Вперше в українському літературознавстві здійснено огляд основних теоретико-літературних аспектів гендерного дискурсу (культурно-екзистенціального, психоаналітичного, семіотичного). З'ясовано, що література non-fiction є різновидом письменства на межі художності та документальності, розуміння якого залежить від компетенції реципієнта. Запропоновано класифікацію художньої літератури як такої, що відтворює історичну та автобіографічну правду, та літератури non-fiction, спрямованої на читача. На матеріалі щоденників і псевдощоденників встановлено ознаки, що мають змогу розрізняти художні тексти та тексти літератури non-fiction. Виокремлено функції щоденника стосовно автора (самопізнання, самовираження, самоспогладання, самоувічнення, фіксаційна, розважальна, компенсаторна, літературно-творча) та щодо умовного адресата (пізнавальна, дешифрувальна, естетична, ігрова, катарсична). Осмислено гендерну ідентичність суб'єкта як складову частину психологічної та мовної індивідуальності автора щоденника. На основі конкретних текстів літератури non-fiction досліджено особливості проявлення queer-суб'єктивності, а також фемінної та маскулінної суб'єктивностей. З'ясовано гендерні сереотипи та їх роль у гендерній самоідентифікації письменників, репрезентованій у щоденниках.

  Скачати повний текст

Запропоновано парадигму паломницьких творів нового типу ("література вимислу"), згрупованих відповідно до акцентованої в них проблематики, розкрито вплив цієї проблематики на поетологічні особливості текстів. На підставі релігійного та психологічного контекстів виявлено типологічні сходження в паломницькій прозі віддалених літератур. Підкреслено невипадковість актуалізації мотиву паломництва саме на межі середньовіччя та Нового часу, коли активно переглядалася роль національного компоненту в формуванні світосприйняття людини на Заході і Сході. Визначено характерні для культур Заходу і Сходу в XVI - XVIII ст. тенденції у ставленні до природи, суспільства і традиції. Проаналізовано відображені в паломницьких творах жанрові та стильові тенденції доби бароко в Європі та епохи Мін в Китаї. Значну увагу приділено засобам представлення в літературі нової концепції людини, часу та простору, присутності автора. Підкреслено значну роль паломницької прози в літературах передновочасної доби.

  Скачати повний текст

Досліджено категорію двійництва в літературах Заходу Нового часу, проаналізовано трактування психологічного архетипу двійника в художньому світі М.Льюїса, А.Радкліф, Ч.Метьюріна, Г.Кляйста, А.Шаміссо, Е.А.Т.Гофмана, Р.Стівенсона, Е.По, О.Уальда, Н.Готорна. Головну увагу приділено категорії характеру, яка формувалась в літературах Європи ще від античних часів, набула однозначного трактування в класицизмі, а в зазначену епоху набула поновлення через інтерес до біблійної концепції особистості як складної, сповненої суперечностей єдності. Досліджено формування категорії двійництва в естетиці готичного роману й англійського романтизму. Монохарактер романтичного героя, у порівнянні з класицистичним, переважно однозначним монохарактером, тут принципово ускладнюється. Виникає почуття полярних, взаємовиключних начал психіки, напруги між ними, що стає основою розвитку сюжету. Англійські романтики, зокрема, Байрон, враховують "готичний" досвід художнього освоєння "краси зла", висуваючи тип трагічного "лиходія" на зразок Каїна або Манфреда. Розглянуто явище двійництва в німецькій літературі, показано специфіку національної рефлексії та її художнього змалювання. Романтичні двійники мають тенденцію до художньої матеріалізації і є ілюстрацію до відомої тези О.Шпенглера про "фаустову душу". Психологічний матеріал у сфері художнього образа є вартісним, як і матеріал життєво-об'єктивний; фантастичне реалізується з пластичною повнотою. Водночас роздвоєність героя в німецькому романтизмі має виразні риси інтелектуальної конструкції, філософічної абстракції. Показано, що подальший розвиток теми двійника в західних літературах набуває макабристичного звучання (По, Стівенсон), але зачарування "красою зла" поступається моралізуючим тенденціям (Уайльд, Діккенс); модель двійництва має соціально-психологічне вмотивовування й у реалістичній літературі трансформується у картину "діалектики душі".

  Скачати повний текст

Розглянуто вплив та трансформацію керроллівського нонсенсу у літературі XX ст. Досліджено твори "великої" літератури (В.Вулф, Т.С.Еліота, В.Набокова, А.Мердок) щодо наслідування та базування на традиційному, класичному нонсенсі середини XIX ст. (Л.Керолл, Е.Лір). Вивчено концепт нонсенсу у контексті його відмінності від абсурду та нісенітниці, а також генезису керроллівського типу нонсенсу та його попередників. Значну увагу приділено екзистенціальному вектору рецепції нонсенсу за умов XX ст. Твори англомовних письменників проаналізовано в аспекті сприйняття та втілення глибинних принципів побудови нонсенсу. На підставі проведеного аналізу показано, що принципи керролівського нонсенсу ("дитяча" свідомість, "нешаблоновість", неупередженість сприйняття, фантазування, психологізація наративу, вірогідність неможливого; гра як основа твору, у тому числі мовна гра) знайдено у творах англомовних письменників усіх головних літературних напрямків століття: у "високому" модернізмі (романи В.Вулф, вірші Т.С.Еліота, романи В.Набокова), неореалізмі (романи А.Мердок), постмодернізмі (останні романи В.Набокова). Проведено аналіз та показано, що розуміння сучасного світу будується на прийнятті керроллівської концепції дитинства (В.Вулф), відтворенні "дитячої" свідомості та наслідуванні принципу гри (В.Набоков), сприйнятті головних рис його нонсенсу (Т.С.Еліот), а також у конфлікті, полеміці з цим світосприйняттям (А.Мердок).

  Скачати повний текст

Вивчено проблему архетипних зв'язків і співвідношень між різними видами мистецтва, а саме - між архітектурними та літературними явищами на підставі аналітичних і теоретичних узагальнень, основою яких є феномен храму, який розглянуто в єдності його культурних і культових характеристик. Храм досліджено як архетипну імітацію космогонічного акту, визначено його основні структурні елементи: Світова Гора, світове Древо і Сходи. Розглянуті в єдності, елементи складають креативний архетип, у якому відбивається архетипне уявлення про Світову Вісь (Axis Mundi). Зазначено, що архітектоніка літературного твору, яка розглядається в міфопоетичному контексті, виявляє властивості, спільні для явищ літератури й архітектури, що дає змогу у випадках найбільших семантичних зближень, вживати як допоміжний термін поняття "архітектурність". Характеристики храмової археструктури інтерпретовано як архетипні передумови словесної творчості. Креативний і рецептивний аспекти поетики храму досліджено на прикладі романів "Шпиль" У.Голдінга і "Золотий храм" Ю.Місіми, в яких образ храму є центральним і смислотворчим.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження функціонування у світовій літературі традиційного образу Роксолани та пов'язаного з ним сюжетного інваріанта. Трансформації сюжетно-образного матеріалу в національно-літературному та міжлітературному контексті проаналізовано на структурному та семантичному рівнях. Розглянуто питання встановлення типологічної та генетичної сутності літературного явища. Запропонована концепція відбиває багаторівневість інтерпретації образу Роксолани в культурному просторі та дозволяє розглядати цю інтерпретацію в контексті антиколоніалізму, фемінізму, орієнталізму.

  Скачати повний текст

Проведено філософський аналіз феномену "героїчної особистості" в творах художньої літератури ХХ ст. Е.Хемінгуея, А.Камю, Ф.Кафки, Дж.Фаулза, Х.Кортасара, М.Кундери. Викладено основні підходи до розуміння теорії героїзму в історичному аспекті. Сформульовано характеристики "героїчної особистості" ХХ ст., висвітлено їх розвиток та трансформацію. Розглянуто питання про здатність перебороти відчуження сучасної "героїчної особистості", філософію модерністської та постмодерністської особистості, історію теорії героїзму, а також категорії героїчного як естетичного поняття, трансформацію "героїчної особистості" в ХХ ст. Визначено основні концепції особистості в літературному процесі ХХ ст. Відзначено роль закладів освіти у формуванні стійких цінностей та корегуванні теорії героїзму та "героїчної особистості".

  Скачати повний текст