Досліджено історіографію стосунків Візантії та кочівників Північного Причорномор'я X - XI ст. На базі широкого кола джерел розлянуто основні періоди й етапи вивчення цієї проблеми. Доведено, що зміна джерельної бази щодо даного вивчення суттєво вплинула на стан її розробки. Писемні джерела до середини XX ст. були основними для дослідження, починаючи з 1960-х рр. такої ролі набули ареологічні, німізматичні та інші матеріальні джерела. Стан зазначеного вивчення залежав від тенденцій національних історіографій країн Центральної, Східної та Південно-Східної Європи. Дослідження частою мірою мали риси орієнталістичного дискурсу, а саме: роль кочівників в історичних подіях або замовчувалася, або висвітлювалася як негативна. Поступ світової візантивістики в цілому збігався з досягненням у вивченні проблем. Дослідження вчених з країн Південо-Східної Європи суттєво впливали на висновки представників відомих візантійських центрів. Визначено пропозиції щодо подальшої наукової розробки проблеми, а саме: необхідність узагальнення результатів археологічних досліджень пам'яток кочівників на території країн басейну Дунаю, ширшого залучення східних і латиноамериканських писемних джерел, даних палеоантропології.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання покращання морфологічної діагностики саркоми Юїнга (СЮ) та морфологічної оцінки ефективності її лікування. Встановлено діагностичну інформативність класичних (традиційних) методів мікроскопічної верифікації пухлин сімейства Юїнга. Досліджено окремі імунофенотипи пухлин сімейства Юїнга з використанням імуногістохімічної панелі моноклональних антитіл. Визначено морфометричні критерії оцінки ефективності неад'ювантної поліхіміотерапії та променевої терапії під час лікування хворих на СЮ (лікувальний патоморфоз). Розроблено практичні рекомендації щодо критеріїв морфологічної діагностики та лікувального патоморфозу СЮ.

  Скачати повний текст

Розглянуто зародження та розвиток концертної діяльності як видовищного мистецтва та передумови формування професійної української режисури. Узагальнено й обрунтовано специфіку концертних форм, а саме: сольний і збірний концерт, дитячі, звітні та концерти-конкурси. Розглянуто специфіку концерту народної творчості. Сформовано нові підходи до постановки та режисури тематичного концерту. Відзначено, що проблема відсутності системних теоретичних і методологічних доробок у галузі специфіки постановки театралізованого тематичного концерту та його ідейно-естетичного впливу набула в мистецтві особливості гостроти внаслідок наявності загрози негативного впливу непрофесійних, беззмістовних, бездуховних концертних постановок. Наголошено на небезпечній тенденції формування у суспільній свідомості сприйняття новітніх технічних засобів як головних складових мистецтва, які набувають першочергового значення, що є негативним аспектом, оскільки ці технічні елементи виразності є лише засобом прикраси, а не донесення певного змісту й ідеї концертного дійства.

  Скачати повний текст