Вивчено просторовий розвиток Херсонеської держави. Систематизовано археологічні джерела, що дозволило переглянути існуючу картину виникнення та розвитку Херсонеса - міста та держави. Запропоновано гіпотезу створення херсонеського поліса в кінці другої чверті - середині IV ст. до н. е. як результату колонізаційної діяльності Гераклеї Понтійської. Херсонес був заснований на місці знівельованого урбаністичного поселення, яке виникло у першій половині V ст. до н. е. і мало ознаки міста - внутрішню забудову, оборонні мури, міський некрополь. Нове місто, розпланове за Гіпподамовою системою, включало типові будинки, міський некрополь зі стандартним набором надгробних пам'ятників і ділянки на хорі з використанням типових садибних комплексів. Установлено херсонеський тип стандартного пастадного будинку великої площі з новим об'ємним рішенням. Відзначено, що використання Гіпподамової схеми спричинило збереження міської структури впродовж античної доби та появу споруд, типових для провінційно-римських міст. Доведено побудову Херсонеського поліса з використанням програми освоєння довколишнього простору, відпрацьованої в Середземномор'ї.

Розглянуто традиційний персонажний склад нижчої міфології. З'ясовано, що основними її рисами є: синкретичний характер, антропоморфізм, людське походження, що переважає у більшості персонажів. Запропоновано створення власного варіанта систематизації міфологічних персонажів, що передбачає розгляд істот за ступенем їх наближеності до людини. Виявлено особливості трансформації образів нижчої міфології у контексті змін у духовній культурі під впливом процесів глобалізації. Розкрито місце та значення нижчої міфології у світогляді українців.

Висвітлено результати досліджень нещодавно відкритих і вже добре відомих пам'яток, аналізу окремих категорій старожитностей, що зберігаються у наукових фондах Інституту археології НАН України. Подано детальну інформацію про антропоморфні статуетки ранньотрипільського поселення Бернашівка, керамічний посуд трипільського поселення Небелівка (за результатами розкопок 2009 р.), кераміку VI - V ст. до н.е. з розкопок римського преторію в Ольвії. Проаналізовано кочівницькі поховання біля с. Ходорів, ходосівське городище зарубинецького часу, неолітичні матеріали поселення Бузьки у лісостеповому Подніпров'ї. Викладено історію дослідження кургану Чмирева Могила, наведено опис Вишгорода у золотоординський час (за матеріалами розкопок 1936 - 1937, 1947 рр.).

Увагу приділено статево-віковій групі дорослих чоловіків. Охарактеризовано чоловіче традиційне вбрання кінця ХІХ - початку ХХ ст. З'ясовано рольові функції чоловіків у родинній і календарній обрядовості. Визначено особливості та висвітлено історію бджільництва, рибальства та мисливства як традиційних чоловічих промислів. Розглянуто профісійні чоловічі об'єднання міщан доіндустріальної епохи.

Встановлено розповсюдженість вад у різних зонах стовбура, визначено фізико-механічні показники деревини сучків й відповідних ним зон стовбура, одержано коефіцієнти всихання деревини сучка та стовбура для значного ареалу зростання деревини сосни. Запропоновано імітаційну модель сушіння круглого лісу й метод контролю внутрішніх напружень круглих сортиментів шляхом вимірювання вологості поверхні та центральної частини, що дозволяє дослідити вплив різних способів і режимів сушіння для забезпечення бездефектного проведення процесу. Визначено межу міцності деревини будівельних розмірів із сучками на стиск вздовж волокон та поперечний згин і залежність її від вологості. Розкрито різний вплив розташування найбільшого сучка в мутовці на межу міцності за статичного згину, який залежить від місця прикладання навантаження. Розглянуто розрахункові опори на згин круглих лісоматеріалів з вадами та без них, які майже у 2 рази перебільшують нормативні, що свідчить про можливість використання круглого лісу малих діаметрів у будівельних конструкціях, що дозволить заощадити лісоматеріали грубих діаметрів.

Висвітлено особливості сучасного побутування міфологічної традиції українців деяких місцевостей історико-етнографічного району Півдня України (переважно Північного Причорномор'я) у полікультурному середовищі регіону. Розглянуто уявлення про міфологічні персонажі: вихор, відьма, "ходячий" мрець, домовик.

Публікацію присвячено проблемі атрибуції підземних кам'яних поховальних склепів у некрополі Херсонеса Таврійського пізньокласичного - ранньоелліністичного часу.

На підставі новітніх датувань археологічних матеріалів обгрунтовано перегляд гіпотези про заснування Херсонеса у другій половині VI ст. до н. е. та запропоновано нову дату в межах першої чверті V ст. до н. е.

Запропоновано нову типологію антропоморфних надгробків некрополя Херсонеса Таврійського античної доби, зроблено спробу з'ясувати місце та семантичне значення цих пам'яток у поховальній практиці херсонеситів.

Наведено стислу характеристику неопублікованої монографії Л. М. Славіна "Ольвія. Нариси її історії та культури", написаної у 50-ті рр. ХХ ст.

Розглянуто проблему наукової ідентифікації у вітчизняній історіографії середини XX ст. території Нижнього Побужжя, передусім пов'язаної з ім'ям Л. М. Славіна, його учнів і колег, як античної землеробської хори Ольвійського поліса.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т492.35 + Т4(45УКР)332Хс-423.5

Рубрики:

Археологія - Окремі типи археологічних пам'ятників - Житло

Археологія

Шифр НБУВ: Ж14310 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Критически рассмотрена новая гипотеза о существовании теменоса на поселении, расположенного в междустенном пространстве на территории Маячного полуострова. Вывод о наличии здесь теменоса сделан на основании обнаружений каменных конструкций в отдельных помещениях и дворе, трактованных как алтари, а также виноделен, характер которых был определен как ритуальный. Сопоставление с известной по материалам Средиземноморья и Северного Причерноморья традицией устройства теменосов с одной стороны, жилых домов - с другой, а также со сделанными ранее выводами относительно характера поселения на перешейке Маячного полуострова, позволило прийти к заключению о преобладающей жилой и хозяйственной, а не культовой функции этого памятника.

Розглянуто нові інтерпретації фрагментів мармурових саркофагів перших століть н. е. з Херсонеса як місць поховання та надгробних пам'ятників. Запропоновано їх можливе розташування на приміській ділянці некрополя; зроблено висновок про нові тенденції у поховальній практиці херсонеситів у перші століття н. е.

Введена в научный оборот небольшая коллекция античной расписной керамики, найденной на о. Березань и хранящейся в собрании Национального музея истории Украины. Она состоит из частных пожертвований, а также материалов из раскопок под руководством Э. Р. Штерна и М. Ф. Болтенко, переданных в музей в 1946 г. Абсолютное ее большинство представлено фрагментами североионийской посуды открытых и закрытых форм - кратеров, столовых амфор, ойнохой, тарелок и блюд, а также ионийских киликов первой половины VI в. до н. э. Имеются фрагменты хиосских столовых сосудов того же времени - кубков и чаш, а также коринфских - скифоса и арибалла. Южноионийская посуда - это фрагменты столовых амфор стиля Фикеллура второй половины VI в. до н. э. Публикуемая коллекция дополняет современные представления о составе березанских находок, отражая основные направления керамического импорта в VI в. до н. э.

В научный оборот вводятся керамические фрагменты, происходящие из раскопок Ольвии и Борисфена. Стилистический анализ дал возможность соотнести их с редким типом расписной парадной посуды, привезенной с о. Хиос, - большими чашами с вертикальными ручками. По краю они были украшены терракотовыми женскими головками, оттиснутыми в отдельных формах. Их датировка укладывается в последнюю четверть VII в. до н. э. и не выходит за 600 г. до н. э. Как правило, такие чаши использовались в ритуальных целях. Вплоть до настоящего времени находки таких сосудов были известны только в Навкратисе - греческом эмпории в дельте Нила. Факт их импорта в Ольвию, помимо Борисфена, заставляет снова поставить вопрос о времени ее основания. Публикуемые фрагменты позволяют поддержать гипотезу Л. В. Копейкиной - Ю. Г. Виноградова о времени основания Ольвии не позднее 600 г. до н. э.

Стаття присвячена 85-річчю видатного вітчизняного антикознавця В. В. Лапіна, висвітлено наукову біографію та наукову спадщину вченого.

В январе 2014 г. исполнилось 100 лет со дня рождения Ф. М. Штительман (1914 - 1992) - известного украинского ученого, признанного специалиста в области античной археологии, искусствоведа, плодотворно разрабатывавшего в своих трудах актуальные вопросы античного искусства - как Северного Причерноморья, так и Древней Греции и Рима в целом. Данная статья является первой в историографии попыткой составить очерк научной биографии Ф. М. Штительман и дать объективную оценку ее научного наследия. Приведены основные биографические сведения и рассмотрены два периода научной деятельности Ф. М. Штительман: археологические исследования Ольвии и ее сельскохозяйственной округи в рамках экспедиций Института археологии УССР (1944 - 1954 гг.), а также изучение и пополнение фонда античного искусства Киевского музея западного и восточного искусства (ныне Национальный музей искусств им. Богдана и Варвары Ханенко) на протяжении 1955 - 1971 гг.

Введен в научный оборот фрагмент субгеометрического скифоса, скорее всего, милетского производства, происходящего из раскопок В. В. Лапина на Березани. Дата производства этого скифоса, установленная на основании сходства формы и декора с аналогичными датированными сосудами из стратифицированных ранних напластований на Калабак-Тепе в Милете, находится в пределах конца первой - второй четверти VII в. до н. э. Таким образом березанский скифос входит в небольшую в количественном отношении группу сосудов, найденных в Северном Причерноморье, которые датируются первой половиной этого столетия. Факт их находки уже не только на варварских памятниках, но и в Борисфене, позволяет пересмотреть давнее положение о доколонизационных связях, предшествовавших началу освоения греками Северного Причерноморья. Итогом работы следует считать вывод об отсутствии доколонизационных связей с варварским населением, а сосуды первой половины VII в. до н. э. служат индикатором наиболее раннего этапа освоения региона и основания здесь первых апойкий, Истрии и Борисфена по Евсевию.

В НИАЗ "Ольвия" в течение последних десятилетий систематически проводятся консервационно-реставрационные мероприятия, направленные на музеефикацию строительных остатков, открытых в разные годы на городище. Опыт проведения подобных работ получил теоретическое обоснование как часть научно-исследовательской работы заповедника (работы под руководством С. Д. Крыжицкого, В. В. Крапивиной, А. С. Беляева). Помимо консервации приоритетных строительных остатков, раскопанных в Верхнем и Нижнем городе (жилые дома, общественные сооружения, культовые объекты (храмы и алтари), постройки оборонительного ансамбля), в заповеднике "Ольвия" имеется практический опыт проведения реставрационных работ - натурное восстановление крепиды и насыпи кургана Еврисивия и Ареты. В последние годы были проведены консервационные работы по восстановлению частично утраченных кладок помещений Восточного торгового ряда на ольвийской агоре. Впервые за годы исследований подобные работы удалось провести на о. Березань. Здесь были законсервированы объекты теменоса Афродиты - храм, алтарь, ограда теменоса, а также объекты общественного (?) назначения, состоявшие из помещения, двора с алтарем в центре, окруженного оградой. Указанные объекты введены в экспозицию НИАЗ "Ольвия".