Вивчено значущість порушень метаболічних процесів в організмі хворих у клінічному перебігу обструктивної нефропатії. Розроблено методи диференційованої тактики щодо способу відновлення відтоку сечі та комплексного застосування лікарських засобів із метаболізм-коригувальною дією, що є патогенетично обгрунтованим. Наведено результати обстеження та лікування 110-ти хворих н обструктивну нефропатію. Досліджено клінічний перебіг обструктивної нефропатії в урологічних хворих, який має прояв як функціональний, уродинамічний, запальний і больовий синдроми. Внаслідок порушення уродинаміки інфра- та суправезикального характеру в організмі хворих вуглеводно-фосфорний обмін уповільнюється, що призводить до зниження енергетичного потенціалу окиснювально-відновних процесів та інтенсивності детоксикації. Установлено взаємозв'язок між вираженістю порушень метаболічних процесів, що стосуються системи біоенергетики, перебігу вуглеводно-фосфорного обміну, реалізації процесів детоксикації та забезпечення функціональної здатності структурних елементів нирки за умов обструкції, саме таким чином здійснюється вплив на клінічний перебіг обструктивної нефропатії і схильність до ускладнень, зокрема, інфекційно-запальних. Обгрунтовано необхідність медикаментозної корекції метаболічних порушень у хворих на обструктивну нефропатію, доцільність комплексного лікування пацієнтів, а також диференційованого вибору методу відновлення відтоку сечі. Розроблено та впроваджено до клінічної практики стент і катетер для довготривалого утримання, дренування та підведення до нирки контейнера з фармакосорбентом. Запровадження способів етіотропії та патогенетичної терапії за умов обструкції сечових шляхів вплинуло на вираженість уродинамічних змін, супінь декомпенсації ниркової функції та активність супровідного інфекційно-запального процесу.

  Скачати повний текст

З'ясовано механізми впливу тіотриазоліну на стан іоно-волюмо-кислоторегулювальних функцій нирок та основні параметри водно-електролітного обміну. Дослідження проведено на щурах за різної гідратації організму, тривалості введення препарату, стану нейрогуморальних механізмів регуляції водно-сольового гомеостазу. Доведено, що тіотриазолін проявляє м'яку сечогінну дію, збільшує екскрецію іонів натрію, калію, активних іонів водню, титрованих кислот завдяки зростанню швидкості клубочкової фільтрації, зменшенню процесів реабсорбції в ниркових канальцях під час активації в нефроні механізмів гломеруло-тубулярного, канальцево-канальцевого балансів і тубуло-гломерулярного зворотнього зв'язку. Встановлено, що ренальні ефекти тіотриазоліну більш виразні за умов курсового застосування, збільшення рідини та NO(II) в організмі, а також зниження мінералокортикоїдної активності. Зазначено, що тіотриазолін активує волюморегулювальну функцію нирок, збільшує натрійуретичну активність плазми крові і синтез (активацію) натрійуретичного гормону. Виявлено, що препарат зменшує об'єм позаклітинної (інтерстиційної) рідини, істотно не впливає на вміст води, іонів натрію та калію в тканинах. Встановлено підвищення протеолітичної (колагенолітичної) та фібринолітичної активності тканин нирок, серця, печінки. Зазначено, що нагромадження і розподіл тіотриазолу в тканинах залежить від тривалості його застосування.

  Скачати повний текст

Досліджено нефропротекторні властивості аргініну та глютаргіну в щурів, що одержували цитостатик іфосфамід. Показано, що одноразове введення щурам цитостатика призводить до помірних змін діяльності нирок тварин, які мають прояв у зниженні швидкості клубочкової фільтрації, помірному зростанні протеїнурії, появі у сечі слідів глюкози, ретенції рідини й осмотично активних речовин, посиленні ренального кліренсу ендогенних нітратів. Установлено, що за умов тривалого введення щурам іфосфаміду зберігається більш низька швидкість клубочкової фільтрації, реєструється посилення протеїнурії, глюкозурії та ренального кліренсу ендогенних нітратів, підвищення концентрації малонового діальдегіду у плазмі крові та сечі, порушення концентрувальної здатності нирок. Установлено, що адаптивне посилення внутрішньо-ниркових систем ауторегуляції та виснаження системних запасів аргініну відіграють важливу роль у формуванні реакції нирок у відповідь на нейротоксичний ефект цитостатика також у патогенезі ренальних дисфункцій, індукованих іфосфамідом. На підставі результатів дослідження встановлено, що аргінін справляє виражену нефропродуктивну дію за умов тривалого введення іфосфаміду, запобігає зниженню швидкості клубочковї фільтрації, послабляє глюкозурію та протеїнурію, знижує кліренс ендогенних нітритів і нітратів, нормалізує рівень малонового діальдегіду у плазмії крові, але не в сечі, підвищує концентрувальну здатність нирок, зменшує ознаки структурного ушкодження канальцевого епітелію. Виявлено, що використані в експерименті дози глютаргіну мають менш виражений коригувальний ефект, що має прояв у стабілізації швидкості клубочкової фільтрації, послабленні протеїнурії, сприятливому впливі глютаргіну на нирковий транспорт нітритів і нітратів, а також на концентрувальну здатність нирок, зменшенні ознак структурного ушкодження канальцевого епітелію. Відзначено, що використання глютаргіну не призводить до зниження глюкозурії та рівня малонового діальдегіду у плазмі крові та сечі.

  Скачати повний текст

Встановлено патогенетичні фактори, які впливають на процес формування гіпертензивної нефропатії (ГНП). Вивчено клініко-діагностичне значення інтрагломерулярної гіпертензії та гіперфільтрації у формуванні доклінічних проявів ГНП. Оцінено ступінь взаємозв'язку між показниками системної гемодинаміки та параметрами, що характеризують функціональний стан нирок у разі гіпертонічної хвороби (ГХ). Вперше розроблено класифікацію стадій ГНП, на підставі якої, за відсутності ознак первинного захворювання нирок та їх судин, діагностують вираженість порушень функціонального статусу нирок. Вперше запропоновано бальну систему оцінки нефропротективного ефекту протигіпертензивної терапії. Оцінено можливість реверсії патологічних змін у нирках і визначено диференційний підхід лікування.

  Скачати повний текст

За результатами досліджень одержано дані стосовно механізмів формування хронічної хвороби нирок у гірників з хронічним необструктивним бронхітом. Доведено, що стан, який виникає у цих гірників у разі розвитку післянавантажувальної протеїнурії, відповідає I стадії хронічної хвороби нирок (ХХН). Установлено, що характер водно-сольового обміну (ВСО) та зміни рівнів інтерлейкінів (VI та X) залежить від наявності хронічної хвороби нирок. У гірників з I стадією хвороби нирок, хворих на ХНБ, у порівнянні з контрольною групою до початку робочої зміни визначено більш високий рівень швидкості клубочкової фільтрації співвідношення IL-10/IL-6 та ще більше їх підвищення після закінчення робочої зміни. Установлено взаємозв'язок продукції IL-6 та IL-10 і стану ВСО у гірників з I стадією ХХН. Сфомульовано нові підходи до виявлення післянавантажувальної протеїнурії як одного з ранніх проявів I стадії ХХН, який полягає у розрахунку коефіцієнту прогнозування виникнення цієї патології. Клінічно та патогенетично обгрунтовано необхідність використання циклоферону у гірників з післянавантажувальною протеїнурією.

  Скачати повний текст

Вперше показано значення переваги еферентного гломерулярного опору над аферентним тонусом ниркових судин в розвитку гіпертензивної нефропатії. Доведено зв'язок між зниженим ендотеліальним нирковим синтезом NO і підвищенням еферентної резистентності нирок у хворих на есенціальну гіпертензію (ЕГ). Встановлено, що недостатня нефропротекторна ефективність еналаприлу обумовлена значним порушенням синтезу NO ендотелієм нирок. Обгрунтовано доцільність визначення стану ниркової гемодинаміки та синтезу NO у хворих на ЕГ. Доведено нефропротекторну ефективність комбінованої антигіпертензивної терапії, що включає блокаду ренін-ангіотензивної системи, систолічного артеріального тиску та стимуляцію ниркового синтезу NO. Підтверджено зв'язок між недостатнім ступенем нічного зниження артеріального тиску та ураженням нирок. Виявлено негативний вплив зниженого ниркового синтезу NO на добовий ритм артеріального тиску. Встановлено показання щодо призначення комбінованої терапії еналаприлом та небівололом у хворих на ЕГ.

  Скачати повний текст

Досліджено основні механізми розвитку хронічної серцевої недостатності (ХСН) у хворих на хронічну хворобу нирок (ХХН). Визначено основні фактори ризику розвитку ХСН у таких пацієнтів. Проаналізовано особливості перебігу ХСН у разі ХХН і гіпертонічної хвороби (ГХ), проведено їх порівняльне оцінювання. Встановлено характер структурно-функціональних змін серця у нефрологічних хворих і хворих на ГХ за різних стадій ХСН. Досліджено взаємозв'язок між рівнями C-кінцевого телопептиду проколагену I типу, мозкового натрій уретичного пептиду, структурно-функціональними змінами у міокарді та біохімічними показниками за різних стадій ХСН, поєднаної з ХХН. Виявлено кореляційні зв'язки між клінічними, біохімічними й ехокардіографічними показниками у разі ХСН різного генезу. Доведено перевагу використання фіксованих комбінацій інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ) або антагоніста рецепторів ангіотензину II (АРА II) з гідрохлортіазидом у лікуванні ХСН у разі предіалізної ХХН у порівнянні з монотерапією ІАПФ або АРА II, за умови відсутності достовірних відмінностей в їх ефективності.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено науково-практичні аспекти захворюваності та лікування хвороб нирок в Україні та деяких зарубіжних країнах. Встановлено поширеність хвороб за їх сучасною класифікацією, розглянуто актуальні проблеми діагностики, лікування та профілактики. На підставі наукової оцінки фармакоекономічних аспектів лікарського забезпечення хворих з захворюваннями нирок у загальнодержавних заходах реорганзації вітчизняної охорони здоров'я визначено об'єкти, методи та методичні підходи щодо дослідження стану лікування даної категоріх хворих з використанням принципів доказової медицини та формації. Вперше досліджено стан лікарського забезпечення хворих із захворюваннями нирок на сучасному етапі розвитку вітчизняного фармацевтичного ринку, визначено його особливості та номенклатуру ЛП. Вперше запропоновано напрямки оптимізації лікарського забезпечення хворих із захворюваннями нирок за умов спеціалізованого стаціонару за найпоширенішими нозологіями: сечокам'яною хворобою, неускладненим та ускладненим гострим і загостреним хронічним пієлонефритом, гострим і хронічним гломерулонефритом (відповідно до сучасних протоколів надання медичної допомоги за спеціальностями "Нефрологія", "Урологія" та рекомендацій САУ). Обгрунтовано оптимальний перелік ЛП і фармакоекономічні параметри стандартів лікування. Досліджено вплив ринкових чинників на доступність ЛП, наведено наукові пропозиції щодо витрат на їх придбання.

  Скачати повний текст

На підставі даних ангіонефросцинтіграфії та статичної сцинтіграфії у всіх хворих з нирковою колікою виявлено місцеву ниркову венну гіпертензію. Встановлено три стадії перебігу патологічних змін у нирці (компенсації, субкомпенсації, декомпенсації). Доведено, що у разі відновлення уродинаміки у компенсованій стадії кровообіг і ниркові процеси протягом 1 - 2 діб повертаються на початковий рівень. Досліджено, що відновлення уродинаміки у субкомпенсованій стадії не призводить до початкового рівня кровообігу та ниркових процесів. Показано, що третя стадія характеризується декомпенсованим кровообігом і нирковими процесами, так званою шоковою ниркою. Запропоновано тактику лікування та профілактику ускладнень у хворих з нирковою колікою.

  Скачати повний текст

Установлено, що валсартан і лізиноприл, на відміну від доксазозіна, за рівного зниження АТ проявляють нефропротективні властивості вже після закінчення чотиритижневої терапії. Продемонстровано поліпшення якості життя хворих на тлі лікування вивченими антигіпертензивними засобами. Установлено, що чотиритижнева терапія лізиноприлом і валсартаном не впливає значною мірою на показники вуглеводного та ліпідного обміну. У разі лікування доксазозіном виявлено поліпшення ліпідного спектра плазми, зокрема зниження рівня коефіцієнта атерогенності. Показано, що монотерапія у хворих з АГ I - II ступенів з ДН з застосуванням досліджених препаратів за визначених доз протягом 4-х тижнів дозволяє досягти цільових рівнів АТ у 12,4 % хворих, що обумовлює необхідність використання двох і більше антигіпертензивних засобів у значної більшості пацієнтів даної категорії.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано склад, методи стабілізації, технологію виготовлення та контролю технологічного процесу розчину для перитонеального аналізу, енергополііонного розчину для інфузій, комбінованого енергополііонного колоїдного розчину в скляних пляшках. Проведено технологічні дослідження зміни їх фізико-хімічних параметрів і встановлено закономірності цих змін. Вивчено вплив технолгічних чинників на параметри досліджених розчинів - температуру, реакції середовища, газову фазу. Визначено вибір і кількість антиоксидантів, режими стеріалізації.

  Скачати повний текст

Досліджено патогенез уражень нирок за реактивного хламідійного артриту (РХА) й обгрунтовано шляхи покращення якості їх діагностики та ефективності лікування. Визначено частоту та характер нефропатії, показано її зв'язок з екстраренальними проявами захворювання. Встановлено діагностичну значущість клінічних, біохімічних, фізико-хімічних та імуноферментних лабораторних показників сечі. Проаналізовано стан окремих параметрів функції нирок у даної категорії хворих і доведено суттєву роль порушень імунітету, прозапальних цитокінів і простагландинів у патогенезі ниркової патології за РХА. Встановлено ефективність застосування етіопатогенетичної терапії для лікування нефропатії та чинники, що її зумовлюють. Виділено критерії клінічного перебігу захворювання, що дозволяють прогнозувати результати лікування нефропатії. Обгрунтовано доцільність застосування антибіотиків, нестероїдних протизапальних препаратів, глюкокортикоїдних гормонів, циклоферону, поліферментних сумішей як ефективних терапевтичних заходів щодо лікування ниркової патології.

  Скачати повний текст

Розкрито нові механізми розвитку печінкової та ниркової недостатності за наявності розповсюджених форм перитоніту. Показано роль процесів пероксидного окиснення й активності ферментів антиоксидантного захисту, системного фібринолізу, протеолізу у порушенні функцій печінки та нирок у разі перитоніту. Розроблено критерії ранньої діагностики порушень функції печінки та нирок за гострого перитоніту. Встановлено ефективність застосування запрограмованих повторних лапараперцій і санації кишечнику у лікуванні печінково-ниркової недостатності у випадку наявності розповсюджених форм перитоніту. Доведено ефективність комбінованого використання ліпіну та ербісолу для корекції й профілактики функціональних порушень печінки та нирок у комплексному лікуванні розповсюджених форм перитоніту.

  Скачати повний текст