Уперше в українському мистецтвознавстві здійснено системне дослідження форм і груп традиційного українського співоцтва, висвітлено феномен цього явища у контексті світової культури. З використанням розробленого концептуального підходу з залученням нових маловідомих джерельних матеріалів розкрито генезу й особливості розвитку різновидів традиційного українського співоцтва, виявлено специфіку звичаїв, світогляду, творчості й побуту співців та їх взаємодію між собою. Запропоновано концепцію ламінарного розвитку співоцьких форм і груп, алгоритм оцінки окремого співоцького феномену шляхом уведення до наукового обігу еталонної моделі "інтегрального співоцтва", розширеного розуміння вживання термінів "співець", "співоцтво", "кобзарство", "бандурництво". Досліджено культурно-історичну та суспільну роль традиційних співців й аматорів-бандуристів, а також застосовані до них з боку владних інституцій репресивні дії, проаналізовано особливості виникнення та розвитку різновидів традиційного співоцтва на Слобідщині.

  Скачати повний текст

Розглянуто українсько-німецькі культурні зв'язки у сфері камерно-вокальної творчості на прикладах інтерпретації німецької поезії українськими композиторами. Обгрунтовано концепцію інтерпретації німецької поезії в українській вокальній музиці у аспекті українсько-німецьких культурних зв'язків. Виділено та розглянуто етапи взаємодії української композиторської творчості та німецького поетичного слова, а саме: на першому етапі виявлено втілення німецької поезії у творчості українських композиторів другої половини XIX ст., зокрема М.Лисенка та послідовників перемиської школи, на другому етапі проаналізовано різновекторні тенденції у трактуванні поезії авторів німецькомовного ареалу українськими композиторами першої половини XX ст.; третій етап еволюції втілень є сучасним етапом розвитку української музики. Наведено результати дослідження у вигляді таблиць-покажчиків втілення українськими композиторами німецькомовної поезії.

  Скачати повний текст

Вивчено композиційні закономірності та принципи формування цілісності у вокальній музиці. З'ясовано значення композиції як одного з домінувальних чинників, що забезпечує існування художнього явища. Для доведення цього положення здійснено умовну диференціацію композиційних закономірностей відповідно до їх тектонічної та процесуальної функціональної спрямованості. Розглянуто специфічні властивості композиції у взаємозв'язку з авторським задумом. Зазначено, що у вокальних циклічних творах авторський задум характеризується первісним синкретизмом поетичного та музичного начал, тому впродовж усього шляху формування цілісності поезія та музика існують і розвиваються одночасно в єдиному художньому просторі. Зазначено, що у разі взаємодії поетичного та музичного пластів виникає особливий вид сполучення різних жанрових складових (поезії та музики), що має назву "художнє порушення". На прикладі вокальних творів Ю. Іщенка запропоновано демонстрацію принципу "художнього порушення". З його використанням виявлено основні композиційні засади формування нової художньої цілісності.

  Скачати повний текст

Досліджено історію української духовної пісні XVII - XVIII ст. Розглянуто питання аналізу духовної піснетворчості. На підставі вивчення численних праць доведено, що дослідження духовної пісні тривалий час мало філологіоцентристське спрямування, з кінця 1980-х - початку 1990-х рр. музикознавчий напрямок студіювання жанру почав набувати системного характеру. Внаслідок проведених узагальнень щодо опрацьованих наукових праць запропоновано напрямки перспективних досліджень духовної пісні у контексті інтердисциплінарних студій. Увагу приділено вивченню рукописних і друкованих співаників XVII - XVIII ст. Вивчено пісні, записані або надруковані у богослужбових книгах. Обгрунтовано та проаналізовано етапи розвитку рукописної та едиційної традиції від кінця XVII - до початку XIX ст. Завдяки збереженим текстам проведено джерелознавчо-текстологічний аналіз вибраних духовних пісень. Розглянуто генезу духовної пісні, специфіку її розвитку впродовж XVII - XVIII ст. Проаналізовано її жанрову стилістику. Відзначено, що у процесі розвитку в духовній пісні визрівала та шліфувалася методика нового типу з багатим арсеналом характерних поспівок, зворотів, інтенсифікувався процес кристалізації ладо-фукційних метро-ритмічних особливостей музичних текстів, збагачувалася тематика поетичних текстів. Висвітлено питання релігійно-дидактичної, національно-патріотичної та історико-культурної значущості духовних пісень.

  Скачати повний текст