Досліджено тенденції розвитку національного кримінально-процесуального законодавства на підставі європейських стандартів кримінально-процесуальної діяльності та Конституції України та на цій підставі обгрунтовано висновок, що в Україні формується публічно-змагальне кримінальне судочинство. З'ясовано співвідношення вимог публічності (імперативності) й диспозитивності у системі нормативного регулювання кримінально-процесуальної діяльності та відзначено, що імперативні вимоги не можуть тлумачитися як безправне підпорядкування підозрюваного, обвинуваченого, підсудного органам дізнання, досудового слідства та суду. Розроблено засади кримінально-процесуальних механізмів, які найбільшою мірою забезпечують захист законних прав та інтересів учасників кримінально-процесуальної діяльності, доступність і дієвість судового контролю за діяльністю органів дізнання й досудового слідства. Здійснено аналіз кримінально-процесуального законодавства України на всіх етапах її історії та виявлено закономірність, суть якої полягає у тому, що тільки правові інститути, яким притаманна публічно-змагальна форма кримінального процесу, спроможні реально забезпечити захист прав і законних інтересів людини та громадянина. Сформульовано нормативне положення про розширення змагальних засад на досудовому слідстві. Визначено правову суть функцій слідчого судді, коло його прав і обов'язків. Розкрито процесуальну суть поняття "доступ до правосуддя" як одну з умов розвитку змагальної форми кримінального судочинства. Обгрунтовано висновок про загальну потребу нормативного закріплення форми правосуддя - відновлювального правосуддя. Розроблено систему змін і доповнень до чинного та до проекту КПК, які найбільшою мірою забезпечують розвиток процесуальних форм, іманентних публічно-змагальному процесу, зокрема меж допустимості "повороту до гіршого" на різних стадіях провадження у кримінальній справі.

  Скачати повний текст