Змінюються історичні декорації, та психіка людини залишається майже незмінною. Чи не так само, як головний герой роману Яків Михайлюк, і тепер людина часом розчаровується в юнацьких ідеалах і сходить на шлях вигоди, індивідуалізму й чуттєвих насолод? Чи не так само шукають деякі жінки успішного заміжжя, не гребуючи задля цього нічим? Чи не такою самою залишається у віках батьківська любов? Володимир Винниченко в романі «Записки Кирпатого Мефістофеля» досліджує питання розуму й інстинкту, сім’ї та розлучення, опіки над дітьми й абортів, обов’язку та особистих бажань, закоханості й любові, високих поривань і загрузання в болоті повсякденності. Тонкий психологізм роману ставить його на один щабель із безсмертними творами світової класики.

У виданні вміщено роман «Місто» Валер’яна Підмогильного (1901-1937) — класика української літератури, майстра урбаністичної та психологічної прози. Твори письменника вирізняються неповторною художньою манерою, мовним малюнком і сміливими образами. Головний герой «Міста» Степан Радченко — мрійник із гарячим серцем і розхристаною душею. Скептик, який добре знає, що зрадити раз — означає зрадити назавжди. Амбітний і здібний, він палить по собі мости, прагнучи завоювати місто — тимчасово чужий і до нестями бажаний для нього світ. Невтомний експериментатор, він закохується й закохує жінок, досліджує власне «Я» і межі дозволеного. Чи вдасться йому не загубити себе в калейдоскопі днів і вихорі подій? Степан випробовує місто на міцність, а воно його. Та чи буде переможець у цьому протистоянні? Епатажна, іронічна й модерна класика для тих, хто хоче дізнатися, як у літературі першої третини XX століття зображено виклик індивіда світові та собі.

Збірка матеріалів міжнародної науково-практичної конференції містить його програму та результати студіювань науковців, педагогів, аспірантів і студентів різних регіональних центрів, а також практиків туризму. У публікаціях висвітлюються та аналізуються питання науковості та практичності сакрального, конфесійності сакрального, сакральності українського зарубіжжя, культових споруд в туризмі, релігійного та паломницького туризму в Україні та світі, втрат релігійного та паломницького туризму через воєнні дії та їхні наслідки (вітчизняний і зарубіжний досвід), ризик-менеджменту в релігійному та паломницькому туризмові, релігійного та паломницького туризму як навчальної дисципліни в закладах вищої освіти України та зарубіжжя, ролі РR, реклами та інновацій в організації паломницьких і релігійних турів, етноекзогенного потенціалу паломницького та релігійного туризму, фактору сакральності в гуманітарному проекті «Місця пам'яті на мапі України».

Михайль Семенко (1892-1937) – поет, основоположник і теоретик українського футуризму (також відомого як панфутуризм). Модернізував українську лірику урбаністичною тематикою, запровадив свіжі образи й творив нові слова, покликані відбити індустріалізовану добу. Збірка «Тов. Сонце» містить цикли «П’єро мертвопетлює», «Bloc-notes. Дев’ять поем» та ін. У поемі «Тов. Сонце» змальовано один день майбутнього. Герой твору – товариш Сонце – активний учасник революційного змагання за новий суспільний устрій, будівник миру, щасливого життя. Перед нами метафоричний образ людини-сонця (революціонера), що горить, світить, висуває нові ідеї, запалює ними інших. У творах Михайля Семенка існує образ «сонцевесняної путі» – шляху до майбутнього, сонячного вікна – входу у новий світ. Характеризуючи ліричного героя через цей образ, поет підкреслив: природа сприяє реалізації планів людини. Однак у Михайля Семенка сонце не лише могутнє, а й всечисте («Огонь»). Перу митця властивий експеримент зі словом, звуком, формою вірша.

Роман Уласа Самчука (1905-1987) «На краю часу» багато в чому є автобіографічним. У ньому йдеться про першу хвилю української політичної еміграції, яка опинилася у Празі та відстоювала своє українство; змальовується роль і місце митця в умовах чужомовного оточення. Головний герой твору тяжко й виснажливо працює над романом, друк якого, втім, видається йому сумнівним через безперспективність творити українською на чужині. У. Самчук повністю занурює читача в атмосферу Праги 1920-1930-х років, майстерно описує як визначні місця чеської столиці, так і реалії того часу – гуртування в українських осередках; обставини та умови праці тощо. Прототипами героїв твору стали реальні політичні та культурні діячі. Роман «На краю часу» було написано у 1963 році, але тільки зараз, через 60 років, вперше друкується видавництвом Фоліо.

Клим Поліщук (1891-1937) – письменник із покоління Розстріляного відродження. Непересічний талант і трагічна доля: життя обірвала куля ката в урочищі Сандармох, ім’я впродовж десятиліть не згадувалося навіть в антологіях. Сучасні дослідники творчості Клима Поліщука називають його прозу високою, а ще – правдивою, зазначаючи, що її автор у часи визвольних змагань 1917-1921 років пройшов усю країну із записником і передав художній образ розбурханої революцією і війною української землі. Такого не зробив ніхто. Також уперше в українській літературі письменник змальовує у романі «Отаман Зелений» складну й неоднозначну постать Данила Терпила. Радянські історики відводили йому роль підлого контрреволюціонера, який командував «зграєю бандитів», нинішні науковці, оперуючи фактами, кажуть інше – щирий патріот і керівник великої повстанської армії. Який герой у Клима Поліщука?

Іван Багряний (1906-1963) – український письменник, який зазнав жорстокості сталінських репресій. Митця було ув’язнено, заслано до Далекого Сходу, Потім була еміграція. Лише після своєї смерті він був реабілітований, став лауреатом Шевченківської премії 1992 року, і його книги почали перевидавати в Україні. Герой роману «Тигролови», молодий український інженер-авіатор Григорій Многогрішний, катований, голодний, засуджений на 25 років ув’язнення, втік по дорозі до концтабору прямо посеред суворої сибірської тайги. Майор НКВС Медвин – «професійний тигролов» – розпочинає полювання на втікача...

Дія роману відбувається у великому індустріальному місті. Головний герой Теодор Гай прагне позбутися кайданків, що прикували його до міщанського оточення. Він шукає своє місце у великій розбудові нової країни. Не маючи внутрішньої сили порвати з дружиною та її оточенням, Гай намагається інсценувати свою смерть і в такий спосіб зникнути з їхнього життя. Перед ним двоє дверей – одні ведуть у ніч, другі відкривають шлях у день. Саме нічна, утаємничена, атмосфера підштовхує Гая до мрійливих романтичних вигадок. Також до збірки ввійшов останній роман автора «Міс Адрієна» – він і до сьогодні є фактично невідомим широкому загалу.

В основу роману покладено спогади автора про Першу світову війну. Коли Ремарку виповнилося вісімнадцять, його мобілізували до війська, а через рік перекинули на Західний фронт. Головний герой роману – молодий солдат Пауль Боймер – так само потрапляє в пекло війни. Те, що він бачить, не схоже на героїчні історії й оповідки. Реалії війни – це кров і бруд, крики і смерть, ницість і мужність, виживання на межі людських можливостей. Після війни Пауль та його фронтові товариші не вписуються в життя мирних міст. Вони – «втрачене покоління», змужнілі підлітки, яких назавжди змінила війна...