Досліджено взаємозв'язок інфантилізму з психологічною імпотенцією та розроблено методи їх корекції. Розкрито психологічний зміст інфантилізму та психологічної імпотенції, виявлено джерела їх формування, пов'язані з едіпальними залежностями. Доведено особливу роль у даному процесі періоду розвитку від 2-х до 6-ти років, в якому дитина особливо гостро преживає табу на вільне виявлення енергії лібідо, що призводить до її блокування й імпортування. З'ясовано, що інфантилізм і психологічна імпотенція деструктують поведінку суб'єкта, зумовлють ригідність вчинків, пасивність, несамостійність, депресивність. Виявлено глибинні детермінанти формування інфантилізму та тенденцію до психологічної смерті, встановлено їх взаємозв'язок з психологічним захистом, регресивними проявами та принципом задоволення. Доведено ефективність використання системно упорядкованих методик активного соціально-психологічного навчання, адекватних поставленій задачі щодо виявлення глибинних детермінант інфантилізму та психологічної імпотенції у їх взаємозв'язках з метою запобігання та нівелювання регресивних наслідків даних процесів.

  Скачати повний текст

Визначено особливості переживання почуття самотності як провідного фактора негативного психологічного стану особистості, що виникає внаслідок соціальної депривації (на прикладі ВІЛ-інфікованих осіб). З'ясовано, що переживання почуття самотності є багатогранним, суб'єктивно значущим утворенням негативного або позитивного характеру. Визначено параметри, за якими характеризуються особливості переживання почуття самотності. Доведено, що у стані соціальної депривації та сигматизації особистості виникає негативне переживання самотності, що відчувається через соціальне відчуження, власну непотрібність для оточуючих, безглуздість особистого існування. Проаналізовано вплив визначених факторів ВІЛ-інфікованих на виникнення негативних особистісних змін даної категорії хворих осіб. Розроблено програму ресоціалізації хворих на ВІЛ, що реалізується у послідовній системі психологічної роботи з використанням технологій індивідуального консультування, тренінгів, груп само- та взаємодопомоги.

  Скачати повний текст

Проведено психологічне дослідженя процесу появи відстороненості внутрішнього світу людини від навколишнього світу за допомогою феномену "психологічне дистанціювання" у контексті цілісної організації внутрішнього світу суб'єкта. Проаналізовано підходи вітчизняних і зарубіжних учених щодо визначення специфічності психічного простору-часу. Зроблено висновок, що психологічне дистанціювання є властивістю просторово-часової організації внутрішного світу, а у контексті формування суб'єктивного досвіду - наслідком його неутворення і дезінтеграції всього психічного життя людини. Визначено особливості самовідчуття, характерні для психологічного дистаціювання, на матеріалі уявлень про себе "очима іншого". Розроблено методичний підхід, що дозволяє робити висновки про схильність суб'єкта до психологічного дистанціювання. Виявлено значущі зв'язки між схильністю мати психологічне дистанціювання й ознаками дезадаптації особистості суб'єкта.

  Скачати повний текст