Виділено ознаки, притаманні соціальному захисту досліджуваної категорії осіб, визначено й охарактеризовано елементи системи соціального захисту осіб з обмеженими функціональними можливостями, виявлено недоліки в реалізації відповідних заходів і запропоновано шляхи усунення, наведено принципи соціального захисту інвалідів та їх класифікацію. Визначено та розкрито зміст наступних складових механізму адміністративно-правового регулювання у сфері соціального захисту інвалідів: правових актів і публічної адміністрації. Здійснено аналіз національного законодавства щодо соціального захисту інвалідів і вироблено пропозиції стосовно його вдосконалення. Розкрито особливості та роль громадських організацій інвалідів у реалізації соціального захисту даної категорії осіб. Досліджено досвід держав світу щодо регулювання соціального захисту осіб з обмеженими функціональними можливостями та визначено перспективи розвитку даного соціального явища в Україні.

  Скачати повний текст

Вперше в Україні науково обгрунтовано та впроваджено механізми удосконалення системи надання медико-соціальної допомоги дітям-інвалідам з урахуванням їх індивідуально-популяційних особливостей. Розроблено методику вивчення й оцінювання якості життя дітей-інвалідів, складено універсальну інформаційно-прогностичну матрицю та математичну модель факторів для визначення даного показника. Досліджено рівні якості життя дітей-інвалідів на індивідуальному та популяційному рівнях, виявлено фактори, які її обмежують. З використанням модифікованої методики досліджено соціально-психологічні особливості дітей-інвалідів і виявлено основні фактори, які впливають на їх розвиток. Обгрунтовано необхідність участі у роботі з даною категорією дітей лікарів-психологів і психотерапевтів. Розроблено методику кількісного інтегрального оцінювання забезпеченості дітей-інвалідів медико-соціальною допомогою на основі якісних характеристик. Встановлено індивідуальні та популяційні рівні надання медико-соціальної допомоги дітям-інвалідам і виявлено основні фактори, які впливають на її забезпечення. Розроблено модель медико-санітарної реабілітації дітей-інвалідів і систему надання їм медико-соціальної допомоги.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблеми соціальної адаптації осіб з розумовою відсталістю, яка набуває актуальності під впливом особливостей змін сучасного українського суспільства. Доведено, що становище осіб з розумовою відсталістю є соціальною проблемою, яка характеризується їх соціальною ексклюзією, дискримінацією та маргіналізацією. Причини такого ставлення приховані в упередженому (негативному) ставленні більшості суспільства до "неповноцінних" людей. Успішна соціальна адаптація осіб з розумовою відсталістю можлива за умови переходу суспільства від медичної моделі інвалідності, коли їх обмежені можливості вважаються патологією, до моделі "нормалізації", коли цим людям будуть доступні умови життя, близькі до загальноприйнятих. Розглянуто практичні питання регуляції соціальної адаптації осіб з розумовою відсталістю за сучасних умов.

  Скачати повний текст

З використанням соціального, психологічного та педагогічного підходів інтерпретовано життєву компетентність дітей-інвалідів як умову, необхідну для дотримання ними існуючих у суспільстві цінностей, прав і норм поведінки, розвинену здатність до самоорганізації найважливіших фізичних і психічних якостей, як духовно-практичний досвід, який може бути успішно освоєний у процесі ранньої соціальної реабілітації. Доведено, що ефективному формуванню життєвої компетентності дітей-інвалідів у центрах ранньої соціальної реабілітації сприяють педагогічні умови, зокрема: відповідна діяльність центрів, їх взаємозв'язок з батьками, створення реабілітаційного середовища, залучення дітей-інвалідів до найважливіших сфер життєдіяльності, використання комплексу методів педагогічного впливу, а також підготовка батьків та вчителів-реабілітологів до формування життєвої компетентності дітей з обмеженими можливостями здоров'я.

  Скачати повний текст