Розглядаються основні концепції полісемії, які сформувалися в західно- та східноєвропейській лінгвістиці, у різних ракурсах: синхронному, діахронному та панхронному разом з комплексами наукових методик, які там використовуються. На підставі авторських апроксимативно-статистичних методик проводиться лінгвістичний аналіз німецькомовних прикладів, подається енциклопедична інформація про вияв значення та полісемії. Вихідні категорії (слово, знак, значення) розглядаються через концепцію тріалізму, визначається зміст пов'язаних категорій: мова, мовлення та мовна діяльність; парадигматика, синтагматика та епідигматика тощо. Висвітлюються основні теоретичні та практичні проблеми полісемії (теорія знакової асиметрії; проблема розмежування полісемії та омонімії), аналізуються відомі дефініції змін значення чи семантичних змін, їх основних типів, інших категорій (деривація, вмотивованість тощо) та встановлюється їх пов'язаність з полісемією та ін.

На підставі вивчення реального наївно-етичного дискурсу українських студентів, одержаного з використанням експериментальних психолінгвістичних методів, і матеріалів асоціативних словників англійської, російської та болгарської мов здійснено моделювання семантичних структур концептосфер таких універсальних етичних концептів, як благо, гідність, добро, зло, обов'язок, справедливість, честь. На підставі їх порівняльного аналізу виявлено етноспецифічні й універсальні характеристики етикону українських респондентів. Виділено семантичні складові даних концептосфер в етико-філософському, етико-релігійному, юридичному та лінгвологічному дискурсах, проведено їх зіставлення з семантичними складовими наївно-етичного дискурсу та виявлено кореляції, які визначають ступінь впливу розглянутих дискурсів на етичні уявлення молодіжного соціуму.

Досліджено мінливість плану вираження та плану змісту слова з метою виявлення й опису психічного механізму, яке призводить до цієї мінливості. Зазначену проблематику вперше у вітчизняному мовознавстві системно розглянуто з позицій Гештальт-теорії. В основі зародження деформацій у плані вираження та змісту слова лежить гештальтний принцип: дві суміжні фігури в гештальті слова спочатку несвідомо не розрізняються і тому легко субституються одна одною. Згодом, в результаті повторювання, така субституція стає фактом мовної норми. Істинність зазначеного положення доведена аналізом синхронічних і діахронічних змін у плані змісту та вираження слів різноструктурних мов - української, російської, іспанської, англійської та німецької, які є базовими у дослідженні, а також слів інших мов індоєвропейської сім'ї. Звукові та семантичні зміни у слові мають квантові характеристики. Поняття суміжності характеризується як найменша різниця (відстань) між двома квантовими станами. Введення поняття кванта та семантичної енергії у мовний аналіз дає можливість екстраполювати постулати Бора на лінгвістику.

Рассмотрены семантические отношения полисемии в глагольных лексемах, относящихся к высокочастотному слою лексики вероятностной статистической модели технического подъязыка "Акустика и ультразвуковая техника". Рассматривается также взаимодействие единиц языка, зафиксированных в нормативных словарях, и единиц речи, функционирующих в реальных научных текстах.

Акцентовано увагу на неможливості уникнення гіпотетичного елемента в науковому пізнанні. Розглянуто явище семантичної дипластії як первісної форми полісемії, яка ілюструється гіпотетичними і реальними мовними прикладами.

Проаналізовано причетність антропокомпонентів до вираження іронічної оцінки. Об'єктами іронічної оцінки можуть бути: адресант (самооцінка), адресат (прямий і непрямий), нейтральний об'єкт чи ситуація, які несуть на собі відбиток інтелектуально-емоційного ставлення до них з боку комунікантів. Іронічна оцінка спрямовується на емоційний вплив (як позитивний, так і негативний) на самого мовця або на партнера по комунікації.

Проанализирована причастность антропокомпонентов к выражению иронической оценки. Объектами иронической оценки могут выступать: адресант (самооценка), адресат (прямой и косвенный), нейтральный объект или ситуация, несущие отпечаток интеллектуально-эмоционального отношения к ним коммуникантов. Ироническая оценка направлена на эмоциональное влияние (как положительное, так и отрицательное) на говорящего, или на партнера по коммуникации.

The author analyzes the ability of anthropological components to express ironical evaluation. As objects of ironical evaluation can serve: sender (self estimation), addressee (direct and indirect), neutral object or situation, marked by intellectual-emotional speakers' attitude. Ironical evaluation is directed at emotional influence (both positive and negative) upon the speaker or his communicative partner.

Висвітлено питання багатозначності, зумовленої процесом повторної реалізації словотвірної моделі. Розглянуто теоретичні напрацювання сучасного мовознавства з проблеми розмежування полісемії й омонімії лексем, утворених внаслідок повторного використання дериваційної моделі. Установлено, що одиниці такого типу є різновидом багатозначності й відзначаються ідіоматичністю значення та відкритістю сематичної структури.

Освещен вопрос многозначности, обусловленной процессом повторной реализации словообразовательной модели. Рассмотрены теоретические наработки современного языкознания по проблеме разграничения полисемии и омонимии лексем, образованных в результате повторного использования деривационной модели. Установлено, что единицы такого типа являются разновидностью многозначности и отмечаются идиоматичностью значения и открытостью семантической структуры.

The article is devoted to the problem of polysemy by the process of the derivational model's repeated realization. The theoretical achievements of modern linguistics to the problems of polysemy and homonymy distinction for the words formed as the result of the derivational model's repeated realization are determined. It is set that the items of this type is the type of polysemy and have the phraseological meaning and the open semantic structure.

Робота присвячена явищу полісемії на грунті термінології. Термінологічна багатозначність розглянута у контексті процесів семантичного термінотворення. Окреслено основні причини виникнення додаткових значень в семантичній структурі спеціальних слів. Сформульовано авторське бачення ролі полісемії в галузевій термінології та доцільності нормативних вимог щодо неї. Дослідження здійснене на основі аналізу сучасних термінів.

Оскільки інтерес до енантіосемії зростає, постає нагальна потреба в усталеній термінології. Мета роботи - аналіз терміносистем, систематизація, уніфікація і впорядкування як наявних, так і новостворених термінів до інтерпретації енантіосемії. Об'єкт дослідження - явище енантіосемії та конструкції, у яких вона виявляється. Предмет аналізу - інтерпретація енантіосемії в лінгвістиці, основна термінологія, яку лінгвісти використовують під час дослідження енантіосемії. Для досягнення мети було використано описовий, лексикографічний і порівняльно-історичний методи, методи інтерпретації, класифікації, зіставлення, узагальнення. Результатом вивчення цієї проблеми є невеликий огляд сучасного стану теорії енантіосемії; встановлення характерних рис енантіосемії; висвітлення основної термінології, яку лінгвісти використовують під час дослідження явища енантіосемії. Висновки: на сьогодні немає єдності думок щодо визначення енантіосемії. Енантіосемію розглядають як різновид антонімії, омонімії, полісемії, маргінальний феномен. Ми розглядаємо енантіосемію як варіант розвитку полісемії слова, попри те, що протилежність значень породжує ідею спорідненості енантіосемії та антонімії. Визначено, що енантіосемія і лексико-семантичне явище, при якому одна полісемантична лексема має структурно протилежні семи і проявляється в процесі мовлення на основі протиставлення, протилежності в рамках різних сем, семем, однак обов'язково повинна бути одна спільна сема, що свідчить про полісемію слова. Проведений аналіз підтверджує, що в сучасних мовах енантіосемія не є рідкістю, що дозволяє розглядати її як одну з мовних універсалій, що реалізується на різних рівнях мови та властива різним мовам світу. Встановлено, що основними одиницями енантіосемії є енантіолексема, енантіоморфема, енантіофразема, які поєднують у своїй семантиці різну ступінь протилежності.

Цель работы - проанализировать и сопоставить методологические принципы исследования семантики и полисемии лексических единиц, которыми руководствуются разные лингвисты и которые обусловлены парадигмой научного знания - сравнительно-исторической, системно-структурной, антропоцентрической. Объектом исследования стало содержание работ лингвистов-представителей разных научных парадигм. Предмет исследования - методологические принципы изучения лексической полисемии. Использованы методы анализа, обобщения, а также сопоставительный и гипотетико-дедуктивный. В результате изучения работ Е. Куриловича, Р. Якобсона, В. В. Виноградова, Ю. Д. Апресяна, А. Вежбицкой, Анны Зализняк, Е. С. Кубряковой, И. М. Кобозевой мы проследили, как парадигма - доминирующий исследовательский подход к языку - влияет на методы изучения лексической полисемии, а также выявили основные черты современного - когнитивно-дискурсивного - подхода к лексической семантике и полисемии. Выводы: поскольку основополагающими постулатами когнитивной лингвистики являются представления о языке как части познавательной деятельности человека, идеи о том, что именно язык даёт возможность изучать когнитивные процессы, которые находят во многом иконическое отражение в языковых структурах, то перед лингвистами встаёт задача изучать соотношение когнитивных и языковых структур. На современном этапе развития науки обнаруживается недостаточность существующих словарных толкований. От задач классификации разных типов лексических значений лингвистика перешла к анализу когнитивных основ формирования языковых значений. В новой парадигме актуализируется установка на развитие и дополнение классической теории полисемии исследованием семантики многозначного слова в когнитивном и дискурсивном аспектах. Становление когнитивно-дискурсивной парадигмы привело также к осознанию необходимости привлечения знаний смежных научных дисциплин.