Розглянуто історію Російських духовних місій у східноазіатському регіоні у тісному взаємозв'язку з впливом суб'єктивних та об'єктивних факторів (цивілізаційного, державного, церковного й особистісного) на результати діяльності православних місіонерів. На основі розробленої методології вивчення закордонної місіонерської діяльності виділено моделі "православних місіонерських практик" в Китаї, Японії та Кореї та визначено загальне відношення Російської держави та Церкви до закордонної місіонерської діяльності в цей період, особливості православної місіонерської традиції в країнах Східної Азії, ступінь розвитку православно-конфуціанського діалогу. Зроблено висновок, що успіх православної місіонерської діяльності в Східній Азії залежав як від особистості, "місіонерської свідомості" та "місіонерського досвіду" кожного конкретного православного місіонера, так і від чисельних "режимів дії", що виражалися в цивілізаційних, державних і церковних умовах (контекстах) функціонування тієї чи іншої православної місії. Розмаїтість конфігурацій даних контекстів дозволила виокремити загальні та особливі риси в діяльності східноазіатських правосласних місій, а також акцентувати увагу на результативності "місіонерських практик" православних проповідників у східноазіатському регіоні.

  Скачати повний текст

Вперше у сучасній вітчизняній історіографії системно вивчено політику радянської влади щодо Російської православної церкви в Криму в 1917 - 1941 рр. На підставі дослідження значної кількості історичних джерел, частина з яких уперше введена до наукового обігу, визначено й охарактеризовано основні етапи становлення державно-церковних відносин у даному регіоні. З'ясовано, що в результаті реалізації декрету "Про відокремлення церкви від держави" Російська православна церква в Криму втратила своє значення духовно-культурного осередку регіону, а священослужителі та прихожани зазнали утисків. Доведено неприхований репресивний характер кампанії з вилучення церковних цінностей в Криму, а її наслідки не виправдали очікуваного державою економічного результату, оскільки більшість коштів, одержаних владою за продаж вилученого, витрачалася не за призначенням. Розкрито еволюцію політики радянської влади щодо Російської православної церкви в Криму, розглянуто адміністративні та репресивно-каральні методи її здійснення. Доведено, що ідейно-агітаційна діяльність радянських органів влади в Криму була спрямована на пропаганду та насадження атеїзму, цінностей комунізму, ліквідацію духовності, виразником якої є Російська православна церква.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження історії та розколу українського православ'я на Півдні України у 1921 - 1930 рр. Визначено місце у даному процесі радянських органів влади та більшовицької партії. Виявлено, що на етапі становлення у 1920 - 1921 рр. українські парафії (основа майбутньої Української Автокефальної Православної Церкви - УАПЦ) мали певну популярність. Обгрунтовано тезу про наявність у південному регіоні значної кількості віруючих та священнослужителів, які підтримували ідею українізації церкви, але не відокремлюючи її від офіційної Російської православної церкви (РПЦ), на відміну від традиційного твердження про максимальну русифікацію даного регіону як основної імовірної причини невеликої кількості парафій УАПЦ. Встановлено вплив на популярність і поширення парафій УАПЦ наступних факторів, як недостатня підготовленість духовенства, наявність у регіоні єпископа РПЦ, дії радянських владних структур. Відтворено загальну картину розвитку "обновленського руху" в регіоні протягом 1922 - 1930 рр. Підтверджено тезу попередніх дослідників щодо провідної ролі у процесі розколу православної церкви органів державної влади, насамперед ВУНК - ДПУ - ОДПУ, рішення та плани дій яких визначали ЦК КП(б)У.

  Скачати повний текст