Вперше розроблено комплексну програму анастезії та фармакологічного протиішемічного та протиреперфузійного захисту трансплантантів нирки та печінки. Обгрунтовано застосування блокаторів кальцієвих каналів і манітолу, які дозволили істотно зменшити число випадків відстроченої функції ниркових трансплантатів. Встановлено цільовий рівень центрального венозного тиску перед реперфузією ниркового трансплантата, яким визначається об'єм керованої інфузійної терапії кристалоїдами. Вивчено особливості кисневого режиму в ранньому післяопераційному періоді, динаміки змін продуктів перекисного окиснення ліпідів та антиоксидантної системи. Досліджено їх роль залежно від типу початкової функції ниркового трансплантата. Запропоновано анастезію та інтраопераційну інтенсивну терапію за умов ортотропної трансплантації печінки. Наведено методику та тактику керування гемодинамікою вазоактивними препаратами та інфузійно-трансфузійною терапією з застосуванням селсейвера та системи швидкодії інфузії на добезпечінковому, безпечінковому етапах, а також у реперфузійну фазу післябезпечінкового етапу ортотропної трансплантації печінки без веновенозного обходу.

  Скачати повний текст

На базі результатів комплексного обстеження та лікування 70-ти хворих науково досліджено тактику їх післяопераційного лікування та реабілітації після цистектомії з трансректальним відведенням сечі. Науково обгрунтовано адекватний за об'ємом сечового резервуару й алгоритм його створення, що запобігає виникненню патологічних рефлюксів у пацієнтів, яким показано трансректальне відведення сечі. Установлено, що тривалий контакт слизової оболонки сигмоподібної кишки з сечею має прояв у вираженному запаленні у ранній термін і процесах атрофії після року спостереження. Установлено, що частота ранніх і пізніх післяопераційних ускладнень є вищою у пацієнтів, які до цистектомії одержали лікування з приводу основного захворювання (органозберігальні операції, променеву терапію, хіміотерапію). На підставі вивчення метаболічних порушень запропоновано алгоритми діагностики та профілактики клінічно значущого метаболічного ацидозу.

  Скачати повний текст

Запропоновано та науково обгрунтовано класифікацію уретральних рефлюксів (УР), установлено причини їх виникнення. Визначено клінічно картину УР у разі інфравезікальної обструкції та нейрогенних розладів, складено рангові ряди сучасних антибіотиків для проведення емпіричної антимікробної терапії таких госпітальних ускладнень катетер-асоційованої інфекції, як гострий епідидиміт, гострий фунікуліт, гострий катетеризаційний простатит, ятрогенний абсцес простати. Запропоновано оригінальну методику селективної задньої уретрографії для діагностики уретропростатичних рефлюксів, а також ефективну схему короткотермінової антимікробної профілактики катетер-асоційованої інфекції у разі трансуретральних операцій. Проаналізовано ефективність антимікробної терапії ускладнених уретропростатичних рефлюксів та показано, що в кожному відділенні актуальна тільки мінімальна кількість антибіотиків, чутливість до яких в інших клініках може бути відсутньою. Установлено, що уретропростатичні рефлюкси є основним фактором ризику у виникненні запальних захворювань зовнішніх статевих органів за умов катетеризованого сечового тракту.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу результатів 312-ти трансплантацій нирки запропоновано комплексну програму прогнозування та діагностики дисфункції пересадженої нирки морфологічним і неінвазивним шляхом з урахуванням установлених факторів ризику її розвитку. Встановлено морфологічні зміни у донорській нирці, які програмують початкову функцію ниркового алотрансплантату, його функцію протягом першого року та тривалість життя. Вдосконалено гістологічні й імуногістохімічні критерії діагностики різновидів дисфункції, встановлено їх частоту та вивчено структуру. Доведено, що серед причин пізньої дисфункції ниркового алотрансплантату домінують антиген-залежні фактори, а саме - гуморальний імунітет. Виживання трансплантату, в першу чергу, визначено його функцією протягом першого року після операції, яка залежить від віку донора, вихідного стану донорської нирки, ступеня її ішемічного пошкодження, наявності відстроченої функції й гострого відторгнення в післяопераційному періоді.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено питання діагностування та комплексного лікування стриктур сечівника з застосуванням внутрішньої оптичної уретротомії. Наведено дані обстежень, та вивчено безпосередні та віддалені результати комплексного лікування 219-ти хворих чоловічої статі зі стриктурами різних відділів сечовика. Групу порівняння становили 97 (44,3 %) хворих, основну групу - 122 (55,7 %) чоловіка, які одержали модифікований комплекс лікування. Внаслідок візуалізації структури встановлено її особливості, а саме: локалізацію стенозу, діаметр, протяжність стенозу, а у хворих другої групи визначено протяжність і товщину спонгіофіброзу. За результатами виконання урофлометрії виявлено, що ступінь порушень сечовипускання не залежить від одного фактора, а має поліетологічний характер. Певним пацієнтам другої групи виконано внутрішню оптичну уретротомію модифікованого варіанта. Відзначено, що впровадження в клінічну практику вдосконалених методик обстеження, передопераційної підготовки, ендоскопічного хірургічного втручання та післяопераційної реабілітації пацієнтів дозволяють збільшити кількість "гарних" віддалених результатів у хворих зі стриктурами довжиною понад 9 мм з 25,0 % до 54,8 % і зменшити у них кількість рецидивів з 43,8 % до 9,7 %.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Встановлено характер морфологічних змін тканин нирки у разі використання стандартного кетгуту та кетгуту зі свинячої сировини. Надано морфологічну оцінку процесу репаративної регенерації тканини нирки в експерименті з використанням кетгуту, модифікованому L-аргініном. Оприлюднено порівняльну оцінку стану мікроциркуляторного русла нирки під час викоритання стандартного кетгуту, кетгуту зі свинячої сировини та кетгуту, модифікованого L-аргініном в експерименті та проведено морфометричний аналіз клітинного складу тканинного регенерату нирки після нефротомії з використанням досліджуваних кетгутів.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено експериментально-морфологічному обгрунтуванню використання хірургічної нитки з твердої мозкової оболонки великої рогатої худоби "Біофіл" під час операцій на нирках, сечоводах, сечовому міхурі та сечівнику. Встановлено, що нитка "Біофіл" не викликає запально-реактивних змін у зшитих тканинах, стимулює процеси загоєння та репаративної регенерації. Створено нові найбільш удосконалені умови для загоєння оперованих органів сечовивідної системи. Поліпшено тканинний метаболізм за мінімальної виразності циркуляторних розладів. Темпи фібробластичної активності фібрілогенезу, регенерації епітеліальної, гладком'язової тканин підвищуються в 1,5 - 2 рази. Загоєння зшитих тканин протікає з формуванням вузького пухкого рубця, який на 30 добу частково, а через 2 - 3 місяці практично повністю проростає регенераторами пошкоджених структур органів сечовивідної системи. Використання "Біофілу" замість кетгуту під час операцій на нирках, сечоводах, сечовому міхурі, сечівнику дозволило значно знизити відсоток гнійно-запальних ускладнень.

  Скачати повний текст

Здійснено теоретичне узагальнення та морфологічне обгрунтування використання нових хірургічних шовних матеріалів для ушивання органів сечовивідної системи, що забезпечує прискорення репаративної регенерації структурних елементів стінки органу, мінімізацію запальної реакції тканин і запобігає розвитку надлишкового рубця. Проведено порівняльне оцінювання впливу на тканини сечоводу стандартного біофілу та синтетичної розсмоктувальної нитки вікрил. За результатами дослідження встановлено, що морфологічні зміни у процесі репаративної регенерації тканин сечоводу значною мірою відрізняються у разі використання для зшивання різних шовних матеріалів і залежать від їх природи та складу. Стимуляція процесів загоєння зшитих тканин сечоводу та репаративної регенерації в них, інгібіції рубця, практично повне відновлення зшитих м'язових шарів сечоводу за умов використання хірургічних ниток, модифікованих етонієм, є основним підгрунтям для застосування цих шовних матеріалів у клінічній урології на тлі взаємодії хірургічної нитки та сечі. Застосування хірургічних ниток, модифікованих етонієм, позитивно впливає на відновлення морфофункціональної цілісності стінки сечоводу за рахунок запобігання зниження кількості міоцитів у ранньому післяопераційному періоді та активізації процесу відновлення м'язових шарів сечоводу. Досліджена стимуляція активності фібробластів зумовлює покращання оксигенації рубця та сприяє прискоренню дозрівання сполучної тканини. Активне судиноутворення у молодій сполучній тканині у разі використання модифікованого етонієм біофілу спричиняє мінімально виражені розлади мікроциркуляції та явища набряку.

  Скачати повний текст

Запропоновано нове вирішення завдання оптимізації морфофункціонального стану регенерувальних тканин сечового міхура, зшитих різними біологічними і синтетичними розсмоктувальними шовними матеріалами. Доведено доцільність використання хірургічних розсмоктувальних ниток із твердої мозкової оболонки біофілу і його модифікації етонієм для операцій на сечовому міхурі замість кетгупу, що допоможе уникнути ранніх післяопераційних ускладнень (розходження і нагноєння швів, утворення інфільтратів і лігатурних нориць) і пізніх (утворення грубого волокнистого рубця, який деформує сечовий міхур і знижує його функціональну активність). Застосування ниток стандартного і модифікованого етонієм біофілу особливо доцільне для урологічних операцій, які пов'язані із супутньою патологією, в онкологічних і ослаблених хворих, оскільки зазначені шовні матеріали мають виражену біологічну активність і стимулюють процеси загоєння. За умов впливу агресивного середовища (сечі) розвивається пухкий вузький рубець, на якому не відбувається відкладання солей, каменеутворення, вдається уникнути розвитку спайкової хвороби.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням підвищення ефективності протезування сечоводу клубовою кишкою. У роботі вивчено клініко-анатомо-функціональні особливості сечовивідної системи у хворих до - та після інтестинальної пластики сечоводу. Оптимізовані показання та протипоказання до кишкової пластики сечоводу. Розроблені вимоги до хірургічної техніки заміщення сечоводу відрізком тонкої кишки. Встановлені ускладнення кишкової пластики сечоводу.

  Скачати повний текст

Опрацьовано з використанням математичного моделювання об'єктивних критеріїв прогнозування наслідків алотрансплантації нирки (ТН) і принципів корекції соматичного статусу реципієнтів, застосування яких забезпечує підвищення точності передбачення на 39,5 %, збільшення кількості сприятливих наслідків ТН на 19,4 %. Запропоновано для прогнозування наслідків ТН для конкретного пацієнта метод обчислення значення діагностичних коефіцієнтів (ДК) його індивідуальних параметрів; у випадку досягнення діагностичного порогу + 130, з теоретичною вірогідністю 95 % прогнозують сприятливий наслідок; якщо ДК становить - 130 - прогноз несприятливий; у разі, коли ДК не сягає жодного з порогів, прогноз вважають невизначеним. З метою одержання сприятливого наслідку ТН визначення оптимальних параметрів соматичного статусу реципієнта перед, під час та після операції має грунтуватися на кількісних показниках - максимальних позитивних значеннях ДК; використання загальноприйнятих показників так званої "норми" для хворих з термінальною стадією ХНН недоцільне, оскільки в них інший рівень і механізм підтримки гомеостазу. Наведений спосіб і його комп'ютерна версія дозволяють уніфікувати, оптимізувати та індивіалізувати лікувальну тактику, збільшити кількість сприятливих наслідків і можуть бути використані в усіх відділеннях гемодіалізу та ТН.

  Скачати повний текст

Обстежено й проаналізовано стан 149 реципієнтів, з яких 54-м було виконано первинну та 12-ти - вторинну трансплантацію алогенної нирки. Проведено 2804 імунологічні дослідження реципієнтів, виконано 2390 експериметів vitro. Визначено закономірність продукції медіаторів у реципієнтів до та після пересадки нирки з урахуванням особливостей посттрансплантаційного періоду, розроблено алгоритм моніторингу. Показано, що однією з головних умов спрямованої імуномодуляції Т-хелперів периферичної крові реципієнтів є індивідуалізація протоколів імуносупресивної терапії. Наведено дані експериментального вивчення взаємовпливу імуносупресивних препаратів ("Сандимуну-неоралу", "Селсепту", "Дексаментазону", "Прографу") на функціональну активність імунокомпетентних клітин. Установлено коефіцієнти сполучення, що характеризують синергічну, адаптивну та антагоністичну взаємодію імуносупресивних препаратів. Запропоновано новий підхід щодо підбору імуносупресивних препаратів та їх доз.

  Скачати повний текст