Навчальний посібник охоплює такі розмовні теми як «Англійська – мова міжнародного спілкування», «Освіта та виховання», «Людина, її характер, емоції та почуття». Головна мета – взаємозв’язаний розвиток навичок усного та писемного мовлення на основі оволодіння лексико- граматичним матеріалом. Навчальний посібник розраховано на студентів 3-х курсів факультет іноземних мов педагогічних ЗВО.

У пізньому есеї «Невпокій в культурі» (1930), одному з найвідоміших, але й найскладніших своїх творів, Зиґмунд Фройд (1856-1939) досліджує динамічні та афективні основи процесу культури. В парадигмі «другої теорії потягів» та «другої топіки» – структурної теорії психічного апарату – він переосмислює і водночас поглиблює свої давніші міркування про виникнення і логіку культури й цивілізації. Концептуальним ядром є спостереження: розвиток культури неминуче пов'язаний з наростанням почуття провини. Пильно простежений також метапсихологічно виснуваний взаємозв'язок між культурно зумовленою відмовою від задоволення потягів, усамостійненням потягу смерті і вивільненням внутрішньої деструктивності. «Невпокій в культурі» – один із найзначущіших психоаналітичних внесків до культурної антропології та один із найвпливовіших творів сучасності.

Ольга Кобилянська (1863-1942) – класик української літератури, авторка модерної прози. Її творча спадщина велика й різноманітна. На написання повісті «Через кладку» письменниця зважилася не одразу – довго роздумувала. Хотілося сказати про дуже особисте й водночас не давати волю власним почуттям. Можливо, тому розповісти про непросте кохання-протистояння вона довірила чоловікові та ще й у формі щоденникових записів, які мають здатність угамовувати пристрасті. Власне, їх тут небагато, зате є плетиво настроїв, думок, розкрито глибину почуттів, внутрішній світ головних героїв – Мані Обринської та Богдана Олеся. їхній шлях одне до одного пролягав через кладку, яка у цій зворушливій повісті одночасно символізує і бар’єр, і єднання протилежностей, і загалом людське життя.

«Мистецтво любові» – справжній шедевр психології, що сягає таємниць найзворушливішого людського почуття – любові… Геніальний німецький філософ і психоаналітик, один із засновників неофройдизму та фройдо-марксизму, Еріх Фромм шукає розв’язання найактуальніших проблем… Чи є любов почуттям, яке може опанувати кожен? Або ж це складне мистецтво, осягнути яке здатна тільки зріла особистість? Чи насправді любов – результат плідної праці та неабияких зусиль? Книжка торкається навіть найдрібніших духовних проблем людини й досліджує різні форма прояву почуттів… Незвичайні відкриття, факти й приклади надихають своєю практичністю та точністю й навчать проаналізувати своє життя.

Микола Куліш (І892-1937) літературній діяльності присвятив майже все своє життя – ЗО років із 45. Він писав навіть тоді, коли був в ув’язненні на Соловках. Свою хресну дорогу він пройшов разом із багатьма іншими українськими митцями Розстріляного Відродження. Його розстріляли 3 листопада 1937 року в Сандармоху. Сатиричну п’єсу «Мина Мазайло» не дарма називають філологічним водевілем: комічні слова й фрази, факти кумедного зросійщення українців, пародія на мовні дискусії тощо. Усе це смішно, але водночас це сміх крізь сльози. Мина Мазайло соромиться власного прізвища – занадто воно українське. Тому в нього виникає почуття меншовартості. Тож він вирішує змінити його і шукає вчительку, яка навчила б його говорити «по-руському». Проте, коли Мина замислюється над варіантом свого майбутнього прізвища, – Сірєнєв, Розов, Алмазов, – його син Мокій хоче відтворити повну форму родового прізвища...

Ця книга — відбиток історії, що творилася у нас на очах. Живий нерв, сплетений з телефонних розмов, які чули стіни зруйнованої «Азовсталі», з повідомлень, які надсилалися з оточеного гарнізону, з почуттів, застиглих у лініях малюнків коханих. Захисники України – це не уявні бойові одиниці, а цілком реальні люди, красиві, закохані, турботливі й рішучі. Це воїни безпрецедентної мужності та стійкості, які попри надскладні обставини не склали зброю, не відступили від слова присяги, не зрадили побратимів. Вони тримали оборону рідної землі так довго, наскільки це було можливим. Вони стали на захист не лише України – вони стали на захист цінностей усього демократичного світу. «Очі Маріуполя» – це наша спільна спроба подякувати оборонцям міста за чин відваги й незламності.