Розкрито основні теоретико-методологічні підходи до дослідження філософсько-правових проблем девіантної поведінки людини. Проаналізовано аспекти становлення людини як особистості у філософсько-правовому вимірі, зокрема, досліджено людину як діалектичне поєднання соціального й індивідуального, як об'єкт рефлексії філософської наукової думки. Розглянуто існуючі соціально-філософські та правові погляди щодо поведінки людини як діяльності. Обгрунтовано становлення людини як фундаментальної проблеми буття індивіда в традиційних суспільствах. Висвітлено тезу про існування девіантної правосвідомості, як формозмістовного феномена перехідного буття права та досліджено мотивацію агресивної поведінки суб'єкта через аналіз причин злочинної поведінки людини в європейській правовій думці.

  Скачати повний текст

У дисертації здійснено комплексне досліження процесів секуляризація і десекуляризації правових систем релігійного типу. Дисертантом висвітлено сучасні підходи до класифікації правових систем та визначно, що у порівняльному правознавстві не сформовано єдиної позиції про те, які існують правові сім'ї. Встановлено, що у теоретичному аспекті класифікації допомагають упорядкувати різноманітні правові системи на основі їхніх спільних і специфічних рис, що забезпечує зручність їх вивчення. Аналіз критеріїв класифікації правових систем здійснено для аналізу загально-теоретичних аспектів секуляризації та ресекуляризації у релігійних правових системах та їх місце на правовій карті світу, з'ясування правової природи і особливостей релігійних правових системах та з метою їх подальшої класифікації. Зазначено, що основу сучасних релігійно-правових правових систем та окремих їх юридичних інститутів формують ціннісно-нормативні положення, сформовані та формалізовані в священних текстах (Біблія, Коран), і незважаючи на світський характер багатьох державно-правових просторів, є фундаментальною основою для розвитку нормативно-правового регулювання, легітимації результатів юридичної діяльності тощо.Проаналізовано процеси секуляризації і десекуляризації у правових систем мусульманських держав та виявлено внутрішні протиріччя та конфлікти у взаємодії світського і духовного. Проаналізовано унікальність взаємин держави і релігійних інститутів в Ізраїлі. Визначено, що в Ізраїлі релігійні інститути не відокремлені від держави, на відміну від України та більшості західних країн.Зазначено, що складність процесів взаємодії правових норм з іншими соціальними нормами полягає в тому, що в кожному конкретному випадку вона може виявлятися по-різному. В одних випадках ці норми можуть доповнювати одна одну, а в інших – взаємозаперечувати.Специфіка кожного соціального регулятора, якими є право та релігія, дозволяє найбільш ефективно узгоджено впливати на суспільні відносини для досягнення суспільно значущих цілей. Право і релігія в процесі соціонормативного регулювання є самодостатніми соціальними регуляторами, різноманіття унікальних властивостей яких розкривається в їхній взаємодії.^UIn the thesis a complex dolzhenzhenya processes of secularization and desecularization of legal systems of a religious type. The thesis covers modern approaches to the classification of legal systems and it is determinable that in comparative jurisprudence there is no uniform position on what legal families exist. It was established that, in the theoretical aspect, classifications help to regulate various legal systems on the basis of their common and specific features, ensures the convenience of their study. The analysis of criteria for the classification of legal systems was carried out for the analysis of general theoretical aspects of secularization and resecularization in religious legal systems and their place on the legal map of the world, elucidation of the legal nature and features of religious legal systems and with a view to their further classification. It is noted that the basis of modern religious legal legal systems and their separate legal institutions form the value-normative positions formed and formalized in the sacred texts (the Bible, the Koran), and despite the secular nature of many state and legal spaces, is the fundamental basis for the development of the normative legal regulation, legitimation of the results of legal activity, and the like. The processes of secularization and desecularization in the legal systems of Muslim states are analyzed and internal contradictions and conflicts in the interaction of secular and spiritual are revealed. The uniqueness of relations and religious institutions in Israel is analyzed. It is determined that in Israel religious institutions are not separated from the state, unlike in Ukraine and most Western countries. It is noted that the complexity of the processes of interaction of legal norms with other social norms lies in the fact that in each concrete case it can manifest itself in different ways. In some cases, these norms can complement each other, while in others they are mutually interchangeable. The specificity of each social regulator, by which law and religion, allows the most efficiently coordinated influence on public relations in order to achieve socially significant goals. Law and religion in the process of socionormative regulation are self-sufficient social regulators, the variety of unique properties of which is revealed in their interaction.

У дисертаційному дослідженні вперше здійснено теоретичне узагальнення напрацювань вчених щодо наукової проблеми девіантної поведінки дитини, проведено ґрунтовний аналіз однієї із форм девіантної поведінки – злочинність, окреслено механізм трансформації поведінки дитини у девіантну. Проаналізовано основні наукові погляди щодо визначення дефініції «девіантна поведінка» та окреслено необхідність уточнення: в рамках дисертаційного дослідження означене поняття має два тлумачення – як індивідуальний поведінковий акт, що суперечить традиційним нормам у соціумі, та як соціальне явище, тобто першопочаткове розуміння дефініції «девіантна поведінка». Досліджено концептуально-юридичні засади філософеми девіантної поведінки дитини, проведено ґрунтовний аналіз змісту категорій «людина», «дитина», «поведінка», «поведінка людини», «поведінка дитини», «девіантна поведінка» та «девіантна поведінка дитини». На основі значної історіографічної бази здійснено характеристику дитинства – з позиції відношення до батьків, та неповнолітнього – з позиції законодавчо закріплених норм окремих держав.^UIn the dissertation for the first time the theoretical generalization of the studies about the scientific problem of deviant behavior of a child is carried out, a thorough analysis of one of the forms of deviant behavior i.e. the crime, is provided, the mechanism of transformation of a child's behavior into deviant is explained. The main scientific views on the definition of the "deviant behavior" are analyzed and the need for clarification is defined: within the framework of the dissertation the designated concept has two interpretations – as an individual behavioral act which contradicts to the traditional norms in the society, and as a social phenomenon, that is, the initial understanding of the definition of "deviant behavior".

У дисертаційному дослідженні вперше здійснено комплексне теоретичне узагальнення і запропоновано вирішення наукового завдання у сфері адвокатського самоврядування в контексті сучасних світоглядних орієнтирів.Визначено правові моделі організації адвокатського самоврядування: ізоляційна, етатична, комерційна та соціальна. Вказано, що моральні імперативи діяльності адвокатського самоврядування в Україні закріплені у профільному нормативно-правовому акті – Правилах адвокатської етики, серед них: принцип незалежності та свободи адвоката у здійсненні адвокатської діяльності; принцип дотримання законності; принцип домінантності інтересів клієнтів; принцип неприпустимості конфлікту інтересів; принцип конфіденційності; принцип компетентності та добросовісності; принцип поваги до адвокатської професії, а також окремі вимоги до рекламування адвокатської діяльності.Не зважаючи на ґрунтовне законодавче закріплення змісту низки морально-етичних принципів здійснення адвокатського самоврядування в Україні, нині в національному законодавстві реально не має належного механізму їх реалізації. Доведено, що вироблення такого механізму та його законодавче закріплення шляхом удосконалення законодавчих норм в сфері функціонування адвокатського самоврядування окреслено як пріоритетне завданнях подальших досліджень. Узагальнення філософського осмислення моральних імперативів адвокатського самоврядування представить відображення певних цінностей (філософію адвоката) – як індивідуальних, так і інституційних.^UFor the first time, a dissertation study carried out a comprehensive theoretical generalization and proposed a solution to the scientific problem in the field of advocate self-government in the context of modern ideological guidelines.The legal models for the organization of advocate self-government are defined: isolation, etatism, commercial and social.It is indicated that the moral imperatives of the activities of advocate self-government in Ukraine are enshrined in a profile normative legal act - the Rules of Advocacy Ethics, among them: the principle of independence and freedom of an advocate in the practice of advocacy; compliance with the rule of law; the principle of dominance of customer interests; principle of inadmissibility of conflict of interest; confidentiality principle; The principle of competence and integrity; the principle of respect for the legal profession, as well as individual requirements for the promotion of the legal profession.Despite the thorough legislative consolidation of the content of a number of moral and ethical principles for the implementation of advocate self-government in Ukraine, now the national legislation does not really have an appropriate mechanism for their implementation. It is proved that the development of such a mechanism and its legislative consolidation by improving legislative standards in the field of the functioning of advocate self-government are identified as priority tasks for further research. A generalization of the philosophical understanding of the moral imperatives of advocate self-government will present a reflection of certain values (the philosophy of a lawyer) – both individual and institutional.

У дисертації здійснено комплексне філософсько-правове дослідження аксіології феномену свободи у трансформаціних суспільствах.Дисертація є комплексним теоретичним дослідженням свободи як філософсько-правової категорії права та здійснено обґрунтування природи,сутності цієї категорії та вияву її ціннісно-правового аспекту.Обґрунтовано методологічну основу дисертаційного дослідження, визначено окремі методи, принципи та підходи наукового пізнання, які було використано для розкриття теми.Здійснено періодизацію філософсько-правових уявлень про свободу; з'ясовано цінність свободи у праві крізь призму основних правових доктрин. Удосконалено теоретичні положення, наведено нове вирішення наукового завдання щодо визначення змістовної характеристики категорії «свобода» у природно-правовому та позитивному аспектах.Запропоновано авторську дефініцію категорії «свобода у праві» та виокремлено основні ціннісні аспекти свободи у правовій сфері.Обґрунтовано визначення функціонального призначення свободи та положення щодо її класифікації шляхом виокремлення загальносоціальних і юридичних функцій.Проаналізовано концепт свободи в державотворчих та правотворчих традиціях. Визначено межі та форми свободи у державах західного та східного типів. Проаналізовано свободу як типологічну особливість еволюції держави і права.Теоретико-правові положення, висновки і пропозиції є теоретичним підґрунтям щодо врахування основних характеристик цінності свободи у процесі правового регулювання суспільних відносин; забезпечення точного і правильного застосування законодавства з урахуванням цінності свободи особи в системі елементів правового статусу.^UIn the dissertation the complex philosophical and legal study of the axiology of the phenomenon of freedom in transformational societies is carriedout.The dissertation is a complex theoretical study of freedom as a philosophical and legal category of law, and the substantiation of nature, the essence of this category and the manifestation of its value-legal aspect have been made.The methodological basis of the dissertation research is substantiated, certain methods, principles and approaches of scientific knowledge, which were used for the disclosure of the topic, were determined.The periodization of philosophical and legal representations of freedom is carried out; The value of freedom in the law is clarified through the prism ofbasic legal doctrines. The theoretical positions have been improved, a new solution to the scientific problem concerning the definition of the contentcharacteristic of the category "freedom" in the natural-legal and positive aspects is presented.The author's definition of the category "freedom in law" is offered and the main values aspects of freedom in the legal sphere are outlined. Thedefinition of the functional purpose of freedom and the position concerning its classification by means of the separation of general social and legal functions aresubstantiated. The concept of freedom in state-building and law-making traditions is analyzed.The boundaries and forms of freedom in the states of the western and eastern types are determined. The author analyzes freedom as a typological feature of the evolution of state and law.Theoretical-legal provisions, conclusions and proposals are a theoretical basis for taking into account the basic characteristics of the value of freedom inthe process of legal regulation of social relations; ensuring the accurate and correct application of the law, taking into account the value of freedom of theindividual in the system of elements of legal status.

У дисертаційному дослідженні вперше запропоновано оригінальну концепцію юридичної природи процесуально-правового режиму, яка полягає втому, що процесуальний режим є забезпечувальним механізмом всіх видів юридичної діяльності, і це вже практично не галузевий, а загальнотеоретичний підхід до визначення сутності та змісту процесуального режиму.З'ясовано особливості процесуально-правового режиму та на цій основі запропоновано його авторську дефініцію. Сформульовано авторську дефініцію поняття «процесуально-правові засоби в структурі процесуально-правового режиму». Визначено правовий режим як особливий порядок правового регулювання суспільних відносин, заснованого на певному поєднанні правових засобів (в т.ч. і способів правового регулювання), гарантій і принципів, що створює сприятливі (несприятливі) умови для задоволення інтересів суб'єктів права і спрямований на досягнення оптимального соціально-значущого результату.Сформульовано напрями оптимізації процесуально-правового режиму серед яких: вдосконалення та підвищення ефективності діяльності владнихкомпетентних органів та їх посадових осіб при вирішенні юридичних справ, а також подальший розвиток інституту процесуальної аналогії.^UThe dissertation research for the first time offered the original concept of the legal nature of the procedural legal regime, which, according to the dissertation, is that the procedural regime is a support mechanism of all types of legal activity, and this is practically not a branch, but a theoretical approach to determining the essence and content of the process mode.The peculiarities of the procedural and legal regime are determined and on this basis, his author's definition is proposed. The author's definition of the notion of «procedural remedies in the structure of the procedural legal regime» is formulated as a coherent system of the methods, techniques and mechanisms, which are objectified in the procedural legal acts (normative, enforcement and enforcement), by which the rights and legitimate interests of the participants are procedurally – legal relations. These tools facilitate the proper implementation of substantive rules and, in their totality, form procedural mechanisms and procedural regimes, including the mechanism of procedural regulation through which the procedural regime is implemented.The directions of optimization of the procedural legal regime are formulated, among them: improvement and increase of efficiency of activity of the competent authorities and their officials in solving legal cases, as well as further development of the institute of procedural analogy.

Робота присвячена проблемі ціннісного виміру інституту правосуддя в Україні у контексті філософсько-правового дискурсу. Доведено конструктивний комплексний характер філософсько-правової природи інституту правосуддя, по-перше, як особливого ціннісно-нормативного феномену, що поєднує в собі сферу цінностей (аксіосферу) та сферу норм (нормосферу); по-друге, в утвердженні справедливості, рівності та гуманізму в межах закону, тобто включається до побудови й розвитку ціннісної структури правової реальності.Визначено основні принципи, що в органічному поєднанні забезпечують розв'язання завдань дисертації, а саме: принцип об'єктивності, принцип детермінізму, принцип історизму, принцип єдності історичного й логічного, принцип достатньої підстави (обґрунтованості), принцип комплексності, принцип системності, принцип цілісності, принцип несуперечливості, принцип рефлективності, принцип деідеологізації, принцип зв'язку теорії та практики. Досліджено філософсько-правові основи генезису правосуддя, які вказують, що воно залежно від форми посягання на його реалізацію має спосібність змінюватись, так само як і як і живий організм еволюціонує через внутрішній та зовнішній вплив на нього. Це проглядається у появі нових форм здійснення правосуддя, формуванням нових захисних механізмів у системі його здійснення, виникненням нових процедур поза інститутом правосуддя. Доведено, що правосуддя перехідного періоду покликане відновити гідність потерпілих (жертв), поступово сформувати взаємну довіру між антитетичними спільнотами та сприяти інституційним трансформаціям, необхідним для встановлення нових відносин серед соціуму. Це є необхідним для утвердження верховенства права в контексті відмови від практик, що дозволяли повну чи часткову безкарність. Як засвідчив досвід, ефективність впровадження механізмів правосуддя перехідного періоду передусім залежить від обізнаності у застосуванні кейсів міжнародної практики, що дозволяє знизити ймовірність виникнення певних помилок. Тому, для формування надійної політики у постконфліктному суспільстві слід залучати громадськість, а також й безпосередньо самих постраждалих (жертв) щодо вироблення спільних концепцій і законодавчого нормативу.^UThe work is devoted to the problem of the value dimension of the institution of justice in Ukraine in the context of philosophical and legal discourse. The constructive complex character of the philosophical and legal nature of the institute of justice is proved, first, as a special value-normative phenomenon that combines the sphere of values (axiosphere) and the sphere of norms (normosphere); secondly, in the establishment of justice, equality and humanism within the law, ie included in the construction and development of the value structure of legal reality.The basic principles that provide the solution of the dissertation problems in organic combination are determined: the principle of objectivity, the principle of determinism, the principle of historicism, the principle of unity of historical and logical, the principle of sufficient grounds, the principle of complexity, the principle of system, the principle of integrity, the principle consistency, the principle of reflectivity, the principle of deideologization, the principle of connection of theory and practice.The philosophical and legal bases of the genesis of justice are studied, which indicate that it has the ability to change depending on the form of encroachment on its implementation, as well as how a living organism evolves through internal and external influence on it. This can be seen in the emergence of new forms of justice, the formation of new protective mechanisms in the system of its administration, the emergence of new procedures outside the institution of justice.It has been proven that transitional justice is designed to restore the dignity of victims, to gradually build mutual trust between antithetical communities and to promote the institutional transformations necessary to establish new relations among society. This is necessary to establish the rule of law in the context of renouncing practices that allow for full or partial impunity. Experience has shown that the effectiveness of the implementation of transitional justice mechanisms primarily depends on awareness of the use of cases of international practice, which reduces the likelihood of certain errors. Therefore, in order to form a reliable policy in a postconflict society, the public should be involved, as well as the victims themselves (victims) to develop common concepts and legislation.

У дисертації проведено комплексне дослідження філософсько-правової природи категорії «агресія» через визначення метаантропологічних детермінант феномену та праксеологічних аспектів подолання агресії в умовах соціокультурних трансформацій.У першому розділі «Теоретично-методологічні засади дослідження агресії» розглянуто методологію дослідження, визначено понятійно-категоріальний апарат дослідження та репрезентовано доктринальні підходи до аналізу поняття «агресія».Другий розділ «Метафізика агресії: правова рефлексія» сконцентровує дослідження онтологічних проявів агресії у сучасній правовій реальності та розгляд аксіологічних детермінантів цього явища.Третій розділ «Праксеологічні аспекти подолання агресії в умовах соціокультурних трансформацій» досліджує правові механізми превенції агресивних проявів як шлях досягнення трансцедентальної конкордії та присвячує увагу праксеології та епістемології як прояву публічно-правової агресії.^UThe author undertakes a thorough examination of the philosophical and legal nature of the concept of «aggression», identifying the meta-anthropological determinants of the phenomenon and delving into the praxeological facets of the treatment of aggression within the framework of socio-cultural transformations.In the first chapter, entitled «Theoretical and Methodological Foundations of Aggression Studies», the author explores research methodologies, establishes the conceptual and categorical framework of the study, and introduces doctrinal approaches to analyze the concept of «aggression».The second chapter, entitled «Metaphysics of Aggression: Legal Reflection» focuses on the study of the ontological manifestations of aggression in contemporary legal reality. The chapter also examines the axiological determinants that influence this phenomenon.The third chapter, entitled «Praxeological Aspects of Overcoming Aggression in the Context of Socio-Cultural Transformations» examines legal mechanisms for preventing aggressive manifestations in order to achieve transcendental concord. The focus is on pragmatology and epistemology as manifestations of public law aggression.