Встановлено головні моделі концепції еросу в православній тридиції. Виявлено та класифіковано її основні ознаки на підставі аналізу оригінальних грецьких текстів та їх перекладів на давньоруську й російську мови, а також подано чіткі визначення поняття еросу в православній тридиції. Розкрито релігійно-філософські витоки становлення православної концепції еросу, що дозволило обгрунтувати ступень її оригінальності. З'ясовано успадкування православної концепції еросу від візантійської до давньоруської традиції, української та російської релігійної філософії. Визначено аксіологічний статус і роль етико-сотеріологічної концепції еросу в становленні православної культури, що виявило перспективу для подальшого аналізу феномена еросу як одного з головних екзестенціалів буття людини.

  Скачати повний текст

Розглянуто феномен любові як універсальний тип соціальних відношень, виражений у дискурсивному акті. На підставі аналізу дискурсивних практик показано, що любов - явище, для якого характерні соціальні механізми, що мають універсальну антропологічну основу. Запропоновано нову онтологічну модель реальності, яка базується на любові, що об'єднує рівні соціокультурного буття. Доведено, що еволюція людини розумної та властивого їй прагнення до любові органічно взаємопов'язана з еволюцією живої природи. Перехід від неживої природи до духу - це сходження від несвідомої до свідомої духовності людини. Закладений від початку потенціал трансформується в людині від статевої любові до масштабів Всесвіту. Запропоновано структурну модель, що поєднує індивідуальний і соціальний аспекти стосунків любові між суб'єктами. Доведено евристичну та праксеологічну цінність висвітлених теоретичних конструкцій. Запропоновано актуалізувати християнський ідеал любові та створити нову соціо-гуманітарну парадигму - агапе-педагогіку.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему визначення феномену любові як соціальної цінності особистості в суспільних відносинах. Розкрито суть понять "любов", "довершена любов", "особистість", "Інший", "соціальна цінність", "суспільні відносини". Зазначено, що трактування феномену любові в історії європейської філософської думки шляхом визначення її трьох головних понять ("ерос", "філія" та "агапе") сприяло утворенню досить відмінних типів інтерпретації її ціннісного значення в соціальній сфері. Доведено плідність цілісного розуміння даного феномену, основою якого є запропоноване поняття "довершена любов", що поєднує і відображає взаємодію тілесного, душевного та духовного вимірів людського буття. Поглиблено ідею "істинної любові" В.Соловйова як основи моральнісності, яка грунтується на збереженні традиційного відношення до трьох начал буття: сорому - до нижчого, співчуття - до рівного, благоговіння - перед вищим та доведено, що розгортання почуття любові до довершеної цілісності залежить від рівня розвитку особистості та відповідно до її типу зароджується від якогось одного складника її моральної основи, але без доповнення іншими двома виникає загроза згасання почуття любові. Встановлено, що любов до Іншого в її цілісному розумінні є моральнісною основою різних форм соціальної солідарності, а протидією розвиткові довершеної любові є екзистенційний страх перед Іншим.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексний аналіз проблеми любові, базуючись на матеріалах західної, російсьскої й української філософії. Висвітлено питання природи, суті, цінності та сенсу життя людини, процеси самопізнання та саморегуляції. Любов забезпечує повноцінний і гармонійний розвиток людини, оптимальну реалізацію її особистісного та творчого потенціалу, саме вона потенціює людину, особистість у цій якості. Стверджено, що повноцінна функціонувальна особистість - цілісна, гармонійна, унікальна, вільна, здатна до самотрансцендентації та любляча особистість. Цю повноцінність забезпечує любов: виключно любов. Тільки той, хто любить, здатний перейти від пріоритету власної користі до почуття людяності, подвигу світоутворення, перетворити себе та світ, усвідомити загальний зв'язок і світ, побачити істинний сенс всього, що існує.

  Скачати повний текст

Проаналізовано трансформацію наповненості та співвіднесення понять "смерть" і "любов" у період античності, середньовіччя та сьогодення у теоретико-методологічних аспектах філософського та релігієзнавчого дослідження. Висвітлено особливості релігійного та міфологічного світосприйняття на різних етапах розвитку людської цивілізації у зв'язку з досліджуваною проблемою. Розкрито сутність поняття "любов", показано його функціональне значення в актуалізації буттєвості незалежно від релігійності світосприйняття, розглянуто трансформації й осмислення поняття "смерть". Проаналізовано співвіднесення цих феноменів з ідеями безсмертя, роду та цінності життя, особливу увагу приділено філософсько-релігійним основам осягнення місця та ролі Іншого. Проведено зіставлення понять "смерть" і "любов", сучасних тенденцій щодо осягнення їх сутності, зроблено висновок про існування ідеї світського безсмертя, в якій провідна роль належить актуалізації Іншого, що забезпечує здійснення буттєвості.

  Скачати повний текст