.Успенського, А.Чехова, створені в 1880 - 1890-ті рр. і першому десятилітті ХХ ст. Розкрито вплив оповідання та повісті на нарис, який набув більш відточеної літературної форми: мова описів ускладнювалася, вбираючи в себе минулий літературний досвід, усталені образи, мотиви, набули семіотичної насиченості. Відзначено, що у нарисі значне місце посіло художнє дослідження духовного світу людини, особлива увага приділялася особистості, її самосвідомості. Сповідна автобіографічна документальність і нарисова точність слугували більш глибокому пізнанню людини і мінливої дійсності.

  Скачати повний текст

Досліджено та теоретично осмислено родові ознаки наративу в жанрі біографіки. З'ясовано загальні закономірності в історичному розвитку біографічної прози. Проаналізовано співвідношення об'єктивного та суб'єктивного - історичної правди та художнього домислу - у творах літературної біографії. Розкрито жанрову специфіку традиційної та сучасної літературної біографіки.

  Скачати повний текст

Досліджено співвідношення фактичного й особистісного в українській документально-художній прозі кінця XX ст. Мемуарна та біографічна література представлені як складний процес, що перебуває у безперервному русі та розвитку. З використанням історико-теоретичних праць вітчизняних і зарубіжних літературознавців проаналізовано малодосліджені українські та біографічні твори. Акцентовано увагу на тому, що документально-художній прозі властиве гармонічне поєднання документальної достовірності й особистісного начала. Досліджено суб'єктивний чинник як невід'ємну рису літератури non fiction. З'ясовано шляхи реалізації особистісного начала безпосередньо у тексті. Виявлено спільні та відмінні параметри суб'єктивності у творах-спогадах і творах-біографіях. Установлено градацію суб'єктивного чинника у документально-художній прозі.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження листа, який функціонує у побутовій сфері та генетично спорідненої з ним епістолярної форми як феномену художньої літератури. На базі жанрової теорії М.Бахтіна обгрунтовано провідну роль концепції адресата у процесі формування його жанрових домінант і становленні структури, виявлено специфічні риси письменницького епістолярію у порівнянні з кореспонденціями інших дописувачів. Шляхом вивчення листа у діахронічному аспекті визначено етапи конституювання та розвитку даного жанру, простежено динаміку його жанрових домінант і структурно-стилістичних рис. На матеріалі письменницьких епістоляріїв (Томаса та Генріха Манна, Р.М.Рільке, С.Цвейга, Ф.Шіллера, Й.В. Гете) наведено типологію письменницького листа, встановлено його жанрові модифікації й проаналізовано їх специфічні ознаки. Спираючись на жанрову модель М.Лейдермана та поняття про родо-жанрову домінанту М.Гіршмана, уточнено зміст поняття "епістолярна форма" та проаналізовано жанрову специфіку творів з вміщеною епістолярною формою. На прикладі творів німецької літератури виокремлено різновиди епістолярної форми та продемонстровано можливості їх використання у процесі композиційної побудови художніх творів. Простежено еволюцію епістолярної літератури та відтворено концепцію теоретичного функціонування її жанрів.

  Скачати повний текст