Обгрунтовано шляхи вирішення проблеми формування інвестиційних ресурсів регіону у процесі залучення іноземного капіталу, що дозволить забезпечити збільшення обсягів його інвестиційної діяльності за умов відсутності внутрішніх джерел її фінансування. Розкрито зміст поняття інвестиційних ресурсів регіону, удосконалено їх класифікацію, визначено джерела формування. Проаналізовано вплив іноземного капіталу на соціально-економічний розвиток регіону, в який залучено іноземні інвестиції. З використанням розробленого методичного інструментарію проаналізовано й оцінено стан забезпечення регіонів інвестиційними ресурсами, охарактеризовано джерела фінансування інвестиційного процесу у регіонах України. Сформовано підхід щодо вибору типу стратегії залучення іноземного капіталу у регіони України. Розроблено модель прогнозування та планування обсягів надходжень іноземних коштів на Волинь. Проведено комплексне моделювання впливу залучених прямих іноземних інвестицій на економічний розвиток регіону.

  Скачати повний текст

У контексті дисипативної природи явищ, що ініціюються зовнішнім навантаженням, комплексно розглянуто механічні реакції та реологічні процеси контактної взаємодії та їх вплив на триботехнічні характеристики сполучених поверхонь. Установлено взаємозв'язок між проявом механічних і фізико-хімічних релаксаційних процесів і швидкісно-навантажувальними та температурними умовами динамічного контактування за однонаправленого та реверсивного (фреттинзі) тертя. Наведено механіко-хімічну модель процесу тертя та зношування. Вивчено вплив фреттинг-корозії на чутливість сталі та корозійного розтріскування. Досліджено ефективність існуючих та запропоновано нові методи обробки поверхонь тертя та регулювання газовмісту рідинного середовища з метою підвищення зносостійкості та тривалості міцності металів.

  Скачати повний текст

Розглянуто тезу М. Бахтіна про свято як первинну форму культури. Досліджено сакральний театр, його феномен, динаміку та внутрішню єдність, яка організує його зсередини на рівні системи жанрів, висуваючи на перший план домінантний жанр - містерію, яка ініціює формування театральних систем. Театральну систему розглянуто як сукупність сценічних жанрів і прийомів втілення (інсценізації), актуальну для певної суспільної групи міфологічної події (сакрального сюжету).

  Скачати повний текст

Уперше запропоновано інтегративно-особистісну модель саморегуляції, характерною ознакою якої є введення блоку інтеграції та прийняття рішення. Уточнено наукові уявлення щодо змісту поняття, структури та механізму психологічного благополуччя, розглянуто його основні аспекти (ресурсний, процесуальний, результативний, структурний, оціночний). Розкрито сутність поняття та структуру особистісного потенціалу, визначено роль розуміння у блоці самовизначення. Проаналізовано взаємозв'язки системи саморегуляції та психологічного благополуччя. Виявлено, що система саморегуляції найбільше взаємопов'язана з ресурсним і результативним аспектами психологічного благополуччя. Розглянуто чинники та вияви різних рівнів основних складових психологічного благополуччя. Виділено характеристики, що відрізняють суб'єктів з високим, середнім і низьким рівнем задоволеності життям, а також показники психологічного благополуччя особистості й особистісного потенціалу.

  Скачати повний текст

В історії українського академічного театрознавства і становленні його методів особливе місце належало історику театру і літератури В. М. Перетцеві (1870–1935).Наукова діяльність В. Перетца все частіше стає предметом дослідження філологів і культурологів, однак, комплексного аналізу доробку В. Перетца у царині театрознавства і досі немає. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в українському театрознавстві: 1. Запропоновано типологію основних напрямів театрознавства першої третини ХХ ст.;2. Виявлено і систематизовано факти наукової біографії В. Перетца – історика театру;3. Визначено, систематизовано й уточнено науково-організаційні, методологічні й етичні принципи В. Перетца;4. Визначено спільні та відмінні ознаки методології і дослідницької діяльності істориків театру, які входили до наукової комунікації В. Перетца;5. Запропоновано методику вивчення театрознавчих текстів, на основі якої здійснено порівняльний аналіз театрознавчої концепції і методології дослідження В. Перетца та його сучасників;6. Шляхом зіставлення науково-організаційних, методологічних принципів українських і зарубіжних істориків театру виявлено риси, що характеризують різні типи істориків театру;7. З'ясовано місце і значення науково-організаційної діяльності і наукового доробку В. Перетца у царині театрознавчих студій першої третини ХХ ст.Дисертація складається з трьох розділів.У першому розділі – «Історіографія театрознавства» – визначено специфіку становлення та основні напрями розвитку науки про театр в Німеччині та США. Охарактеризовано стан дослідження питань методології.У науково-організаційній діяльності досліджуваних істориків театру умовно виокремлено кілька «ідеальних типів»:— «чисте» театрознавство (М. Геррманн);— педагогічне театрознавство (А. Кучер, К. Ніссен);— актуальне театрознавство з домінуванням естетичної (А. Кучер) або політичної (К. Ніссен) складової;— утилітарно-технологічне театрознавство (Дж. П. Бейкер).Вітчизняна історіографія театрознавства зосереджувалася здебільшого на ідейно-тематичних аспектах, і лише впродовж останніх десятиліть стала переключати увагу на методологію дослідження. Театрознавчий доробок українських істориків театру, зокрема їхня методологія досі системно не вивчалася.У другому розділі – «Науково-організаційна і педагогічна діяльність Володимира Перетца» – систематизовано відомості наукової біографії В. Перетца – історика театру.Як педагог В. Перетц започаткував академічне вивчення історії театру у навчальних закладах, її дослідження у наукових інституціях і створених ним товариствах. Як науковий редактор сформував і об'єднав навколо редагованих ним видань основний корпус істориків театру, до певної міри заклавши в Україні «академічний стандарт» театрознавчого дослідження.У третьому розділі – «Володимир Перетц у театрознавчих дискусіях першої третини ХХ ст.» – розглянуто теоретичні погляди на історію театру та театрознавство В. Перетца та його сучасників. Здійснено спробу типологізувати напрями українського театрознавства початку ХХ ст.Першим серед українських істориків театру висунув методологічні завдання І. Франко: дослідження естетичних смаків, запозичень та соціології. В. Рєзанов пропагував культурно-історичний метод. О. Кисіль залишався залежним від естетичного і культурно-політичного методу. Ключові наукові принципи В. Перетца було сформульовано у його працях з методології дослідження літератури, в яких він поділив відомі на той час методи на «суб'єктивні» й «об'єктивні», виокремивши метод «філологічний», заклав підвалини формального і «формально-поетикального» методу. Питання методу дослідження тісно пов'язано із характером джерел, на які спирається історик театру, їхньою верифікацією, з природою фактів, якими оперує історик. Д. Антонович і О. Кисіль здебільшого спиралися на вторинні джерела і висновки попередників, М. Возняк, В. Перетц, В. Рєзанов, П. Рулін та І. Франко працювали переважно з першоджерелами. Виявлено, що відмінності між методологією українських істориків театру означеного періоду пояснюються не лише суб'єктивними причинами на кшталт індивідуального стилю мислення, а й читачем, якому було адресовано їхні дослідження, отже, більшою або меншою залежністю від системи академічних або популярних жанрів. Істотне значення для розуміння наукових комунікацій має визначення осіб або груп, які формують порядок денний – ініціюють або провокують коло питань для загального обговорення. У Німеччині такою постаттю, започаткувавши дискурс про метод, став М. Геррманн, в Україні – від кінця ХІХ ст. – І. Франко і В. Перетц, наприкінці 1920-х років – П. Рулін. Незважаючи на перетин сегментів, їхні завдання лежали у різній площині: у культурно-політичній (І. Франко), академічній (В. Перетц), практичній (П. Рулін). Однак, наприкінці 1920-х років ініціативу остаточно перехопила влада, сформувавши дискурс ідеологічний.^UTheatre and literature historian V. Peretz (1870–1935) takes pride of place in the history of Ukrainian academic theatre studies and the development of its methods.In recent decades V. Peretz's diverse scientific activity has increasingly become the subject of research of philologists and culturologists, but there is still no comprehensive analysis of V. Peretz's work in the field of theatre studies. The scientific novelty of the obtained results is that for the first time in Ukrainian theatrе studies:1. The typology of the main directions of theatre studies of the first third of the 20th century is suggested;2. The facts of the scientific biography of V. Peretz, the theatre historian, are revealed and systematized;3. The scientific and organizational, methodological and ethical principles of V. Peretz are identified, systematized and specified;4. Common and distinctive features of methodology, and hence the research work of theatre historians, who were involved in the scientific communication with V. Peretz, are determined;5. The methods of studying texts on theatre studies are suggested; on their basis, the comparative analysis of theatre studies concept and research methodology of V. Peretz and his contemporaries is carried out;6. By comparing the scientific, organizational and methodological principles of Ukrainian and foreign theatre historians, the features that characterize different types of theatre historians are identified.7. The place and significance of the scientific and organizational achievements of V. Peretz in the field of theatre studies of the first third of the 20th century are specified.

У дисертації вирішена науково-технічна задача підвищення зносостійкості трибосистем номінально-нерухомих з'єднань в умовах малоамплітудного фретингу із застосуванням легкоплавких сплавів з урахуванням оточуючого середовища. Запропоновано аналітичну залежність для визначення величини енергії, яка витрачається на збільшення густини дислокацій в одиничному об'ємі і визначається по різниці густини дислокацій до та після фретингу. На основі принципів нерівноважної термодинаміки (незворотних процесів) запропоновані нові теоретичні уявлення фізико-хімічної механіки фрикційного контакту, що стосується природи і взаємовпливу процесів, які викликають фретинг-корозію металів. Запропоновано модель динамічної поведінки трибосистеми на основі методу математичного моделювання та комп'ютерної симуляції. Експериментально встановлено, що внаслідок фретингу змінюється відносний елементний склад взаємодіючих поверхонь. Експериментально встановлено, що зношування матриці, при введенні в зону контакту легкоплавкого сплаву, починається лише після 0,15х106N до 0,3х106N циклів, і зносостійкість при фретингу пари тертя матеріалів, що досліджувались збільшується в 2-3 рази. Запропоновано рекомендації по боротьбі із ФП у номінально-нерухомих з'єднаннях деталей машин, технологію і конструкцію обладнання для нанесення легкоплавкого сплаву (Bi-Sn-Pb-Cd) на поверхні номінально-нерухомих з'єднаних деталей машин.^UThe scientific and technical tasks of increase of wearproofness of tribosystems nominally immobile connections in the conditions of littlepeak fretting with application of fusible alloys taking into account an environment are solved in the dissertation. In theory, from positions of physical chemistry of solid, it is investigated experimentally that an application of soft coverages on the basis of lead, tin, cadmium which have low resistance of fluidity and ability to change the coefficient of friction on contacting surfaces and also can take in certain part of energy of vibration is a perspective direction against FP in nominally immobile connections of details of machines. On the basis of principles of non-equilibrium thermodynamics (irreversible processes) new theoretical presentations of physical and chemical mechanics of friction contact, that touches nature and reciprocally of processes that cause the frettage of metals, are offered. The evolutional model of dynamic conduct of tribosystem is offered on the basis of method of mathematical design and computer simulation. Experimentally mode of dynamic clutch-slippage for FP, as the most dangerous from point of maximal friction and oscillation activity in a contact. It is investigated that relative element composition of interactive surfaces changes as a result of fretting. Moreover, it is investigated that the wear of matrix, at introduction to the area of contact of fusible alloy, begins only after 0,15х106N to the 0,3х106N cycles, and the wearproofness of pair of friction at fretting of the probed materials is increased in 2-3 times. Recommendations against FP in nominally immobile connections of details of machines, method, technology and construction of equipment, for causing of fusible alloy (Bi-Sn-Pb-Cd) on-the-spot nominally immobile the united details of machines are offered.