На основании анализа больших объёмов археологического материала предложена методически обоснованная классификация, типология и детальная хронология керамики Крыма XV века. Обстоятельно охарактеризованы технологические особенности и ассортимент местной и привозной гончарной продукции, определены основные факторы влияния на развитие крымского гончарства, а также выяснены направления, динамика и закономерности импорта и экспорта поливных и неполивных изделий в исследуемый период.

Представлено огляд результатів практичних і фундаментальних досліджень у галузі панкреатології, опублікованих у 2019 р. Стисло описано досягнення провідних панкреатологів Європи у вивченні етіології, патогенезу, діагностики та лікування панкреатитів і пухлин підшлункової залози (ПЗ). Висвітлено клінічні особливості перебігу гострого та хронічного панкреатиту залежно від наявності супутньої патології, генетичних особливостей, шкідливих звичок і препаратів, які приймають. Розглянуто нові можливості диференціальної діагностики хронічного панкреатиту і раку ПЗ за допомогою мікро-РНК, а також доцільність визначення розчинного рецептора активатора плазміногену типу урокінази (suPAR) для диференціації доброякісних і злоякісних утворень ПЗ. Викладено підходи до діагностики абдомінального болю. Описано використання комп'ютерної томографії для діагностики саркопенії. Представлено результати фундаментальних досліджень механізмів розвитку раку ПЗ. Висвітлено сучасну теорію про роль мікробіоти і синдрому надлишкового бактеріального росту в процесах онкогенезу ПЗ. Зроблено акцент на патогенетичні особливості формування зовнішньосекреторної недостатності ПЗ та ефективність її корекції за допомогою замісної ферментної терапії з використанням сучасних препаратів. Викладено результати рандомізованих контрольованих досліджень, які довели результативність і безпечність мікротаблетованих препаратів у корекції зовнішньосекреторної недостатності ПЗ у хворих, які перенесли панкреатодуоденектомію.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.7/9 + Р281.794 + Р413.3-52

Рубрики:

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Біогенні стимулятори, адаптогени

Хвороби кишечника

Шифр НБУВ: Ж23117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В останні десятиліття опубліковано велику кількість досліджень, які підтвердили роль кишкової мікробіоти в патогенезі функціональних захворювань травного тракту. Розглянуто основні механізми, за допомогою яких мікроорганізми, котрі колонізують верхній відділ травного тракту, сприятливо впливають на організм людини. Наведено дані експериментальних досліджень, які підтвердили здатність різних бактерій прикріплюватися до епітелію дистального відділу стравоходу і населяти його, на відміну від раніше існуючої гіпотези про стерильність стравоходу. Розглянуто доказові дані, котрі підтверджують факт колонізації шлунка різними мікроорганізмами, крім Helicobacter pylori. Проаналізовано наслідки призначення інгібіторів протонної помпи, зокрема їх вплив на мікробіоту верхніх відділів травного тракту. Висвітлено медикаментозні способи впливу на мікрофлору шлунка, акцент зроблено на застосування рифаксиміну у хворих на функціональну диспепсію. Наведено доказові дані, котрі підтверджують наявність у рифаксиміну, крім бактерицидних і бактеріостатичних властивостей, властивих багатьом антибіотикам, еубіотичної активності, здатності пригнічувати вірулентність бактерій, знижувати активність запальної відповіді. Наведено результати клінічних і експериментальних досліджень, що доводять наявність у рифаксиміну плейотропних властивостей модулювати кишковий мікробіом. Детально розглянуто та проаналізовано результати рандомізованого контрольованого дослідження ефективності рифаксиміну в терапії функціональної диспепсії; підкреслено переваги рифаксиміну над плацебо в нівелюванні диспепсического синдрому. Доведено доцільність включення рифаксиміну (антибіотика, що не всмоктується та володіє еубіотичними властивостями) у схеми лікування функціональних захворювань верхніх відділів травного тракту.

У зв'язку з рідкістю виявлення хвороби Іценка - Кушинга в дитячому віці представлено власне спостереження циклічного перебігу хвороби у дитини. Хлопчик 9 років звернувся до лікаря ендокринолога зі скаргами на надмірний набір маси тіла протягом 3 років. Ожиріння прогресувало протягом 2 років, після чого дитина схудла за 5 міс на 14 кг. У пацієнта заперечено дефіцит соматотропного гормону в зв'язку з уповільненням швидкості росту та гіпогонадизм через відсутність збільшення гонад на тлі прогресуючого пубархе. З огляду на ожиріння в анамнезі, низьку швидкість росту дитину неодноразово обстежено для заперечення ендогенного гіперкортизолізму. Спочатку на тлі порушення добового ритму секреції адренокортикотропного гормону (АКТГ) результати визначення добової екскреції кортизолу із сечею та нічного пригнічувального тесту із дексаметазоном не підтверджували наявність гіперкортизолізму. Повторний епізод прогресуючого збільшення маси тіла відзначено в 13,5 року. Результати визначення добової екскреції кортизолу свідчили на користь гіперкортизолізму. При проведенні магнітно-резонансної томографії головного мозку структурної патології гіпофіза не виявлено. В результаті одномоментного двобічного селективного взяття крові з кавернозних, нижніх кам'янистих і сигмоподібного синусів зареєстровано значний позитивний градієнт АКТГ у лівому кавернозном синусі порівняно з рівнем АКТГ у периферичній крові. Це надало змогу діагностувати хворобу Іценка - Кушинга. Під час оперативного втручання з ендоскопічним трансназальним доступом видалено макроскопічно змінену тканину гіпофіза. При морфологічному дослідженні видаленої ділянки тканини аденому гіпофіза не підтверджено. Наведено короткий огляд літератури щодо циклічного перебігу хвороби Іценка - Кушинга у дітей та основних причин відсутності аденом при гістологічних дослідженнях при оперативному лікуванні хвороби Іценка - Кушинга.

Представлено огляд результатів практичних і фундаментальних досліджень у галузі панкреатології, опублікованих у 2019 р. Стисло описано досягнення провідних панкреатологів Європи у вивченні етіології, патогенезу, діагностики та лікування панкреатитів і пухлин підшлункової залози (ПЗ). Висвітлено клінічні особливості перебігу гострого та хронічного панкреатиту залежно від наявності супутньої патології, генетичних особливостей, шкідливих звичок і препаратів, які приймають. Розглянуто нові можливості диференціальної діагностики хронічного панкреатиту і раку ПЗ за допомогою мікро-РНК, а також доцільність визначення розчинного рецептора активатора плазміногену типу урокінази (suPAR) для диференціації доброякісних і злоякісних утворень ПЗ. Викладено підходи до діагностики абдомінального болю. Описано використання комп'ютерної томографії для діагностики саркопенії. Представлено результати фундаментальних досліджень механізмів розвитку раку ПЗ. Висвітлено сучасну теорію про роль мікробіоти і синдрому надлишкового бактеріального росту в процесах онкогенезу ПЗ. Зроблено акцент на патогенетичні особливості формування зовнішньосекреторної недостатності ПЗ та ефективність її корекції за допомогою замісної ферментної терапії з використанням сучасних препаратів. Викладено результати рандомізованих контрольованих досліджень, які довели результативність і безпечність мікротаблетованих препаратів у корекції зовнішньосекреторної недостатності ПЗ у хворих, які перенесли панкреатодуоденектомію.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.7/9 + Р281.794 + Р413.3-52

Рубрики:

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Біогенні стимулятори, адаптогени

Хвороби кишечника

Шифр НБУВ: Ж23117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В останні десятиліття опубліковано велику кількість досліджень, які підтвердили роль кишкової мікробіоти в патогенезі функціональних захворювань травного тракту. Розглянуто основні механізми, за допомогою яких мікроорганізми, котрі колонізують верхній відділ травного тракту, сприятливо впливають на організм людини. Наведено дані експериментальних досліджень, які підтвердили здатність різних бактерій прикріплюватися до епітелію дистального відділу стравоходу і населяти його, на відміну від раніше існуючої гіпотези про стерильність стравоходу. Розглянуто доказові дані, котрі підтверджують факт колонізації шлунка різними мікроорганізмами, крім Helicobacter pylori. Проаналізовано наслідки призначення інгібіторів протонної помпи, зокрема їх вплив на мікробіоту верхніх відділів травного тракту. Висвітлено медикаментозні способи впливу на мікрофлору шлунка, акцент зроблено на застосування рифаксиміну у хворих на функціональну диспепсію. Наведено доказові дані, котрі підтверджують наявність у рифаксиміну, крім бактерицидних і бактеріостатичних властивостей, властивих багатьом антибіотикам, еубіотичної активності, здатності пригнічувати вірулентність бактерій, знижувати активність запальної відповіді. Наведено результати клінічних і експериментальних досліджень, що доводять наявність у рифаксиміну плейотропних властивостей модулювати кишковий мікробіом. Детально розглянуто та проаналізовано результати рандомізованого контрольованого дослідження ефективності рифаксиміну в терапії функціональної диспепсії; підкреслено переваги рифаксиміну над плацебо в нівелюванні диспепсического синдрому. Доведено доцільність включення рифаксиміну (антибіотика, що не всмоктується та володіє еубіотичними властивостями) у схеми лікування функціональних захворювань верхніх відділів травного тракту.

У зв'язку з рідкістю виявлення хвороби Іценка - Кушинга в дитячому віці представлено власне спостереження циклічного перебігу хвороби у дитини. Хлопчик 9 років звернувся до лікаря ендокринолога зі скаргами на надмірний набір маси тіла протягом 3 років. Ожиріння прогресувало протягом 2 років, після чого дитина схудла за 5 міс на 14 кг. У пацієнта заперечено дефіцит соматотропного гормону в зв'язку з уповільненням швидкості росту та гіпогонадизм через відсутність збільшення гонад на тлі прогресуючого пубархе. З огляду на ожиріння в анамнезі, низьку швидкість росту дитину неодноразово обстежено для заперечення ендогенного гіперкортизолізму. Спочатку на тлі порушення добового ритму секреції адренокортикотропного гормону (АКТГ) результати визначення добової екскреції кортизолу із сечею та нічного пригнічувального тесту із дексаметазоном не підтверджували наявність гіперкортизолізму. Повторний епізод прогресуючого збільшення маси тіла відзначено в 13,5 року. Результати визначення добової екскреції кортизолу свідчили на користь гіперкортизолізму. При проведенні магнітно-резонансної томографії головного мозку структурної патології гіпофіза не виявлено. В результаті одномоментного двобічного селективного взяття крові з кавернозних, нижніх кам'янистих і сигмоподібного синусів зареєстровано значний позитивний градієнт АКТГ у лівому кавернозном синусі порівняно з рівнем АКТГ у периферичній крові. Це надало змогу діагностувати хворобу Іценка - Кушинга. Під час оперативного втручання з ендоскопічним трансназальним доступом видалено макроскопічно змінену тканину гіпофіза. При морфологічному дослідженні видаленої ділянки тканини аденому гіпофіза не підтверджено. Наведено короткий огляд літератури щодо циклічного перебігу хвороби Іценка - Кушинга у дітей та основних причин відсутності аденом при гістологічних дослідженнях при оперативному лікуванні хвороби Іценка - Кушинга.

На протяжении последних десятилетий опубликовано большое количество исследований, подтвердивших роль кишечной микробиоты в патогенезе функциональных заболеваний кишечника. Рассмотрены основные механизмы, посредством которых микроорганизмы, колонизирующие пищеварительный тракт, оказывают благотворное влияние на организм человека. Приведены данные экспериментальных исследований, подтвердившие способность разных бактерий провоцировать развитие синдрома избыточного бактериального роста, синдрома раздраженного кишечника и функционального запора. Рассмотрены доказательные данные, подтверждающие роль микробиоты кишечника в прогрессировании целиакии. Проанализирована эффективность разных способов восстановления эубиоза кишечника: посредством применения невсасывающихся антибиотиков (рифаксимина), пробиотиков, трансплантации фекальной микробиоты. Представлены данные о целесообразности применения рифаксимина при синдроме раздраженного кишечника. Приведены доказательные данные, подтверждающие наличие у рифаксимина, помимо бактерицидных и бактериостатических свойств, присущих многим антибиотикам, эубиотической активности. Рассмотрены результаты метаанализов, изучавших эффективность разных пробиотиков в лечении функционального запора. Подчеркнута неоднозначность доказательной базы в отношении проведения трансплантации фекальной микробиоты для нивелирования рефрактерного синдрома раздраженного кишечника. Доказана целесообразность включения эубиотиков в схемы лечения функциональных заболеваний кишечника. Необходимо провести исследования для определения перспектив лечения дисбиоза кишечника при функциональных заболеваниях пищеварительного тракта при помощи пробиотиков.

Освещены достижения современной панкреатологии в области патогенеза, динамики развития и лечения хронического панкреатита (ХП). Рассмотрены данные генетических исследований о генетических мутациях, предрасполагающих к возникновению ХП. Проанализированы также генетические мутации, способствующие развитию рака поджелудочной железы (ПЖ). Приведены факторы риска развития аутоиммунного панкреатита. Описаны особенности сопутствующего поражения почек. Представлена концептуальная модель ХП, предусматривающая фазу раннего ХП. Приведены положения Международного консенсуса о раннем ХП и диагностика этой стадии ХП с использованием как клинических/функциональных критериев, так и визуализирующих методов исследований. Рассмотрены патофизиологические особенности фиброгенеза в ПЖ. Проанализированы результаты исследований особенностей возникновения внешнесекреторной недостаточности ПЖ (ВНПЖ), целесообразность определения фекальной эластазы-1 для скрининга ВНПЖ. Рассмотрены особенности возникновения ВНПЖ при остеопении и кардиоваскулярных заболеваниях. Освещены нюансы проведения заместительной ферментной терапии при стеатозе ПЖ, ожирении, а также ее влияние на качество и продолжительность жизни больных ХП с ВНПЖ. Описаны преимущества применения минимикросфер в энтеросолюбильной оболочке и возможность купирования клинических проявлений ВНПЖ, увеличения массы тела, улучшения качества жизни и ее продолжительности при проведении заместительной ферментной терапии. Рассмотрены оптимальные дозы ферментных препаратов при назначении заместительной терапии. Приведены результаты рандомизированных исследований, доказывающие эффективность минимикросферических препаратов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР-4МИК-2М)57-68

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: СО38641 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Неалкогольная жировая болезнь печени (НАЖБП) является одной из самых известных патологий печени, распространенность которой возрастает в мире. Сердечно-сосудистые заболевания представляют собой другую группу широко распространенных заболеваний, которые имеют сходные патофизиологические механизмы с НАЖБП. Сердечно-сосудистые заболевания и НАЖБП возникают на фоне метаболического синдрома, системной инсулинорезистентности, окислительного стресса и изменения метаболизма липидов. Течение обоих нозологий предрасполагает к развитию эндотелиальной дисфункции и формированию/дестабилизации атеросклеротических бляшек. Прогрессирование НАЖБП ассоциируется с увеличением толщины комплекса интима - медиа, кальцификацией коронарных артерий, что сопровождается возрастанием риска развития субклинического и клинически значимого атеросклероза. Больным НАЖБП свойственен высокий кардиоваскулярный риск, максимальное возрастание которого следует ожидать у пациентов с выраженным фиброзом (F3 - F4 по шкале NAFLD Fibrosis Score). Урсодезоксихолевая кислота уменьшает выраженность системного воспалительного ответа и окислительного стресса, улучшает метаболизм липидов, усиливает гиполипидемическое действие статинов, уменьшает степень гипергликемии и инсулинорезистентности, тормозит образование атеросклеротических бляшек, оказывает вазодилатирующее действие. Наличие значимых плейотропных свойств в сочетании с выраженной цитопротекторной, холеретической, антиапоптической, антихолестатической и иммуномодулирующей активностью позволяет включать урсодезоксихолевую кислоту в схемы лечения БШКБП и неалкогольного стеатогепатита с целью уменьшения клинических проявлений атеросклероза и профилактики прогрессирования сердечно-сосудистых заболеваний.

Представлен обзор литературы о часто встречающемся синдроме - хронической дуоденальной гипертензии (ХДГ), симптомокомплексе органической (механической) или функциональной природы, характеризующемся затруднением продвижения (пассажа) пищевого химуса по двенадцатиперстной кишке и задержкой его эвакуации в нижележащие отделы тонкой кишки. Приведена классификация ХДГ. Уделено большое внимание функциональному и органическому генезу патологии (последнюю называют хронической дуоденальной непроходимостью). Освещены современные представления об этиологии и патогенезе ХДГ. Рассмотрены особенности формирования хронической дуоденальной непроходимости при постхолецистэктомическом синдроме. Подчеркнута роль билиарной и панкреатической недостаточности, снижающих бактерицидность дуоденального содержимого и способствующих микробному обсеменению тонкой кишки. Приведены механизмы рефлекторного возбуждения рвотного центра, сделан акцент на растяжении стенок главного панкреатического протока (характерно для обструктивного панкреатита) и общего желчного протока (наблюдается при желчнокаменной болезни на фоне билиарного хронического панкреатита). Объяснены механизмы формирования интоксикации, головной боли и тошноты. Проведен анализ механизмов развития симптомов дуоденальной гипертензии с развитием явлений психосоматической астенизации, снижения умственной продуктивности и физической работоспособности. Рассмотрены нюансы фармакотерапевтической и хирургической коррекции ХДГ. Приведено собственное клиническое наблюдение, иллюстрирующее случай ХДГ на фоне желчнокаменной болезни и постхолецистэктомического синдрома. Изложены факты, обосновывающие назначение ферментов поджелудочной железы, ингибиторов протонной помпы, препаратов висмута и желчных кислот для коррекции симптомов ХДГ.

АО "УкрНИИО имени А. С. Бережного" в 2019 г. осуществлял научную, научно-техническую, организационную деятельность в сфере разработки, проверки национальных стандартов на огнеупоры, гармонизированных со стандартами ISO, предоставлял научно-методические и информационно-консультативные услуги по обеспечению нормативной документацией по заявкам огнеупорных предприятий Украины. Институт организовывал и координировал деятельность ТК 7 "Огнеупоры", готовил план работы и отчеты о проделанной работе ТК в 2019 г. В 2019 г. АО "УкрНИИО имени А. С. Бережного" разработаны 5 новых ТУ и 10 изменений к действующим техническим условиям на серийную огнеупорную продукцию, выпускаемую огнеупорными предприятиями Украины. Проверено и согласовано 1 новое ТУ на серийную огнеупорную продукцию, разработанное ЧАО "КДЗ". Разработаны 2 новых ТУ и 5 изменений к действующим техническим условиям на опытную огнеупорную продукцию, выпускаемую АО "УкрНИИО имени А. С. Бережного". Изменения к техническим условиям и новые технические условия разработаны в соответствии с требованиями современной системы стандартизации Украины (СОУ КЗПС 74.9-02568182-003:2016, ДСТУ 1.5:2015, СОУ МПП 01.120-090:2005), согласованы с предприятиями - изготовителями и потребителями продукции, проверены на соответствие действующим законодательным актам, техническим регламентам и нормативным документам и внесены в базу данных "Технические условия Украины" - ГП "Харьковстандартметрология", утверждены техническим комитетом ТК 7 "Огнеупоры".

Панкреатические звездчатые клетки представляют собой плюрипотентные клетки, расположенные между дольками поджелудочной железы (ПЖ) и окружающими их ацинусами. В состоянии покоя (неактивированном состоянии) панкреатические звездчатые клетки содержат в цитоплазме запас витамина A (ретиноидов), промежуточные филаменты, десмин, глиофибриллярный кислый белок, нестин, нейроэктодермальные белки, молекулы адгезии нервных клеток и фактор роста нервов. После активации панкреатические звездчатые клетки могут трансформироваться в миофибробластоподобные клетки. Они утрачивают липидные капли с витамином A, в них уменьшается содержание виментина, десмина. Повышается пролиферация, миграция, возрастает синтез внутриклеточного матрикса. Доказательные данные свидетельствуют о том, что активированные панкреатические звездчатые клетки являются основным источником накопления белка внеклеточного матрикса при патологических состояниях, которые приводят к фиброзу ПЖ при хроническом панкреатите и раке ПЖ. Проанализированы современные данные литературы о механизмах фиброза ПЖ, роли звездчатых клеток в фиброгенезе. Приведены результаты исследований функций панкреатических звездчатых клеток в норме и при патологии (остром и хроническом панкреатите, раке ПЖ). Описаны варианты фиброза ПЖ, механизмы его развития при старении. Обобщены результаты недавних исследований биологических свойств панкреатических звездчатых клеток, включая их участие в синтезе экзосом, процессах клеточного старения, эпителиальной мезенхимальной трансформации, метаболизме. Особое значение имеет разработка антифибротической терапии на основе теоретических знаний и результатов экспериментальных исследований.

Проанализированы данные мировой литературы и результаты доказательных экспериментальных и клинических исследований о взаимосвязи особенностей питания и микробиоты кишечника. Особое внимание уделено участию дисбиоза кишечника и синдрома избыточного бактериального роста в тонкой кишке в патогенезе ожирения и метаболического синдрома. Приведены аргументы в пользу двух основных гипотез: метаболической эндотоксемии и "хранения". Первая рассматривает механизмы влияния липополисахарида грамотрицательной кишечной флоры, повышения проницаемости кишечной стенки, эндоканнабиоидной системы и кишечной щелочной фосфатазы. Гипотеза "хранения" учитывает особенности ферментации пищевых полисахаридов, абсорбцию моносахаридов и роль кишечной микробиоты и метаболитов ее жизнедеятельности (в частности короткоцепочечных жирных кислот) в регуляции липидного обмена. Внимание уделено лечению: изменению пищевого рациона, использованию про- и пребиотиков, фекальной трансплантации. Проанализировано влияние компонентов пищи на кишечную микробиоту, в частности пищевых волокон, таких как резистентный крахмал и инулин, а также жира и белков. Показано, что состав кишечной микробиоты отражает пищевые привычки и состав рациона. Диета с высоким содержанием жиров резко увеличивает кишечную проницаемость благодаря механизму, связанному с пониженной экспрессией белков эпителиального плотного соединения, в частности зонулина и окклюдина. Обоснована гипотеза о том, что кишечный микробном, связанный с ожирением, обладает повышенной способностью к получению энергии из рациона ("эффект накопления"). Проанализированы преимущества антибиотика с низкой кишечной абсорбцией - рифаксимина. Приведены результаты исследований, доказывающих эубиотические свойства рифаксимина и его эффективность при дисбиозе кишечника.

Хронический панкреатит (ХП) - одно из наиболее распространенных гастроэнтерологических заболеваний, патогенетические механизмы возникновения которого продолжают исследовать. Описаны основные этапы изучения взаимосвязи желудочной и панкреатической секреции, результаты исследований И. П. Павлова и его учеников. Строго следуя принципам теории "нервизма", великий физиолог и его соратники сделали неправильные выводы о наличии локальных нервных связей (периферической рефлекторной дуги) между двенадцатиперстной кишкой и поджелудочной железой, не предполагая наличия гуморальных взаимодействий. Приведены современные данные, доказывающие, что ацидификация двенадцатиперстной кишки приводит ко вторичному дефициту эндогенных панкреатических ферментов, усилению стимуляции панкреатической секреции, усугублению симптомов экзокринной панкреатической недостаточности, повышению секреторного напряжения в ткани поджелудочной железы, протокового и тканевого давления и увеличению риска атаки ХП. Однако после утверждения "ХП - это кислотозависимое заболевание" можно поставить точку только предварительно. Для лечения кислотозависимых заболеваний в мире используют ингибиторы протонной помпы (ИПП). Однако ни в европейских, ни в российских рекомендациях ИПП не указаны в качестве базисного средства лечения ХП. Рассмотрены результаты проспективного рандомизированного контролируемого исследования, в котором доказана эффективность лечения ХП с использованием комбинации аналгетиков и ИПП. Результатов одного исследования недостаточно для рекомендации включения ИПП в базисную терапию ХП. Проанализированы положения европейского руководства по диагностике и лечению ХП, описывающие случаи обоснованного включения ИПП в комплексное лечение ХП. Приведены данные доказательной медицины, иллюстрирующие, что подавление желудочной секреции может повысить эффективность ферментных препаратов по сравнению с приемом одного панкреатина. Проанализированы преимущества пантопразола перед другими представителями группы ИПП. Рассмотрен клинический случай лечения ХП с обоснованным назначением пантопразола ("Нольпазы").

Індекс рубрикатора НБУВ: Е40*872

Рубрики:

Загальна мікробіологія

Шифр НБУВ: Ж25976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Несмотря на то, что доброкачественные образования печени являются относительно редкими заболеваниями, клиницистам следует помнить о таком типично доброкачественном поражении печени, как фокальная нодулярная гиперплазия (ФНГ). Представлен клинический случай ФНГ у 36-летней женщины, не предъявлявшей типичных жалоб на момент осмотра. Результаты компьютерной томографии, пункционной биопсии печени с гистологическим и иммуногистохимическим исследованием подтвердили диагноз ФНГ. Приведены рекомендации Европейской ассоциации по изучению болезней печени (EASL), основанные на данных доказательной медицины, по диагностике, способам лечения ФНГ и наблюдению за пациентами с данной патологией. Считается, что ФНГ представляет собой пролиферативный клеточный ответ на аберрантную дистрофию артерии и может быть связана с другими состояниями, характеризующимися артериальными повреждениями, такими как наследственная геморрагическая телеангиэктазия или ранее леченные солидные опухоли у детей. ФНГ является поликлональным гепатоцеллюлярным пролиферативным заболеванием и считается гиперпластической реакцией на артериальные мальформации. Множественные очаги ФНГ могут встречаться в специфических клинических случаях, особенно у больных с сопутствующими сосудистыми заболеваниями печени: синдромом Бадда - Киари, облитерирующей портальной венопатией и врожденными нарушениями, в том числе наследственными геморрагическими телеангиэктазиями, агенезией воротной вены. Данных в пользу или против планового хирургического лечения при ФНГ недостаточно. При отсутствии симптомов и с учетом того, что осложнения развиваются редко, рекомендуется консервативное ведение таких больных. Оперативное лечение (методом выбора является резекция печени) может быть назначено в исключительно редких случаях (например, при образовании на ножке, растущем или экзофитном).