У хворих на цукровий діабет (ЦД) I типу вивчено закономірності розвитку уражень автономної нервової системи та їх взаємозв'язок з порушеннями моторно-евакуаторної функції шлунка, різними формами дискінезії позапечінкових жовчних шляхів і змінами уродинаміки. З'ясовано характер взаємозв'язку змін соматичного й автономного відділів нервової системи. На підставі результатів спектрального та статистичного аналізу варіабельності серцевого ритму охарактеризовано стадії діабетичної автономної нейропатії (ДКАН). Визначено ранні ознаки діабетичної шлунково-кишкової автономної нейропатії (ДШКАН) і діабетичної цистопатії (ДЦ), фактори ризику виникнення діабетичної атономної нейропатії та маркери підвищеного ризику розвитку остеоартропатії Шарко. Показано властивість унітолу щодо позитивного впливу на поліоловий шлях обміну глюкози за рахунок підвищення активності сорбітолдегідрогенази, що запобігає надмірному накопиченню сорбітолу у нервах.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу клініко-психопатологічних особливостей 92-х хворих на соматоформні розлади органів травлення виділено основні клінічні типи емоційних порушень, характерних для таких пацієнтів. У порівняльному аспекті розглянуто клініко-анамнестичні дані хворих на соматоформну патологію та невротичні розлади та визначено чинники, що сприяють розвиткові соматизації. Проаналізовано особливості клініко-психопатологічної симптоматики, їх зв'язок з вегетативними порушеннями у обстежених пацієнтів. Розглянуто порушення на інтер- та інтраіндивідуальних рівнях, їх зв'язок з алекситимією. Розроблено й опрацьовано комплексний диференційований підхід до терапії, який передбачає врахування клінічної структури, особистісних відмінностей і характеру порушення емоцій. Досліджено можливості його використання на практиці у поєднанні з фармакотерапією. Доведено, що комплексний підхід є більш ефективним у порівнянні з медикаментозним лікуванням.

  Скачати повний текст

У ході комплексного обстеження пацієнтів з гострим калькульозним пієлонефритом (ГКП) і цукровим діабетом (ЦД) шляхом проведення комп'ютерної інтервалокардіометрії визначено стан вегетативної нервової системи (ВНС). У післяопераційному періоді таким хворим призначалась нейропротекторна терапія, яка дозволила покращити стан ВНС. Доведено можливість використання комп'ютерної кардіометрії з діагностичною та прогностичною метою. Під час проведення експериментальних досліджень на щурах вивчено патоморфологічні зміни нирок за гострого пієлонефрита та штучного (стрептозотоцинового) ЦД. Об'єктивно доведено гальмівну дію нейропротекторної терапії на розвиток запальних процесів нирок.

  Скачати повний текст

Показано можливість підвищення ефективності лікування хворих на крилопіднебінний гангліоніт шляхом ін'єкційного введення імунобіологічного препарату "Кріоцелл-кріоцеребрум" та кріоекстракту плаценти окремо і в поєднанні. Запропоновано комплексну систему обстеження хворих на крилопіднебінний гангліоніт, яка включає клінічне, сіалометричне, термовізіографічне, реофаціографічне, реоенцефалографічне й імунологічне обстеження, з застосуванням якої виділено ступені тяжкості захворювання: легкий, середній і тяжкий. Розроблено методику ін'єкційного введення імунобіологічного препарату "Кріоцелл-кріоцеребрум" окремо та в поєднанні з кріоекстрактом плаценти з урахуванням анатомічної форми будови черепа та припустимого розташування крилопіднебінного вузла в крилоподібнопіднебінній ямці. Наведено порівняльну оцінку ефективності лікування крилопіднебінного гангліоніту залежно від ступеня тяжкості захворювання. Встановлено, що за легкого ступеня тяжкості достатньо вводити кріоекстракт плаценти, за середнього - препарат "Кріоцелл-кріоцеребрум", а у випадку тяжкого перебігу крилопіднебінного гангліоніту оптимальним є поєднане застосування імунобіологічних препаратів.

  Скачати повний текст