Проаналізовано важливі аспекти проблеми норми в контексті сучасної філософії та методології науки. З'ясовано можливості герменевтики в дослідженні нормативно-ціннісної структури смислу наукових висловлень. Обгрунтовано актуальність даного підходу у процесі трансформації дослідження змісту категорії норми з суб'єкт-об'єктної в суб'єкт-суб'єктну площину природничонаукового та гуманітарного знання. Виявлено методологічні можливості застосування категорії норми в науковому пізнанні. Сформульовано визначення герменевтичної концепції норми як однієї з реалістичних позицій у суперечці про зміст універсалій. На підставі дослідження досвіду тлумачення норм у правових і моральних вченнях встановлено, що співвідношення раціонального та ірраціонального у структурі будь-якої норми є свідченням її внутрішнього потенціалу, що й зумовлює потребу в його герменевтичному дослідженні. Відзначено, що на противагу панлінгвістичним концепціям, нормативнозорієнтована герменевтика надає великого значення сфері невербального, домовного мислення. Показано, що інтерпретація є основним інструментом об'єктивації змісту герменевтичного потенціалу наукової норми. Обгрунтовано тлумачення понять "пояснення" та "розуміння" як взаємозумовлених методів актуалізації потенціалу соціальних цінностей і норм у феноменологічному полі свідомості дослідника.

  Скачати повний текст

Досліджено традиційні та сучасні практики інтепретації та розуміння. Охарактеризовано сучасну філософську герменевтику, яка аналізує фактичне, а не ідеальне розуміння. Проаналізовано стан сучасного етапу розвитку герменевтики, виявлено домінування прагматичного аспекту. Здійснено ретроспекцію історії герменевтики, розглянуто передумови формування "герменевтики фактичності". Розкрито герменевтичний аспект практичної філософії, визначено сутність головних понять, що характеризують "герменевтику фактичності": досвіду, факту, практики. З метою здійснення філософського осмислення спеціальних герменевтичних практик, запропоновано оригінальну типологію, в якій практики розподілено на догматичні й адогматичні. До догматичних герменевтичних практик належать юридична, теологічна та філологічна герменевтики. На відміну від догматичного, адогматичне тлумачення - тлумачення відкрите. Адогматичні герменевтичні практики подекуди не зупиняються навіть перед такою інтерпретацією, яка призводить до неузгодженості та негарантованого тлумачення. До адогматичних герменевтичних практик віднесено історичну, політичну, релігійну, економічну практики. Вони грунтуються на мовному розумінні, тому герменевтика мови, розглянута у контексті прагматики, припускає ситуативні зміни у полі значень, що призводить до дискурсивного "розширення" інтерпретаційної топіки та видозміни самих практик за допомогою "герменевтики життя", яка характеризує не академічні сфери діяльності, а повсякденні життєві ситуації. На підставі зазначеного запропоновано нову концепцію, яку можна позначити як "герменевтичний адогматичний універсалізм".

  Скачати повний текст

Висвітлено засадничі поняття та положення філософської герменевтики у зв'язку з феноменологічною та риторично-гуманістичною традиціями. Герменевтичний принцип історичності досліджено через такі феноменологічні поняття як життєсвіт, горизонт та інтерсуб'єктивність. Антисуб'єктну й антиінструментальну настанови розкрито за допомогою таких понять як дієво-історична свідомість, здоровий глузд і метафора. Встановлено, що розуміння є необ'єктивувальним досвідом істини, який має структуру діалогу, оскільки передбачає відкритість до іншого й є сутнісно незавершеним. Запропоновано інтерпретацію герменевтичної теорії досвіду в широкому контексті практичної філософії. Стосунок розуміння та мовлення розкрито через концепцію відкритості герменевтичного досвіду, розглянуту в аспектах тілесності, моральності та темпоральності, де відповідно феномени здоров'я, дружби та "затримки" засвідчують екзистенційну свободу людини.

  Скачати повний текст

Визначено інтерпретацію як складний інтелектуальний процес, комплексну форму аналізу, що є взаємодією смислових цілісностей, їх якісне перетворення та реконструкцію. Доведено, що вона грунтується на розумінні як способі людського буття, має репрезентативний характер, пов'язана з мовними структурами, логічним описом і висловлюванням; обумовлюється індивідуальними характеристиками інтерпретатора, його системою цінностей, соціокультурним контекстом. Зазначено, що метою інтерпретації є самовизначення індивідуальності, її самореалізація та самоутвердження. Встановлено, що метафора та іронія є художніми засобами даного феномену, які доповнюють один одного. Виявлено, що метафора - основний спосіб смислоутворення, іронія - загальна спрямованість свідомості інтерперетатора. Досліджено, що перша зумовлює такі характеристики інтерпретації, як антропометричність, діалогічність, об'єктивацію у мові індивідуальних сутнісних характеристик особистості, притаманного їй способу осмислення та розуміння, орієнтує на створення цілісного образу світу; друга - активний, критичний її характер,вводить ціннісну систему та мету інтерпретації, розкриває можливість і перспективи індивідуального переосмислення смислового змісту тексту, свободу у виборі шляхів творчої самореалізації. Встановлено, що даний аналіз свідчить про наявність зв'язку між появою ірраціонального та креативного моментів інтерпретації та домінуванням у ній естетичного елементу.

  Скачати повний текст

Запропоновано тезу, що теоретичне мислення не спроможне до обгрунтування норм через відмовлення від метафізики, тому обгрунтування раціональних норм у практичній філософії приймає форму пошуку відповідних її цілям метафізичних підстав. Як найбільш адекватний засіб реконструкції відносини практичної філософії до метафізики запропоновано розглядати аналітичну герменевтику. За допомогою аналізу норм та їх класифікації сформульовано поняття раціональної норми, способом легітимації раціональної норми є її обгрунтування загальнозначимістю й очевидністю. Розглянуто проблему об'єктивності норм. Показано, що норми є об'єктивними, якщо вони втілюють причину вчинку та складають зміст практичного розуму (належність), тобто є понадчуттєвою підставою волі. Зауважено, що виявлення онтологічного обрію практичного розуму складає найважливіший результат герменевтики раціональних норм як думок суб'єктів комунікації.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу психоаналітичних знаків, що формують "психоаналітичний текст", символотворення у сфері несвідомого, процедур тлумачення та розуміння й застосування психоаналізом герменевтичної логіки запропоновано обгрунтування психоаналізу як особливого типу герменевтичної практики. Поєднання класичної гносеології з гносеологією гуманітарного знання розглянуто як основну особливість психоаналізу. Встановлено, що в практично-технологічному арсеналі психоаналіз є конкретно-науковою герменевтикою, а на рівні філософського узагальнення свідомого, несвідомого, проблем комунікації, інтеракції, логіки психоаналіз володіє характеристиками особливої філософської герменевтики, в якій є онтологічний, гносеологічний, феноменологічний рівні аналізу. Проведено філософсько-герменевтичну рефлексію відносно проблем розуміння та тлумачення в психоаналізі. Психоаналітичне розуміння репрезентує психоаналіз як герменевтичну практику з особливою герменевтичної логікою, яка організує психоаналітичне знання, формує механізми пошуку смислу та схему інтерпретативної діяльності. Психоаналітичну герменевтику виокремлено відносно інших герменевтик з визначенням її семіотичних, лінгвістичних, логіко-герменевтичних особливостей.

  Скачати повний текст

Визначено поняття інтерпретації як спеціальних зусиль (процедур), викликаних порушенням звичного сприйняття чи коммунікації та спрямованих на відновлення смислотворення, яке супроводжує розуміння. Обгрунтовано модель інтерпретації, згідно з якою вона виступає певним мета-текстом у відношенні до вихідного тексту повідомлення (появою Іншого) та до активної смислотворчої свідомості інтерпретатора, та є способом утримування паузи перед створенням смислу. Доведено, що інтерпретація пов'язана зі здатністю людської свідомості створювати й використовувати знаки, тобто здійснювати семіотичну активність. Показано, що інтепретація є необхідною навичкою для здійснення існування людини в культурі, оскільки є такі культурні практики, які існують лише як інтерпретація, їх стає все більше за умов видозміненого життєвого світу людини доби Постмодерну. Розроблено спеціально герменевтичні процедури, придатні для дослідження інтерпретації як предмету міждисциплінарного аналізу, утримуваня мета-позиції через "наївний" опис і виявлення наскрізних тем у їх варіаціях та словникового запасу сучасних інтелектуальних практик.

  Скачати повний текст

Розглянуто соціальність філософії мови німецького філософа М.Гайдеууера, яка грунтується на принципах соціальної філософії розуміння. Узагальнено ключові методологічні настанови філософа щодо визначення шляхів осягнення мови філософії. Показано наочність філософської мови М.Гайдеууера, соціальний зміст його специфічної термінології, визначено особливості та способи вираження філософської мовної концепції вченого. Проаналізовано ситуацію, яка склалася навколо української філософської мови, визначено тенденції її подальшого розвитку. Висвітлено герменевтичну філософію М.Гайдеууера, еволюцію герменевтичної тріади, представлену В.Дільтеєм, М.Гайдеууером, Г.-Г.Гадамером. Зазначено, що постійна апеляція до соціального буття, соціальний аспект екзистенціалізму, використання повсякденної мови як філософської, кодування філософської мови соціальними змістами - усе це складові внутрішньої соціальності філософії мови М.Гайдеууера.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблеми пошуку й обгрунтування у сучасному перекладознавстві таких методологічних передумов, які б дозволили надати йому статусу наукової дисципліни. У якості можливих методологічних підстав раціонального розділу перекладознавства розглянуто феноменологічну, структуралістську й герменевтичну концепції, які, подібно перекладознавству, пов'язані з феноменом розуміння. З'ясовано, що методологічні засоби даних концепцій обмежені у рішенні ключових проблем перекладу - оцінки ступеня його адекватності й якості. У кожній з цих концепцій висунуто вимогу цілісності будь-якого осмислення, а цілісність є одна з найважливіших характеристик системного подання об'єкту. На підставі застосування системного підходу сформульовано так звану "дилему перекладача", запропоновано розрізняти ситуації перекладу за системними дескрипторами першого (концептуальними, структурними, субстратними) й другого порядку (концептуально-структурними, структурно-концептуальними) та у зв'язку з цим висувати різні вимоги до перекладу - реалізувати інтернальну або екстернальну презумпцію перекладача. Відзначено, що застосування системного підходу сприяє вирішенню проблеми оцінки якості й адекватності перекладу шляхом відокремлення понять релевантного, адекватного й еквівалентного перекладу, а також залучення атрибутивних системних параметрів, зокрема лінійного характеру (таких, як цілісність, складність), які дозволяють здійснювати безеталонне (якісне) вимірювання, передбачуване параметричною теорією систем.

  Скачати повний текст