Поглиблено аналіз базових елементів понятійно-категоріального апарату геополітики. Доведено, що він включає складові: геополітичний та життєвий простір, а також геополітичні інтереси, конфлікти, ідеї, геополітичну реальність, ситуацію, свідомість, національний інтерес, глобалізацію. Розвинуто трактування геополітики як науки, що визначає взаєморозв'язок політичних рішень та захисту національних інтересів та плацентарно-географічного становища країни. Обгрунтовано, що в сучасному геополітичному пізнанні можна виділити дві протилежні концептуальні системи. Одна з них розглядає геополітику як процес, тобто історично (концепції еволюції цивілізацій, балансу сил, євроазійство), інша - логічно ( концепції моно-, дво-, багатополюсного світу). Зазначено, що формування третьої концептуальної системи геополітики, яка б органічно поєднувала обидва підходи, є основною та найбільш перспективною тенденцією розвитку сучасного геополітичного пізнання. Виявлено нові аспекти ролі національного (державного), а в загальному вигляді геополітичного інтересу в реалізації конкретної геополітики, коли основною проблемою геополітичного пізнання та практики є саме проблема генези та подальшого розвитку вказаного інтересу, його трансформації у геополітичні доктрини та практичну геополітику. Виділено та проаналізовано еволюційну модель самоорганізації сучасного геополітичного вибору України, суть якої полягає в множинності систем динамічної рівноваги взаємин України зі своїми геополітичними партнерами. Вдосконалено концепцію геополітичних пріоритетів України, яка грунтується на принципах визначальності національних інтересів держави та потреби забезпечення прав і свобод громадян. Системно проаналізовно труднощі геополітичної орієнтації та відповідного вибору України, пов'язані з внутрішнім і зовнішніми чинниками. Встановлено, що історичний аналіз методів вирішення геополітичних проблем виявляє загальну тенденцію до їх динамізації: від військових до політичних (дипломатичних) і, надалі, соціальних. Дійсне вирішення даних проблем знаходиться не у військовій або дипломатичній, а, перш за все, у соціальній площині. За такого підходу можливо дійсне поєднання історичного та логічного підходів до вирішення головної проблеми геополітичного пізнання та практики, побудова адекватної, цілісної геополітичної картини світу.

  Скачати повний текст

Вивчено основні структурні елементи політичної ризикології (ПР), які визначають її науковий статус. Розглянуто ПР як науковий напрям, утворений на межі політології та ризикології, розкрито закономірності, особливості та інструментарій виявлення, врахування, оцінювання політичних ризиків та їх управління. Зазначено, що як субдисципліна політичної науки ПР набуває мультипарадигмального статусу. Визначено предметне поле ПР в складі політичних ризиків як діяльність, що здійснюється в політичній сфері з подолання невизначеності в ситуації неминучого вибору, в процесі якої актуалізується можливість кількісної та якісної оцінки ймовірності одержання припустимого результату, невдачі та відхилення від поставленої мети. Описано структуру ПР, зокрема, теорію політичного ризику, політичний ризик-аналіз, ризик-менеджмент, та ризик-консалтинг.

  Скачати повний текст

На підставі застосування синергетичного підходу у науковий обіг введено нові поняття ("фаза", "зона", "біфуркації", "точки ініціації самодезорганізації"), запропоновано класифікацію біфуркацій і параметрів порядку. Доведено, що процеси самоорганізації у територіальних громадах активізуються за допомогою впливу на точки (центри) її ініціації шляхом залучення громадськості до спільного управління територіальними громадами. Вперше обгрунтовано логіку синергетичного аналізу соціально-політичних систем, показано можливість застосування даного методу для дослідження кожної з чотирьох фаз еволюції системи. Запропоновано нові прийоми аналізу синергізмів у взаємодії суб'єктів політики у територіальних громадах.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проаналізовано основні причини та результати впливу геополітичних інтересів держав Середнього Сходу на вибір української стратегії зовнішньополітичної поведінки. З'ясовано шляхи та методи захисту національних інтересів України в регіоні Середнього Сходу у контексті здійснення глобального міждержавного співробітництва з урахуванням життєво необхідних геополітичних інтересів Великих Держав. Проаналізовано особливості та специфіку геополітичних інтересів Туреччини, Ірану, Афганістану стосовно України. Розглянуто економічну, політичну, безпекову та гуманітарну складові інтересів досліджених держав та визначено домінуючу з них у процесі розвитку та поглиблення співпраці з Україною. Висвітлено перспективні напрями міждержавних відносин. Значну увагу приділено місцю та ролі дво- та багатостроннього співробітництва України з Туреччиною, Іраном, Афганістаном як фактора цивілізаційного інтегрування євразійського континенту. Визначено основні детермінанти геополітичної місії України як соціокультурного, політичного, економічного моста між Європою та Азією. Запропоновано шляхи вдосконалення існуючих відносин України з середньосхідними державами, надання їм динамізму та виведення на якісно новий рівень.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню інтеграційних процесів у Чорноморському регіоні в умовах створення і діяльності організації Чорноморського економічного співробітництва (ЧЕС). За допомогою багатовимірного аналізу висвітлено передумови, проблеми і основні складові інтегрування чорноморських держав. Показано історичну та поточну специфіку Чорноморського регіонального співробітництва, досліджено роль України і Туреччини в розвитку інтеграційних процесів у регіоні Чорномор'я, сформульовано пропозиції щодо використання накопиченого досвіду.

  Скачати повний текст