Визначено, що застосування питного режиму лікування хворих на хронічний пієлонефрит (ХП) з використанням мінеральної води "Великобагачанська" супроводжується зменшенням клініко-лабораторних ознак запального процесу - дизуричних розладів, протеїнурії, гематурії, бактеріурії, але достовірного впливу на систему імуноглобулінів не виявлено. Встановлено, що поєднання питного лікування та бальнеотерапії призводить до нормалізації сечового осаду, вмісту IgA, IgM, IgG у сироватці крові, збільшення вмісту Т-хелперів, Т-супресорів, підвищення показників фагоцитозу. Доведено, що позитивні зрушення перебігу ХП зберігаються протягом півроку, але через рік після санаторно-курортного лікування з'являються зміни імунітету, які свідчать про можливість загострення пієлонефриту (зменшується вміст Т-лімфоцитів, Т-хелперів, IgG).

  Скачати повний текст

На підставі результатів комплексного клініко-лабораторного обстеження хворих на хронічний гломерулонефрит з різним ступенем порушення функції нирок одержано дані стосовно впливу гіпергомоцистеїнемії та дисліпідемії на розвиток серцево-судинних ускладнень у даних пацієнтів. У більшості хворих виявлено гіпергомоцистеїнемію різного ступеня виразності, яка підвищується зі зниженням функції нирок. Уперше показано, що у хворих на хронічний гломерулонефрит з хронічною нирковою недостатністю (ХНН) II і III ступеня з нормальним рівнем гомоцистеїну має місце більш сприятливий перебіг захворювання, ніж у пацієнтів цих груп з гіпергомоцистеїнемією. Доведено, що порушенням ліпідного обміну в осіб з хронічним гломерулонефритом різного ступеня ХНН є збільшення концентрації у крові атерогенних фракцій ліпідів. З'ясовано асоційовану участь гіпергомоцистеїнемії та дисліпопротеїдемії у розвитку серцево-судинних ускладнень у цих хворих, виявлено позитивні кореляційні зв'язки між концентрацією гомоцистеїну й атерогенними фракціями ліпідів у всіх пацієнтів з вираженими серцево-судинними ускладненнями.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Визначено особливості клінічного перебігу, стану пероксидного окислення ліпідів (ПОЛ), гемокоагуляції та ендоінтоксикації за різних форм ішемічної хвороби серця (ІХС) у хворих на хронічний пієлонефрит (ХП), які пояснено збільшенням протизапальної активності за ХП, що обумовлює атипову динаміку показників неспецифічної імунореактивності, схильність до порушень електрофізіологічних властивостей міокарда. На основі аналізу добової динаміки циркадних ритмів частоти серцевих скорочень (ЧСС), артеріального тиску (АТ) за результатами Холтеровського моніторування ЕКГ та АТ визначено особливості симптоматичної артеріальної гіпертензії (АГ) ниркового генезу за ХП, які проявляються в недостатньому ступені нічного зниження АТ, "монотонній" динаміці циркадних індексів ЧСС, АТ, змінах індексів площі та часу перевищення сістолічного та діастолічного АТ в денні та нічні часи у порівнянні з вказаними параметрами у хворих на ІХС з есенціальною АГ. Розроблено (за формулою Байєса) та запропоновано тест-картку для діагностики генезу АГ у хворих з клінічною симптоматикою ІХС. Розроблено еферентну методику впливу на інтоксикаційні чинники та систему гемокоагуляції у хворих на ХП з клінічною симптоматикою ІХС із застосуванням методу еферентної терапії - непрямого електрохімічного окислення крові (НЕХОК), що призводить до значного покращання показників ендоінтоксикації та гемокоагуляції, сприяє швидкій регресії симптомів ниркового запалення, значно активізує лікування пацієнтів ІХС з ХП.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням підвищення ефективності терапії хворих на хронічний пієлонефрит в залежності від особливостей клінічного перебігу захворювання, зумовлених змінами імунного статусу, гемореології, а також центральної та периферичної гемодинаміки та водно-електролітного обміну у хворих із гіпертензивною формою хронічного пієлонефриту. Патогенетично обгрунтовано, що застосування тіотриазоліну в комплексному лікуванні хворих на хронічний пієлонефрит нормалізує порушення в системі імунітету і згортання крові, відновлює рівновагу між процесами гемокоагуляції і фібринолізу, покращує внутрішньониркову і внутрішньосерцеву гемодинаміку. Застосування тіотриазоліну дозволяє досягти швидкого регресу клініко-лабораторної симптоматики, скоротити строки перебування хворих у стаціонарі, подовжити період ремісії.

  Скачати повний текст

Досліджено функціональний стан клітин периферичної крові у випадку гломерулонефриту. Встановлено, що у разі загострення гломерулонефриту в клітинах крові збільшується анаеробний гліколіз, внаслідок чого знижується фагоцитарна активність клітин, а також відбуваються зміни розмірів клітин крові. Одержано додаткову інформацію щодо ступеня активності гломерулонефриту. Доведено, що найкращий ефект під час лікування гломерулонефриту в експерименті та у хворих має комбінована терапія глюкокортикоїдами та гормоном щитовидної залози.

  Скачати повний текст

Виявлено, що в крові хворих на хронічний гломерулонефрит (ХГН) має місце дисмікроелементемія (підвищення вмісту свинцю, кадмію, нікелю та міді та зниження концентрації цинку й кобальту), яка залежить від стадії, форми та активності патологічного процесу. Вперше досліджено динаміку концентрації мікроелементів у крові хворих на ХГН залежно від методів еферентної та замісної терапії. Розроблено нові способи визначення та корекції дисмікроелементемії. Вперше доведено, що спосіб визначення елімінації мікроелемнтів за сеанс діалізу істотно точніший від сучасних аналогів за рахунок калькуляції загальної кількості елімінованих мікроелементів безпосередньо в усередненій репрезентативній пробі діалізату з апарата "штучна нирка", відібраній за допомогою пробовідбірника плинної рідини. Доведено клінічну ефективність способу корекції дисмікроелементемії у хворих на ХГН за рахунок забезпечення одночасного та контрольованого видалення з крові надлишку токсичних і зменшення дисбалансу есенціальних мікроелементів. Встановлено, що віддалені результати корекції дисмікроелементемії (подовження тривалості життя хворих, зменшення летальності) підтверджують ефективність даного способу.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено клінічній оцінці фізичних методів діагностики та лікування уражень езофагогастродуоденальної зони (ЕГДЗ) у хворих на хронічний гломерулонефрит (ХГН). Визначено, що у більшості хворих на ХГН езофагогастродуоденопатії (ЕГДП) розвиваються на тлі ХГН, у 17% хворих - передують йому, а їх частоту і характер зумовлено стадією, перебігом й активністю основного захворювання. Терапію даних уражень слід проводити з урахуванням усіх патогенетично значимих екзо- та ендогенних чинників (генетичні маркери, показники гуморальної регуляції, тип особи, гіпертензія, інвазія H. Pylori, радіаційне опромінення тощо). Опрацьовано способи диференціальної діагностики первинних і вторинних ЕГДП. З метою раннього виявлення уражень ЕГДЗ у хворих на ХГН за наявності протипоказань до інвазивних методів діагностики створено комплекс неінвазивних фізичних скринінг-методів, який включає іридологічне, електропунктурне, аурально-емісійне, сонографічне, дерматогліфічне, цитобіофізичне дослідження. У хворих на ХГН з катаральними, ерозивними, виразковими ураженнями слизової оболонки ЕГДЗ і наявністю рефлюксної хвороби доцільним є використання комплексів фізичних методів лікування (резонансна та інформаційно-хвильова терапія, програмний гемодіаліз, ентеросорбція).

  Скачати повний текст

Проаналізовано 744-и випадки госпіталізації з приводу гломерулонефриту (ГН). Запропоновано систему заходів щодо підвищення ефективності надання медичної допомоги. Виявлено дію організаційних, клінічних, соціальних факторів на якість допомоги хворим ГН та термін їх госпіталізації. Розроблено математичну модель впливу на тривалість госпіталізації хворих. Визначено оптимально-мінімальні терміни стаціонарного лікування з можливістю подальшого лікування за умов домашнього та денного стаціонарів. Наведено блок-схеми вибору патогенетичного лікування з урахуванням форм та варіантів ГН.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано та вирішено проблему нового підходу щодо використання вуглекислої, борної гідрокарбонатної натрієвої мінеральної води (МВ) середньої мінералізації Поляна Квасова для підвищення ефективності лікування хворих з поєднаною патологією органів гастродуоденальної зони та сечовими діатезами, нефролітіазом, хронічним пієлонефритом. Доведено, що курс питного прийому МВ Поляна Квасова сприяє покращанню клінічного перебігу основного та супутніх захворювань, нормалізації функціонального стану органів гастродуоденальної зони та нирок, параметрів кислотно-лужної рівноваги сечі та крові у більшості хворих. Для певної категорії хворих визначено ефективність лікування протягом короткого курсу (12-ти днів).

  Скачати повний текст

Розроблено диферецнійований підхід щодо застосування інгібітора ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ) еналаприлу та блокатора кальцієвих каналів (БКК) лацидипіну за результатами гострих фармакологічних проб до початку лікування у хворих на хронічний гломерулонефрит (ХГН) та діабетичну нефропатію (ДН) з артеріальною гіпертензією (АГ). На основі порівняльного аналізу змін рівнів протеїнурії, стану ниркової гемодинаміки, систем перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) - антиоксидантного захисту (АОЗ) і гемостазу у пацієнтів з ХГН та ДН з АГ у процесі річного спостереження за ефективністю антигіпертензивних засобів ІАПФ, БКК, антагоністів рецептора до ангіотензину II (АРА II) дістала подальший розвиток ідея про існування загальної універсальної ланки ушкодження нирок, пов'язана з впливом на цей орган ангіотензину II. Вперше виявлено неоднозначний ренопротекторний вплив пролонгованого застосування ІАПФ, БКК, АРАII залежно від стану ниркової гемодинаміки, змін ниркового функціонального резерву (НФР) і стадії захворювання. Доведено пряму залежність між величиною НФР, швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ) та параметрами антиоксидантної системи (АОС). Вперше у пацієнтів з ХГН і ДН з АГ виявлено ренопротекторні властивості лацидипіну, зумовлені його антиоксидантним, гіпохолестеринемічним впливом. Доведено здатність периндоприлу гальмувати перебіг ХГН, особливо у пацієнтів з нефротичним синдромом.

  Скачати повний текст

Вивчено деякі особливості патогенезу та удосконалено способи лікування хронічного гломерулонефриту (ХГН) за результатами дослідження стану легеневого сурфактанту та внаслідок корекції існуючих його змін у даної категорії хворих, а також гомогенатів легеневої тканини у разі експериментального гломерулонефриту в щурів. З'ясовано, що в хворих на ХГН спостерігається зменшення поверхневого натягу конденсату вологи повітря, що видихується (КВВП) у разі збільшення кута нахилу кривої тензіограм і модуля в'язкоеластичності. Фізико-хімічні параметри КВВП корелюють з подібними показниками крові. Доведено, що стан легеневого сурфактанту залежить від наявності нефротичного синдрому, інтерстиціального набряку легень у разі хронічної ниркової недостатності, кризи відривання ниркового трансплантату, характеру артеріальної гіпертензії, морфологічної форми захворювання та бронхообструкції, рівня азотистих речовин, ліпідів і продуктів перекисного окиснення ліпідів у КВВП та легеневій тканині. Визначено, що використання фосфоліпідних поверхнево-активних речовин і сінглетно-кисневої терапії під час лікування відновлює стан легеневого суфрактанту в даної категорії хворих.

  Скачати повний текст

Вивчено частоту й особливості ліпідних порушень у 168 хворих з різними клінічними варіантами та морфологічними формами хронічного гломерулонефриту. У 78 % хворих виявлено різні порушення ліпідного спектра, які характеризувалися в 37,1 % випадків переважно гіперхолестеринемією, у 25,2 % - гіпертригліцеридемією; у 20 % випадків - їх комбінацією. На підставі результатів проспективного спостереження з застосуванням багатофакторного дисперсійного аналізу розроблено й обгрунтовано критерії прогнозування ефективності медикаментозної корекції порушень ліпідного спектра за хронічного гломерулонефриту.

  Скачати повний текст

На підставі результатів комплексного клініко-лабораторного обстеження хворих на хронічний пієлонефрит (ХПН) досліджено роль синдрому ендогенної інтоксикації у формуванні клінічної симптоматики, а також перебіг ХПН без порушення азотовидільної функції нирок. Доведено, що активна фаза ХПН навіть без азотемії супроводжується розвитком синдромів токсемії та ендотоксикозу, які поєднуються з активацією процесів пероксидації ліпідів, а також зниженням активності системи антиоксидантного захисту та змінами імунної реактивності. Встановлено, що рівень ендогенної інтоксикації у разі ХПН перебуває в тісному зворотньому зв'язку з показниками клітинного імунітету, та прямому зв'язку - з інтенсивністю мембранодеструктивних процесів і достовірно зростає у разі збільшення віку пацієнтів та тривалості захворювання. Патогенетично обгрунтовано доцільність включення біологічно активного додатка з властивостями ентеросорбента "Фібрабет" та рослинного імуномодулятора - настоянки ехінацеї пурпурової до лікувального комплексу для хворих на ХПН без порушення азотовидільної функції нирок. Доведено, що така комплексна терапія позитивно впливає на клінічні прояви захворювання, стан імунної реактивності, сприяє нормалізації процесів пероксидації ліпідів, підвищенню активності системи антиоксидантного захисту, суттєво зменшує ступінь вираження синдрому ендогенної інтоксикації. Розроблено регресійні моделі для прогнозування ефективності лікування даних хворих, використання яких дає змогу обрати оптимальний лікувальний комплекс у кожному конкретному випадку ХПН.

  Скачати повний текст