У хворих на цукровий діабет (ЦД) I типу вивчено закономірності розвитку уражень автономної нервової системи та їх взаємозв'язок з порушеннями моторно-евакуаторної функції шлунка, різними формами дискінезії позапечінкових жовчних шляхів і змінами уродинаміки. З'ясовано характер взаємозв'язку змін соматичного й автономного відділів нервової системи. На підставі результатів спектрального та статистичного аналізу варіабельності серцевого ритму охарактеризовано стадії діабетичної автономної нейропатії (ДКАН). Визначено ранні ознаки діабетичної шлунково-кишкової автономної нейропатії (ДШКАН) і діабетичної цистопатії (ДЦ), фактори ризику виникнення діабетичної атономної нейропатії та маркери підвищеного ризику розвитку остеоартропатії Шарко. Показано властивість унітолу щодо позитивного впливу на поліоловий шлях обміну глюкози за рахунок підвищення активності сорбітолдегідрогенази, що запобігає надмірному накопиченню сорбітолу у нервах.

  Скачати повний текст

Розроблено науково обгрунтовану тактику, що застосована до хворих на цукровий діабет (ЦД) з гнійними ускладненнями м'яких тканин. Науково обгрунтовано причинно-наслідковий зв'язок між процесами, що призводять до порушень регенерації тканин у хворих на ЦД. Вперше встановлено, що в старих щурів з гнійними процесами на тлі ЦД застосування озонотерапії не виявляє протекторних властивостей на підшлункову залозу, систему гемостазу та протеоліз плазми крові, що зумовлює необхідність стриманого застосування даного методу в такої категорії тварин. Вперше встановлено, що у хворих на ЦД, ускладнений гнійними процесами м'яких тканин, мікробний спектр складає грампозитивна кокова флора з переважанням стафілококів і синьогнійних паличок. Патогенетично обгрунтовано доцільність застосування внутрішньовенної дозованої озонотерапії в комплесному лікуванні досліджуваних хворих.

  Скачати повний текст

Вивчено морфологічні критерії життєздатності м'язів стопи, гомілки і стегна у пацієнтів із гангренозно-ішемічною формою синдрому діабетичної стопи (СДС). Виявлено, що у хворих оксигенація тканин стопи (транскутанна напруга кисню) після проведення проби на реактивну гіперемію не зростає, що свідчить про неефективність призначення таким хвори судиннорозширювальних середників і можливість покращити оксигенацію стопи тільки за рахунок антигіпоксантів. Розроблено алгоритм діагностики та лікування хворих на гангрезно-ішемічну форму СДС, що базується на виконанні первинної ампутації вище рівня морфологічно та гістохімічно нежиттєздатних тканин та виконанні лише санаційних операцій на стопі при життєздатності тканин на всіх досліджуваних рівнях. Показано, що використання розробленого алгоритму дозволяє знизити частоту високих ампутацій нижніх кінцівок, повторних операцій та скоротити середній термін перебування хворих у стаціонарі.

  Скачати повний текст

Удосконалено комплексну методику хірургічного лікування хворих на цукровий діабет (ЦД) II типу, ускладнений синдромом діабетичної стопи I - IV ступеня за класифікацією Wagner, шляхом застосування медичного імунобіологічного препарату кріоцелл-кріокорд з урахуванням особливостей порушень вуглеводного обміну, функціонального стану печінки та показників імунного статусу організму. У хворих на ЦД II типу вперше на фоні радикальної хірургічної санації вогнища деструкції стопи та загальноприйнятої терапії застосовано введення препарату кріоцелл-кріокорд, доза та терміни введення якого залежать від тяжкості синдрому діабетичної стопи. У разі поверхневих уражень елементів стопи (I - II ст.) препарат введено по 2,0 мл внутрішньом'язово 5 діб, а у разі III - IV ст. захворювання - по 2,0 мл протягом 10-ти діб. У контрольній групі для лікування хворих застосовано методику загальноприйнятого комплексного лікування, що включає різні види хірургічної санації вогнищ деструкції у поєднанні з детоксикаційною, цукрознижувальною, загальноукріплювальною, дезагрегантною терапією. Для лікування другої групи хворих застосовано тривале внутрішньоартеріальне регіональне введення комплексу лікарських середників.

  Скачати повний текст

Вивчено стан системи біотрансформації ксенобіотиків у разі цукрового діабету (ЦД) та перенавантаженні раціону жирами у щурів. Встановлено, що ЦД різного ступеня важкості та вживання високожирової дієти протягом чотирьох тижнів викликають зростанням активності цитохромів Р4502Е1 і Р4503А, активності арілестерази, ариламідази й аліестерази, UDP-глюкуронозилтрансферази. Проаналізовано, що в той же час обидва стани викликають зниження активності деяких ізоформ цитохрому Р450 - 1А2, 2B, 2С і 2Д, алкогольдегідрогенази, фенолсульфотрансферази. Зазначено, що різнонаправлені зміни ензимів викликають перерозподіл основних шляхів метаболізму модельних ксенобіотиків. Проаналізовано, що ЦД та перенавантаження жирами посилюють залежну від цитохрому Р4503А реакцію деметилювання амідопірину. Встановлено, що діабет гальмує ацетилування 4-аміноантипірину та сульфадимезину, а вживання високожирової дієти посилює ці реакції. Зазначено, що ЦД різного ступеня важкості та перенавантаження раціону жирами посилюють цитохром Р4502E1-залежну біотрансформацію ацетаніліду, толуолу та бромбензолу. Визначено, що ЦД і перенавантаження раціону жирами викликають посилення гепатотоксичності бромбензолу, анальгетичного ефекту диклофенаку натрію, а гепатоксичність парацетамолу посилюється за перевантаження жирами.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості перебігу діабетичної нефропатії (ДН) та ефективності комплексної терапії у хворих на цукровий діабет І і ІІ типів. Проведено клінічне обстеження 165-ти хворих з ДН, у якому визначено особливості її перебігу за діабету І і ІІ типів. Установлено взаємозв'язки між клінічними ознаками даної патології та факторами, які призводять до її прогресування. Вивчено ефективність зазначеної терапії із застосуванням гетеротопічної трансплантації кріоконсервованої фетоплацентарної тканини та препарату "Фенсукцинал", який поєднує в собі гіпоглікемізуючі та антиоксидантні властивості. Розроблено показання щодо застосування даних методів у хворих з ДН.

  Скачати повний текст

Розв'язано задачу підвищення ефективності діагностування та лікування діабетичної стопи у хворих на ожиріння. На підставі результатів вивчення функціональних, патоморфологічних топографо-анатомічних і клінічних особливостей діабетичної стопи за умов ожиріння розроблено та впроваджено алгоритм лікування осіб з цією патологією. Проведено обстеження та лікування 142-х пацієнтів, серед яких 109 - з надлишковою масою тіла й ожирінням. Вивчено функціональні зміни нижніх кінцівок у хворих на цукровий діабет (ЦД) з ожирінням і встановлено наявність передумов швидкого розвитку та тяжкого перебігу гнійно-некротичних уражень стопи у цих пацієнтів. За результатами патоморфологічного дослідження виявлено залежність перебігу запального процесу у стопі від маси тіла хворих на ЦД, що дало змогу з'ясувати причини високої частоти розповсюдження гнійного процесу у проксимальному напрямку та раннього розвитку вологої гангрени стопи. З застосуванням комп'ютерно-томографічного дослідження стопи виявлено сприятливі топографо-анатомічні умови перебігу патології діабетична стопа та дозволило на ранніх стадіях розвитку захворювання діагностувати локалізацію та вираженість деструктивно-запального процесу, що визначало подальшу хірургічну тактику лікування. На підставі результатів досліджень розроблено алгоритм лікування діабетичної стопи у хворих на ожиріння, запровадження якого в клініці дозволило зменшити частоту високих ампутацій нижніх кінцівок у пацієнтів з 14,7 % до 7,3 %.

  Скачати повний текст

Доведено, що застосування еспа-ліпону на тлі базової терапії відчутно покращує ефект лікування, що проявляється відновленням функції нервових волокон у 85 % пацієнтів, знятті застійних явищ у 68 % випадків і повною регресією виразкового процесу в 63 % хворих. Показано, що терапія еспа-ліпоном супроводжується нормалізацією вмісту Т-лімфоцитів і натуральних кілерів у крові та суттєвим зменшенням концентрації прозапальних цитокінів. Одночасно у хворих зареєстровано зменшення титру аутоантитіл до декарбоксилази глютамінової кислоти. Зазначено, що одержані результати дозволяють рекомендувати використання еспа-ліпону у комплексній терапії синдрому діабетичної стопи.

  Скачати повний текст

Уперше показано, що перебіг стрептозотоцин-індукованої (СТЗ) експериментальної діабетичної периферичної полінейропатії (ЕДПП) характеризується прогресивним збільшенням концентрації у крові метаболітів NO-нітратів і нітритів. За цього встановлено, що у щурів за модельних умов виявлено прогресуюче зростання концентрації глюкози крові, зменшення маси тіла та показників швидкості проведення збудження (ШПЗ) по хвостовому нерву тварин, збільшення концентрації у крові та тканині підшлункової залози (ПЗ) проміжних продуктів перекисного окиснення ліпідів, а також зниження активності антиоксидантних ферментів у крові та тканині ПЗ. Показано, що блокування синтезу NO на моделі СТЗ-індукованої ЕДПП за допомогою прямого інгібітору синтезу NO-синтази - NG-нітро-L-аргініну й інгібітору фосфодіестерази цАМФ - цилостазолу за умов лікувальної та профілактичної схем дії, характеризується відновленням концентрації глюкози крові, нормалізацією маси тіла, показників ШПЗ по хвостовому нерву тварин, а також концентрації проміжних продуктів ліпопероксидації й активності антиоксидантних ферментів у крові та тканині ПЗ щурів. Визначено, що лікувальна та профілактична ефективність NG-нітро-L-аргініну та цилостазолу стосовно досліджуваних показників є приблизно однаковою. За результатами експериментальних досліджень уперше встановлено, що блокування синтезу NO за умов СТЗ-індукованої ЕДПП за допомогою інгібітору фосфодіестерази цАМФ пентоксифіліну та ліпоєвої кислоти (ЛК) забезпечує нормалізацію досліджених показників. Виявлено, що лікувальна ефективність пентоксифіліну та ЛК приблизно однакова, а профілактична ефективність пентоксифіліну перевершує таку у ЛК.

  Скачати повний текст

Вперше розроблено алгоритм вибору методу знеболення під час різних форм синдрому діабетичної стопи (СДС). Обгрунтовано та визначено оптимальні методи знеболення операцій у хворих з різними формами синдрому діабетичної стопи. Проведено порівняльну характеристику різних методів знеболення та визначено їх вплив на виникнення ускладнень периопераційного періоду у хворих залежно від форми діабетичної стопи. Визначено роль динаміки оцінок ступеня ураження тканин стопи у прогнозуванні перебігу синдрому діабетичної стопи. Уточнено фактори, що негативно впливають на процес одужання у хворих на СДС та мають значення предикаторів тяжкого перебігу післяопераційного періоду та смерті хворих.

  Скачати повний текст

Обстежено 1 250 хворих на цукровий діабет (ЦД) І типу (338 пацієнтів) та ІІ типу (912 пацієнтів) за період 2004 - 2007 рр. Розглянуто, що у структурі хворих на ЦД пацієнти з ЦД ІІ типу становили 73 %. На підставі проведеного комплексного вивчення клінічних і лабораторних особливостей синдрому діабетичної стопи у хворих на ЦД одержано нові дані стосовно факторів ризику розвитку синдрому діабетичної стопи (СДС). Висвітлено клінічну ефективність препарату реамберин на тлі базової терапії СДС. Визначено позитивний вплив реамберину на збільшення частоти повної регресії запального процесу. Доведено, що реамберин можна рекомендувати для лікування хворих на ЦД з наявністю СДС, ускладненого виразково-некротичним процесом. Запропоновано нову профілактичну модель за СДС, яка дозволяє вірогідно знизити відносний ризик розвитку та загальну частоту ампутацій у хворих на ЦД, а також знизити потребу в госпіталізації, призначенні антибактеріальних препаратів і оперативних втручань. Розроблено профілактичну модель СДС не вимагає значних витрат ресурсів охорони здоров'я, часу медичного персоналу та може бути організована на базі будь-якого лікувально-профілактичного закладу.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему підвищення ефективності лікування хворих на вторинну неоваскулярну глаукому (НВГ) шляхом використання розробленого комбінованого двоетапного методу хірургічного лікування, яке передбачає виконання флебодекомпресії вортикозної вени - першого етапу та синусотрабекулоіридектомії - другого. За результатами здійсненої реоофтальмографії з комп'ютерною обробкою даних установлено, що за розвитку НВГ та діабетичної ретинопатії відбувається збільшення об'ємних показників кровообігу, за цього погіршується венозний відтік. Доведено, що виконання флебодекомпресії покращує венозний відток, сприяє запустінню новоутворених судин райдужки, знижує внутрішньоочний тиск та створює умови для антиглаукомного втручання. За результатами аналізу результатів лікування показано, що запропонована тактика дозволяє знизити кількість інтра- та післяопераційних геморагічних ускладнень у 4,6 раза та досягти компенсації офтальмонотонусу протягом одного року у 84,3 % випадків НВГ.

  Скачати повний текст

За результатами дослідження уперше одержано дані про частоту виявлення діабетичної нейропатії на території Придністровського регіону Молдови, що розширює уявлення про епідеміологію цього ускладнення цукрового діабету (ЦД) в країнах, які входять до складу СНД. Установлено, що висока частота виявлення нейропатії зумовлена певними чинниками, зокрема: віком хворих більше 30-ти років; наявністю ЦД II типу, тривалістю захворювання більше 8-ми років, незадовільним метаболічним контролем гемоглобіну більше 7,8 %, артеріальною гіпертензією. Показано, що розвиток діабетичної нейропатії супроводжується активацією перекисного окиснення ліпідів, підвищенням рівня тіобарбітурової кислоти активних продуктів зі зростанням ступеня вираженості периферичної нейропатії. Показано терапевтичну ефективність тіоктової кислоти, яку застосовують для зменшення симптомів периферичної сенсорно-моторної нейропатії та зниження проявів больового синдрому, а також з цією метою застосовано магнітно інфрачервоно-лазерну (МІЛ) терапію. Після проведення курсу цієї терапії відзначено статистично достовірне зниження нейропатичного індексу.

  Скачати повний текст