Досліджено образні елементи поетичного тексту, які відображають фонетичні, просодичні, граматичні та лексичні особливості мовного матеріалу, з якого твориться словесний образ. Доведено, що розуміння взаємовідношення різних образотворчих критеріїв у структурі поетичного твору, виявлення на їх підставі функціонально значимих компонентів специфіки національної форми та встановлення їх ієрархічної залежності дало змогу розробити концепцію етномовного компонента у структурі словесних образів поетичного тексту, а також дійти певних висновків щодо засобів відтворення етномовної специфіки словесних образів на усіх рівнях мовної ієрархії. Встановлено, що застосування методів лінгвістичного аналізу для теоретичного вивчення перекладу допомогло визначити комунікативну сутність мови через опис її функціонування за умов міжмовної комунікації.

  Скачати повний текст

Вперше розглянуто переклад як наукову проблему в українському літературознавстві XIX - початку XX ст. Підкреслено важливе значення перекладознавчої думки на всіх етапах розвитку національної літератури (становлення, формування, ствердження та поступу в світовому контексті). Відзначено позитивний вплив великого обсягу перекладознавчого матеріалу (від окремих висловлювань, рецензій, статей до грунтовних праць) на відображення основних етапів літературної критики та подальший світовий розвиток національної літератури. Досліджено еволюцію перекладознавчої думки та встановлено загальнолітературний характер художнього перекладу як літературного зразка, засобу формування естетичного смаку, розвитку мови, джерела ідейно-тематичного, жанрово-стильового збагачення української літератури, її оновлення та модернізації, стимулу для оригінальної творчості (на прикладі літературної діяльності Р.Гонорського, М.Максимовича, П.Гулак-Артемовського, Л.Боровиковського, Є.Гребінки, М.Костомарова, П.Куліша, М.Драгоманова, О.Потебні, І.Франка та Лесі Українки). Обгрунтовано суттєве значення перекладу у формуванні концепції національної літератури, спрямованої на розвиток власних традицій і збагачення їх світовим здобутками. Відзначено функціональність перекладознавчої думки в розвитку літертурознавства, що сприяло поглибленню розуміння завдань та перспектив загального літературного процесу та індивідуальної творчості митця. Встановлено значення перекладу як органічної частини літературознавства.

  Скачати повний текст

Досліджено усі опубліковані українські переклади поезій П.Верлена. Визначено основні тенденції та закономірності становлення українського поетичного перекладу з 1890-х років до сучасного періоду. Проаналізовано співвідношення змістової та функціональної адекватності у певному культурно-історичному контексті. Виявлено відмінності у перекладацьких підходах, пов'язані з асиметрією та асинхронією поетичних дискурсів першотвору та перекладу. Розроблено періодизацію українських перекладів П.Верлена відповідно до часу їх створення та змін досліджуваних перекладацьких стратегій. Проведено комплексний лінгвостилістичний і перекладознавчий аналіз адекватного відтворення поетичних образів П.Верлена на фонологічному, лексико-семантичному та композиційному рівнях.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості різних рівнів рецепції та типології творчості С.Виспянського з відповідними явищами та процесами української літератури (УЛ) кінця XIX - початку XX ст. На підставі засад рецептивної естетики виявлено домінантні літературознавчі концепції в осмисленні творчості письменника польськими та українськими дослідниками. З використанням контактно-генетичного підходу проаналізовано впливи УЛ на його творчість на рівні образів, мотивів, характерів, сюжетів. З'ясовано спорідненість текстів з аналогічними явищами та процесами УЛ даного періоду та їх ідейно-естетичну самоцінність. Встановлено рівні типологічних характеристик творчості С.Виспянського, поетів - "молодомузівців", української драматургії, зокрема, тематичні, образні, фольклорно-міфологічні, сюжетно-композиційні, жанрово-стильові, архетипні, художньо-мисленнєві.

  Скачати повний текст

Досліджено вплив концептів жанрології античної трагедії, елементів формального, архітектонічного та стилістичного її рівнів на формування різноманітних текстуальних дискурсів в українській літературі ХІХ - початку ХХ ст. Проаналізовано генетичну спорідненість концепцій художньої дійсності жанрово розмаїтого вітчизняного письменства ХІХ - початку ХХ ст. з моделями світу античних трагіків, внаслідок рецепції та трансформації провідних категорій агональної дійсності: "проблема знання", "трагедія розуму", "трагічна провина", "трагічна самотність", "аполлонійсько-діонісійське". Розкрито своєрідність трансформації в українській літературі ХІХ - початку ХХ ст. хронотопного континууму давньогрецької трагедії, законів функціонування міфологічного часу (античного топосу).

  Скачати повний текст

Висвітлено літературний і суспільно-політичний процес слов'янських народів доби романтизму та реалізму 1840 - 1960 рр., становлення та розвиток зв'язків Й.В. Фріча (1829 - 1890 рр.) з діячами української літератури та культури, українську тему в його творчості. Розглянуто поетичні, драматичні, публіцистичні та мемуарні твори, епістолярію, в яких митець опрацьовував українську тему - драми "Тарас Бульба", "Іван Мазепа", вірші "Заблукалий хлопчик (Повість з України)", статті "Асиміляція малоруського народу", "Програма українського часопису", "Спогади". Проаналізовано мотиви й мету їх написання, а також тематичні джерела. Розкрито формування світоглядних позицій Й.В. Фріча як демократа, основні етапи творчої генези видатного письменника та громадського діяча, його роль у формуванні розвитку українсько-чеських зв'язків. З'ясовано духовні критерії, естетичні та етичні домінанти його творчості, методи впливу на українське літературне та суспільно-політичне життя.

  Скачати повний текст

Висвітлено творчість Ч.Діккенса у контексті англійсько-українських взаємин XIX - XX ст. Здійснено аналіз рецепції художнього доробку англійського романіста українськими літературними критиками. Розглянуто історію україномовних перекладів прози письменника. Досліджено різночасові інтерпретації "Тяжких часів" Ч.Діккенса. Здійснено типологічні зіставлення художнього доробку аглійського автора з творами представників української літератури XIX - початку XX ст. (Г.Квітки-Основ'яненка, М.Гоголя, Леся Мартовича, Т.Шевченка, І.Франка, В.Винниченка) та виявлено спільні та відмінні риси застосування прийомів і засобів гумору, сатири та творче засвоєння майстрами слова "моделі дитина і світ", що виникають завдяки соціально-типологічним, психолого-типологічним збігам.

  Скачати повний текст