Мозковий інсульт у світі та зокрема в Україні є актуальною медико-соціальною проблемою, що пов'язано з високою частотою захворюваності, втрати працездатності та смертності. У структурі загальної кардіоваскулярної смертності в Україні він посідає друге місце після інфаркту міокарда. Мета роботи - вивчити коливання артеріального тиску під час гострого періоду ішемічного інсульту. Проведено моніторування добового коливання артеріального тиску (АТ) у гострий період ішемічного інсульту (II) в 240 хворих (140 чоловіків та 100 жінок) віком від 60 до 80 років. У 36 хворих інсульт був повторним. Установлено, що в першу добу II необхідне регулярне вимірювання АТ, бажано - добове моніторування АТ. Частота вимірювання визначається тяжкістю стану хворого та рівнем АТ, у середньому кожні 15 хв протягом перших 2 год, кожні 30 хв протягом наступних 6 год, у подальшому (до 24 год) - щогодини. Підвищення АТ (систолічного до 140 - 180 мм рт. ст.) у першу добу II асоціюється зі сприятливим прогнозом щодо наслідку захворювання, тоді яке пацієнтів з АТ 140/90 мм рт. ст. прогноз є гіршим. Підвищення АТ >> 180/100 мм рт. ст. у пацієнтів з II також пов'язано з гіршим прогнозом щодо відновлення неврологічних функцій порівняно з помірним підвищенням АТ. Збільшення АТ на кожних 10 мм рт. ст. (>> 180 мм рт. ст.) асоціюється з ризиком наростання неврологічного дефіциту на 39 % і підвищенням ризику несприятливого наслідку захворювання на 22 %. Висновки: артеріальна гіпертензія у більшості хворих з II у гострий період пов'язана з реакцією на захворювання, госпіталізацією (емоційний стрес), підвищенням внутрішньочерепного тиску, адаптивною реакцією на ішемію головного мозку. Застосування гіпотензивних препаратів рекомендовано лише за наявності надто високих показників АТ і якщо хворим показано зниження АТ (для проведення тромболізису).

В Україні проблема інсульту, як і інших серцево-судинних захворювань, є надзвичайно гострою: він призводить до 67 % усіх смертей. МОЗ України відзначає, що інсульт щороку діагностують у більше ніж 140 000 тисяч наших співвітчизників; 30 - 40 % пацієнтів помирають у перші 3 дні та до 50 % - упродовж року; 20 - 40 % осіб, які вижили, стають залежними від сторонньої допомоги (12,5 % первинної інвалідності). У всьому світі величезного значення у розв'язанні проблеми судинних катастроф набувають профілактичні заходи, які можуть запобігти виникненню інсульту, та методи реабілітації тих осіб, у яких він уже розвинувся. Наведено науково обгрунтовані етіопатогенетичні механізми виникнення мозкового інсульту (ішемічного, геморагічного), його діагностика (клінічна, інструментальна, лабораторна), діагностичні критерії раннього розпізнавання і ранньої екстреної (невідкладної) медичної допомоги. Надано приклади надання допомоги на догоспітальному, стаціонарному етапі (інсультні центри) - первинної, вторинної і третинної. Надано важливе значення ранній реабілітації і профілактичним заходам. Вказано, що важливо діяти терміново й зосереджувати свої зусилля там, де можна досягти найбільшої ефективності в профілактиці інсульту.

Відповідно до звіту компанії Positive Technologies за вересень 2021 р. 91 % промислових компаній світу мають вразливі до кібератак інформаційні системи. Промисловий сектор - це другий за кількістю кібератак сектор в США, й ведучий в розвинутих країнах. Шосте й сьоме місце в топ двадцятці серед найбільших виробничих атак займає Україна. Сектору промислової кібербезпеки в світі присвячено багато наукових публікацій, але, нажаль, в Україні цією сферою кібербезпеки займаються слабо. Для розвитку тематики підвищення рівня кібербезпеки промислових систем керування, зосередні на проблемах кіберзахисту нижньої ланки керування - операторської станції керування технологічною установкою. Попередньо досліджена проблема кіберзахисту промислової комп'ютерної мережі нижчого рівня Modbus RTU. Досліджено кібербезпеку важливого програмного забезпечення - ОРС сервера. Запропоновано звернути увагу на вразливість, якої ще не досліджено. Ця вразливість зв'язана з тим, що маючи розгалужену мережу робочих станцій на підприємстві, зловмисник може підмінити ОРС-сервер на будь якій робочій станції (зазвичай, найбільш важливій на виробництві) власним ОРС-сервером і зробити таким чином, щоб з одного боку привести технологічний апарат обраної ділянки до зупинки чи аварії, а з другого боку, щоб оператор технологічної установки, спостерігаючи за SCADA-системою на екрані комп'ютера, нічого не помітив. Для виявлення кібератаки розроблено спеціальну діагностичну систему. Розроблено відповідне програмне забезпечення та, за його допомогою, всі рішення промодельовано в реальному часі з використанням компонентів реального промислового програмного забезпечення та моделі мережі Modbus. Розроблені рішення та програмне забезпечення можуть бути використані в промисловості.

Розглянуто методи статистичного оцінювання ймовірнісних характеристик ритмокардіосигналу із підвищеною роздільною здатністю на основі його моделі у вигляді вектора стаціонарних та стаціонарно пов'язаних випадкових процесів. Підтверджено гіпотезу про нормальність закону розподілу компонент ритмокардіосигналу із підвищеною роздільною здатністю. В реальних комп'ютерних системах аналізу серцевого ритму завжди реєструється скінчена кількість циклів електрокардіосигналу, тому цей факт необхідно врахувати і при статистичному оцінюванні ймовірнісних характеристик ритмокардіосигналу із підвищеною роздільною здатністю. А саме, статистичне оцінювання імовірнісних характеристик ритмокардіосигналу із підвищеною роздільною здатністю полягає в одержанні реалізацій статистичних оцінок, які можуть бути прийняті за наближення до відповідних ймовірносних характеристик досліджуваного ритмокардіосигналу. Для врахування часової динаміки ритмокардіосигналу із підвищеною роздільною здатністю необхідно використовувати математичний апарат теорії випадкових процесів, а саме, розглядати його як вектор дискретних випадкових процесів. Обгрунтовано вектор діагносичних ознак в системах аналізу серцевого ритму за ритмокардіосигналами із підвищеною роздільною здатністю.

Розглянуто модернізований програмний комплекс для аналізу серцевого ритму з підвищеною інформативністю. Збільшення інформативності досягається за рахунок використання нової математичної моделі сигналів серця, у вигляді умовного циклічного випадкового процесу та нових методів його опрацювання. Загалом, програмний комплекс надає змогу проводити автоматизований аналіз електрокардіосигналу, зокрема морфологічний аналіз та аналіз серцевого ритму на основі сформованого векторного ритмокардіосигналу (ритмокардіограми) з підвищеною інформативністю. Розроблений комплекс програм надає змогу проводити автоматизований аналіз серцевого ритму на основі опрацювання електрокардіосигналу та аналізу сформованого векторного ритмокардіосигналу (ритмокардіограми) з підвищеною інформативністю.

Патологія, пов'язана з ураженням спинного мозку, часто зустрічається в медичній практиці і може мати різний характер - від вроджених вад розвитку до травм, запальних та судинних захворювань, пухлин та дегенеративно-дистрофічних процесів. Завдання лекції - описати етіопатогенетичні механізми захворювань спинного мозку, діагностику, клініку та лікування, в тому числі надання екстренної медичної допомоги. Серед вроджених вад спинного мозку особливе місце посідає аномалія Кіарі - опущення мигдаликів мозочку нижче рівня потиличного отвору. Часто ця аномалія поєднується з гідроцефалією або сирингомієлією. Вивчаючи таку патологію, як spina bifida, визначили, що вона пов'язана з аномалією розвитку задніх відділів невральної дуги з незрощенням задніх дужок і часто поєднується з дермоїдними кістами та ліпомами. Така патологія, як діастремомієлія, становить собою розщеплення спинного мозку кісткою або фіброзною перегородкою, а платибазія зумовлена зміщенням задньої черепної ямки та інвагінацією зубоподібного відростка С2 у простір задньої черепної ямки, що клінічно може проявлятися спастичним тетрапарезом або дисфункцією каудальної групи черепних нервів. Описана сирингомієлія, яка супроводжується формуванням порожнин, заповнених спинномозковою рідиною в шийному або грудному відділах спинного мозку, що викликають дисоційовані розлади чутливості. У підрозділі гострих травматичних ушкоджень спинного мозку наведена їх класифікація, описані струс, забій та здавлення спинного мозку, симптоми, які супроводжують дані ураження, та методи діагностики, лікування та реабілітації. Важливий розділ лекції присвячений гострим та хронічним порушенням спінального кровообігу ішемічного та геморагічного характеру. Подані дані про етіологію, клініку та сучасні підходи до лікування транзиторних порушень спінального кровообігу. Приділена увага розгляду бокового аміотрофічного склерозу, що супроводжується ураженням мотонейронів спинного мозку та стовбура головного мозку. Дана патологія швидко прогресує і може призвести до слабкості дихальних м'язів та респіраторної недостатності.

Запаморочення несистемного характеру - одна з найчастіших скарг на прийомі у лікарів різних медичних спеціальностей. Хоча запаморочення вважають доброякісним станом, який піддається лікуванню, існують деякі його види, які становлять загрозу для життя пацієнта. Ізольоване системне запаморочення інколи може бути ознакою маніфестації дисфункції периферичного вестибулярного апарату або патології внутрішнього вуха. Справжнє запаморочення - це галюцинація руху людей або предметів навколо людини, або людини навколо предметів. Під запамороченням пацієнти розуміють різні відчуття: "дурноти", слабкості, потемніння в очах, які можуть виникати під час ортостатичної гіпотензії, гіпоглікемії, синдрому слабкості синусового вузла (за серцево-судинних захворювань, аортального стенозу). Нестійкість постави пацієнти можуть відзначати як за ураження мозочка, так і периферичної нейропатії, спричиненої цукровим діабетом або захворюванням спинного мозку. Запаморочення поділяють на: вестибулярне (істинне, вертиго, системне), пов'язане з вестибулярним апаратом; несистемне (невестибулярне), що виникає за межами вестибулярного апарату. У свою чергу вестибулярне запаморочення розподіляють на: периферичне (ураження лабіринту); проміжне (виникає у вестибулярному нерві); центральне (виникає у центральній нервовій системі). Найчастіші причини центрального запаморочення: судинні порушення (гостра ішемія в ділянці стовбура мозку і інсульт, транзиторна ішемічна атака); вертебробазилярна недостатність; хронічне порушення мозкового кровообігу; цервікальний спондиліт; остеохондроз; хлистова травма шиї; травми та пухлини головного мозку. Із найпоширеніших причин периферичного запаморочення - доброякісне пароксизмальне позиційне запаморочення, хвороба Менієра, вестибулярна мігрень, лабіринтит, травми голови (перелом пірамідки скроневої кістки) і хірургічні травми, фістула лабіринту. Як свідчить практика, артеріальна гіпертензія як така не є причиною запаморочень. Найчастіша причина системного (вестибулярного) запаморочення у пацієнтів з артеріальною гіпертензією - доброякісне пароксизмальне позиційне запаморочення, несистемного - психомоторне запаморочення. З інших причин запаморочення за артеріальної гіпертензії - надмірне чи надто швидке зниження артеріального тиску, гіпоглікемія (за цукрового діабету), порушення ритму і провідності серця, ортостатична реакція (у людей похилого віку, за цукрового діабету).

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.703.1-3

Рубрики:

Інсульт

Шифр НБУВ: Ж70307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В лекції наведено дані про неврологічні ускладнення за синдрому набутого імунодефіциту (СНІД), що трапляються у 50 - 60 % хворих. Найчастіше поширеними є енцефаліти, менінгіти, менінгоенцефаліти, полінейропатії, мієлопатії, міопатії. Висвітлено етіопатогенетичні механізми цих ускладнень, клініку, лікування, прогноз.

Сьогодні, в часи поширеності різних захворювань (судинного генезу, запального характеру, метаболічних порушень, онкологічних процесів), безконтрольного застосування медикаментозного лікування росте кількість ускладнень, таких як периферична нейропатія, радикулопатія, полірадикулопатія, плексопатія, полінейропатія, демієлінізувальні нейропатії, компресійні нейропатії тощо, які мають спільні моменти в загальних клінічних проявах і специфічних ознаках, а також подібне загальноклінічне і специфічне лікування. Завдання лекції - описати клінічну характеристику окремих нейропатій відповідно до патогенетичних факторів, які їх спричинили, диференційну діагностику і засоби надання невідкладної допомоги.

Запаморочення несистемного характеру - одна з найчастіших скарг на прийомі у лікарів різних медичних спеціальностей. Хоча запаморочення вважають доброякісним станом, який піддається лікуванню, існують деякі його види, які становлять загрозу для життя пацієнта. Ізольоване системне запаморочення інколи може бути ознакою маніфестації дисфункції периферичного вестибулярного апарату або патології внутрішнього вуха. Справжнє запаморочення - це галюцинація руху людей або предметів навколо людини, або людини навколо предметів. Під запамороченням пацієнти розуміють різні відчуття: "дурноти", слабкості, потемніння в очах, які можуть виникати під час ортостатичної гіпотензії, гіпоглікемії, синдрому слабкості синусового вузла (за серцево-судинних захворювань, аортального стенозу). Нестійкість постави пацієнти можуть відзначати як за ураження мозочка, так і периферичної нейропатії, спричиненої цукровим діабетом або захворюванням спинного мозку. Запаморочення поділяють на: вестибулярне (істинне, вертиго, системне), пов'язане з вестибулярним апаратом; несистемне (невестибулярне), що виникає за межами вестибулярного апарату. У свою чергу вестибулярне запаморочення розподіляють на: периферичне (ураження лабіринту); проміжне (виникає у вестибулярному нерві); центральне (виникає у центральній нервовій системі). Найчастіші причини центрального запаморочення: судинні порушення (гостра ішемія в ділянці стовбура мозку і інсульт, транзиторна ішемічна атака); вертебробазилярна недостатність; хронічне порушення мозкового кровообігу; цервікальний спондиліт; остеохондроз; хлистова травма шиї; травми та пухлини головного мозку. Із найпоширеніших причин периферичного запаморочення - доброякісне пароксизмальне позиційне запаморочення, хвороба Менієра, вестибулярна мігрень, лабіринтит, травми голови (перелом пірамідки скроневої кістки) і хірургічні травми, фістула лабіринту. Як свідчить практика, артеріальна гіпертензія як така не є причиною запаморочень. Найчастіша причина системного (вестибулярного) запаморочення у пацієнтів з артеріальною гіпертензією - доброякісне пароксизмальне позиційне запаморочення, несистемного - психомоторне запаморочення. З інших причин запаморочення за артеріальної гіпертензії - надмірне чи надто швидке зниження артеріального тиску, гіпоглікемія (за цукрового діабету), порушення ритму і провідності серця, ортостатична реакція (у людей похилого віку, за цукрового діабету).

Мета роботи - вивчення діагностики, клінічної картини та лікування уражень нервової системи за вірусних і бактеріальних інфекцій. У нейрохірургічному відділенні N 2 Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги обстежено та проліковано 50 пацієнтів із первинним діагнозом "гостре порушення мозкового кровообігу". Основну групу становили пацієнти з герпетичним енцефалітом, викликаним вірусом герпесу-1, цитомегаловірусною інфекцією, інфекцією, викликаною респіраторними вірусами, бактеріальною інфекцією. Проведено детальний неврологічний огляд, лабораторні дослідження крові, спинномозкової рідини, нейровізуалізацію, ультразвукову допплерографію судин головного мозку. Встановлено етіологічну структуру та поширеність гострих і хронічних запальних інфекційних процесів. Зазначено, що герпетична етіологія за менінгоенцефаліту виходить на одне з перших місць. Наведено особливості перебігу енцефаліту у разі цитомегаловірусної інфекції, інфікування вірусом Епштейна - Барр, грипозного менінгіту, менінгококової інфекції, мікст-інфекції. Наведено діагностичні підходи та сучасні принципи медикаментозного лікування.

Патологія, пов'язана з ураженням спинного мозку, часто зустрічається в медичній практиці і може мати різний характер - від вроджених вад розвитку до травм, запальних та судинних захворювань, пухлин та дегенеративно-дистрофічних процесів. Завдання лекції - описати етіопатогенетичні механізми захворювань спинного мозку, діагностику, клініку та лікування, в тому числі надання екстренної медичної допомоги. Серед вроджених вад спинного мозку особливе місце посідає аномалія Кіарі - опущення мигдаликів мозочку нижче рівня потиличного отвору. Часто ця аномалія поєднується з гідроцефалією або сирингомієлією. Вивчаючи таку патологію, як spina bifida, визначили, що вона пов'язана з аномалією розвитку задніх відділів невральної дуги з незрощенням задніх дужок і часто поєднується з дермоїдними кістами та ліпомами. Така патологія, як діастремомієлія, становить собою розщеплення спинного мозку кісткою або фіброзною перегородкою, а платибазія зумовлена зміщенням задньої черепної ямки та інвагінацією зубоподібного відростка С2 у простір задньої черепної ямки, що клінічно може проявлятися спастичним тетрапарезом або дисфункцією каудальної групи черепних нервів. Описана сирингомієлія, яка супроводжується формуванням порожнин, заповнених спинномозковою рідиною в шийному або грудному відділах спинного мозку, що викликають дисоційовані розлади чутливості. У підрозділі гострих травматичних ушкоджень спинного мозку наведена їх класифікація, описані струс, забій та здавлення спинного мозку, симптоми, які супроводжують дані ураження, та методи діагностики, лікування та реабілітації. Важливий розділ лекції присвячений гострим та хронічним порушенням спінального кровообігу ішемічного та геморагічного характеру. Подані дані про етіологію, клініку та сучасні підходи до лікування транзиторних порушень спінального кровообігу. Приділена увага розгляду бокового аміотрофічного склерозу, що супроводжується ураженням мотонейронів спинного мозку та стовбура головного мозку. Дана патологія швидко прогресує і може призвести до слабкості дихальних м'язів та респіраторної недостатності.

Мета роботи - вивчення діагностики, клінічної картини та лікування уражень нервової системи за вірусних і бактеріальних інфекцій. У нейрохірургічному відділенні N 2 Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги обстежено та проліковано 50 пацієнтів із первинним діагнозом "гостре порушення мозкового кровообігу". Основну групу становили пацієнти з герпетичним енцефалітом, викликаним вірусом герпесу-1, цитомегаловірусною інфекцією, інфекцією, викликаною респіраторними вірусами, бактеріальною інфекцією. Проведено детальний неврологічний огляд, лабораторні дослідження крові, спинномозкової рідини, нейровізуалізацію, ультразвукову допплерографію судин головного мозку. Встановлено етіологічну структуру та поширеність гострих і хронічних запальних інфекційних процесів. Зазначено, що герпетична етіологія за менінгоенцефаліту виходить на одне з перших місць. Наведено особливості перебігу енцефаліту у разі цитомегаловірусної інфекції, інфікування вірусом Епштейна - Барр, грипозного менінгіту, менінгококової інфекції, мікст-інфекції. Наведено діагностичні підходи та сучасні принципи медикаментозного лікування.

В лекції зазначено стосовно актуальності проблеми, причини виникнення геморагічного інсульту (ГІ) (артеріальна гіпертензія, аневризми, судинні мальформації, ангіопатії, васкуліти, патологія згортання системи крові, тромбози вен та інші). Описано клінічну картину ГІ, диференціальну діагностику та діагностику з використанням сучасних візуалізаційних методів, дослідження цереброспінальної рідини. Описано екстрені заходи під час ведення хворих з ГІ, лікування хворих з субарахноїдальним крововиливом у випадку розриву аневризми та шляхи боротьби зі спазмом судин головного мозку.

В усьому світі спостерігається ріст гострих і хронічних порушень мозкового кровообігу, які супроводжуються смертю, значною інвалідністю, зниженням працездатності. Щорічно біля 17 млн. осіб вперше переносять мозковий інсульт, а 6 млн. помирають внаслідок нього. Лише 10 - 20 % осіб можуть повернутися до своєї попередньої роботи і тільки 8 % зберігають свою професійну спроможність. Біля 25 % осіб, що перенесли інсульт, потребують сторонньої допомоги. Вирішальними факторами, які у подальшому визначають життя пацієнтів після інсульту, є рухові, чутливі, когнітивні та психічні розлади, які ламають життя не тільки пацієнта, але й його членів сім'ї. Тому розробка комплексного підходу до терапії інсультів є актуальною і своєчасною проблемою. Мета дослідження - проведення аналізу початку, розвитку та виходу у пацієнтів з гострим геморагічним інсультом, показ ефективності лікування та виокремлення недоліків у проведенні лікувально-діагностичного процесу. Обстежено та проліковано 216 хворих з гострим геморагічним інсультом за умов Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. Використано сучасні шкали для визначення свідомості і тяжкості стану хворих, методи нейровізуалізації, лабораторні методи, статистичні методи. Всіх хворих було розподілено на 2 групи: перша група - хворі, які одержували лише консервативне лікування, друга - оперативне, а також у котрих інсульт був фатальним і нефатальним. Проаналізовано час смерті хворих: перша доба після розвитку інсульту, перша - п'ята доба і шоста - двадцять перша. В першу добу померло 4 хворих, в другу - п'яту - 70, шосту - двадцять першу - 19 хворих. Головними причинами були: гостра оклюзивна гідроцефалія, набряк головного мозку, компресійно-дислокаційний синдром, тромбоемболія легеневої артерії, епілептичний статус, набряк легенів. Встановлено, що 96,7 % пацієнтів доставлено до лікарні каретами швидкої медичної допомоги, тобто первинний огляд та перша медична допомога були надані лікарем або фельдшером бригади екстреної медичної допомоги. Встановлено недоліки надання екстреної медичної допомоги, а саме: 34,44 % хворим не було введено повітровод за наявних показів, не проведена катетеризація центральної ліктьової вени (51,11 %), артеріальний тиск був знижений більше ніж на 1/4 висхідного рівня, 11,11 % хворим вводився розчин глюкози, що недопустимо без визначення рівня глюкози, 24,44 % на догоспітальному етапі не проводилася електрокардіографія, 20 % пацієнтам використовувалась поліпрагмазія стосовно лікарських препаратів (но-шпа, папаверин, дибазол, фуросемід, корглікон, дексон та інше). Встановлено, що більшість недоліків, пов'язаних з неадекватною діагностикою та медикаментозним супроводом на догоспітальному етапі було у фельдшерських медичних бригадах. Висновки: найбільш ефективним за геморагічного інсульту є хірургічне лікування у перші 6 год після виникнення інсульту; у разі безперервно-прогресуючого перебігу геморагічного інсульту спостерігається раннє виникнення інтра- та екстра церебральних ускладнень, які не піддаються корекції і в короткі строки призводять до фатального закінчення хворих.

Розглянуто клінічну картину та діагностику гострого порушення мозкового кровообігу (ГПМК) різних типів: транзисторних ішемічних атак, гострої гіпертензивної енцефалопатії, інфарктів мозку та крововиливів (субарахноїдальних, внутрішньомозкових, субдуральних та екстрадуральних нетравматичних внутрішньочерепних). Висвітлено питання організації та надання медичної допомоги хворим на ГПМК на догоспітальному рівні. Окрему увагу приділено організації та наданню медичної допомоги хворим на ГПМК закладами, що надають вторинну (спеціалізовану) та третинну медичну допомогу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.703.2

Рубрики:

Крововиливи (апоплексія, геморагії)

Шифр НБУВ: Ж25344 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено характеристику нейрохірургічних відділень, підпорядкованих Департаменту охорони здоров'я (ДОЗ) КМДА, кількість ліжок, їх використання, результати лікування у 2016 р. порівняно з 2015 р. Оцінено оперативну активність при різних гострих захворюваннях (гострому порушенні кровообігу головного мозку, черепно-мозковій та спінальній травмі, запальних процесах у головного мозку, онкологічних захворюваннях тощо). Узагальнено показники ефективності, недоліки в роботі нейрохірургічних відділень, кадровий склад нейрохірургічної служби. Визначено шляхи подальшої реорганізації нейрохірургічної служби в Києві.

Незважаючи на те, що інсульт є найчастішим захворюванням, що може призвести до необоротних наслідків, лише незначна частина пацієнтів з інсультом перебувають під постійним спостереженням достатньо кваліфікованих неврологів, нейрохірургів, сімейних лікарів, кардіологів, педіатрів, реаніматологів. Мета дослідження - провести аналіз наукової літератури щодо виявлення сучасних світових тенденцій організації та надання допомоги хворим із цереброваскулярними захворюваннями і визначити головні напрямки на сьогодні. Виконання поставленого завдання здійснювалося за допомогою структурно-логічного аналізу та бібліосемантичного методу, а також опрацювання 242 джерел літератури. Вже в 1960-х рр. було відкрито спеціалізовані нейросудинні відділення і палати інтенсивної терапії, створено неврологічні бригади служби швидкої медичної допомоги, кабінети відновного лікування в поліклініках. У 1974 р. ця систему було впроваджено у всіх країнах світу. Проте в колишньому Радянському Союзі і тепер у вільній Україні вона не працює. Протягом останніх 25 років сталася "тиха революція" у наданні допомоги хворим на інсульт з упровадженням ефективних методів лікування (застосування антитромбоцитарних засобів: препаратів ацетилсаліцилової кислоти (1978 р.), варфарину (1993 р.), клопідогрелю (1996 р.), каротидної ендартеректомії (1991 р.), тканинного активатора плазміногена (2003 р.)). Сучасні дані свідчать, що лікування всіх хворих з інсультом мають проводитися в організованих інсультних центрах. Такі центри існують в Англії, Північній Ірландії, Швеції, Австрії, Японії, США, Франції. Висновки: на сьогодні актуальним є створення інсультних центрів (відділень), в яких надаватиметься допомога хворим з інсультом, починаючи з гострого періоду. В центрах мають працювати мультидисциплінарні бригади, блоки інтенсивної терапії, неврологічні та нейрохірургічні відділення, проводитися цілодобова нейровізуалізація.