Досліджено характерологічну проблематику у працях українських педагогів 1860 - 1960 рр. Проаналізовано суспільно-історичні передумови виникнення та дослідження проблеми формування характеру у вітчизняній педагогіці. Розглянуто ідеал характеру - характерність, створений українськими ученими-педагогами, сутність якого полягає у розвитку морально-вольових якостей, які визначають спрямованість діяльності особистості та її здатність долати труднощі. Розроблено схему структури характеру, розглянуто її емоційну, інтелектуальну, вольову, ціннісно-орієнтаційну сфери, сконцентровані навколо головної життєвої мети. Визначено основні чинники формування характеру (біологічний, навколишнього середовища та свободи волі), проаналізовано їх вплив на його становлення. Доведено пріоритетне значення факторів навколишнього середовища та особистостої волі людини у формуванні її характеру, які в педагогічних дослідженнях вітчизняних педагогів трактувалися як виховання та самовиховання. Виділено найбільш сприятливі для виховання храктеру особистості засади організації її діяльності: цілеспрямованість, самостійність, активність, відповідність задаткам, здібностям та можливостям, прагнення до змагання, з'язок з діяльністю колективу. Обгрунтовано доцільність використання розроблених українськими педагогами-характерологами ідей у сучасній педагогіці з метою виховання особистості з активною життєвою позицією, здатної успішно діяти за умов громадянського суспільства та ринкової економіки.

  Скачати повний текст