Проаналізовано закономірності еволюції візантійського неоплатонізму. Відмінною рисою візантійського неоплатонізму є побудова філософської теології, ідею якої засновники візантійського неоплатонізму запозичили з системи Прокла. У межах першого кола еволюції візантійського неоплатонізму виникли три оригінальні філософські системи: антиметафізична філософія надбуття Діонісія (Філопона), філософія буття Максима Сповідника та метафізика візантійських есенціалістів VII - початку XVI ст. У 1530-ті рр. внаслідок теологічних дискусій виникла особлива форма візантійського неоплатонізму - паламізм, яка в межах власного інтенсивного розвитку пройшла три стадії еволюції, аналогічні до загального ходу еволюції класичного візантійського неоплатонізму: неоареопагітизм Палами, християнське прокліанство Каліста Ангелікуда, паламітська схоластика другої половини XIV і XV ст. Дослідження еволюції візантійського неоплатонізму дозволяє виявити конкретні форми, яких набував вплив філософії на християнську теологію на грецькому Сході в VI - XV ст.

  Скачати повний текст

Досліджено релігійний феномен ісіхазму - містичного вчення, спрямованого на вдосконалення людини та практику богопізнання. У контексті історіософського аналізу зроблено порівняльну характеристику ідей візантійського, києво-руського та московського ісіхазму. Проаналізовано вплив ісіхазму на тип східнослов'янського філософування. Візантійський ісіхазм сформовано на грунті взаємодії патристичного богослов'я та аскетичного напрямку, що призвело до створення універсального вчення про "обожнення" людини. Перетворення досягалося шляхом містичної практики "розумної молитви", через виховання в подвижнику всеохоплюючої любові до Бога та цілого світу. Догматичним виразом прагнення людини до поєднання зі світом постав культ Св. Трійці. Давньоруський ісіхазм не став офіційною ідеологією церкви, що суттєво зменшило його вплив на культуру.

  Скачати повний текст

Здійснено історико-філософську реконструкцію ісихастського вчення про обоження людської істоти, що завдяки унікальному характеру імплантації духовно-містичного досвіду та практики синтезувало прадавні містичні традиції з ранньохристиянським і середньовічним містицизмом і перетворилось на теоретико-богословське підгрунтя подальшого історичного розвитку греко-візантійської традиції православ'я та вітчизняної "філософії серця". Визначено, що ісихазм є напрямком греко-візантійського християнства, унікальність якого полягає в залученні містичного досвіду до духовно-релігійної практики, що є втіленням синтезу рефлексивно-пізнавальної та ритуально практичної діяльності подвижника-аскетика, світоглядна концепція якого заснована на ідеї обожнення людської істоти шляхом пізнання містичних смислів. Встановлено, що стрижневим загально-світоглядним принципом ісихазму є "необхідність обожнення", який визначає основну церковну ісихастську ідею щодо поведінки індивіда в суспільстві, створюючи ідеал синтезу індивідуального світорозуміння та світоглядної системи суспільства. Розкрито зміст "необхідності обожнення" в історико-філософському аспекті, що є підгрунтям створення світоглядної концепції, яку можна порівняти з українською версією "філософії серця", оскільки дана теорія орієнтується на пошук трансцендентних, відносно раціональності, основ гармонізації індивідуального буття людини.

  Скачати повний текст

Проведено релігієзнавчий аналіз творів сучасних православних теологів у межах православного богослов'я, яке за власною парадигмальною характеристикою - неопатристика, визначено основні течії: неопатристичний об'єктивний ідеалізм, неопатристичний екзистенціалізм і неопатристична синтетична теологія. Встановлено, що для побудови теорій богопізнання теологи неопатристики використовують чотири види теорій богопізнання: інтуїтивізм, містичний емпіризм, екзистенціалізм і герменевтику, які виникають внаслідок переосмислення вчень грецької патристики засобами сучасної філософії. Досліджено, що прихильники неопатристичного інтелектуального інтуїтивізму виводять теорії богознання з безпосереднім спогляданням природним розумом дій Бога, речники містичного інтуїтивізму способом богознання вважають екстатичне споглядання Бога обоженним розумом людини. Викладено основний критерій сучасних представників містичного емпіризму в побудові теологічних концепцій на основі містичного досвіду. Зазначено, що православний екзистенціалізм розвивається здебільшого як творче переосмислення патристичної персоналістичної містики засобами сучасного екзистенціалізму. Висвітлено джерело інтерпретації трьох одкровень Бога - природного, біблійного та містичного в неопатристичній герменевтиці. Досліджено теорії теогносії, які розвиваються представниками української неопатристики.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексний і цілісний релігійно-світоглядний аналіз видатного перекладного твору української середньовічної культури "Бджола", визначено його роль в історії вітчизняної релігійно-філософської думки XII - XVII ст. Виявлено тенденції, ідеї й найбільш виразні риси, які певною мірою обумовили специфіку й особливості вітчизняної релігійно-філософської традиції та християнської культури доби їх становлення та формування. Доведено, що релігійно-світоглядні засади даного твору полягають в орієнтації на Новий Завіт, патристичну й античну філософію. Висловлено думку щодо домінування софійності й оптимістичності світобачення, необхідості органічного поєднання навчання й виховання у процесі соціалізації особистості. Виявлено, що пам'ятка наголошує на тому, що у суспільному житті абсолютний пріоритет мають духовність, гуманізм, солідарність. У текстах обстоюються євангелістські принципи державно-церковних відносин. Реконструйовано смисложиттєві й антропологічні ідеї античних і християнських мислителів.

  Скачати повний текст

Досліджено релігійно-філософську спадщину київського духовно-академічного мислителя кінця XIX - початку XX ст. В.І.Екземплярського. З використанням архівних документів і матеріалів, друкованих праць богослова, відтворено духовний світ мислителя в контексті вітчизняної культури зазначеної доби, визначено його місце у релігійно-філософському відродженні в Києві. Здійснено новий крок у вивченні київської духовно-академічної традиції, в осмисленні релігійно-філософських процесів у київському культурному осередку. На підставі аналізу першоджерел виявлено пріоритетність проблем християнської етики як напрямку наукових студій мислителя. Серед провідних мотивів християнської етики В.Екземплярського виокремлено проблему життєвості християнського морального ідеалу, концепцію любові-юродства як найвищого самозречення та самопожертви заради ближнього та соціальні аспекти етичного вивчення про співвідношення моралі та політики, держави та церкви, заперечення кари на смерть.

  Скачати повний текст

Проаналізовано основні парадигми філософського розуміння свідомості та здійснено системну реконструкцію феномену свідомості у містичній традиції ісихазму з застосуванням феноменологічного та історіографічного методів, а також контент-аналізу концепцій свідомості у ісихазмі в його теологічному, праксеологічному, антропологічному і гносеологічному аспектах. Здійснено порівняння підходів до феномену свідомості філософсько-наукової та релігійної парадигм, формулювання визначення свідомості та систематизації її основних характеристик у ісихастському дискурсі. Основним відповідником філософського поняття "свідомість" у ісихазмі визнано сумління. Зроблено висновок про схожість розуміння феномену свідомості у межах ісихастського дискурсу та її постмодерної інтерпретації та про відмінність у трактуванні ними свідомості як ноумену. Розроблено епістемологічну стратегію теоретичного визначення свідомості як містичної й онтологічної універсалії, враховуючи полісемантичність існуючих підходів до її осмислення.

  Скачати повний текст

Уперше зроблено спробу комплексного дослідження впливів візантійсської і поствізантійської спадщини на формування української культури. Доведено, що Острозька греко-слов'яно-латинська академія на початку ранньомодерної доби була важливим осередком грецистики Центрально-Східної Європи. Досліджено переклади та нові редакції творів східних отців Церкви і грецьких богословів, здійснені острозькими вченими. Вивчено питання новаторства венеційських учених-греків у богослів'ї XVI ст. і поширення нових тенденцій у східнохристиянському світі, зокрема на українських землях. Уперше на основі джерельних текстів докладно висвітлено питання розвитку богословської думки в Україні наприкінці XVI - на початку XVII ст. і роль острозького осередку в цьому процесі. Залучено до наукового обігу маловідомий текст - український переклад богословського трактату Гавриїла Севера "Синтагматіон про сім святих тайн", а також низку листів з кореспонденції між патріархами грецького Сходу та острозькими діячами. Встановлено, що українська версія "Синтагматіона" мала виразний вплив на розвиток українського богослів'я в могилянський період, а також на формування культурної парадигми в Україні в XVII ст.

  Скачати повний текст