На підставі комплексного аналізу літературних джерел, архівних документів, теле-, кіно- та відеоматеріалів розглянуто режисерську діяльність народного артиста України В.М.Скляренка, учня Л.Курбаса, вихованця режисерського штабу "Березоля", творчість якого протягом півстоліття сприяла оновленню естетики та художньої палітри національного драматичного та музичного театру, насамперед розвитку оперних колективів Львова, Харкова та Києва. Досліджено режисерські пошуки та здобутки митця, розглянуто становлення режисури як складову української театральної культури 1920 - 1970-х рр., специфічні особливості національного оперно-режисерського мистецтва, лідером якого був В.М.Скляренко, втілюючи в опері ідеї та принципи Л.Курбаса. Значну увагу приділено аспектам творчої діяльності В.М.Скляренка в Національній опері України та Київському національному драматичному театрі ім.І.Франка у контексті історії української театральної культури зазначеного періоду, що сприяли багатоаспектному розвиткові інноваційних тенденцій у драмі, опері й опереті, формуванню національних традицій у режисурі й акторській творчості, цілісного зв'язку складових синтетичної музично-специфічної дії на засадах яскравої театральності та створення нової, насиченої експресією і драматизмом сценічно-пластичної мови. На підставі мистецтвознавчого компаративістського аналізу вистав доведено, що найвизначнішим мистецьким досягненням В.М.Скляренка були здійснені на київській сцені постановки опер М.Лисенка "Тарас Бульба", "Наталка Полтавка", "Різдвяна ніч" та "Енеїда", К.Данькевича "Назар Стодоля", Г.Майбороди "Милана" і "Тарас Шевченко", С.Прокоф'єва "Війна і мир", Р.Вагнера "Лоенгрін". Досліджено режисерсько-постановчі та режисерсько-педагогічні принципи роботи В.М.Скляренка з акторами, диригентами, сценографами, драматургами та композиторами, а також методи втілення сучасних і класичних творів.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему вдосконалення системи підготовки майбутніх фахівців до режисерської діяльності на основі взаємозв'язку творчості і технології мистецтва режисера. Проаналізовано досвід провідних режисерів-майстрів. Розглянуто структурні принципи та закономірності режисерської діяльності як нового способу мислення, нового типу культури, що використовуються у сферах мистецького життя та реальній життєдіяльності. Розкрито зміст, структуру та компоненти професійної майстерності. Визначено основні функції та якості, необхідні майбутньому фахівцеві. З'ясовано роль сучасних напрямів режисерської діяльності, переважно у масових видах мистецтв. Запропоновано сучасну модель програмно-цільового підходу в підготовці режисерів. Розроблено систему активних методів навчання: творчо-ділові ігри, виробничі ситуації, вправи на розвиток творчих здібностей, що дозволило створити модель програмно-цільового підходу в підготовці режисерів, розмежувати й об'єднати різні види діяльності: комунікативно-прогностичний, комунікативно-програмуючий, комунікативно-організуючий.

  Скачати повний текст

Висвітлено авангардні пошуки в театрально-декораційному мистецтві Харкова 1910 - 1920-х. Поетапно розкрито картину авангардного руху в харківській сценографії в контексті театрально-художнього життя міста. Виявлено його ключові особистості та показано зв'язок їх кубофутуристичних і конструктивістських експериментів із загальноєвропейським і російським художнім процесом. На підставі аналізу стилістичних особливостей авангардної творчості місцевих художників театру визначено декоративізм як специфічну прикмету. Показано роль авангардного руху в Харкові 1910 - 1920-х рр. у формуванні системи навчання цій спеціальності та місце "харківської школи" в історії українського мистецтва. Введено до наукового обігу невідомі раніше документи, імена художників сцени та їх твори.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена питанням управління процесом формування творчої активності майбутніх режисерів. Розроблена структура і зміст управлінської діяльності, спрямованої на створення цілісного комплексу умов, які необхідні для забезпечення процесу формування творчої активності майбутніх режисерів: педагогічних, психологічних та організаційних.

  Скачати повний текст

Охарактеризовано найбільш яскраві театральні форми в історії театру. На підставі аналізу еволюції театральних форм, особливостей їх вияву, доведено, що сутнісними характеристиками їх художності є умовність і святковість. Умовність театрального мистецтва виражається в перевтіленні, вона є суть діалектичного проникнення реального та ідеального. Їх гармонізація в мистецтві, незалежно від обраних творчих методів здійснення, сприяє досягненню художності будь-якої театральної форми. Святковість театрального мистецтва - це суть максимального порозуміння компонентів структури театрального мистецтва (художньо-поетичного слова та його жанрової специфіки); акторська багатовимірність втілення слова в дії; режисерська інтерпретація вистави; глядацька інтерпретація зображеного, які виражено в діях конкретних індивідів - автора (-ів), акторів, режисера (-ів) і глядачів.

  Скачати повний текст