Скачати повний текст

Обгрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови та методику формування національно-патріотичних рис засобами декоративно-ужиткового мистецтва в студентів вищих педагогічних закладів, розроблено критерії та показники, які об'єктивно характеризують рівень набутих студентами знань, умінь, навичок у галузі даного мистецтва, національно-патріотичної вихованості. На підставі наведених даних показано ефективність впровадження експериментальної системи виховання студентів засобами декоративно-ужиткового мистецтва. Обгрунтовано результативність комбінованої моделі навчання, яка цілеспрямована на формування соціально активної, діяльної, гуманістичної особистості студента з високими почуттями патріотизму та громадянського обов'язку.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

З використанням архівних джерел і спеціальної літератури розглянуто перебіг українсько-польських відносин на міждержавному рівні протягом 1991 - 2004 рр.. Проаналізовано стан дослідження теми в українській і зарубіжній історіографії та певні джерела (документи українських і польських урядових установ, міждержавні угоди). Висвітлено історико-політичні передумови та чинники налагодження українсько-польської співпраці за нових геополітичних умов, основні закономірності та тенденції політичних взаємин, механізми формування та реалізації повноцінних двосторонніх відносин, їх трансформацію на рівень стратегічного партнерства. Показано місце українсько-польських стосунків у структурі міжнародних відносин та їх роль щодо забезпечення стабільності у Центрально-Східній Європі. Досліджено специфіку формування та розвитку військово-політичних і українсько-польських взаємин у контексті розширення НАТО. Висвітлено спільну діяльність українсько-польського миротворчого батальйону у різних країнах світу. Проаналізовано вплив процесу розширення Євросоюзу на розвиток відносин.

  Скачати повний текст

Розроблено науково-методичні засади та практичні рекомендації щодо формування стратегії брендингу на прикладі машинобудівних підприємств. Удосконалено теоретичну та методичну базу аналізування брендингу, досліджено стан упровадження концепції брендингу на вітчизняних машинобудівних підприємствах. Систематизовано фактори, які визначають його стратегію. Запропоновано підхід до аналізування портфеля брендів, розроблений на основі моделі GE/cKinsey. За результатами дослідження стратегій успішних вітчизняних і зарубіжних брендів сформульовано принципи формування стратегії брендингу. Розроблено концептуальну модель її формування, вдосконалено модель споживчої корисності бренду. Запропоновано оцінювати стратегію брендингу на основі п'яти груп індикаторів і принципів нечіткої логіки.

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота присвячена підвищенню експлуатаційних показників канатних систем для завантаження малих складських приміщень сільськогосподарськими продуктами у тарі шляхом розроблення нових конструкцій механізмів та їх окремих елементів з обґрунтуванням раціональних параметрів^UThe thesis under discussion is devoted to the increase of rope system performance for small warehouses loading with agricultural products in containers by means of the development of new design of mechanisms and their separate parts including the substantiation of the most efficient parameters.

Дисертація є комплексним науковим дослідженням питань порушення, невизнання або оспорювання суб’єктивних корпоративних прав та інтересів, спрямована на пошук шляхів удосконалення способів захисту корпоративних прав та інтересів з урахуванням міжнародного досвіду становлення та розвитку корпоративного права, а також судової практики розгляду корпоративних спорів. Критеріями «ефективності» обраного способу захисту порушених, невизнаних або оспорюваних корпоративних прав та інтересів особи визначено: автономність, відповідність, реальність, збалансованість, остаточність. Охарактеризовано умови, за яких суд може здійснювати «корегування» ефективності позовних вимог – самостійно визначати інший, більш ефективний, спосіб захисту корпоративних прав та інтересів ніж той, який обрав позивач: «Правова лакуна», «Відповідність», «Законність». Визначено поняття корпоративного спору як спору, що зумовлює потребу захисту особою свого корпоративного права або інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання шляхом звернення до суду чи іншого уповноваженого державою органу. Встановлено характерні ознаки «порушення», «невизнання» та «оспорювання» корпоративного права, спільні та відмінні риси між ними. Відповідно, дано визначення таким поняттям: 1. Порушення корпоративного права є протиправна поведінка (діяльність, бездіяльність) особи, що не відповідає корпоративним законодавчим актам, локальним (внутрішнім) актам юридичної особи, корпоративним договорам, договорам укладеним юридичною особою з посадовими особами, корпоративним звичаям, порушує корпоративне право або інтерес іншої особи, наслідком чого є втрата особою повністю або частково корпоративного права або інтересу, або створення перешкод у здійсненні корпоративних прав або задоволенні корпоративного інтересу. 2. Невизнання корпоративного права як заперечення однією особою, яка не визнає право та не претендує на нього, існування суб’єктивного корпоративного права у іншої особи – носія права, що має наслідком виникнення невизначеності правового статусу останньої. 3. Оспорювання корпоративного права як заперечення однією особою, яка не визнає право, але претендує на нього, існування суб’єктивного корпоративного права у іншої особи – носія права, що має наслідком виникнення невизначеності правового статусу останньої. Виявлено, що характерними ознаками корпоративної відповідальності є те, що: 1) корпоративна відповідальність виникає у корпоративних правовідносинах; 2) є наслідком порушення, невизнання, або оспорювання суб’єктивних корпоративних прав та інтересів особи; 3) специфічним суб’єктом корпоративної відповідальності, що забезпечує «корпоративний захист» для особи, яка його потребує, як і негативні наслідки для порушника, є юрисдикційний орган (суд, НКЦПФР, Мінюст тощо), який розглядає, і усуває наслідки порушення, невизнання, оспорювання корпоративного права та інтересу. Встановлено, що засіб захисту корпоративних прав та інтересів слід розглядати як знаряддя, інструменти реалізації способу захисту корпоративних прав та інтересів. У судовій формі засоби захисту перетворюються на такі інструменти: позовні заяви, заяви про забезпечення доказів та позову, інші заяви по суті спору (відзив на позов, відповідь на відзив, заперечення на відповідь, пояснення третіх осіб), заяви та скарги на стадії виконання рішення, апеляційні та касаційні скарги й інші. Виділено такі характерні ознаки складності корпоративних спорів: «Комплексність», «Ємність», «Ефективність», «Багатосуб’єктність», «Множинність доказів», «Нестабільність правового регулювання» «Виключність місця розгляду спору», «Особливість розгляду під час воєнного чи надзвичайного стану». Визначено, що критеріями забезпечення позову у корпоративних спорах є: законність форми та способу забезпечення; розумність та обґрунтованість забезпечення; адекватність забезпечення; взаємозв’язок між заходом забезпечення і предметом позову; співмірність вимог забезпечення; баланс інтересів у забезпеченні; забезпечення виконуваності рішення та захисту права; відшкодування збитків у забезпеченні. Аргументовано, що суб’єктивне корпоративне право особи на інформацію, виконує декілька важливих функцій: 1) дозволяє особі мати відомості про юридичну особу на будь-якій стадії її життєдіяльності, від заснування, діяльності, і до її припинення; 2) дозволяє особі самостійно оцінити доцільність, і ефективність володіння нею корпоративними правами на кожній стадії «життєдіяльності» юридичної особи; 3) дозволяє ефективно реалізовувати усі інші корпоративні права, у тому числі право на управління, майнові права, переважні права тощо; 4) виступає певним «забезпеченням», запорукою дотримання і захисту корпоративних прав та інтересів засновника, учасника, акціонера, члена, особи яка вибула з юридичної особи.^UThe dissertation is a comprehensive scientific study of issues of violation, non-recognition or contestation of subjective corporate rights and interests, aimed at finding ways to improve corporate legal relations and their protection, taking into account the international experience of the development of corporate legislation, as well as the judicial practice of handling corporate disputes.The concept of protection of corporate law is defined as a subjective corporate right of a person who has the opportunity to defend his violated, unrecognized or disputed corporate law on his own (self-defense) or by applying to state-authorized bodies in the way of stopping the violation, recognizing or restoring the right or collecting material compensation for damages. The criteria of "effectiveness" of the chosen method of protection of violated, unrecognized or disputed corporate rights and interests of a person are defined as: autonomy, compliance, reality, balance, finality.The concept of a corporate dispute is defined as a dispute arising from corporate relations, which refers to the protection of a person's corporate right or interest in the event of its violation, non-recognition or dispute in court, which is referred to a court or other state-authorized body.The author was characteristic signs of "violation", "non-recognition" and "challenge" of corporate law, common and distinctive features between them are established. Accordingly, the following concepts are defined: 1. Corporate violation of a right or interest as illegal behavior (activity, inaction) of a person who violated a corporate right or interest that does not correspond to corporate legislative acts, corporate local (internal) acts of a legal entity, corporate agreements, other agreements concluded by a legal entity with officials, corporate customs, the consequence of which is the loss (termination, liquidation) of a person in whole or in part (reduction) or the creation of obstacles in the exercise of a person's corporate right or interest and the emergence of grounds for the protection of a violated corporate right or interest. 2. Non-recognition of corporate law as an objection by one person - the opponent, the existence of subjective corporate law in another person - the holder of the right, which results in a certain uncertainty in the person - the holder of the right - in his legal status, but the person - the holder of the right - does not lose subjective corporate law, and an opponent who does not recognize the right does not claim it in any way. 3. Challenging corporate law as an objection by one person – the applicant – to the existence of a subjective corporate right in another person – the holder of the right – regarding the grounds for asserting that such a right belongs to the person – the applicant, which results in a certain uncertainty in the person – the holder of the right legal status. At the same time, the holder of the right does not lose the subjective corporate right, and the applicant, disputing this right, considers it his own - claims it.The author was found that the characteristic features of corporate responsibility are that: 1) corporate responsibility arises as a responsibility in corporate legal relations; 2) it is a consequence of violation, non-recognition, or contestation of the subjective corporate rights and interests of a person; 3) the specific subject of corporate responsibility, which directly "creates" and provides "corporate protection" for the person who needs it, as well as the negative consequences for the violator, is the jurisdictional body (the court, the NKCPFR, the Ministry of Justice, etc.),which, ensuring the protection of corporate rights and interests of a person, considers and eliminates the consequences of violation, non- recognition, contestation of corporate rights and interests, or resolves issues of a compensatory nature, as well as the issue of holding the corporate violator to corporate responsibility.The author was conclusion that the object of protection of corporate legal relations is not only violated, unrecognized or disputed subjective corporate law, but also corporate interest is argued.The author has been established that the means of protection of corporate rights and interests should be considered as tools, instruments of implementation of the method of protection of corporate rights and interests. In the jurisdictional-judicial form, the means of protection are transformed into the following tools: statements of claim, statements to provide evidence and a claim, other statements on the merits of the dispute (response to the claim, response to the response, objection to the response, explanations of third parties), statements and complaints at the stage execution of the decision, appeals and cassation appeals and others.