Щодня мозок отримує й засвоює візуальну інформацію, яка впливає на наші споживацькі рішення. Часто ми купуємо товар лише тому, що дізналися про його існування, а тепер хочемо мати «ту штуку з реклами» вдома. Перехід від «бачу» до «хочу» відбувається швидко та несвідомо. Так, сучасним брендам відомі наші тайнощі. Але ми можемо перехитрити їх, опанувавши сліпобачення — здатність бачити невидиме в споживчому світі. Відтепер питання, чому ми купуємо непотріб, не риторичне. Ви навчитеся відділяти контекст від поведінки, вибиратися з пасток незворотних витрат й опануєте довгострокове планування. Досить бути пасажиром у власному літаку, станьте головним пілотом, щоб обирати напрям руху в споживчому світі без «золотих пропозицій» та «унікальних акцій».

У1945 році зруйнована війною Японія стояла перед вибором, як відбудувати країну: або покластися на класичну теорію Адама Сміта й дозволити вільному ринку зробити все самому; або ж узяти на озброєння економічний націоналізм Фрідріха Ліста й скерувати ринок до нової індустріалізації. Японці обрали другий шлях і створили економічне «диво». Ключові урядовці пишалися прихильністю до економічного націоналізму, який системно впроваджували в життя. За 20 років Японія стала другою економікою світу, збільшивши виробництво майже в 14 разів, а ВВП — усемеро.