Проведено дослідження лексики моди в англійській мові XX - XXI ст. у когнітивному та традиційному лексикологічному аспектах з урахуванням екстралінгвістичних чинників, які вплинули на її формування, а також семіотичного характеру елементів сучасного вбрання. Визначено межі лексики моди й асоціативно-семантичні складники поняття feshion. Проаналізовано способи номінації та словотворення у межах лексики моди. Встановлено, що найбільш поширеними з них є афіксація, словоскладання, акроніми, внутрішня деривація, запозичення та утворення словосполучень. Розвиток лексики моди розглянуто у контексті соціокультурної еволюції. Особливу увагу приділено дослідженню когнітивних механізмів утворення нових лексичних одиниць. Вивчено засоби вербалізації темпоральності, новизни, оцінності та кольору як ключових факторів у сфері моди.

  Скачати повний текст

Вивчено структурні та семантичні особливості однослівних одиниць третинної номінації, утворених від фразеологізмів німецької мови. Проаналізовано й описано словотвірні способи, типи та моделі дефразеологічних дериватів (ДД). Визначено їх продуктивність, що дозволило висвітлити напрямки розвитку німецької мови та місце, яке посідає дефразеологічна деривація в її словотвірній системі. Досліджено структурні, семантичні та граматичні властивості твірних фразеологізмів. Виявлено фактори, що впливають на вибір компонента твірної одиниці як основи подальшого словотворення, встановлено позамовні та внутрішньомовні чинники виникнення ДД у німецьків мові. З'ясовано специфіку семантичної структури відфраземних утворень на підставі порівняльного аналізу значення твірних і похідних одиниць.

  Скачати повний текст

Досліджено англійські фразові дієслова - комплексні лексеми, що складаються з монолексемного дієслова та післядієслівного компонента прислівниково-прийменникової природи, який внаслідок послаблення прислівникової або прийменникової функції утворює з дієсловами відносно стійкі семантичні та синтаксичні сполучення. Розглянуто дієслова з постпозитивними компонентами on і off, визначено їх спільні та диференційні семантичні та дериваційні ознаки. Запропоновано семантичну класифікацію дієслів з постпозитивними компонентами та виділено у семантичних системах розглянутих одиниць спільні типові та специфічні значення, антонімічні та синонімічні значення, визначено їх кількісні ознаки та ступінь продуктивності. Проаналізовано дериваційні процеси у складі дієслів з постпозитивними компонентами onv і off та визначено шляхи їх утворення від відповідних вихідних дієслів за допомогою постпозитивного компонента on і off (словотвірна деривація) та за рахунок розвитку семантичної структури комплексних дієслів (семантична деривація). Установлено типи семантичної кореляції між вихідними дієсловами й утвореними від них дієсловами з постпозитивними компонентами on і off (словотвірна деривація). З'ясовано типи семантичної деривації та виявлено їх кількісні ознаки.

  Скачати повний текст

Здійснено інвентаризацію та розглянуто структуру лексико-семантичної групи когнітивних дієслів, в межах якої змодельовано парадигматичні лексико-семантичне відношення між конституентами із застосуванням семасіологічного й ономасіологічного підходів до лексики. З'ясовано синтагматичні особливості когнітивних дієслів, які відображені в особливостях валентності, сполучуваності та рольової семантики, а також епідигматичні відношення когнітивних дієслів, в основі яких лежить регулярна семантична деривація. Застосований системний підхід дозволяє окреслити тенденції у розвитку когнітивних дієслів англійської мови як динамічної системи, що відображає породжувальний потенціал ментального лексикону.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано суть оказіональності / узуальності як концептуальної лінгвістичної категорії. З'ясовано місце оказіональних інновацій у структурі неології, а також в історії розвитку мовної системи. Розроблено концепцію оказіоналізму, базуючись на наукових здобутках сучасного мовознавства. Здійснено комплексне дослідження оказіоналізмів, яке враховує наукові здобутки лексикології, неології, дериватології, семасіології, фразеології, морфології, синтаксису, прагматики та стилістики. Узагальнено досягнення науковців у царинах неології та дериватології, запропоновано нетрадиційну класифікацію оказіональних номінативних утворень, зваживши на те, що категорія оказіональності / узуальності може виявлятися не лише на лексичному рівні мовної системи, а оказіоналізм - це не тільки похідне слово. Розвинуто теоретичні положення про оказіональну деривацію. Результати оказіональних дериваційних процесів розглянуто з позицій дериватології, а також на базі теорії дериваційних відношень. Уперше в україністиці систематизацію оказіональних номем, передусім лексем, репрезентовано ієрархічними номінативними полями (мікрополями), сегментованими на дериваційні поля та дериваційні ряди.

  Скачати повний текст

Визначено основні шляхи формування будівельної термінології. Вивчено дериваційні процеси, характерні для французьких будівельних термінів, описано їх семантику. Визначено, що в утворенні будівельної термінології беруть участь усі дериваційні процеси, властиві для загальнонаціональної мови. Проаналізовано широкий спектр словотвірних моделей та встановлено, що основними засобами утворення французьких будівельних термінів є синтаксична деривація та суфіксація.

  Скачати повний текст

Явище набуття словами нових значень розглянуто в кількох дослідницьких парадигмах: семасіологічній - як семантичну деривацію, ономасіологічній - як вторинну номінацію, етнопсихолінгвістичній - як засіб формування і зміни мовної картини світу російського етносу і як відображення колективних стереотипів, властивих даному етносові. Дослідження спрямовано на розробку інтегрованої лінгвістичної галузі - семантичної дериватології і на вивчення особливостей семантичної деривації, характерних для російської мови другої половини XX ст. На основі мультипарадигмального підходу визначено межі семантичної дериватології як цілісної науки про утворення нових значень слів, виявлено риси, притаманні семантичній деривації-вторинній номінації російської мови другої половини XX ст., встановлено їх зв'язок з колективними стереотипами світосприймання та історично зумовленими культурно-соціальними процесами, характерними для соціуму в даний період.

  Скачати повний текст

Виявлено особливості синтаксичної деривації в іспанській мові в структурно-семантичному та комунікативно-функціональному аспектах, встановлено структурні та логіко-семантичні моделі синтаксичних дериватів і визначено їх місце в дериваційній парадигмі іспанського речення. Розкрито механізми ускладнення простого речення, визначено логічну основу умовних відношень складного речення з підрядною частиною умови в іспанській мові. Охарактеризовано засоби вираження додаткової предикації в простому реченні, розглянуто експліцитні та імпліцитні форми вираження функціонально-семантичного поля умовних відношень.

  Скачати повний текст

Дисертація є комплексним діахронно-синхронним дослідженням розвитку семантичної деривації в загальновживаній релігійній лексиці української мови. За допомогою лексикографічного та контекстного аналізу окреслено основні джерела, напрями і способи наповнення релігійного словника української мови за узуальною та індивідуальною мовною практикою. Визначено головні типи й моделі внутрішньослівного семантичного зв'язку та з'ясовано його роль в оновленні релігійного лексикону. Уведено нову термінологічну опозиціюосакралення / розсакралення на позначення в українській мові процесів термінування й детермінування в лексемах із релігійним значенням.З'ясовано, що під час творення релігійної лексики в сакральній сфері активними є метонімія, семантичне звуження, менше ‒ метафора; позарелігійною сферою переважає метафора, рідше семантичне розширення й метонімія. Помічено характерну появу відтінка урочистості з поступовою нейтралізацією під час осакралення; урочистості, ліричності й іронійності ‒ під час розсакралення (нерідко через енантіосемію, виявлену вже в мові ХVІ –ХVІІ ст. та увиразнену в ХХ ст. при спробі витіснити релігійність на периферію мовної свідомості українців). Підтверджено вирівнювання аксіологічних параметрів релігійної лексики в сучасній українській мові поряд із іронійними інноваціями, які час від часу з'являються як елементи модерного мовомислення.Ключові слова: релігійна лексика, семантична деривація, семантичний дериват, полісемія, полісемант, термінування, повторне термінування, детермінування, енантіосемія.^UThis thesis is a complex diachronic-synchronic analysis of origination and development of polysemy of the Ukrainian religious lexemes in the general functional and individual speech practice. According to lexicographical sources, in modern Ukrainian there are words with meanings acquired from the religious sphere through metonymization, semantic narrowing and metaphorization. Outside the religious sphere, according to the newest explanatory sources, religious nominations functioning in the Ukrainian language, are determinolized by metaphorization, expansion of the meaning and metonymization.The main sign of desacralization is the emergence of unusual for religious lexemes stylictic adherences. It was observed in the polemical literature of the XVIth and XVIIth centuries, but their effectiveness particularly increased in the 20th century, when the flavor of irony, mockery and scorn was firmly attached to the religious vocabulary – the fact that should not be regarded as a consequence of the language natural development.Key words: religious vocabulary, semantic derivation, semantic derivative, polysemy, polysemantic word, terminologizaton, re-terminologizaton, determinologization, enantiosemy.

У дисертації аналіз композитів з елементом-колоративом здійснюється в річищі когнітивної теорії номінації, за якою внутрішня форма знаку структурується номінативною, або ономасіологічною, моделлю. Ця модель маніфестує когнітивну структуру, сформовану на основі однієї або декількох базисних пропозиціональних схем (БПС), виокремлених у семантиці лінгвальних мереж (С. А. Жаботинська). Лінгвокогнітивний аналіз композитів включає три етапи.На першому етапі композити кожної мови стратифікуються на групи відповідно до вжитої в них кольороназви. У межах групи одиниці розподіляються на ті, де у внутрішній формі слова колір є онтологічною ознакою предмета і ті, де колір є символьною ознакою. Одиниці із кольороназвою, що позначає онтологічну ознаку предмета, стратифікуються за концептуальними доменами ЛЮДИНА, ТВАРИНА, РОСЛИНА, ПРИРОДНИЙ ОБ'ЄКТ, МІСЦЕ (ТЕРИТОРІЯ), АРТЕФАКТ, ОДЯГ та ЇЖА. Відповідні композити визначаються як такі, що мають пряме і переносні значення. За умов переносної номінації до початкової квалітативної БПС «Х (базис) є ТАКИЙ-колір (ознака)» додаються інші БПС, що забезпечує різні способи зв'язку внутрішньої форми композита з його значенням: метонімію, метафору та їхнє поєднання. Для композитів, де колір є символьною ознакою, виявляється первинне поняття, від якого походить символьне значення колоратива.На другому етапі порівнюються результати аналізу груп композитів у межах однієї мови. На третьому етапі порівнюються результати аналізу композитів у всіх трьох мовах. Аспектами порівняння є: ступінь представленості в композитах різних базових кольорів; промінантність доменів предметних сутностей, наділених колірною ознакою; активність БПС, залучених до номінативних процесів на різних кроках концептуальної деривації; метафоричний потенціал доменів наділених кольором предметних сутностей та підстави для символізації різних кольорів.Порівняльний аналіз лінгвокогнітивних засад творення композитів із кольороназвами виявив універсальні та ідіоетнічні особливості у «колірних» концептуальних картинах світу носіїв англійської, української та новогрецької мов, а також спільні та відмінні ознаки у номінативних процесах, які зумовили появу таких композитів.Ключові слова: когнітивна теорія номінації, композит, кольороназва, внутрішня форма, номінативна / ономасіологічна модель, концептуальна деривація, базисні пропозиціональні схеми, порівняльний аналіз, англійська, українська та новогрецька мови.^UThis dissertation discusses cognitive linguistic foundations for coining English, Ukrainian and Modern Greek compounds whose naming (onomasiological) structure includes a color-concept from the list of basic colors registered in the considered languages. The research framework includes conceptions of the theory of naming, and techniques of conceptual analysis developed by different schools of cognitive linguistics. From a cognitive linguistic perspective, a naming model represents a cognitive structure grounded on one or several basic propositional schemas (BPS) described in Semantics of Lingual Networks (S. A. Zhabotynska). In a naming model, the logical subject or the logical predicate of a particular BPS becomes either the onomasiological base (the main concept) or the onomasiological feature that characterises the base. In this dissertation, the BPS are used for both defining the naming models of compounds, and establishing the particulars of conceptual derivation due to which some concepts (and their names) are derived from the other concepts (and their names). The naming models of compounds are linked to metonymic and metaphoric processes. The latter are analysed in terms of Conceptual Metaphor Theory (G. Lakoff and M. Johnson). At the first stage, the compounds of a particular language are divided into groups with regard to the color-term they contain. In each such group, the compounds are distributed into those where the color-term names an ontological property of objects, and those where the color-term names a symbolic property associated with the color per se. The compounds where the color-term names an ontological property are further stratified among conceptual domains of the named objects. These domains are: MAN, ANIMAL, PLANT, NATURAL OBJECT, PLACE (TERRITORY), ARTEFACT, CLOTHES, and FOOD. The compounds within each domain obtain their onomasiological models, which in direct, literal naming are grounded on the qualitative BPS «X (base) is SUCH-color (feature) > SUCH-color (feature) X (base)». In indirect, figurative naming, the initial onomasiological model is extended with the other BPS that provide different ways of linking the inner form of a linguistic expressions with its meaning. Among such ways are metonymy, metaphor, metonymy + metaphor, and metaphor + metonymy. Metaphoric shifts are further analyzed with regard to metaphorical scopes formed by the ontological domains of MAN, ANIMAL, PLANT, NATURAL OBJECT, PLACE (TERRITORY), ARTEFACT, CLOTHES, and FOOD, as well as with regard to their metaphorical potential. Those compounds whose inner form includes a color-concept used symbolically are studied with the aim to expose the initial meaning from which the symbolic meaning is derived.The second and third stages of the enquiry are comparative. At the second stage, it is the comparison of results obtained through the analysis of each «color» group within one language. At the third stage, it is the comparison of results obtained in the analysis of compounds with color-terms in all three languages. The compared aspects are: salience (the degree of exposure in compounds) of different basic colors; salience of the ontological domains of «colored» objects; salience of different basic propositional schemas applied in naming processes at different steps of conceptual derivation; metaphorical potential of the ontological domains of «colored» objects; and the foundations of symbolic meanings developed by different colors.Comparative analysis of cognitive linguistic grounds for coining compounds with color-terms in the English, Ukrainian, and Modern Greek languages reveals universal and idioethnic properties of the chromatic «world-images» possessed by their speakers. This analysis pinpoints similarities and differences in the naming processes that, due to metonymic and metaphoric shifts, cause emergence of such compounds at different stages of conceptual and formal derivation.

Дисертація є першою спробою комплексного аналізу особливостей семантичної деривації, що відбувається на тлі процесів термінізації, транстермінізації та детермінізації в біологічній термінології української мови. У роботі обґрунтовано теоретико-методологічні засади дослідження семантичної деривації в біологічній термінології; з'ясовано зовнішньо- і внутрішньомовні причини цього процесу. Описано термінізацію загальномовних одиниць у біологічній термінології (метафоричні й метонімні перенесення значень загальновживаних слів у термінний пласт). Охарактеризовано процес транстермінізації: переосмислення термінів інших терміносистем у біологічній і міграція біологічних термінів в інші терміносистеми. Розглянуто детермінізацію біологічних термінів і проаналізовано перетворення, що виникають у семантичній структурі біологічних термінів, ужитих у художніх текстах, текстах засобів масової інформації, в корпусі фразеологізмів чи іншій терміносистемі. Матеріали дисертації сприятимуть поглибленню й уточненню знання про закономірності формування та розвитку біологічної термінології української мови. Можуть бути використані для впорядкування та стандартизації конкретної терміносистеми й у лексикографічній практиці, при створенні профільних підручників і навчальних посібників, а також слугувати підґрунтям для теоретичних студій з українського термінознавства.^UThe dissertation is the first attempt at the complex analysis of semantic derivation which occurs against the background of processes of terminologization, transterminologization and determinologization in biological terminology of the Ukrainian language. The paper substantiates the theoretical and methodological principles of the study of semantic derivation in biological terminology; explores the external and internal linguistic causes of this process; describes the terminologization of common language units in biological terminology (metaphorical and metonymical transfer of meanings of commonly used words in the layer of terms); characterizes the process of transterminologization, i.e. rethinking of terms of other terminological systems in biological one and migration of biological terms into other terminological systems; considers the determinologization of biological terms and analyzes the semantic transformations which arise in the semantic structure of a biological term used in journalistic, artistic or other terminological systems.The dissertation materials will contribute to the deepening and refinement of knowledge about the patterns of formation and development of biological terminology of the Ukrainian language. They can be used to organize and standardize a specific terminological system in lexicographic practice and to create specialized textbooks and manuals, as well as serving as a basis for theoretical studies in the Ukrainian terminology.

Музичне мистецтво ХХ–ХХІ століття ілюструє процес пошуків нових підходів до висвітлення навколишньої дійсності, що в свою чергу вимагає від музикознавців постійної уваги до належних аналітичних засобів при дослідженні музичного матеріалу. Однією з наріжних проблем залишається осмислення розвитку, як з боку композиторів, так і дослідників, адже дана категорія проявляється у всіх елементах композиції музичного твору.При цьому, кардинальні зміни композиторської логіки ХХ ст., їх комплексний характер лише загострюють дану проблему, ставлячи під питання значення традиційного терміногічного апарату, що стимулює процес його подальшого переосмислення — оновлення, задля належного висвітлення проблем експонування і розвитку в творах сучасного музичного мистецтва.В дисертаційному дослідженні розглянута деривація в аспекті розвитку музичного матеріалу на прикладі творів композиторів ХХ–ХХІ ст. Дане поняття є новим для вітчизняного музикознавства, але має тривалу історію розвитку, а також усталене семантичне значення, що пов'язане з відхиленням чогось, утворенням чогось нового. Поняття «деривації» має глибоке наповнення й широкий міждисциплінарний контекст, в наслідок його розповсюдження у різноманітних сферах науки та мистецтва, зокрема в риториці, теорії поезії, математиці, балістиці, біології, мовознавстві та ін.Використання деривації у мовознавстві ХХ ст, зокрема у дослідженнях польського лінгвіста Є. Куриловича, уможливлює екстраполяцію даного поняття у площину музичного мовлення, в силу наближеного характеру його функціонування. Аспект різностороннього використання деривації репрезентується у роботі за допомогою проведення паралелей між трактатами “Der vollkommene Capellmeister” (1739) Й. Маттезона, а також «Die allerneueste Art, zur reinen und galanten Poesie…» німецького поета К. Ф. Хунольда, що виявляють не тільки збіжності у теоретичних поглядах двох митців на деривацію, а й дозволяють означити конкретні прояви даного типу розвитку в композиції музичного твору.При цьому, в тексті дослідження зазначається, що деривація використовується у сучасних зарубіжних музикознавчих текстах. Західноєвропейські та американські джерела поглибили уявлення про деривацію, як своєрідний індекс зв’язків між складовими елементами окремого твору, що може визначати його художню цілісність в її змінності. Представлені дослідження репрезентують більш узагальнений характер деривації як типу розвитку. При цьому, в роботі зазначається, що в англомовних текстах деривація використовується скоріше на «побутовому» рівні, а не в якості усталеного терміну понятійного апарату.Загалом, у музикознавчих дослідженнях поняття деривації виявляє різноманітні аспекти функціонування вихідних та похідних елементів матеріалу музичного твору, а також їх роль у становленні структурної організації композиційного цілого, що відповідає універсалії «зміни первісного». Такий аспект проявляє міждисциплінарну спорідненість музичного мистецтва та риторики, поетики й лінгвісти, а також дозволяє вийти за межі вузькоспеціалізованої проблематики теоретичного музикознавства у простір універсальних категорій навколишнього буття.Деривація, попри свою поширеність у мовознавстві ХХ–ХХІ ст., на даний час ще не знайшла достатньо глибокого висвітлення у вітчизняному музикознавстві. Видається, що введення даного поняття в музикознавчий дискурс дозволить виявити специфіку розвитку творів сучасних композиторів, а також дасть змогу аналітично прояснити композиторську ідею. Слід підкреслити, що розгляд предмету роботи ґрунтувався на двох важливих поняттях: розвитку, іманентної якості музичного мистецтва, який на думку Надії Горюхіної, є найбільш універсальною категорією музичних явищ, а також становлення. При цьому, під поняттям деривації визначається тип музичного розвитку, який проявляється на синтаксичному рівні, коли первинні синтаксичні утворення (авторські або неавторські) розкривають свою формотворчу функцію і при цьому лише відносно відбиваються на рівні тематизму, тобто стають інтонаційної ідеєю композиції твору (композиторською ідеєю), а також важливим елементом розгортання музичної композиції.Задля кращого розуміння місця деривації представлена ієрархічна класифікація, що складається з трьох рівнів. На першому — загальні поняття розвитку і становлення, розуміння яких ґрунтується на «Вченні про музичну форму» Н. Горюхіної. Наступний рівень складають основні типи розвитку музичного матеріалу, серед яких виокремлені: повтор, варіаційність і мотивна розробка. Третій рівень присвячений різноманітним проявам “варіаційності в широкому розумінні”. До нього відносяться: варіантність, “варіаційність в вузькому значенні”, а також деривація, яка може позначати глибинні зміни похідних утворень. При цьому, деривація визначається як така, що може функціонувати разом з варіаційністю, або виявлятися без її участі.^UThe musical art of the twentieth and twenty-first centurіes illustrates the process of searching for new approaches to the illumination of the surrounding realіty, which іn turn requіres musіcologists to pay constant attentіon to the proper analytical tools when studying musical material. One of the cornerstone problems remains the comprehension of development by both composers and researchers, because this category is manifested in all elements of the composition of a musical work. At the same time, the cardinal changes in the compositional logic of the twentieth century, their complex nature only exacerbate this problem, calling into question the meaning of the traditional terminological apparatus, which stimulates the process of its further rethinking - updating, in order to properly cover the problems of exposition and development in works of contemporary music.The present thesis examines derivation in the aspect of the development of musical material on the example of works by composers of the XX-XXI centuries. This concept is new to national musicology, but has a long history of development, as well as a well-established semantic meaning associated with the rejection of something, the formation of something new. The concept of «derivation» has a deep content and a wide interdisciplinary context, as a result of its spread in various fields of science and art, including rhetoric, poetry theory, mathematics, ballistics, biology, linguistics, etc. The use of derivation in the linguistics of the twentieth century, in particular in the studies of the Polish linguist J. Kurylowich, makes it possible to extrapolate this concept to the plane of musical speech, due to the approximate nature of its functioning. The aspect of the versatile use of derivation is represented in the work by drawing parallels between the treatises «Der vollkommene Capellmeister» (1739) by J. Mattheson and «Die allerneueste Art, zur reinen und galanten Poesie...» by the German poet C. F. Hunold, which reveal not only the similarities in the theoretical views of the two artists on derivation, but also allow us to identify specific manifestations of this type of development in the composition of a musical work.At the same time, the text of the study notes that derivation is used in contemporary foreign musicological texts. Western European and American sources have deepened the idea of derivation as a kind of index of connections between the constituent elements of a particular work, which can determine its artistic integrity in its variability. The presented studies represent a more generalized character of derivation as a type of development. At the same time, the paper notes that in English-language texts, derivation is used rather at the «everyday» level than as an established term of the conceptual apparatus.In general, in musicological research, the concept of derivation reveals various aspects of the functioning of the original and derivative elements of the material of a musical work, as well as their role in the formation of the structural organization of the compositional whole, which corresponds to the universality of «changing the original». This aspect reveals the interdisciplinary affinity of musical art and rhetoric, poetics and linguistics, and also allows us to go beyond the narrowly specialized problems of theoretical musicology into the space of universal categories of the surrounding existence.Derivation, despite its widespread use in the linguistics of the twentieth and twenty-first centuries, has not yet found sufficiently deep coverage in the national musicology. It seems that the introduction of this concept into the musicological discourse will reveal the specifics of the development of works by contemporary composers, as well as provide an analytical clarification of the composer's idea.It should be emphasized that the consideration of the subject of the work was based on two important concepts: development, an immanent quality of musical art, which, according to Nadiia Horiukhina, is the most universal category of musical phenomena, and formation. At the same time, the concept of derivation defines a type of musical development that manifests itself at the syntactic level, when primary syntactic formations (author's or non-author's) manifest their formative function and at the same time only relatively manifest themselves at the level of thematic, i.e. become the intonational idea of the composition of the work (composer's idea), as well as an important element of the unfolding of the musical composition.For a better understanding of the place of derivation, a hierarchical classification consisting of three levels is presented. The first level includes the general concepts of development and formation, the understanding of which is based on N. Goryukhina's «The doctrine of musical form».