У пацієнтів з тяжкою формою облітеруючого тромбангіїту та критичною ішемією з наявністю великих інфікованих дефектів м'яких тканин додатково обмежує терапевтичні можливості фактор часу. У цих пацієнтів необхідно якнайшвидше покращити кровопостачання тканин стопи та закрити ранові дефекти. Наведене клінічне спостереження демонструє можливості ефективного лікування даної категорії пацієнтів завдяки використанню комбінації непрямої реваскуляризації (артеріалізації вен стопи), трансплантації мезенхімальної стовбурової клітини та закриття ран амніотичною мембраною (АМ) людини. Застосування АМ людини у лікуванні ран перспективне. Низька імуногенність та відсутність реакцій відторгнення, значне прискорення епітелізації, пригнічення ангіогенезу, фіброзу та запалення, відновлення морфології епітеліального покриву є суттєвими перевагами амніопластики.

Мета роботи - оцінка власного десятирічного досвіду застосування фотодинамічної терапії і пластичних методів закриття ран у лікуванні постраждалих із бойовою травмою з використанням різних фотосенсибілізаторів та джерел світла, а також тканинної терапії. У відділенні гострих захворювань магістральних судин Інституту загальної та невідкладної хірургії ім. В. Т. Зайцева НАМН України 36 постраждалим з мінно-вибуховими і осколковими пораненнями з ушкодженням магістральних судин було проведено етапне лікування інфекційних ранових ускладнень за допомогою терапії ран негативним тиском, фото- та фотодинамічної терапії з подальшим закриттям ран фібробластним матриксом. Оцінено бактеріальну контамінацію з визначенням штамів, терміни ерадикації збудників у рані, тривалість загоювання рани. Як місцеве лікування спочатку використовували терапію ран негативним тиском у постійному режимі розрідження -75 - -115 мм рт. ст. тривалістю 4 - 5 діб. У разі зменшення/зникнення набряку м'яких тканин рани після фасціотомії зашивали, у 5 пацієнтів використовували дермотензію. Після фотосенсибілізації рану опромінювали фотонними матрицями Коробова "Барва-Флекс" з довжиною хвилі 660 нм (червоне світло). При етапному лікуванні ран повну ерадикацію збудників у рані фіксували вже на 5-ту добу, а повне загоєння ран - в терміни до 17 діб. Висновки: комплексне лікування інфекційних ранових ускладнень у постраждалих з бойовою травмою з використанням терапії ран негативним тиском та фото- і фотодинамічної терапії, особливо в умовах формування резистентності збудників інфекції, приводило до більш якісного загоювання ран у короткі терміни.

Експериментально досліджено технологічний процес розкочування конусних кілець з буртом. Запропонований спосіб полягає у розкочуванні пустотілої заготовки з буртом бойком зі східчастим профілем. Розроблена методика проведення експериментальних досліджень на свинцевих та сталевих моделях. Розроблена методика дозволила встановити залежності змінення форми ступінчастої пустотілої заготовки при деформуванні її ступінчастим бойком. У дослідженні варіювалася відносна висота виступу ступінчастої вихідної заготовки в інтервалі 2,2 - 2,5. А також встановлювався вплив ступеня деформації на конусність та зміну діаметрів пустотілої заготовки. Це дослідження було проведено задля отримання інформації стосовно кількісної оцінки формозмінення. Для розробки технологічного процесу кування конусних обичайок з виступом технологу треба мати рекомендації з утворення конусності на поковці залежно від вихідних розмірів ступінчастої пустотілої заготовки, а також ступеня її деформування. На базі експериментального дослідження були встановлені закономірності зміни конусності та діаметрів отворів від ступеня деформацій для різних товщин стінок при куванні ступінчастим бойком. Збільшення діаметра виступу заготовок приводить до збільшення ступеня деформації виступу, що викликає збільшення діаметра виступу при розкочуванні. Це дало змогу встановити конусність обичайок, яка з'являється при куванні даним методом. Аналіз макроструктури конусної кільцевої поковки зі східчастим профілем дозволив установити, що при використанні операції розкочування східчастої заготовки східчастим бойком волокна металу повторюють контур деталі. Це виключає їхнє перерізання при механічній обробці. У результаті досліджень було встановлено, що процес розкочування східчастих конусних заготовок можливий та його впровадження у виробництво розширить технологічні можливості процесу кування крупногабаритних поковок.

Мета роботи - визначення ефективності модифікованого методу клітинної терапії хронічних ран на тлі цукрового діабету (ЦД) у порівнянні із стандартними та новітніми способами лікування в експерименті. Експериментальні дослідження проведені на 30 статевозрілих щурах-самцях лінії Вістар, у яких експериментально моделювали ЦД. Як експериментальна модель ран використана повношарова площинна рана. У тварин групи А (контроль) рани обробляли 0,0 5% розчином хлоргексидину біглюконату і накладали гідрогелеві пов'язки (стандартний спосіб лікування). Тваринам групи Б проводили фотодинамічну терапію, а процеси регенерації стимулювали за допомогою аплікації аутологічних мезенхімальних стовбурових клітин. Тваринам групи В для активації регенерації після проведення фотодинамічної терапії дно та краї ран інфільтрували суспензією аутологічних мезенхімальних стовбурових клітин. Найкраще загоювались рани при використанні фотодинамічної терапії та ін'єкцій мезенхімальних стовбурових клітин: на 5-ту добу від початку лікування скорочення площ ран було найбільше - 71,9 %, тоді як у разі застосування аплікацій мезенхімальних стовбурових клітин цей показник становив 61,6 %, а при стандартному лікуванні - 36,0 %. Висновки: лікування хронічних ран на тлі ЦД за допомогою фотодинамічної терапії та ін'єкцій мезенхімальних стовбурових клітин продемонструвало суттєво кращі результати, ніж стандартна методика. Аплікація мезенхімальних стовбурових клітин у рану, результати якої були порівнянні з результатами методу їх ін'єкційного введення, може бути рекомендована як альтернатива, якщо неможливі ін'єкції мезенхімальних стовбурових клітин безпосередньо у тканини навколо рани.

Аналіз наукових публікацій дозволив виявити, що проблема підвищення коефіцієнта використання матеріалу при виготовленні східчастих обичайок на сьогодні не вирішена повністю. Відомі технологічні процеси кування великих обичайок полягають у закриванні уступів технологічним напуском на механічну обробку. Це приводить до зайвих витрат матеріалу, а також розрізування внутрішньої волокнистої структури. Моделювання дозволило встановити, що кування східчастим бойком призводить утворення конусності на обичайках. Макроструктурне дослідження дозволило визначити, що процес кування таких поковок східчастим бойком призводить до утворення волокнистої будови, яка повторює контур східчастої деталі.

Мета роботи - розробка методу отримання безнейронових культур астроцитів, що є похідними мезенхімальних стовбурових клітин людини різного походження. Мезенхімальні стовбурові клітини було отримано з периферичної та пуповинної крові людини за стандартною методикою з використанням методу імуномагнітної сепарації та розподілено на три групи в залежності від первинного матеріалу походження та обраного способу диференціювання: клітини, які отримано з пуповинної крові та застосовано модифікований спосіб диференціювання (CBMSC); клітини, які отримано з периферичної крові та для диференціювання обрано стандартний (PBMSC-1) і модифікований (PBMSC-2) протоколи. Як первинні антитіла використано стандартні набори III-Tubulin (Sigma, США), GFAP, Nestin (Abcam), вторинні - імуноглобуліни G, кон'юговані активаторами CNTF, BMP2/4 та FGF1 (Sigma, США) згідно з інструкцією. Для візуалізації отриманих результатів використано мікроскоп EVOS FL LIFE TECHNOLOGIES із формуванням зображення під об'єктивом -40. Від більшості клітин групи PBMSC-1 відповіді не отримано, тоді як від близько 80 % всіх стимульованих клітин групи PBMSC-2 відповіді отримано, а вміст обох ліній на 20 - 30 % складався із GFAP-позитивних клітин. Це надає підстави вважати, що експресії GFAP самої по собі недостатньо для ідентифікації дозрілих і функціональних астроцитів. Висновки: астроцити групи PBMSC-1 дуже рідко відповідали на АТР-стимуляцію, тоді як астроцити груп CBMSC і PBMSC-2 демонстрували характерну відповідь. Тим самим показано, що морфологічно схожі між собою астроцитові лінії та поодинокі клітини мають різний функціональний профіль.

Мета роботи - дослідити в експерименті функціональний стан мітохондрій клітин головного мозку після його гострого ішемічного пошкодження і процеси, які відбуваються в головному мозку в умовах експериментальної ішемії/реперфузії; проаналізувати кореляцію досліджуваних станів з ішемічно-реперфузійними змінами в головному мозку хворих з аневризмою дуги аорти, оперованих в умовах гіпотермії й штучної церебральної перфузії. Першим етапом дослідження була оцінка стану мітохондрій клітин головного мозку в умовах ішемії/реперфузії первинної культури нейронів, отриманих з ембріонів щурів 17 - 18 діб гестації за допомогою механічної і ферментативної дисоціації кори головного мозку. Другий етап дослідження проведено на 14 білих щурах-самцях (Rattus norvegicus). У 7 тварин створювали ішемію/реперфузію головного мозку шляхом тимчасового механічного блокування кровоплину по судинах дуги аорти з наступним його відновленням, а саме: виконували торакотомію по нижньому краю III ребра для доступу до дуги аорти і магістральних судин та їх механічної оклюзії тривалістю 30 хв. Ще у 7 піддослідних тварин виконували лише торакотомію без впливу на церебральний кровоплин. Після виведення тварин з експерименту кров забирали з порожнини серця, головний мозок видаляли з черепної коробки за стандартною методикою. Після закінчення експерименту проводили МТТ-тест для оцінки життєздатності нейронів головного мозку. Оцінено головні параметри функціонування мітохондрій, а також швидкість їх дихання у станах II і III за Чансом і дихальний контроль - відношення швидкості дихання у стані III до швидкості дихання у стані IV за Чансом. Оцінено трансмембранний мітохондріальний потенціал у суспензії клітин головного мозку, визначали вміст лактату в головному мозку. Визначено активність лактатдегідрогенази в культуральному середовищі. Проведено імуноцитохімічне дослідження культур нейронів. Оцінено мембранний мітохондріальний потенціал у культивованих нейронах. Виміряно дихання ізольованих мітохондрій. Визначено енергетичний стан мітохондрій. Ступінь розвитку апоптотичних процесів визначали за ступенем фрагментації ДНК. Висновки: в умовах ішемії/реперфузії головного мозку в його клітинах виникають значні порушення функції мітохондрій, які проявляються підвищенням генерації активних форм кисню, зниженням трансмембранного мітохондріального потенціалу й швидкості дихання мітохондрій на 40 %, що супроводжується розвитком лактат-ацидозу. В комплексі лікувальних засобів при ішемії/реперфузії головного мозку доцільно використання мітохондріально-спрямованих антиоксидантів, а також роз'єднувачів дихання та окислювального фосфорилювання.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.112

Рубрики:

Хірургічна патологія аорти

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - розробка ефективного й інформативного методу визначення життєздатності тонкої кишки для поліпшення результатів хірургічного лікування станів, що потребують резекції її сегментів. Робота має експериментально-клінічний характер. Експериментальна частина виконана на щурах; тимчасова ішемія моделювалась шляхом накладання турнікета на виведену після лапаротомії петлю тонкої кишки; тварини були розподілені на групи в залежності від тривалості ішемії. Клінічна частина виконана із залученням 68 пацієнтів, яких розподілили на дві групи: контрольну - 50 пацієнтів, яким резекція кишки виконувалась на підставі суб'єктивної оцінки її життєздатності, і основну - 18 пацієнтів, яким життєздатність кишки оцінювали за розробленою методикою. У тварин, яким моделювалась тимчасова ішемія тривалістю до 10 хв (некритична), через добу зона ішемії візуально не відрізнялася від інших сегментів кишки, а при 20- і 25-хвилинній ішемії зміни набували некротичного характеру з приєднанням перитоніту. Вивчення препаратів кишки тварин, яким моделювалась гостра ішемія, показало найбільш виражені зміни в ендотеліальних клітинах мікроциркуляторного русла, у залежності від термінів ішемії дистрофічні зміни наростали аж до деструктивних. Повний електричний опір (імпеданс) вимірювався на різних частотах. Наростання повного електричного опору із збільшенням тривалості ішемії спостерігалося на всіх частотах. Висновки: зміни повного електричного опору відображають ступінь порушення кровотоку в кишковій стінці і можуть бути використані як критерій визначення її життєздатності (здатності до загоєння анастомоза). Об'єктивізація оцінки стану кишкової стінки зменшує кількість резекцій пошкодженого сегмента кишки і післяопераційних ускладнень.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.85

Рубрики:

Сепсис

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - розробка методу герметизації швів тонкокишкового анастомоза в умовах перитоніту. Експеримент виконано на 20 білих щурах-самцях лінії Вістар масою тіла близько 250 г. Догляд за тваринами, зміст та методи експериментальної роботи відповідали принципам Європейської конвенції щодо захисту хребетних тварин, що використовуються для дослідних та інших наукових цілей (Страсбург, 1986). Проведеним експериментальним дослідженням показано можливості застосування фізичних (хвилі світла певної довжини) та біологічних (тканинні фактори росту) методів у профілактиці і лікуванні гострих запальних реакцій та стимуляції репаративних процесів. Висновки: перспективним напрямом подальшого дослідження методів профілактики неспроможності тонкокишкових анастомозів є застосування електромагнітного впливу низької інтенсивності світлового спектра в комбінації з аплікацією тканинних факторів росту.

Мета роботи - вивчити кількісні критерії ураження кровоносних судин шкіри та м'язів у хворих з ішемічною формою (ІФ) синдрому діабетичної стопи (СДС) та визначити на їх основі ступінь діабетичної мікроангіопатії (ДМАП). Відібрані зразки парафінових блоків шкіри та м'язів 49 хворих із цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу та ІФ СДС на тлі стенотично-оклюзійного ураження артерій нижньої кінцівки, які перебували на лікуванні в Центрі судинної хірургії Клінічної лікарні "Феофанія" протягом 2014 - 2017 рр. Для порівняння відібрані зразки шкіри та м'язів 10 пацієнтів, які не мали системних захворювань. Проведено гістологічні та імуногістохімічні дослідження для виявлення колагену IV типу - маркера базальних мембран; VEGF - судинного ендотеліального фактора росту; CD31 - маркера ендотеліальних клітин; гладком'язового актину. Виміряно та порівняно діаметри та щільність кровоносних судин шкіри та м'язів. Виявлено характерні зміни морфометричних показників судин гемомікроциркуляторного русла (ГМЦР) шкіри та м'язів при ДМАП, що надає змогу визначити її ступінь. Висновки: визначено кількісні показники, які змінювались залежно від перебігу та компенсації ЦД: щільність судин ГМЦР у сосочковому шарі шкіри; товщина базальних мембран кровоносних судин; діаметр просвіту судин ГМЦР. Характерними якісними змінами в тканинах є: згладження базальної мембрани епідермісу, її розпушення на окремих ділянках; підвищення експресії рецепторів до VEGF (VEGFR-1); підвищення рівня експресії актину у кровоносних судинах, у тому числі в капілярах; нерівномірна експресія CD31 в кровоносних судинах. На основі сукупності одержаних даних про якісні та кількісні зміни ГМЦР шкіри і м'язів розроблено критерії для визначення ступеня ДМАП, що може бути використано з метою створення алгоритму комплексного лікування хворих з ІФ СДС.

Мета роботи - провести аналіз результатів хірургічного лікування хворих на цукровий діабет з хронічною критичною ішемією нижньої кінцівки та ураженням артерій підколінно-гомілкового сегмента (ПГС). Проаналізовано результати хірургічного лікування 118 хворих на цукровий діабет 2 типу з хронічною критичною ішемією нижньої кінцівки, які проходили лікування в центрі судинної хірургії клінічної лікарні "Феофанія" у 2010 - 2016 рр. Чоловіків було 74 (62,7 %), жінок - 44 (37,3 %) віком від 62 до 83 років (середній вік - (68,6 +- 5,4) року). Хворих розподілили на дві групи: 42 (35,6 %) пацієнти, яким виконали відкриту артеріальну реконструкцію, та 76 (64,4 %) пацієнтів, котрим здійснили балонну ангіопластику. Первинна прохідність зони артеріальної реконструкції у пацієнтів, яким виконали відкриту артеріальну реконструкцію, становила 92,9 %, вторинна прохідність - 97,6 %, частка високих ампутацій - 2,4 %, летальність протягом періоду спостереження - 4,8 %; у пацієнтів, котрим здійснили балонну ангіопластику, - відповідно 86,8; 96,1; 4,0 і 1,3 %. Висновки: через рік первинна прохідність зони артеріальної реконструкції була кращою після відкритих операцій на артеріях ПГС, ніж після ендоваскулярних втручань, а показники вторинної прохідності були порівнянними. Високі ампутації після ендоваскулярних втручань виконували майже вдвічі частіше, ніж після відкритих операцій. Летальність протягом періоду спостереження після відкритих операцій на артеріях ПГС майже в 4 рази перевищувала таку після ендоваскулярних втручань. При лікуванні хворих на цукровий діабет з хронічною критичною ішемією нижньої кінцівки у разі стенотично-оклюзійного ураження артерій ПГС ендоваскулярні методи доцільно використовувати у пацієнтів похилого та старечого віку з тяжкою супутньою патологією.

Проаналізовано результати хірургічного лікування 32 хворих з ускладненими псевдокістами підшлункової залози першого типу з застосуванням лаларотомних втручань. Для лікування хворих з дисфункцією органу (SOFA >> 8) у хворих застосовувалися мініінвазивні методики з метою декомпресії псевдокісти з метою "вичікувальної" тактики. Лапаротомні втручання виконували як основний метод хірургічного лікування після виконання мінинвазивних методик і стабілізації загального стану. Хворим з SOFA від 3 до 8 виконувати лапаротомію з хірургічною обробкою порожнини псевдокісти, а в подальшому, у разі сформування її стінок, формування цистоентероанастомоза. Хворим із псевдокістами з тонкими стінками виконували зовнішнє дренування їх порожнини. Усклалнення виникли у 28,1 % хворих після виконання лапаротомії, як перший етап.

Проведено дослідження оптичних властивостей відбитків широкоформатного друку. Встановлено характер зміни оптичних властивостей для відбитків залежно від застосованого сорту паперу та режиму широкоформатного друку. Запропоновано методику моніторингу колірного охоплення відбитків за допомогою розрахунку показника відхилення колірного тону.

Проаналізовано проблеми утилізації і видалення побутових і промислових відходів, розглянуто питання реалізації пріоритетного тематичного напряму "Технології утилізації та видалення побутових і промислових відходів" в Україні за 2013 р. Висвітлені актуальні підходи до управління відходами і методи рециклінгу.

Дослідження проведено у 53 хворих, оперованих у 2013 р. з приводу абдомінального сепсису (АС). Тяжкість стану хворих визначали залежно від вираженості системної запальної реакції та поліорганної недостатності. У 28 хворих (I група) діагностований АС, у 14 (II група) - тяжкий АС, в 11 (III група) - септичний шок. Тактика хірургічного ведення хворих включала 2 основні складові: контроль джерела інфекції (source control) та контроль функції ураженого органа і системних захисних механізмів (damage control). В усіх хворих у випадку АС виявлено підвищення внутрішньочеревного тиску. Синдром внутрішньочеревної гіпертензії (ВЧГ) відзначено у 10 (18,9 %) хворих (у 4 - за тяжкого АС, у 6 - септичного шоку). Летальність була найбільшою у випадку ВЧГ III та IV ступеня (померли 11 з 25 хворих).

Розглянуто жанр хорової поеми у творчості українських композиторів XIX - XXI ст. з позиції органічного синтезу музики та поетичного слова. Узагальнено культурно-історичні умови формування жанру в українській музиці, виявлено джерела та чинники, що сприяли зародженню жанру поеми в українській хоровій культурі. Детально розглянуто хорові поеми українських композиторів вказаного періоду з точки зору взаємодії двох часових видів мистецтва: музики і поезії. Розроблено відповідні методологічні підходи в дослідженні жанру хорової поеми, враховуючи різні рівні теоретизування. Розкрито та систематизовано характерні ознаки жанру та його національні особливості. Узагальнено та доповнено виконавсько-художні задачі жанру хорової поеми у межах української композиторської практики XIX - XXI ст.

Проаналізовано результати хірургічного лікування 201 хворого на абдомінальний сепсис після операцій на органах черевної порожнини. Сучасні існуючі системи прогнозування (APACHE II, SOFA, MODS) мають обмежене застосування для виявлення хворих на інфекцію, що потребують релапаротомії при клінічних ознаках інтраабдомінальної інфекції, що продовжується. Для прогнозу результату лікування та для визначення показань до релапаротомії у хворих на тяжкий абдомінальний сепсис та інфекційно-токсичний шок використання Мангеймського індексу перитоніту, в поєднанні з клініко-лабораторними показниками, є найбільш чутливою шкалою для виділення груп ризику хворих, які потребують повторного оперативного втручання. Показано переваги використання релапаротомії "за вимогою" перед релапаротомією "за програмою" під час лікування хворих на тяжкий сепсис та інфекційно-токсичний шок. Комплексне хірургічне лікування з урахуванням показань у виборі найбільш адекватного способу хірургічного лікування, дозволяє поліпшити результати лікування цієї тяжкої категорії хворих.

Наведено й обгрунтовано структуру електронного каталогу запасних частин.