Проведено теоретичне та експериментальне дослідження динаміки зміни здатності до життєтворчості особистості на різних етапах дорослого віку. Проаналізовано існуючі зарубіжні та вітчизняні концепції, присвячені розгляду процесів розвитку особистості, індивідуальності та життєтворчості. Розкрито сутність поняття життєтворчості як здатності до створення умов розвитку індивідуальності у процесі життєдіяльності, зокрема раціонально організовувати своє життя, змінювати систему відношень до світу, людей, самого себе. З'ясовано, що основними складовими життєтворчості є здатність до трансценденції, рефлексії та смислопобудови. Психологічні характеристики дорослого віку розглянуто як результат розвитку особистості та як потенціал, що визначає можливості формування здатності до життєтворчості у дорослому віці. На підставі результатів емпіричного дослідження встановлено, що для першого періоду дорослого віку (25 - 35 років) характерним є прояв трансцендентної спрямованості та рефлексії у зовнішньому світі; у другому періоді (35 - 45 років) більш вираженими стають процеси рефлексії й осмислення, що виявляються у проміжному (регулювальному) світі, а здатність до трансценденції помітно зменшується; у третьому періоді дорослості (45 - 60 років) більш сформованими є смислові відносини особистості у внутрішньому світі, які підсилюють і визначають прояв здатності до трансценденції в зовнішньому світі. Зроблено висновок, що розвинена здатність до життєтворчості характерна саме для періоду дорослості. Підтверджено гіпотезу, що рефлексія в різних формах сприяє розвиткові процесів осмислення суб'єктом своєї життєдіяльності, які стають основою для самотрансценденції (трансцендентної спрямованості) особистості.

  Скачати повний текст

Конкретизовано дефініцію поняття особистісної зрілості у диспозиційних категоріях та побудовано її модель, що відображає взаємозв'язок визначених диспозицій. Особистісну зрілість визначено як ефект самостійно пережитої людиною у зрілому віці ненормативної кризи ідентичності, який являє собою динамічну особистісну структуру, пропріум, важливий для її ідентичності. Рисами-індикаторами, що характеризують оригінальність феномену особистісної зрілості, визначено синергічність, автономність, контактність, самосприйняття, креативність, толерантність, відповідальність, глибинність переживань, децентрацію, життєву філософію. На підставі визначених рис побудовано диспозиційну модель особистісної зрілості, що характеризується високим верифікаційним рівнем. На базі запропонованої моделі обгрунтовано, що зазначена зрілість є одночасно результатом формування особистості зрілої за віком та процесом її становлення, а також описано природу особистісно зрілої людини у поняттях суб'єктивності, інвайроменталізму, холізму, пізнаваності, гетеростатичності, свободи, проактивності, змінності. Обгрунтовано наявність рис даної зрілості у пропріумі молодих людей віком 19 - 20 років та незалежність її високого рівня від статі. Наведено результати конструювання й апробації опитувальника особистісної зрілості та тренінгу її актуалізації, що разом з теоретичною моделлю складають програму соціально-психологічного супроводу становлення даної зрілості.

  Скачати повний текст

Визначено та проаналізовано теоретичні підходи до виявлення особливостей переживання кризи пізньої зрілості жінками, які перебувають у клімактеричному періоді, на соціальному, соціально-психологічному, індивідуально-психологічному та медико-біологічному рівнях. Розроблено та апробовано методику діагностики впливу психічного стану жінок на перебіг клімактерію. Досліджено зміни характеристик самоставлення даних жінок та тих, які ще не увійшли у цей період. Розроблено та апробовано систему методів психологічної підтримки та соціально-психологічної реабілітації жінок у клімактеричному періоді.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано, що провідним соціально-психологічним чинником соціальної реадаптації особистості є її адаптаційний потенціал. Розкрито зміст програми соціальної реадаптації, спрямованої на підвищення адаптаційного потенціалу соціально дезадаптованих осіб зрілого віку шляхом спеціальної організації реадаптаційного соціального середовища відповідно до особистісних особливостей реадаптантів. Показано, що соціальна реадаптація осіб зрілого віку є ефективною тоді, коли вона здійснюється системно на рівні первинної реадаптації, базовому рівні та рівні постреадаптації, а також побудована з урахуванням показників рівнів адаптаційного потенціалу та дотриманням принципів еквівалентності, динамічності, диференційованого прогнозування та перспективності.

  Скачати повний текст

З використанням особистісно орієнтованого підходу проаналізовно структуру та фактори формування ціннісних орієнтацій та ціннісно-смислової сфери пенсіонерів. Визначено, що сфера ціннісних орієнтацій осіб похилого віку характеризується внутрішньою сталістю та інтегрованістю, основні зміни відбуваються в ієархічном статусі доступності певної цінності, що поряд зі сталою ієрархічною позицією її важливості є однією з причин виникнення психологічної кризи цього вікового етапу. З врахуванням особливості ціннісної сфери визначено особистісні типи осіб похилого віку: оптимістичний, гармонійно-реалістичний та песимістичний. Розроблено програму соціально-психологічної допомоги особам похилого віку, яка передбачає тренінг гармонізації ціннісної сфери особистості, що має проводитись у групах взаємодопомоги та сприяє формуванню метаособистісного утворення. Це виявляється в усвідомленні стратегій життєвого увічнення та персоналізації як передачі смисло-ціннісних надбань в індивідуальний досвід наступних поколінь, сприяє подальшому особистісному становленню осіб похилого віку.

  Скачати повний текст

Досліджено психофізіологічні функції людей зрілого віку та вивчено зв'язки індивідуально-типологічних властивостей ВНД з сенсомоторними, психічними, вегетативними функціями та рисами особистості. За результатами дослідження встановлено, що психофізіологічні функції людей зрілого віку характеризуються закономірностями: досягнення максимального розвитку та стабілізація на високому рівні, нерівномірний та гетерогенний характер їх формування, високий ступінь залежності прояву сенсомоторних, психічних, вегетативних функцій, психологічної структури особистості від індивідуально-типологічних властивостей ВНД. Виявлено, що на етапі онтогенезу в осіб віком 18 - 27 років функціональна рухливість та сила нервових процесів, різні за складністю зорово-моторні реакції, властивості пам'яті та уваги досягають свого найвищого розвитку у людей віком 18 - 23 роки та мало змінюються до 25-ти років, а згодом мають поступове їх зниження. Установлено залежність між параметрами властивостей основних нервових процесів і складних сенсомоторних реакцій, обсягом короткочасної пам'яті та уваги, факторами психологічної структури особистості, а також характером реакцій серцево-судинної системи та її вегетативної регуляції під час вираженого нервово-емоційного напруження на екзамені. Виявлено, що особи з високими градаціями індивідуально-типологічних властивостей ВНД характеризуються більш короткими латентними періодами сенсомоторних реакцій, більшим об'ємом короткочасної пам'яті, уваги, вищими показниками моральної нормативності, стійкості до стресу та нижчими параметрами тривожності, нижчим рівнем функціонування серцево-судинної системи, а також меншою напруженістю регуляторних механізмів, ніж особи з низькою градацією типологічних властивостей ВНД.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано психологічні умови та розроблено ефективні засоби корекції інтермодального сприймання відкритого простору осліплими особами зрілого віку. Визначено центральне детермінальне місце просторової перцепції на відкритій місцевості. За результатами структурно-системного аналізу функціонування перцептивного апарату доведено можливість побудови полімодального образу місцевості у випадку глибокої зорової депривації. Визначено інтегративні орієнтаційно-перцептивні рівні сформованості цих процесів, а також психологічні умови перцептивного навчання, розроблено методику цього навчання. Досліджено двосторонній зв'язок між рівнем орієнтаційно-перцептивних процесів і орієнтаційно-просторовою тривожністю в структурі вторинних відхилень зорового дефекту. На інтермодальній підставі, з послідовним і паралельним включенням збережених аналізаторних систем розроблено орігінальну програму розвитку в осліплих осіб зрілого віку перцептивно орієнтувальних умінь щодо зниження особистісної тривожності, підвищення успішності їх просторового орієнтування.

  Скачати повний текст

Встановлено, що властивості основних нервових процесів (функціональна рухливість і сила), сенсомоторні та психічні функції стабілізуються на максимальному рівні у віковій групі 21 - 25 років, після чого спостерігається їх поступове зниження - сповільнене у першому зрілому та більш інтенсивне у другому зрілому, а також похилому віці. Визначено динаміку зв'язків властивостей нервових процесів із сенсомоторними та психічними функціями. З'ясовано, що деякі показники сенсомоторних реакцій різного ступеня складності, параметри пам'яті та уваги досліджуваного вікового періоду мають мінливі зв'язки з властивостями основних нервових процесів. Вперше досліджено вікову динаміку психофізіологічних функцій у людей віком 21 - 74 років з різним рівнем розвитку властивостей основних нервових процесів. Доведено, що у обстежуваних з різним рівнем розвитку властивостей функціональної рухливості та сили нервових процесів, характер та спрямованість онтогенетичних змін психофізіологічних функцій однакові, але враженість їх різна. Особи з високим рівнем властивостей основних нервових процесів характеризувались достовірно вищими показниками пам'яті, уваги, сенсомоторної реактивності, меншими змінами та більш пізнім початком їх зниження, ніж люди з низьким рівнем розвитку типологічних властивостей вищої нервової діяльності.

  Скачати повний текст

Досліджено психологічні особливості загального конструкту его-ідентичності жінок у період пізньої зрілості в залежності від їх соціального статусу в контексті інтеграційного підходу. Виявлено закономірності та взаємозв'язки основних складових компонентів конструкту жіночої его-ідентичності в даний період, вдосконалено поняття загального конструкту жіночої его-ідентичності. Доведено, що соціальний статус жінок періоду пізньої зрілості впливає на особливості їх самоактуалізації - інтегральний показник самоактуалізації має тенденцію до зростання з підвищенням соціального статусу.

  Скачати повний текст