Монографія присвячена дослідженню феномену культурних зв’язків країн Британії-Англії і Русі-України, територіально віддалених одна від одної. Релігійно-культурне єднання британців і русів, а пізніше англійців і українців сягає епохи Київської Русі до початку XIX століття, коли особливо повно здійснювалися контакти високого англіканства і православ’я. Книга призначена для дослідників, педагогів, студентів сфери гуманітарного знання, зацікавлених у поглибленні відомостей про етнічно-національні перетини народів Британії-Англії і слов’янського світу, пов’язані спадкоємними візантійськими традиціями і загальним корінням з бритсько-ірландським древньозахідним православ’ям.

Хто ми – Україна чи Малоросія? Європа чи Росія? Чи українська релігійність – це те саме, що візантійське православ’я? Чи й справді українці – «селянська нація»? Яку таємницю берегли «таємні товариства» малоросійських дворян XIX століття? Звідки в «Лісовій пісні» зашифрована легенда про Грааль? Що є демократія, а що – хамократія? У чому полягав модерний «український проект», і чи вдалося нам його реалізувати?. Одна з найвідоміших книг Оксани Забужко, вперше видана 2007 року й відзначена багатьма престижними нагородами, пропонує читачеві вражаючу інтелектуальну подорож крізь віки, культури й конфесії в пошуках «України, яку ми втратили». Ключем до неї стає міф Лесі Українки – найгірше прочитаної і найдраматичніше недооціненої письменниці з пантеону наших національних класиків. Це не лише фундаментальна історико-культурна праця та вишукана філологічна екзегетика. Це ще й книга-попередження про наше сьогодення – про те, як жорстоко ми розплачуємося за втрату й забуття багатовікової лицарської культури.