Черчиллю вже йшов 66-й, а його перший день на посаді збігся з Гітлеровим нападом на Бельгію і Нідерланди. Але кращого рішення, аніж обрати Черчилля прем’єром, годі було й вигадати. Він об'єднав усю країну, виголосив найпалкіші промови й переконав Рузвельта, що Британія — гідний союзник. Як йому це вдалося? Що відчували він, його сім’я і вся Британія? Спираючись на щоденники, архівні документи та секретні звіти розвідки, Ларсон описує найпохмуріший 1940/1941 рік у Лондоні через повсякдення Черчилля і його оточення. Як Черчилль ігнорує власну безпеку, роздає сигари міністрам і вилазить на дах, щоб спостерігати за речами. Як його донька Мері дивом рятується від бомби й водночас сумує, що в окопі забруднила улюблені черевички. І що допомогло сильним та вразливим, веселим і стурбованим, величним і ницим пройти крізь випробування.