Це твір про буревійні роки Другої світової війни. Про українських дітей, яких гітлерівці силоміць вивезли з Києва, Харкова, Дніпропетровська до Третього рейху; про подальшу долю цих дітей - в'язнів нацистського режиму; про дитячі концентраційні та трудові табори у тодішній Німеччині та важке повернення невільників-страждальців додому восени сорок п'ятого. Повість - автобіографічна, автор змінив з різних причин - лише деякі прізвища, назви німецьких міст і вулиць Берліна. Решта - все правда, гірка, жорстока часом, яка сьогодні не всім буде до вподоби. Однак було і хороше, світле: наприклад, взаємне глибоке кохання українського хлопця-остарбайтера з Харкова та німецької дівчини, фройляйн Еріки зі столиці Третього рейху.

До книги ввійшли 45 есеїв, які вперше побачили світ у 2012- 2013 роках на шпальтах газети «Україна молода» в рубриці «Уроки літератури від Леоніда Ушкалова». У них автор порушує цілу низку питань, важливих для кожної людини: щастя, свобода, любов, правда, поезія, самотність... А героями есеїв є і добре відомі всім класики, зокрема Сковорода, Квітка-Основ’яненко, Шевченко, Гоголь, Драгоманов, Франко, Леся Українка, Кобилянська, Винниченко, Хвильовий, Йогансен, Маланюк, Довженко, Яновський, і куди менше знані автори: Кримський, Шпол, Буревій, Чернов, Теліга, Лівицька-Холодна й інші. Написані в яскравій публіцистичній манері, ці «уроки» незаперечно свідчать про одне: українська літературна традиція від давнини до сьогодні – багата, барвиста і надзвичайно цікава.