Ця книжка Тамари Гундорової – спроба переосмислити біографію Лесі Українки, у якій переплелися хвороба і творчість, Україна і чужина, політика й література, класика і сучасність, любов і смерть. Стосунки з Кобилянською як утілення любові, творчого піднесення й розуміння. Травма, пережита біля ліжка смертельно хворого Мержинського. Духовна й інтелектуальна близькість до Драгоманова. Одруження з Климентом Квіткою. Врешті, спротив усталеним правилам і законам патріархального ладу, «ненормальність» любові, фатум мистецького божевілля, який пізнала в моменти творчості, санаторійний туризм, на який прирекла її хвороба. Усе це було закорінене в особливому стані «інакшості» письменниці, жінки й «чужинки» в себе вдома. Та водночас це дало Ларисі Косач-Квітці змогу здобути істинну свободу й осягнути загальнолюдську, транскультурну перспективу бачення світу. За рік до смерті вона зізнавалася матері: «...історію Мавки може тільки жінка написати». Але правда полягала в тому, що всі її твори могла написати лише жінка, яка жила і творила, зневажаючи смерть.

Критичне дослідження Леонідаса Донскіса постмодерністської тривоги, страху, байдужості, нав’язливого пошуку уваги, зникнення меж приватності та публічного простору. Книга пропонує глибоке розуміння того, що її автор називає проблемною ідентичністю, а також культурного канону, ослабленого почуття належності та інфляції ключових політичних концепцій. Поєднуючи політичну теорію та філософію культури, книга викриває напругу між мисленням і дією, політикою та літературою, владою та опозицією у постмодерністській політиці та культурі. Полемічна книга східного європейця, що порушує головні питання сучасної європейської культурної ідентичності та політичного існування.