Досліджено ефективність аутолейкоцитарну перфузію ліків за умов комплексного хірургічного лікування пацієнтів з синдромом діабетичної стопи (СДС). Визначено низьку обізнаність хворих на цукровий діабет (ЦД) щодо цієї патології, а також вплив на формування СДС взаємообтяжуючих показників ризику, а саме: наявності гіпертензії, ожиріння, ретинопатії та протеїнурії на тлі не компенсованого ЦД - гіперглікемії. Показано, що СДС супроводжується значними гемодинамічними змінами та зростанням показників ендогенної інтоксикації. Установлено, що СДС поглиблює ендогенну інтоксикацію та взаємообтяжує ЦД, призводить до значних гемодинамічних порушень, виявлених доплерометричними дослідженнями. З'ясовано, що використання у комплексі лікування СДС аутолейкоцитарної перфузії ліків сприяє покращенню загального стану пацієнта, прискоренню компенсації ЦД, зменшенню рівня ендогенної інтоксикації. Відзначено, що аутолейкоцитарна перфузія ліків дозволяє скоротити тривалість лікування, здійснює клінічний ефект і може бути рекомендована для міждисциплінарного застосування. Визначено, що дана стратегія дозволила скоротити кількість ампутацій у 1,4 разів. Зроблено висновок, що для підвищення ефективності комплексного лікування й усунення ендогенної інтоксикації у пацієнтів з СДС у процесі лікування необхідно використовувати даларгін, який здійснює анаболічний ефект і моделює опіатергічні процеси протеосинтезу у пацієнтів з СДС.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання диференційної діагностики трофічних виразок нижніх кінцівок у хворих на цукровий діабет, запропоновано методи удосконалення їх профілактики та лікування. Вперше використано комплекс інструментальних методів дослідження, що включає застосування радіонуклідної ангіографії та ультразвукової допплерометрії, на підставі якого більш детально вивчено особливості порушення гемодинаміки за різних видів трофічних уражень нижніх кінцівок у хворих на цукровий діабет і, використовуючи показники резідуального індексу та часу повного й уповільненого кровотоку, диференційовано нейропатичні та нейроішемічні ураження, визначено тактику лікування. Одержано нові дані щодо частоти трофічних уражень, встановлено фактори, що впливають на їх формування серед хворих на цукровий діабет, які мешкають у Києві, Київській та Житомирській областях. Доведено доцільність використання препарату системної ензимотерапії "Вобензим" у комплексному лікуванні трофічних уражень нижніх кінцівок у хворих на цукровий діабет.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему покращання результатів комплексного хірургічного лікування (КХЛ) хворих на цукровий діабет (ЦД), ускладнений некротично-запальними ураженнями стопи (НЗУС) шляхом чіткого окреслення даної патології, визначення критеріїв її класифікації у хворих на ЦД, обгрунтування механізмів виникнення НЗУС, частоти ранніх і пізніх ускладнень ЦД, порушень метаболізму та гомеостазу, ризику розвитку феномену взаємообтяження, розробки стратегічних принципів і критеріїв ефективності КХЛ. Проаналізовано результати застосування КХЛ, проведено обстеження 634-х хворих на ЦД (148-м осіб, хворих на ЦД типу 1 та 486 - типу 2), ускладнений НЗУС, за період з 1991 р. до 2002 р. Зокрема, виявлено, що НЗУС виникають пізніше у хворих на ЦД типу 1 молодших за віком зі збереженим кровопостачанням НК (ЗКНК), яким від початку захворювання постійно призначають інсулін, ніж у хворих на ЦД типу 2 старших за віком з порушеним кровопостачанням НК (ПКНК), які одержують пероральні гіпоглікемізувальні препарати. Підтверджено, що постійна гіперглікемія, необізнаність хворих про необхідність дотримання раціональної дієти та фізичної активності зумовлюють розвиток інших ускладнень ЦД (ретинопатії - у 14,7 Вперше для прогнозування перебігу захворювання здійснено комплексну оцінку значення наявності ішемії НК, протеїнурії, анемії, лімфоцитопенії, біохімічних та імунологічних маркерів запального процесу, ендогенної інтоксикації, розладів імунітету. Доведено, що численні некректомії за ПКНК безперспективні, а тривале неефективне лікування НЗУС збільшує ризик виникнення сепсису-синдрому системної запальної відповіді (ССЗВ), анемії, серцево-судинних ускладень, ниркової недостатності. З'ясовано, що за відсутності умов для реваскуляризації стопи вичікування вкрай небезпечне, показано здійснення високої ампутації нижньої кінцівки (ВАНК). Зазначено, що у межах компетенції та відповідальності хірурга під час лікування хворих на ЦД, ускладнений НЗУС, передусім є: збереження життя хворого, повне загоєння (епіталізація) операційної рани, збереження опороздатності стопи, зменшення тривалості стаціонарного лікування. Виявлено, що порушення даних стратегічних принципів обумовлює збільшення частоти повторних операцій, летальності та матеріальних витрат.

  Скачати повний текст

Вивчено морфологічні критерії життєздатності м'язів стопи, гомілки і стегна у пацієнтів із гангренозно-ішемічною формою синдрому діабетичної стопи (СДС). Виявлено, що у хворих оксигенація тканин стопи (транскутанна напруга кисню) після проведення проби на реактивну гіперемію не зростає, що свідчить про неефективність призначення таким хвори судиннорозширювальних середників і можливість покращити оксигенацію стопи тільки за рахунок антигіпоксантів. Розроблено алгоритм діагностики та лікування хворих на гангрезно-ішемічну форму СДС, що базується на виконанні первинної ампутації вище рівня морфологічно та гістохімічно нежиттєздатних тканин та виконанні лише санаційних операцій на стопі при життєздатності тканин на всіх досліджуваних рівнях. Показано, що використання розробленого алгоритму дозволяє знизити частоту високих ампутацій нижніх кінцівок, повторних операцій та скоротити середній термін перебування хворих у стаціонарі.

  Скачати повний текст

Запропоновано новий метод пролонгованої озонотерапії хворих на синдром стопи діабетика, який передбачає внутрішньоартеріальне введення озоновмісного 0,9 % розчину натрію хлориду з наступним місцевим застосуванням озону у замкненому просторі. Вивчено дію озонотерапії на ультраструктуру ранових макрофагів і механізм їх активації за ішемічно-гангренозної форми синдрому стопи діабетика. Досліджено вплив регіональної пролонгованої внутрішньоартеріальної озонотерапії на перебіг ранового процесу, рівні глікемії та ендогенної інтоксикації у хворих на ішемічно-гангренозну форму синдрому стопи діабетика. Патогенетично обгрунтовано доцільність застосування регіональної пролонгованої озонотерапії у комплексному лікуванні таких хворих.

  Скачати повний текст

Проведено обстеження та досліджено результати комплексного хірургічного лікування 166 хворих із синдромом діабетичної стопи. Встановлено, що вказаний синдром розвивається у хворих із субкомпенсованим і декомпенсованим цукровим діабетом на тлі ангіопатії, остеоартропатії, полінейропатії, нефропатії та кардіоміопатії. Виявлено залежність важкості перебігу гнійно-некротичного процесу на стопі від типу цукрового діабету, порушення кислотно-лужного балансу, процесів перекисного окиснення ліпідів і стану антиоксидантної системи захисту. Розроблено комплексне хірургічне лікування різних форм синдрому діабетичної стопи з урахуванням клініко-метаболічних змін. Доведено доцільність проведення розкриття неклостридіальних анаеробних флегмон підошовної поверхні стопи Н-подібним розрізом, а екзартикуляцію гангренозно зміненого пальця стопи - з резекцією 2/3 плюсневої кістки. Вивчено результати внутрішньовенного лазерного опромінення крові у комплексному хірургічному лікуванні хворих з ішемічно-гангренозною стопою.

  Скачати повний текст

Обстежено 157 хворих з синдромом діабетичної стопи (СДС). Виявлено 4 типи гемостазіограми: І - "нормальний", ІІ - "гіперкоагуляційний синдром", ІІІ - "І стадія синдрому дисемінованого внутрішньосудинного зсідання (ДВЗ) крові" (ІІІа - хронічного, ІІІб - підгострого) і IV - "II стадія ДВЗ-синдрому". Доведено, що ДВЗ-синдром наявний, у 1/2 пацієнтів, корелює з вираженістю мікроангіопатії, нейропатії нижніх кінцівок та інтоксикаційного синдрому і займає одне з провідних місць у генезі СДС. Встановлено, що комплексне хірургічне лікування СДС з включенням вобензиму або флогензиму, яке зупиняє ДВЗ крові, сприяє достовірному зменшенню у хворих проявів мікроангіопатії, нейропатії нижніх кінцівок та інтоксикаційного синдрому, суттєво знижує частоту повторних операцій, післяопераційну летальність і середній термін перебування у стаціонарі.

  Скачати повний текст

Удосконалено комплексну методику хірургічного лікування хворих на цукровий діабет (ЦД) II типу, ускладнений синдромом діабетичної стопи I - IV ступеня за класифікацією Wagner, шляхом застосування медичного імунобіологічного препарату кріоцелл-кріокорд з урахуванням особливостей порушень вуглеводного обміну, функціонального стану печінки та показників імунного статусу організму. У хворих на ЦД II типу вперше на фоні радикальної хірургічної санації вогнища деструкції стопи та загальноприйнятої терапії застосовано введення препарату кріоцелл-кріокорд, доза та терміни введення якого залежать від тяжкості синдрому діабетичної стопи. У разі поверхневих уражень елементів стопи (I - II ст.) препарат введено по 2,0 мл внутрішньом'язово 5 діб, а у разі III - IV ст. захворювання - по 2,0 мл протягом 10-ти діб. У контрольній групі для лікування хворих застосовано методику загальноприйнятого комплексного лікування, що включає різні види хірургічної санації вогнищ деструкції у поєднанні з детоксикаційною, цукрознижувальною, загальноукріплювальною, дезагрегантною терапією. Для лікування другої групи хворих застосовано тривале внутрішньоартеріальне регіональне введення комплексу лікарських середників.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження клініко-метаболічних показників у хворих на синдром стопи діабетика (ССД) залежно від глибини деструкційного процесу на стопі. Виявлено значні порушення ліпідного обміну й активацію процесів перекисного окиснення ліпідів з виснаженням ендогенної системи антиоксидантного захисту у таких хворих, а також зміни судинно-тромбоцитарного та коагуляційного гемостазу, що залежать від глибини деструкційного процесу на стопі. Патогенетично обгрунтовано доцільність застосування озонотерапії у комплексному лікуванні хворих на ССД. Доведено високу ефективність поєднаного системного та місцевого застосування озону у комплексній терапії ССД за різних ступенів деструкційних процесів, що підтверджено покращанням клініко-метаболічних показників, прискоренням перебігу фаз ранового процесу, зниженням загальної кількості операційних втручань і високих ампутацій нижніх кінцівок, необхідності виконання повторних операцій і зменшенням середнього терміну стаціонарного лікування хворих на ССД. Наведено рекоменадції щодо використання запропонованої методики комплексної терапії для лікування хворих з досліджуваною патологією на початкових стадіях її розвитку з метою запобігання наростанню деструкційного процесу на стопі та розвитку гнійно-некротичних уражень нижніх кінцівок.

  Скачати повний текст

Вперше досліджено вплив еубіотика "А-бактерин" на зміну мікробіоценозів вмісту рани та перебіг ранового процесу у хворих з гнійно-запальними захворюваннями м'яких тканини та у пацієнтів з нейтропатично-інфікованою формою синдрому стопи діабетика II - IV ступеня. За допомогою клінічних, мікробіологічних та цитологічних методів доведено перевагу застосування еубіотика А-бактерину в місцевому лікуванні гнійної рани. Вперше проведено клініко-мікробіологічні паралелі місцевого застосування еубіотика "А-бактерин" та антисептика "Діоксидин". У контексті сучасних уявлень про патофізіологію ранового процесу та враховуючи результати проведених досліджень розроблено методику місцевого лікування гнійних ран. Встановлено протимікробний, протизапальний та некролітичний ефект А-бактерину, а також його здатність посилювати лімфовідтік від гнійно-запального вогнища. Доведено, що А-бактерин високоефективний і безпечний у токсико-алергічному відношенні та має ряд переваг перед існуючими терапевтичними засобами, які використовуються для місцевого лікування хворих з гнійно-запальними процесами м'яких тканин. Патогенетично обгрунтовано новий спосіб лікування гнійно-запальних процесів м'яких тканин з використанням А-бактерину, показано його переваги у порівнянні з антисептиком "Діоксидин".

  Скачати повний текст

З'ясовано головні епідеміологічні характеристики синдрому діабетичної стопи (СДС) (захворюваність, нозологічна та анотомо-морфологічна структура вогнищ СДС, супутня патологія, гендерні характеристики) та їх вплив на наслідки конвекційного лікування. Визначено основні клінічні, нейрофізичні та патоморфологічні особливості розвитку гнійно-септичних уражень (ГСУ) за різних варіантів СДС у контексті вибору тактики його хірургічного лікування. З'ясовано структуру первинних гнійно-некротичних вогнищ у разі СДС, ступінь ураження структурних елементів стопи, розташованих у зоні первинного вогнища, анатомічні передумови та напрямки поширення ГСУ, динаміку loci morbi в післяопераційному періоді. Вперше стверджено зональність ураження тканин стопи, притаманне для СДС, феномен "неочевидних некрозів" як субстрат обов'язкової хірургічної елімінації, закономірність етапного розвитку патоморфологічних змін у разі СДС. Розроблено радикальні опорозберігальні способи хірургічного лікування прогностично несприятливих нозологічних форм СДС. Запропоновано рекомендації щодо ранньої діагностики та диференційованого хірургічного лікування СДС, проведено оцінювання їх клінічної ефективності.

  Скачати повний текст

Комплексно вивчено характер локального коагуляційного гемостазу, зміни тромбоцитарно-судинних механізмів зсідання крові та фібринолітичної активності плазми крові у хворих на ускладнені форми синдрому діабетичної стопи за умов локального застосування впливу електричного поля постійного струму та внутрішньотканинного електрофорезу берлітіону в поєднанні з загальноприйнятим лікуванням. Встановлено, що застосування електричного поля постійного струму в комплексному лікуванні у ранньому післяопераційному періоді хворих на ускладнені форми синдрому діабетичної стопи ефективно коригує порушення внутрішнього механізму гемокоагуляції, але не впливає на зовнішній шлях згортання крові та функціональну активність тромбоцитів. Виявлено, що фібринолітична система реагує підвищенням інтенсивності ферментативного лізису фібрину на збільшення потенційної активності плазміногену та нормалізації Хагеман-залежного фібринолізу. Встановлено, що внутрішньотканинний електрофорез берлітіону в поєднанні з традиційним лікуванням сприяє зниженню загального потенціалу гемокоагуляції за суттєвого підвищення протизгортаючих властивостей крові, швидко підвищує фібринолітичний потенціал плазми крові та відновлює резерви плазмового фібринолізу, суттєво зменшує інтенсивність інтраваскулярного фібриногенезу та значно знижує протеолітичну деструкцію високомолекулярних білків за нормалізації лізису низькомолекулярних протеїнів і колагену. Доведено високу клінічну ефективність запропонованого лікування, що підтверджено більш швидким темпом регенерації ран, достовірним зменшенням бактеріальної забрудненості, зниженням, у порівнянні з традиційними методами лікування, кількості післяопераційних ускладнень, високих ампутацій нижніх кінцівок та зменшенням середнього терміну стаціонарного лікування.

  Скачати повний текст

Досліджено зміни стану перекисного окиснювання ліпідів, системи антиоксидантного захисту, способи регуляції апоптозу та мікроциркуляції й особливості перебігу репаративних процесів у хворих на цукровий діабет з гнійно-запальними ураженнями нижніх кінцівок й обгрунтовано можливість їх корекції за допомогою сучасного хірургічного лікування з використанням місцевого фотохімічного впливу та ферментного препарату серратіопептидази. Проаналізовано експериментальні дані, одержані під час дослідження 174-х дорослих безпорідних білих щурів з алоксановим діабетом, а також клінічного обстеження 163-х хворих з гнійно-запальними ускладеннями синдрому діабетичної стопи. На підставі комплексного вивчення цитологічного складу рани, активності перекисного окиснювання ліпідів, регуляції апоптозу, стану системи антиоксидантного захисту, мікроциркуляції й гемореології виявлено фактори, що погіршують перебіг репаративних процесів у гнійній рані. Обгрунтовано доцільність застосування місцевого фотохімічного впливу та ферменту серратіопептидази, підтверджено ефективність нового методу лікування, що забезпечує фазність ранового процесу та сприяє зменшенню середніх строків лікування на 7,04 доби та кількості ускладнень з 12,5 до 10,7 %.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості перебігу синдрому ендогенної інтоксикації у хворих зі гнійно-некротичними ускладненнями синдрому діабетичної стопи. Удосконалено методичні підходи до корекції ендотоксикозу, а також оперативного та місцевого лікування даного контингенту. Обстеженно та проліковано 182-х хворих з верифікованим діагнозом ЦД II типу, у яких визначали гнійно-некротичні ускладнення синдрому діабетичної стопи. Проведено ретроспективне дослідження репрезентативної групи з 147-ми хворих з такою патологією. З'ясовано клінічні особливості виникнення та перебігу синдрому ендогенної інтоксикації у разі гнійно-некротичних ускладнень синдрому діабетичної стопи з використанням о'єктивних маркерів ендотоксикозу. Удосконалено методики оперативного лікування гнійно-некротичних процесів у хворих з синдромом діабетичної стопи з використанням етапних програмованих некректомій.

  Скачати повний текст

Узагальнено покращання загальних результатів патогенетичного лікування синдрому стопи діабетика. Проведено аналіз обстеження та лікування хворих на цукровий діабет, ускладнений розвитком синдрому стопи діабетика. Досліджено ступінь порушення гемодинаміки, моніторинг перебігу ранового процесу доповнювали клінічними, цитологічними, мікробіологічними та морфологічними критеріями.

  Скачати повний текст

Досліджено методи покращання результатів лікування хворих з гнійно-некротичними ускладненнями (ГНУ) синдрому діабетичної стопи (СДС). Проаналізовано результати лікування 357 хворих на ГНУ СДС, розроблено програму діагностики та вибору тактики хірургічного лікування даного захворювання з урахуванням форми синдрому, стадії та характеру ураження, а також ризику операції. Обгрунтовано вибір оптимальних засобів для місцевого медикаментозного лікування ГНУ стопи хворих залежно від фази ранового процесу та морфологічних змін тканин стопи. З урахуванням форми захворювання розроблено новий спосіб лікування ГНУ СДС, який включає комбінацію препаратів "Єрбісол" та "Простогландин El".

  Скачати повний текст

На підставі результатів порівняльного вивчення особливостей клінічного перебігу, гомеостатичних і морфометричних уражень у пацієнтів похилого та старечого віку (512-ти хворих), що страждають на цукровий діабет (ЦД), з гнійно-некротичними ураженнями тканин нижніх кінцівок у порівнянні з пацієнтами молодого та середнього віку за зазначених хвороб визначено принципи надання допомоги цим хворих. Обгрунтовано можливість більш широкого використання органозберігаючих операцій на стопі, проведення корекції рівня глікемії таблетованими препаратами за її рівня до 11 ммоль/л і відсутності вологого некрозу й ознак гнійної інтоксикації. Сформульовано патогенез синдрому "застиглої рани" стопи діабетика як однієї з основних причин несприятливих наслідків лікування та розвитку септичних ускладнень і з його врахуванням визначено принипи лікування, а саме: раннє аутопластичне закриття ранового дефекту, використання регіонарного тромболізису на базі герудо- та фібринолітичної терапії; проведення тривалої пролонгованої внутрішньоартеріальної антибактеріальної терапії. Застосування запропонованих підходів дозволило знизити летальність у 3,3 раза, а інвалідність - у 2,5 раза.

  Скачати повний текст

Доведено, що за невропатичній формі діабетичної стопи характер змін на капілярному рівні має зв'язок з тяжкістю некротичного процесу. Встановлено, що критеріями прогнозування перебігу ранового процесу є локалізація гнійного осередку, термін очистки ранової поверхні та поява репарації у тканинах, спектр мікрофлори та ступінь обсіменіння тканин. Розроблено алгоритм лікування хворих, спрямований на усі патогенетичні ланки захворювання. Встановлено, що комплексний підхід до лікування хворих з гнійно-некротичними змінами за синдрому діабетичної стопи зменшує кількість повторних оперативних втручань, прискорює термін загоювання, збільшує кількість хворих з загоюванням ран первинним натяжінням, зменшує кількість ампутацій кінцівки.

  Скачати повний текст

Розв'язано задачу підвищення ефективності діагностування та лікування діабетичної стопи у хворих на ожиріння. На підставі результатів вивчення функціональних, патоморфологічних топографо-анатомічних і клінічних особливостей діабетичної стопи за умов ожиріння розроблено та впроваджено алгоритм лікування осіб з цією патологією. Проведено обстеження та лікування 142-х пацієнтів, серед яких 109 - з надлишковою масою тіла й ожирінням. Вивчено функціональні зміни нижніх кінцівок у хворих на цукровий діабет (ЦД) з ожирінням і встановлено наявність передумов швидкого розвитку та тяжкого перебігу гнійно-некротичних уражень стопи у цих пацієнтів. За результатами патоморфологічного дослідження виявлено залежність перебігу запального процесу у стопі від маси тіла хворих на ЦД, що дало змогу з'ясувати причини високої частоти розповсюдження гнійного процесу у проксимальному напрямку та раннього розвитку вологої гангрени стопи. З застосуванням комп'ютерно-томографічного дослідження стопи виявлено сприятливі топографо-анатомічні умови перебігу патології діабетична стопа та дозволило на ранніх стадіях розвитку захворювання діагностувати локалізацію та вираженість деструктивно-запального процесу, що визначало подальшу хірургічну тактику лікування. На підставі результатів досліджень розроблено алгоритм лікування діабетичної стопи у хворих на ожиріння, запровадження якого в клініці дозволило зменшити частоту високих ампутацій нижніх кінцівок у пацієнтів з 14,7 % до 7,3 %.

  Скачати повний текст