Проаналізовано витоки й особливості становлення офіційної ідеології принципату імператора Августа. Відзначено існування в епоху Пізньої республіки двох "ідейно-політичних" течій - optimates (або boni) та populares. Вказано, що притаманною рисою пізньореспубліканської ідеології була опора "оптиматів" та "популярів" на одні й ті ж самі традиційні цінності, у зв'язку з чим "традиціоналізм", "популяризм" та ідеологію "популярів" можна розглядати у рівній мірі як гіпотетичні основи для офіційної ідеології раннього Принципату. Показано, що Август на початку своєї політичної кар'єри та у 30 - 20-ті рр. до н.е. не використовував "республіканську" ідеологію. Він спирався на традиційні римські уявлення та поняття, широко застосовуючи пізньореспубліканську термінологію та політичні гасла, які використовувалися у політичній боротьбі епохи Республіки. Зазначено, що принцепс, прагнучи уникнути відродження опозиції під прапорами ідеології optimates усіляко підкреслював "популярне" звучання своєї агітації. Між тим, користуючись гаслами populares у невластивій їм манері та змінюючи їх внутрішній контекст і значення, Август за їх допомоги нав'язував римському суспільству ідеї одноособової влади.

  Скачати повний текст

Розглянуто події "готських" війн (232 - 270 рр. н.е.) на території Північного Надчорномор'я. Акцентовано увагу на контактах між народами з різним суспільно-економічним та політичним рівнем розвитку, а саме, варварського населення Південно-Східної Європи з античними центрами Північного Надчорномор'я під час "готських" війн. Простежено характер контактів між варварами та античним населенням регіону напередодні походів. Розглянуто рівень суспільно-політичного розвитку варварського населення Південно-Східної Європи, детермінований його суспільно-економічним розвитком. Виділено три основні райони на території Північного Надчорномор'я, контакти яких з варварами-учасниками "готських" війн, мали своєрідні риси та наслідки. Запропоновано хронологічний поділ "готських" війн на території регіону на два періоди.

  Скачати повний текст

Досліджено давньоєгипетські міфи та їх сюжети, що стосуються проблеми світобудови на підставі змісту тексту та ілюстрацій 17-ї глави "Книги Мертвих" ("Нове царство") з залученням додаткових джерел (письмових і образотворчих), а також порівняльно-релігієзнавчого матеріалу. За результатами дослідження реконструйовано та інтерпретовано важливі сюжети глави, пов'язані з космогонією та міфологічною історією становлення всесвіту, зокрема сюжети про створення та гріхопадіння, як завершальну фазу космогонії, виявлено космографічність відображення темпоральних категорій. Розглянуто час, місце та умови створення даної глави. На підставі одержаних результатів установлено її призначення як путівника по потойбічному світу (Дуату).

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена дослідженню античної культури епохи класики і, більш спеціально, аттичній трагедії як універсальній моделі культури цієї епохи та соціорегулюючого механізму останньої. Розвивається ідея про те, що головним змістом цього періоду стала послідовна індивідуалізація. Досліджені проблеми еволюції індивідуальності в античній культурі, що відобразилося в виникненні феномену аттичної трагедії; проблеми специфікації античного типу індивідуальності, виявлення характерних рис та діахронічних особливостей останньої. Запропоновані нові підходи до дослідження античного типу культури та аттичного театру.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження етнічної історії стародавнього Еламу, що охоплює період з V тис. до н.е. до середини I тис. до н.е. Розглянуто процес етноконсолідації еламітів - давнього народу, що мешкав у доарійську епоху на Південному Заході Ірану та разом з шумерами та семітами-аккадцами сформував найдавнішу у світі цивілізацію - месопотамську. На підставі порівняльного аналізу даних різних наукових галузей (археології, лінгвістики) та дослідження письмових джерел визначено сутність процесу етногенезу еламітів - етноконсолідації спільнот, що мали спільні елементи в культурі та спілкувалися за допомогою еламських діалектів, у відносно єдину етнічну спільноту. Визначено фактори, що сприяли її об'єднанню та збереженню протягом тривалого історичного періоду (еламські писемні джерела зв'явилися наприкінці III тис. до н.е., зникли у I тис. до н.е.). Зроблено висновок, що еламіти, завдяки сприятливим природно-географічним умовам та соціальному прогресу, створили багату культуру, але в силу свого сусідства з Дворіччям, держави якого прагнули до експансії на інші території внаслідок обмеженості природних ресурсів для розвитку цивілізації, сформованої в епоху енеоліту, нерідко ставали не лише об'єктом політичної експансії, але й у значній мірі асимілювалися в культурному відношенні з давніми етносами Месопотамії. Встановлено, що джерелом еламської самобутності є гірська долина Аншану, на якій в епоху Ахеменідів знаходився Персеполь. З'ясовано, що після розгрому Еламу асирійцями Аншан захопили перси, що обумовило виникнення процесу асиміляції еламітів. Встановлено, що слабка етнічна консолідація еламської спільноти, що мешкала у відносно ізольованих одне від одного гірських долинах і на Сузіанській рівнині, відсутність єдиного пантеону, релігійного центру, багатої літературної традиції, шумеризація та аккадизація є основними причинами асиміляції еламітів.

  Скачати повний текст

Досліджено місце єгипетського жрецтва в суспільній та адміністративній структурі Єгипту доби Давнього Царства. Розглянуто особливості виникнення, організації та функціонування в суспільній структурі різних видів єгипетських жерців. Доведено, що більшість жерців у Давньому Царстві служили культу царя, який займав чільне місце в релігійній системі. На підставі аналізу чиновницьких титулатур та інших видів джерел охарактеризовано категорії жерців семів, херігебів, гему-нечер, уабів та гему-ка. Показано, що жрецтво Єгипту доби Давнього Царства ще не сформувалось як єдиний суспільний прошарок, кожна з даних категорій мала свою історію походження та займала певну нішу в адміністративній структурі та соціумі.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження жрецької організації стародавніх кельтів як органічної складової частини соціальної структури кельтських племен Галлії та Британських островів на межі нової ери. Досліджено еволюцію жрецької організації протягом вказаного хронологічного періоду, визначено місце та соціальні функції інституту жрецтва у суспільстві стародавніх кельтів. Зазначено, що виникнення жрецької організації зумовлено необхідністю посилення управлінської та регулятивної функцій у суспільному житті. Визначено типологічну спорідненість жрецької організації кельтів з аналогічними структурами інших індоєвропейських народів. З'ясовано роль кельтського жрецтва в організації виробничої діяльності, висвітлено деякі аспекти її релігійно-ідеологічних принципів функціонування. Спростовано традиційний погляд на жрецьку організацію кельтів як на цілісну надплемінну корпорацію з єдиним механізмом прийняття політичних рішень.

  Скачати повний текст

Джерельною основою дослідження є свідчення античних авторів, епіграфіка, зображення римської скульптури (колона та трофей Трояна), нумізматичні та речові матеріали, а також військово-оборонні пам'ятки. Розглянуто історичну ситуацію в Карпато-Дунайському ареалі та викладено у хронологічній послідовності події протистояння даків і римлян, кельтських племен бойїв і таврисків, населенням міст - полісів Західного та Північно-Західного Понту, сарматських племінних об'єднань язигів і роксолан. На підставі аналізу речей озброєння встановлено особливість екіпірування й складу дакійського війська. За результатами дослідження реконструйовано зразки військового зодчества. Розглянуто місцеві традиції зброярства, військового будівництва й виділення елементів, запозичених під час контактів з кельтами, греками, римлянами та сарматами. З метою з'ясування місця дакійського війська серед озброєних формувань варварського й античного світу проаналізовано здобутки військового навчання римлян, сарматів і германців. Зроблено висновок, що військова справа даків відповідала рівню своєї епохи, а дакійське військо може бути віднесеним до найбільш боєздатних формувань варварського світу.

  Скачати повний текст

Вперше розглянуто історію культу правителів ранньоелліністичної доби як цілісний ідеологічний феномен. Докладно проаналізовано проблему походження античного царського культу. Доведено, що він не мав східного коріння та був породженням греко-македонської ідеології. Культове шанування правителів зародилося в грецькому світі вже наприкінці V - у першій половині IV ст. до н.е. як один з засобів легітимації єдиновладдя. В епоху раннього еллінізму культ правителів вперше в історії античності набув масового характеру. Доведено, що причиною цього була гостра потреба наступників Олександра Македонського, діадохів у обгрунтуванні власної одноособової влади. Докладно розглянуто всі форми та прояви культового шанування ранньоелліністичних монархів, відтворено загальну еволюцію цього феномену, виявлено місце культу правителя в системі легітимації влади кожного з діадохів. За результатами комплексного аналізу існуючих джерел спростовано поширену в історіографії думка про те, що культ правителів ранньоелліністичної доби був обожнюванням людини чи сакралізацією одноособової влади. Культове шанування мало лише надавати діадохам харизматичного статусу, який зрівнював їх з героїчними царями міфічного минулого. Культ правителів як цілісна система виконував роль адаптивного механізму персональної елліністичної монархії, що репрезентував нову авторитарну владу у звичних еллінам і македонянам символах і образах.

  Скачати повний текст

Проаналізовано досвід використання пізнавальних завдань (ПЗ) із застосуванням наочності (ЗН) у навчанні історії стародавнього світу (ІСС) та розкрито засади методики їх використання на уроках ІСС, спрямованої на розвиток спеціальних предметно-історичних умінь учнів. Обгрунтовано методичні умови використання ПЗ із ЗН на уроках ІСС. Визначено особливості використання наочності (ВН) та ПЗ із її застосуванням на різних етапах уроку ІСС. Розроблено та проаналізовано методику використання ПЗ із ЗН на уроках ІСС. Висвітлено основні методичні умови й особливості системи ПЗ із ЗН. Описано систему оцінювання успішності розв'язання ПЗ, створеного з ВН. Наведено методичні рекомендації щодо ВН в процесі організації пізнавальної діяльності учнів і в системі ПЗ.

  Скачати повний текст

Виділено нову для української культурології, філософії, філології, історії та антропології проблематику в дослідженні тіла та тілесності в Античності, зокрема в гомерівських поемах "Іліада" та "Одіссея". У зв'язку з розглядом тілесної проблематики зміщено акценти з "органів свідомості" гомерівської людини та її відношення до власного "я" у бік вивчення епічного тіла та його стосунків зі світом. Виокремлено та класифіковано основні словообрази, якими в епосі вербалізовано ті або інші аспекти тіла героя. Розроблено метод інтерпретації Гомера, в якому як основний "термінологічний апарат" виступає гомерівський лексикон, а застосування сучасних концепцій та понять зведено до мінімуму. Обгрунтовано розуміння тексту через самий текст і тіла конкретної епохи на підставі вивчення образів тіла в текстах даної епохи. Зосереджено увагу на мові оригіналу, що дозволило виявити між різними тілесними образами суттєві відмінності, які недостатньо враховуються перекладами. Започатковано "мультитекстове" прочитання Гомера з обраної проблематики - холістичний та історично котекстуалізований підхід до давніх текстів, який в ідеалі має об'єднувати александрійське видання Гомера, відомі варіанти з папірусів, схолії, коментарі, цитування. Як альтернативну до існуючих теорій "множинного" героїчного тіла (Б.Снеля, Н.Остіна) розроблено теорію "уразливого" тіла (започатковану Н.Лоро) як домінувального в Гомеровому епосі образу.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості реалізації релігійної політики О.Македонського на території Ірану. Проаналізовано переказ про Олександра, що існує в зороастрийській квазіісторичній традиції. Послідовно розглянуто звинувачення на адресу Олександра, що містяться в релігійних зороастрийських текстах. Зроблено висновок про необ'єктивність пізньої зороастрийської традиції. Акцентовано увагу на відсутності будь-яких надійних історичних свідчень про існування доолександрівського письмового тексту Авести та необгрунтованості звинувачення Олександра у його знищенні. На підставі вивчення античної історичної традиції критично переосмислено твердження про навмисне та масове вбивство магів греко-македонськими завойовниками. Проаналізовано свідчення античних авторів і доведено, що антизороастрийська політика македонського царя не передбачала руйнування перських храмів і культових місць. Досліджено квазіісторичну зороастрийську оповідь і зроблено висновок, що основною метою сасанідського жрецтва у формулюванні звинувачення проти Олександра Македонського є обгрунтування легітимності Сасанідів на іранському престолі.

  Скачати повний текст

Виявлено взаємозв'язок між рівнем суспільного розвитку варварських народів Балканського півострова та характером їх участі у міжнародних відносинах. Висвітлено взаємини варварів і цивілізації, а також питання стосовно включення варварів у міжцивілізаційні відносини. Обгрунтовано тезу, що в еліністичну епоху вони виступали як самостійні суб'єкти міжнародної політики. Проаналізовано невоєнні форми контактів варварських народів з грецькими колоніями, еліністичними державами, Римом. Розглянуто міжплемінні стосунки, вплив на них еліністично-римської дипломатії та їх трансформацію на різних етапах елліністичної історії. Простежено причини становлення, форми та еволюцію варварського найманства, показано місце варварських найманих контингентів у еліністичних арміях.

  Скачати повний текст

Розглянуто політичну діяльність К.Серторія - відомого діяча епохи кризи Римської республіки та становлення імперії (у другій половині II - I ст. до н. е.). Значну увагу приділено аналізу діяльності політика та полководця у контексті розвитку політичних і системних практик, які уможливлювали трансформаційні процеси у римському суспільстві. Зазначено, що К.Серторій як політик перехідного періоду був носієм позасистемних практик. Досліджено питання, взаємопов'язані з діяльністю К.Серторія, а саме: висвітлення участі полководця у політичній боротьбі 80-х рр. як періоду формування в ньому носія позасистемних практик, вплив зазначених практик на зміст і методи політичної діяльності К.Серторія в Іспанії під час Серторіанської війни (80 - 71 рр. до н. е.). По-новому трактовано певні традиційні для серторіанської тематики питання, а саме: позицію різних груп провінціалів під час утвердження влади К.Серторія над римськими провінціями в Іспанії, співвідношення вищої влади в серторіанській державі, заходи провінційної політики К.Серторія під час Серторіанської війни та процес розпаду серторіанського руху.

  Скачати повний текст

Розглянуто особливості, характер і зміст прикордонної політики із використанням збройних сил Риму у Центрально-Східній Європі в І - ІІІ ст. н.е. Охарактеризовано основні етапи розбудови східноєвропейських лімесів та їх роль у багатофункціональній системі відносин Риму з варварськими племенами. Розкрито роль і характер намісництва та військових з'єднань у проведенні лімесної оборони й організації функціонування приєднаних територій. З'ясовано вплив різноманітних факторів, які сприяли романізації провінцій та населення в прикордонній смузі. Вивчено процес еволюції військової політики, яка проводилась в районах Карпато-Дунайських земель. Досліджено причини та характер змін прикордонної та військової політики Риму у середині ІІ - ІІІ ст. н.е.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Показано, що у період з I ст. до н. е. до початку I ст. н. е. більшість вірменських царів прагнула налагодити стосунки з римлянами. За допомогою союзу з Римом царі Великої Вірменії намагалися протистояти зростаючій експансії Парфії. Відзначено, що менш послідовною політикою була політика Риму стосовно вірменського царства. Гней Помпей перетворив царство Тіграна II з ворожої на дружню державу, однак Марк Ліціній Красс та Марк Антоній порушили союзні відносини з Артаваздом II. Август спробував повернутися до традиційно дружньої політики стосовно Вірменії, але потім був змушений відкрито втрутитись у внутрішні справи союзної держави. Зроблено висновок, що у даний період Велика Вірменія перетворилася на другорядну державу. Політика Риму в другій половині I ст. до н.е. сприяла посиленню сепаратистських настроїв серед вірменської знаті. Занепад Великої Вірменії негативно відбився на політиці римлян у регіоні, тому що вони втратили надійного союзника та були змушені постійно піклуватися про забезпечення свого впливу у Вірменії.

  Скачати повний текст

Уперше на базі використання даних історичних джерел та з врахуванням результатів досліджень сучасних істориков проаналізовано події соціально-політичного життя Римської імперії протягом III ст. н.е. Висвітлено еволюцію римського сенату та його роль у політичному житті римської держави, а також показано структуру її збройних сил даного періоду. Проаналізовано зміни в римській армії з кінця II до кінця III ст. н.е. Розкрито зміст воєнних реформ імператорів Семптимія Севера, Галлієна, Діоклетіана. Визначено роль армії в подіях політичного життя, а також вивчено найбільш значимі події політичної історії римлян протягом III ст. Досліджено спроби узурпації імператорської влади в період кризи III ст., які призвели до досить тривалого виходу значних територій римських володінь з-під влади "законних" імператорів. Висвітлено теоретичні аспекти проблеми кризи III ст. в Римській імперії з врахуванням трактовки терміну "криза" в історичній та філософській літературі. Критично проаналізовано уявлення сучасних істориків щодо розвитку кризи III ст., згідно з якими ця криза пройшла в своєму розвитку кілька фаз або етапів, та доведено, що у цьому розвитку не було певної послідовності. Проаналізовано спроби істориків згрупувати римських правителів періоду кризи III ст. як "сенатських" та "солдатських" імператорів.

  Скачати повний текст

Досліджено історію становлення та еволюції афінського поліса від занепаду ахейської цивілізації до реформ Ефіальта та Перікла. Зроблено висновок, що основними етапами на цьому шляху були криза патріархального общинного устрою та сінойкізм Тесея, першопочаткова законодавча реформа, тиранія Пейсістрата, реформи Клісфена. З'ясовано, що наслідком повного розгортання цих процесів стало формування поліса як громадянської общини, общини-держави з іманентно властивими їй тенденціями, зокрема, аристократичними, олігархічними, демократичними, автократичними. Доведено, що вибір між ними на користь демократичного оформлення полісного устрою відбувся лише в результаті напруженої боротьби, пафос якої визначив основний зміст внутрішньополітичного розвитку впродовж перехідного періоду, від реформ Клісфена - до Ефіальта та Перікла.

  Скачати повний текст

Розглянуто суспільно-політичну діяльність Луція Корнелія Сулли в контексті кризового стану Римської республіки на початку І ст. до Р. X. Висвітлено питання військово-політичної кар'єри Сулли, аналізу його законодавства, а також визначено роль дипломатії та пропаганди у вирішенні внутрішніх і зовнішніх конфліктів. Виявлено ряд підтверджень активного втручання Сулли у внутрішню політику грецьких і малоазійських полісів під час ведення війни з Мітрідатом VI Евпатором. Зроблено висновок, що екстраординарна диктатура Сулли було б неможливою без відповідного стану римського суспільства. Окремий акцент зроблено на проблемі проскрипцій та їх впливу на масову свідомість римського суспільства. Спростовано традиційний погляд на масові репресії як на характерну ознаку сулланської диктатури. Доведено, що формування негативного ставлення було викликано не фактом фізичної розправи, а юридичними наслідками закону. Встановлено, що саме на часи правління Сулли слід відносити початок масштабного світського та храмового будівництва на території Італії.

  Скачати повний текст