Досліджено поетику жанру автобіографії та розкрито поетикальні особливості автобіографій Еліса Канетті та книг спогадів Уласа Самчука у типологічному зіставленні. Порівняння базується на подібності творчих засад, головну увагу приділено механізмам проектування автора та національної літературно-культурної традиції в автобіографічних творах обраних письменників. Жанр автобіографії висвітлено у теоретичному аспекті (щодо її авторитету, взаємин з біографією, термінологічної парадигми, естетичних категорій, об'єктивації у компаративних студіях, впливу на створення та сприйняття образу письменника) у виконанні обраними авторами. Механізми самопроектування окреслено у вимірах зв'язків соціальних, ментальних і текстових структур, авторської специфіки дотримання жанрового канону та наповнення автобіографічного методу та рушія. У рецептивно-естетичному аспекті здійснено пошук авторської міри введення інстанції читача до твору, досліджено особливості руху автора до читача, а також у аспекті поетики відкритого твору автобіографії Е.Канетті та У.Самчука.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена аналізові особливостей творчої рецепції П. Кулішем набутків англійського письменства як цілісного процесу. Увага зосереджена на таких формах засвоєння іншомовної літератури, як переклад, критична інтерпретація, мистецьке використання образів, тем, мотивів. Встановлено художнє, пізнавальне та історичне значення діяльності Куліша як критика та популяризатора англійської літератури в Україні.

  Скачати повний текст

Установлено генетичні витоки образів-адекватів гендерних начал в українській літературі. Виявлено їх первинну суть, зокрема, понятійне, естетичне, функціональне наповнення репрезентатів фемінного та маскулінного у східних, західних, давньоукраїнській міфологіях. Висвітлено процеси акумуляції однотипних образів, створення мегаобразів - традиційних гендерних парадигм, формування засад гендерної інтенсивності - специфіки взаємодії найдревнішої пари опозиції. Виокремлено стилістичні та тематичні функції гендерних мікрообразів української літератури (у творах Т.Г.Шевченка, М.В.Гоголя, М.М.Коцюбинського, І.Я.Франка, Лесі Українки, представників Розстріляного відродження, Л.В.Костенко, О.Забужко). Досліджено специфіку взаємодії східних і західних буттєвих і аксіологічних концепцій у гендерному ракурсі. Доведено, що семантико-символічне наповнення чинників парадигм фемінного та маскулінного корелюється з традиційно визначеними у філософії, культурології, літературі рисами східного та західного. Вагомою значеннєво-естетичною функцією образів-адекватів гендерних начал є об'єктивація у поетиці художніх творів української літератури взаємодії східної та західної традицій: того, що вибудовано на засадах філософсько-релігійних вчень Сходу та Заходу, передає концептуальні ідеї цих культурних регіонів, зберігає сутнісні елементи східного та західного мислення, узагальнює наслідки руху свідомості. Установлено, що саме гендерна специфіка формує та закріплює естетично зміст, внутрішню семантику образів, яка полягає у репрезентації східної та західної традицій. Гендерна інтенсивність у фактурі тексту не лише виявляє духовну спорідненість нашої нації з іншими етносами, але й увиразнює специфіку української ментальності, що формувалася на перетині художніх імпульсів, зумовлених традиціями Сходу та Заходу, не заперечуючи, а збагачуючи одне одного.

  Скачати повний текст

Здійснено порівняльний аналіз жанрів міської "низової" літератури комічного спрямування високого Середньовіччя та Відродження, зокрема французьких фабліо, німецьких шванків та англійських джестів. Прослідковано передумови становлення даного різновиду літератури, а також його жанрову генеалогію. Досліджено типологічні збіги та відмінності на тематологічному, генологічному, жанрологічному рівнях. Виявлено спільні тематичні детермінанти, а також національно детерміновані мотиви і топоси, проаналізовано такі провідні жанротворчі атрибути, як структура та семантика заголовків, сюжетні алгоритми, композиція. З'ясовано природу сміхового поля досліджуваних жанрових моделей, виокремлено її провідні конституенти та механізми творення комічного ефекту. Визначено характер кореляції жанрової ідеології розглянутих національних моделей з інтелектуально-духовними запитами та естетичними смаками її потенційної читацької аудиторії.

  Скачати повний текст

Розглянуто аспекти сюжетоскладання, розроблено подієвий план та його проблемно-тематичні рівні, виділено протосюжети, сюжети-зразки та сюжети-посередники. Акцентовано увагу на проблемі відмінності морально-психологічних потенціалів протосюжету (сюжету-зразка) та його літературних варіантів. Визначено співвідношення національного та всезагального в літературних варіантах традиційної структури, національну специфіку її конкретних версій. Досліджено питання щодо жанрової специфіки літературних інтерпретацій міфологічного сюжету. Встановлено співвідношення традиційного та оригінально-авторського в літературних обробках міфу в XX ст. З'ясовано морально-психологічні характеристики традиційних персонажів як універсальних художніх моделей особистісного та соціального буття. Обгрунтовано процеси якісного руйнування традиційної семантики та аксіологічних домінант сюжету в XX ст., розкрито літературну еволюцію образів Алкмени, Амфітріона та Юпітера за результатами етичних "зрушень" у XX ст. Досліджено роль мотиву двійника у психологізації міфу в літературі XX ст.

  Скачати повний текст

Вперше розглянуто переклад як наукову проблему в українському літературознавстві XIX - початку XX ст. Підкреслено важливе значення перекладознавчої думки на всіх етапах розвитку національної літератури (становлення, формування, ствердження та поступу в світовому контексті). Відзначено позитивний вплив великого обсягу перекладознавчого матеріалу (від окремих висловлювань, рецензій, статей до грунтовних праць) на відображення основних етапів літературної критики та подальший світовий розвиток національної літератури. Досліджено еволюцію перекладознавчої думки та встановлено загальнолітературний характер художнього перекладу як літературного зразка, засобу формування естетичного смаку, розвитку мови, джерела ідейно-тематичного, жанрово-стильового збагачення української літератури, її оновлення та модернізації, стимулу для оригінальної творчості (на прикладі літературної діяльності Р.Гонорського, М.Максимовича, П.Гулак-Артемовського, Л.Боровиковського, Є.Гребінки, М.Костомарова, П.Куліша, М.Драгоманова, О.Потебні, І.Франка та Лесі Українки). Обгрунтовано суттєве значення перекладу у формуванні концепції національної літератури, спрямованої на розвиток власних традицій і збагачення їх світовим здобутками. Відзначено функціональність перекладознавчої думки в розвитку літертурознавства, що сприяло поглибленню розуміння завдань та перспектив загального літературного процесу та індивідуальної творчості митця. Встановлено значення перекладу як органічної частини літературознавства.

  Скачати повний текст

Розглянуто творчість А.П.Платонова в контексті новітньої світової літератури і на тлі філософсько-естетичної думки кінця XIX - першої половини XX ст. Проведено зіставний аналіз творів А.П.Платонова, Дж.Джойса, Ф.Кафки, К.Чапека, У.Голдінга, М.Хвильового. Визначено, що типологічні паралелі між ними зумовлюються спілною модерністською установкою - "епістемологічною непевністю" щодо сутності буття і людини. Установлено спорідненість поетик даних авторів. У контексті жанрових тенденцій новітньої літератури охарактеризовано специфічну рису творів Платонова - філософську метажанровість з властивим їй поєднанням ознак утопії та антиутопії, міфу і лірики, меніппеї і притчі.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження багатогранних глибинних інтертекстуальних зв'язків поетичної творчості П.Целана з літературою німецькомовного культурного простору (Гельдерліна, Рільке, Тракля, Кафки) та художніми феноменами інших національних літератур (румунським сюрреалізмом, французькими символістами та модерністами, насамперед Бодлером, Малларме, Верленом, Рембо, Валері, Аполлінером, Еллюаром, Рене Шаром, Анрі Мішо, а також російською лірикою пореволюційної доби, зокрема, творчістю О.Блока, С.Єсєніна, О.Мандельштама, В.Хлєбнікова, М.Цвєтаєвої та міфологічними парадигмами єврейської містики). Обгрунтовано, що інтертекстуальність є однією з основних ознак целанівської лірики, в художньому космосі якої відбувається моделювання "паралельного світу" з фрагментів і скалок духовного буття людства шляхом інтертекстуального згущення поетичної мови ("коагуляція", "інтертекстуальна інфільтрація"). Виявлено, що основними формами целанівської транстекстуальності є цитата, епіграф, ремінісценція, парафраза, алюзія, стилізація, пастіш, які поет узагальнено називає "датами". Підкреслено діалогічну природу лірики П.Целана, що артикулюється як перманентна розмова з жертвами Голокосту та базується на засвоєнні ідей М.Бубера та О.Мандельштама. Розкрито естетичні погляди поета, відображені в його есе, листах, поетологічних промовах.

  Скачати повний текст