Розглянуто деякі типи епонімічних назв в англійській мові, які посідають чільне місце серед так званих незнаходжувальних слів у роботі перекладача. Викладено принципи їх передачі українською мовою в текстах різних жанрів. Приділено особливу увагу епонімічним назвам, які належать до спеціальної лексики, термінологічних систем науки та техніки, служать основою рерівації спеціальних термінів, зокрема, як специфікатора родового поняття, вираженого загальною назвою (типу Berner's window). Відзначено, що в ЗМІ рекламодавці намагаються перетворити назви торгових марок на епонімічні. Встановлено, що в художній літературі епонімічні назви від топонімів і торгових марок найчастіше виступають у ролі уточнюючих художніх деталей, головною функцією яких є створення враження достовірності шляхом фіксації найдрібніших подробиць. Вказано на недоцільність існуючої практики опускати їх в перекладі, чи передавати родовим словом або функціональним аналогом.

Розглянуто питання лексико-семантичної деривації. Проаналізовано особливості творення лексико-семантичних варіантів багатозначного слова. З'ясовано способи лексико-семантичної деривації. Досліджено парадигми лексико-семантичних варіантів і різновиди зв'язку між ними. Виділено типи моделей творення багатозначного слова.

На матеріалі топонімів трьох основних класів північно-східного Лівобережжя України простежується лексико-семантична деривація, словотвірні зв'язки між гідронімією, ойконімією і мікротопонімією з урахуванням місцевого ономастичного та діалектного контексту.

Розглядаються основні концепції полісемії, які сформувалися в західно- та східноєвропейській лінгвістиці, у різних ракурсах: синхронному, діахронному та панхронному разом з комплексами наукових методик, які там використовуються. На підставі авторських апроксимативно-статистичних методик проводиться лінгвістичний аналіз німецькомовних прикладів, подається енциклопедична інформація про вияв значення та полісемії. Вихідні категорії (слово, знак, значення) розглядаються через концепцію тріалізму, визначається зміст пов'язаних категорій: мова, мовлення та мовна діяльність; парадигматика, синтагматика та епідигматика тощо. Висвітлюються основні теоретичні та практичні проблеми полісемії (теорія знакової асиметрії; проблема розмежування полісемії та омонімії), аналізуються відомі дефініції змін значення чи семантичних змін, їх основних типів, інших категорій (деривація, вмотивованість тощо) та встановлюється їх пов'язаність з полісемією та ін.

Висвітлено історію формування та становлення композитно-суфіксальної словотвірної підсистеми українських іменників в XI - XVIII ст. Проаналізовано структурно-семантичні та функціональні особливості складних найменувань, походження складних іменників, взаємодію основоскладання та суфіксації. Розглянуто метод визначення семантики композитно-суфіксальних деривативів.

Освещена история формирования и становления композитно-суффиксальной словообразовательной подсистемы украинских существительных в XI - XVIII ст. Проанализированы структурно-семантические и функциональные особенности сложных наименований, происхождения сложных существительных, взаимодействие основосоставления и суффиксации. Рассмотрен метод определения семантики композитно-суффиксальных деривативов.

Здійснено всебічний аналіз оказіональних явищ, висвітлено новітні тенденції в царині неології, на підставі якої оказіональні матеріальні репрезентанти розглянуто як актуалізовані мовні потенції. Розкрито суть поняття оказіоналізму у контексті основних детермінаторів, зокрема, категорій потенційності/актуальності, оказіональності/узуальності, рівня адаптації в "мовному просторі" і ступеня відтворюваності в просторі власне комунікативному. Запропоновано наукову систематизацію оказіоналізмів, що враховує вияв категорії оказіональності/узуальності на різних рівнях мовної системи.

Осуществлен всеобщий анализ оказиональных явлений, представлены новейшие тенденции в центре неологии, на основе которой оказиональные материальные репрезентанты рассмотрены как актуализированные речевые потенции. Раскрыта сущность понятия оказионализма в контексте основных детерминаторов, в частности, категорий потенциональности/актуальности, оказиональности/узуальности, уровня адаптации в "речевом пространстве" и степени воссоздания в пространстве собственно коммуникативного. Предложена научная систематизация оказионализмов, учитывающая выявление категории оказиональности/узуальности на разных уровнях речевой системы.

Розглянуто цілу низку проблем, пов'язаних із словотвором сучасної англійської мови. Здійснено спробу класифікації та систематизації способів утворення лексичних інновацій. На підставі вивчення джерел і механізмів формування нових слів установлено, що, інтегруючи одиниці морфологічного, лексичного та синтаксичного рівнів у один-єдиний механізм вербокреації, словотвір набуває трансрівневого характеру. Для номінації понять і процесів словотвору впроваджено нові терміни: вербокреативна деривація, вербоформантизація, верботрансформантизація, потенційна поліфункціональність.

Вивчено вплив цистектомії на якість життя (ЯЖ) хворих із тяжкими ускладненнями раку сечового міхура (РСМ) і визначено ефективність способів відведення сечі (ВС). Проаналізовано результати лікування 52 хворих із ускладненим перебігом РСМ, яким здійснено цистектомію за життєвими показаннями з використанням різноманітних методів ВС. Після трансректального ВС із формуванням сечового резервуара або ілеонеоцистопластикою відзначено найменшу частоту виникнення уретерогідронефрозу. Під час порівняльного аналізу індексу ЯЖ хворих виявлено його достовірне поліпшення в післяопераційному періоді. В цілому, позитивний результат лікування досягнуто більш ніж у 90 % хворих.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Обгрунтовано суть оказіональності / узуальності як концептуальної лінгвістичної категорії. З'ясовано місце оказіональних інновацій у структурі неології, а також в історії розвитку мовної системи. Розроблено концепцію оказіоналізму, базуючись на наукових здобутках сучасного мовознавства. Здійснено комплексне дослідження оказіоналізмів, яке враховує наукові здобутки лексикології, неології, дериватології, семасіології, фразеології, морфології, синтаксису, прагматики та стилістики. Узагальнено досягнення науковців у царинах неології та дериватології, запропоновано нетрадиційну класифікацію оказіональних номінативних утворень, зваживши на те, що категорія оказіональності / узуальності може виявлятися не лише на лексичному рівні мовної системи, а оказіоналізм - це не тільки похідне слово. Розвинуто теоретичні положення про оказіональну деривацію. Результати оказіональних дериваційних процесів розглянуто з позицій дериватології, а також на базі теорії дериваційних відношень. Уперше в україністиці систематизацію оказіональних номем, передусім лексем, репрезентовано ієрархічними номінативними полями (мікрополями), сегментованими на дериваційні поля та дериваційні ряди.

Визначено основні шляхи формування будівельної термінології. Вивчено дериваційні процеси, характерні для французьких будівельних термінів, описано їх семантику. Визначено, що в утворенні будівельної термінології беруть участь усі дериваційні процеси, властиві для загальнонаціональної мови. Проаналізовано широкий спектр словотвірних моделей та встановлено, що основними засобами утворення французьких будівельних термінів є синтаксична деривація та суфіксація.

Вивчено нелітературні підсистеми (сленг та соціальні діалекти) як джерела поповнення словникового складу сучасної англійської мови. Розглянуто специфічні риси субстандартних одиниць в семантиці (перевага конотації над денотацією) та прагматиці (емоційно-експресивно-оціночні елементи). Проаналізовано основні шляхи та способи утворення нелітературної лексики (словотвір, семантична деривація, запозичення, словотворчість). Досліджено особливості запозичення та асиміляції сленгізмів та жаргонізмів у мовному "стандарті", а також функціонування субстандартних одиниць та елементів у літературній нормі. Визначено роль розмовних різновидів у збагаченні словникового складу сучасної літературної англійської мови та розвитку лексико-семантичної системи.

Явище набуття словами нових значень розглянуто в кількох дослідницьких парадигмах: семасіологічній - як семантичну деривацію, ономасіологічній - як вторинну номінацію, етнопсихолінгвістичній - як засіб формування і зміни мовної картини світу російського етносу та як відображення колективних стереотипів, властивих даному етносові. Дослідження спрямовано на розробку інтегрованої лінгвістичної галузі - семантичної дериватології і на вивчення особливостей семантичної деривації, характерних для російської мови другої половини XX ст. На основі мультипарадигмального підходу визначено межі семантичної дериватології як цілісної науки про утворення нових значень слів, виявлено риси, притаманні семантичній деривації - вторинній номінації російської мови другої половини XX ст., встановлено їх зв'язок з колективними стереотипами світосприймання та історично зумовленими культурно-соціальними процесами, характерними для соціуму в даний період.

Визначено, що основними способами творення є семантична деривація та словоскладання. Встановлено, що поява різноманітних інновацій зумовлена необхідністю концептуалізації нового досвіду, категоризації нових знань людини про можливий світ. Виявлено особливості їх мовної та ментальної презентації. Проаналізовано концептуальні категорії "людина", "простір", "час", "артефакт", "природа", "культура", "суспільство" у творах жанру фентезі. Концептуальна категорія "людина" має складну ієрархічну структуру та подана чисельними номінативними одиницями, що свідчить про антропоцентричний характер можливої картини світу.

Наведено результати структурно-семантичного та соціолінгвістичного дослідження військової лексичної підсистеми англійської мови в діахронічному аспекті. Розглянуто сутність поняття "військова лексична підсистема", встановлено її склад і структуру. Виявлено ядерні лексеми, на базі яких утворюється лексика військової сфери XX - початку XXI ст. Проаналізовано зв'язки між загальновживаною лексикою та військовими лексикою і сленгом. Визначено шляхи інтеграції військової лексики у різні сфери життя англомовного суспільства. Розглянуто способи творення даної лексики (афіксація, словоскладання, абревіація, семантична та фразеологічна деривація, запозичення). Встановлено кореляції між військово-історичними та лексико-семантичними процесами, виділено соціофункціональні групи нової лексики військової сфери. Визначено роль таких екстралінгвальних чинників, як війни, технологічний прогрес, революція у військовій справі, у творенні нових лексичних і фразеологічних одиниць військової підмови.

Приведены результаты структурно-семантического социолингвистического исследования военной лексической подсистемы английского языка в диахроническом аспекте. Рассмотрена сущность понятия "военная лексическая подсистема", установлены ее состав и структура. Выявлены ядерные лексемы, на основе которых создается лексика военной сферы XX - начала XXI вв. Проанализированы связи между общеупотребимой лексикой и военными лексикой и сленгом. Определены пути интеграции военной лексики в разные сферы англоязычного общества. Рассмотрены способы формирования данной лексики (афиксация, словосложение, аббревиация, семантическая и фразеологическая деривация, заимствования). Установлены корреляции между военно-историческими и лексико-семантическими процессами, выделены функциональные группы новой лексики военной сферы. Определена роль таких экстралингвальных факторов, как войны, технологический прогресс, революция в военном деле, в создании новых лексических и фразеологических единиц военного подъязыка.

Вивчено структурні та семантичні особливості однослівних одиниць третинної номінації, утворених від фразеологізмів німецької мови. Проаналізовано й описано словотвірні способи, типи та моделі дефразеологічних дериватів (ДД). Визначено їх продуктивність, що дозволило висвітлити напрямки розвитку німецької мови та місце, яке посідає дефразеологічна деривація в її словотвірній системі. Досліджено структурні, семантичні та граматичні властивості твірних фразеологізмів. Виявлено фактори, що впливають на вибір компонента твірної одиниці як основи подальшого словотворення, встановлено позамовні та внутрішньомовні чинники виникнення ДД у німецьків мові. З'ясовано специфіку семантичної структури відфраземних утворень на підставі порівняльного аналізу значення твірних і похідних одиниць.

Здійснено інвентаризацію та розглянуто структуру лексико-семантичної групи когнітивних дієслів, в межах якої змодельовано парадигматичні лексико-семантичне відношення між конституентами із застосуванням семасіологічного й ономасіологічного підходів до лексики. З'ясовано синтагматичні особливості когнітивних дієслів, які відображені в особливостях валентності, сполучуваності та рольової семантики, а також епідигматичні відношення когнітивних дієслів, в основі яких лежить регулярна семантична деривація. Застосований системний підхід дозволяє окреслити тенденції у розвитку когнітивних дієслів англійської мови як динамічної системи, що відображає породжувальний потенціал ментального лексикону.

Виявлено особливості синтаксичної деривації в іспанській мові в структурно-семантичному та комунікативно-функціональному аспектах, встановлено структурні та логіко-семантичні моделі синтаксичних дериватів і визначено їх місце в дериваційній парадигмі іспанського речення. Розкрито механізми ускладнення простого речення, визначено логічну основу умовних відношень складного речення з підрядною частиною умови в іспанській мові. Охарактеризовано засоби вираження додаткової предикації в простому реченні, розглянуто експліцитні та імпліцитні форми вираження функціонально-семантичного поля умовних відношень.

Порушено питання про вироблення спеціальної термінологічної бази для дослідження словотвору апелятивів зі значенням особи жіночої статі в українській мові. Виділено загальні й спеціальні словотвірні поняття, необхідні для опису моційних дериватів української мови. Акцентовано увагу на специфічні термінологічні одиниці й поняття, використовувані у процесі вивчення словотвору фемінітивів. Відзначено, що деривація моційних утворень базується в основному на усталеній словотвірній термінології української мови, яка набуває специфічного характеру відповідно до особливостей становлення й формування іменників-назв жінок. Цілеспрямоване й комплексне використання специфічних термінологічних понять дає можливість говорити про фемінітивну підсистему як окрему складову частину лексичної системи української мови.