У трактаті «Закони війни» знаменитого китайського стратега і військового теоретика IV-III ст. до н. е. Суня Біня, якого деякі дослідники ототожнюють із легендарним Сунь-цзи, викладено найважливіші правила воєнної стратегії, зокрема: напасти на те, що супротивник цінує найбільше, використовувати забобони й емоції ворога, вдаватися до дезінформації й обманних маневрів, уміти пожертвувати частиною сил, щоб здобути дещо цінніше та ін., які було ^успішно застосовано під час міжусобних воєн між китайськими удільними країнами-державами в період Воюючих царств (475-221 рр. до н. е.). Звернуто увагу на принципи й недоліки управління військами, способи їх шикування на місцевості, етапи воєнних дій, підтримання бойового духу в солдатів тощо. Важливо, що, як військовий радник правителя царства Ці, Сунь Бінь не виправдовує війни самі по собі, а вважає їх засобом підтримання ладу й добробуту у світі, обґрунтовуючи, таким чином, принципи воєнного мистецтва в традиційних для Китаю моральних категоріях. Перемога, за Сунем Бінем, – це результат співпраці командирів і підлеглих, а також різних родів військ, що, діючи по-різному, виконують свої завдання, Для широкого кола читачів, які цікавляться воєнним мистецтвом.