Проаналізовано творчість В.Шевчука в категоріях мови культури з використанням підходів літературознавства та культурології та у контексті типологічних явищ світових літературних джерел. Уперше визначено об'єктом дослідження окремі семіотичні утворення - знаки культури - образи, що набувають знакових характеристик у необароковій парадигмі: слово, книга, сад, бібліотека, околиця. Виявлено художні кореляти основних необарокових знаків культури письменника, розглянуто їх генезу та специфіку в порівнянні з західними версіями Х.Л.Борхеса, У.Еко, М.Павича.

Проанализировано творчество В.Шевчука в категориях языка культуры с учетом подходов литературоведения и культурологии и в контексте типологических явлений мировых литературных источников. Впервые выбраны объектом исследования отдельные семиотические образования - знаки культуры - образы, приобретающие знаковые характеристики в необарокковой парадигме: слово, книга, сад, библиотека, окраина. Выявлены художественные корреляты основных необарокковых знаков культуры писателя, рассмотрены их генеза и специфика по сравнению с западными версиями Х.Л.Борхеса, У.Эко, М.Павича.

Індекс рубрикатора НБУВ: Г121.31 + Г439.4

Рубрики:

Мідь	Аналіз окремих елементів та неорганічних сполук

Шифр НБУВ: Ж21854 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано творчість В.Шевчука у контексті сучасної "прози культури", і, зокрема, її необарокового напрямку, що дозволяє найбільш плідно виявити та охарактеризувати специфіку його художньої прози. Зазначено, що об'єктом спеціального дослідження постають окремі семіотичні утворення - знаки культури - образи, що набувають у письменника знакових характеристик у межах необарокової парадигми: слово, книга, сад, бібліотека, околиця. Виявлено художні кореляти основних необарокових знаків культури В. Шевчука, розглянуто їх генезу та специфіку на грунті українського бароко у порівнянні з західними версіями Х.Л.Борхеса, У.Еко, М.Павича.

Висвітлено теоретичні засади формування освітньо-фахового потенціалу регіону відповідно до потреб суспільства для забезпечення реалізації стратегічних цілей соціально-економічного розвитку регіону. Розглянуто освітньо-фаховий потенціал як інтегровану динамічну сукупність можливостей (природних здібностей), знань (здобутої освіти), умінь і практичних навичок, якими оволоділа людина у ході навчання або самоосвіти, що може бути реалізований у соціально-економічному спрямуванні.

Розглянуто проблему речі в її буттєвому та соціокультурному аспектах та досліджено питання про онтологічний, аксіологічний і семіотичний статус речі в культурі. Зазначено, що аналізу речі в семантиці художнього твору відводиться здебільшого другорядна роль. Визначено, що в українському літературознавстві немає жодного дослідження, де було б системно і повно висвітлено специфіку семіотики, онтології та аксіології речі у творчості як окремих митців, так і шкіл, напрямів чи стилів. Встановлено, що до проблеми речі звертаються лише принагідно, аналізуючи ключові образи-символи або художні деталі того чи іншого твору.

Проаналізовано речовість та субстанційність алхімічної символіки у романі Ю. Яновського "Майстер корабля" на прикладі головних алхімічних опозицій: дерево - метал і дерево - вогонь. Дерево як алхімічна субстанція фігурує у творі як в аспекті створення (корабель), так і в аспекті розпаду та перетворення енергії (дрова в каміні), відповідно породжуючи семантично-структурні пари речових образів: корабель (дерево) - крейсер "Ісмет" (метал) та деревина - камін (вогонь).

Досліджено семіотику окулярів у модерністському романі В. Домонтовича й В. Набокова. З'ясовано, що окуляри у творчості митців-модерністів демонструють високий семіотичний статус, особливу естетичну напругу смислового поля та вагомий асоціативний потенціал, постаючи знаком самоусвідомлення культури, символом "спеціального" бачення. Окреслено шлях від окулярів як характерологічної чи психологічної деталі та маркера світогляду до знака метатекстуальності, вказівки, що реалізує авторську оцінку текстотворення і творчих принципів у цілому.

Конкретизовано семантичні поля головних термінів дослідження: категорія речі, концепт речі, художній предмет, речевість, речовизм. Проаналізовано і систематизовано функції речі у тексті. З'ясовано, що категорія речі визначає світогляд та стильові особливості митця і періоду. Кожен стиль маніфестує своє бачення речі, власну онтологію та аксіологію речевості, своє коло проблем, пов'язаних із нею. Досліджено мотив істинної й оманної речі в неоромантизмі О. Гріна і Ю. Яновського, онтологію та метафізику речі в екзистенціалізмі В. Домонтовича і В. Набокова, феноменологію речі С. Плужника та Г. Газданова, уявлення про річ як текст і текст як річ у формалізмі В. Шкловського та М. Йогансена. Проаналізовано концептні поля головних семантико-тематичних груп речей (їжі, одягу, окулярів, механізмів тощо) у романах В. Домонтовича, В. Підмогильного, В. Набокова, А. Платонова, М. Гарецького, Г. Брасюка, Ю. Олеші, В. Винниченка, М. Івченка, А. Марієнгофа, З. Бядулі, І. Ільфа і Є. Петрова, Кузьми Чорного, Л. Леонова та інших.