Наведено інформацію про прізвища, імена, у тому числі чернечі, по батькові, псевдоніми духовних і світських осіб, які є в заголовках до справ, що зберігаються у фонді 128 Києво-Печерської лаври. У біографічних характеристиках духовної особи вказано на її сан, належність до певного монастиря чи церкви, виконувані обов'язки чи посаду. Подано відомості про осіб імператорської родини.

Приведена информация о фамилиях, именах, в том числе монашеских, отчествах, псевдонимах духовных и светских лиц, которые есть в делах, хранящихся в фонде 128 Киево-Печерской лавры. В биографических характеристиках духовного лица указаны ее сан, принадлежность к определенному монастырю или церкви, выполняемые обязанности или должность. Помещены сведения о лицах императорской семьи.

На підставі комплексного аналізу нововиявлених джерел з українських і російських архівних фондів уперше проаналізовано цілісну духовну (церковно-релігійну, просвітницьку та книговидавничу) діяльність Києво-Печерської лаври (КПЛ) у період її "золотого віку" (XVII - XVIII ст.), висвітлено місце обителі в житті українського та інших народів християнського світу. Наведено біографічні дані понад 300-х знаних і невідомих церковних і культурно-освітніх діячів, зокрема, вихованців Києво-Могилянської академії - архімандритів Лаври, її постриженців та інших осіб, які примножували вікову славу Печерського монастиря. Розкрито зміст деяких церковних термінів.

На основе комплексного анализа нововыявленных источников из украинских и русских архивных фондов впервые проанализирована целостная духовная (церковно-религиозная, просветительская и книгоиздательская) деятельность Киево-Печерской Лавры (КПЛ) в период ее золотого века (XVII - XVIII ст.), освещено место обители в жизни украинского и других народов христианского мира. Приведены биографические данные более 300-х известных и неизвестных церковных и культурно-просветительских деятелей, в частности, воспитанников Киево-Могилянской академии - архимандритов Лавры, ее ченцов и других лиц, приумножавших вековую славу Печерского монастыря. Раскрыто содержание церковных терминов, предложены указатели украинских и зарубежных, а также приписанных к КПЛ монастырей.

Зроблено огляд наукових досліджень джерельної бази установ духовного відомства. Розглянуто історію формування, склад і тематику фонду Києво-Печерської лаври. Наведено матеріали про її устрій і систему управління, особовий склад печерської братії, монастирське господарство, церковно-релігійну, культурно-просвітницьку, видавничу, доброчинну діяльність, а також свідчення про пожертвування на монастир. Розкрито структуру та зміст тематичного покажчика до фонду Києво-Печерської лаври, наведено бібліографічні описи архівних джерел.

Проведен обзор научных исследований архивных источников заведений духовного ведомства. Рассмотрены история формирования, состав и тематика фонда Киево-Печерской лавры. Приведены материалы о ее устройстве и системе управления, личном составе печерской братии, моностырском хозяйстве, церковно-религиозной, культурно-просветительской, издательской, благотворительной деятельности, а также свидетельства о пожертвованиях на монастырь. Раскрыты структура и содержание тематического указателя к фонду Киево-Печерской лавры, приведены библиографические описания архивных источников.

Створено цілісну картину культурно-просвітницької діяльності Києво-Печерської лаври у другій половині XVII - XVIII ст. і визначено її основні напрями. Розглянуто проблеми щодо місця Києво-Печерської лаври в системі державно-церковних відносин в Україні. Оцінено внесок лаврського чернецтва в поширення освіти на українських землях, Російській державі, країнах Європи. Зроблено висновок: Києво-Печерська лавра була визначним науково-освітнім центром, навколо якого гуртувалися представники української духовної та інтелектуальної еліти, і у своїй діяльності виходила далеко за межі суто релігійної установи. Досліджено особливості видавничої діяльності друкарні Києво-Печерської лаври, її місце у книгообміні українських земель, книговидавничі стосунки між православною Київською і уніатською Почаївською друкарнями. Проаналізовано вплив лаврських видань на культуру інших народів.

Висвітлено проблеми етногенезу й етнічної історії українців. Увагу приділено питанням походження індоєвропейців, впливу скіфів і сарматів на становлення української етнокультури, специфіки етнокультурних процесів на території України в І тис. н.е., процесів етнічного розвитку за умов Києво-Руської державності, етнічних і демографічних процесів у XIII - XV ст. Проаналізовано сучасний стан створеної в СРСР проблеми міфічної "давньоруської народності". Розглянуто християнство як чинник етнічних і культуротворчих процесів в Україні. Розкрито роль духівництва в контексті етносоціальних та етнополітичних процесів у ХІХ - ХХ ст., а також визначено основні етапи українського націєтворення.

Висвітлено проблеми українознавства як науки, основні етапи етногенезу українців, їх участь у культуро-, державо- та націєтворчих процесах. Розкрито етнодемографічні аспекти проблеми походження українського народу, світоглядні основи українського культуротворення. Розглянуто проблему національної освіти на західноукраїнських землях. Визначено місце і роль українознавства за сучасних глобалізаційних умов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч617.3(4Укр)4 + Э372.27-647.2

Рубрики:

Історія видавничої справи

Українська Православна Церква

Шифр НБУВ: Ж70113 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто зародження політичних ідей у прадавніх і ранньослов'янських спільностей. Висвітлено ідеї української державності та гуманізму в суспільно-політичних поглядах мислителів доби Відродження. Викладено монархічно-абсолютистські й демократичні концепції українських мислителів-просвітників у політичному дискурсі Російської імперії. Приділено увагу громадським рухам і таємним товариствам як носіям політичних ідей ХІХ ст. Подано інформацію політичних поглядів членів Кирило-Мифодіївського товариства. Обгрунтовано політичний світогляд Т. Шевченка та І. Франка. Охарактеризовано народницько-демократичний, соціалістичний, консервативно-монархічний, націоналістичний, національно-демократичний і геополітичний напрями в українській політичній думці.

Досліджено самоврядування українців у контексті європейської демократичної традиції. Приділено увагу українській фольклорно-етнографічній традиції як вияву національної ідентичності. Охарактеризовано феномен українського козацтва в народно-культурній традиції. Проаналізовано українську модель єдності християнства. Вивчено діяльність українців як цивілізаційний чинник розбудови Російської імперії. Розглянуто здобутки української музичної культури.

Мета роботи - аналіз життя й діяльності єпископа Веніаміна (Сахновського), виявлення специфіки його архіпастирського служіння на теренах Коломенської, В'ятської, Воронезької єпархій, реконструкція кола оточення та спілкування. Уперше в українській історичній науці розглянуто постать архієрея, обгрунтовано його українське походження та специфіку архіпастирської діяльності згідно з українськими традиціями. Методологія базується на поєднанні методів і принципів історизму, системності, культурно-історичної типології. За допомогою історично-антропологічного методу з'ясовано ієрархію духовних цінностей та змодельовано соціальний портрет єпископа. Висновки: життєві віхи, духовно-релігійна, культурно-просвітницька діяльність та коло спілкування ієрарха підтверджують його українське походження й духовне служіння згідно з національними традиціями. Архієрей підтримував тісні контакти з вихованцями Києво-Могилянської академії - київським архієпископом Рафаїлом (Заборовським), чернігівським єпископом Амвросієм (Дубневичем), ростовським митрополитом Арсенієм (Мацієвичем) та ін. Архіпастирська діяльність його на теренах різних російських єпархій засвідчує, що він продовжував просвітницькі заходи своїх попередників і сучасників - архієреїв-українців, у започаткуванні й розвитку шкіл-семінарій, забезпеченні їх викликаними з Києва та Чернігова учительськими кадрами. У сфері місійної діяльності єпископ Веніамін не обмежувався звичним для того часу виконанням указів Синоду, а виявляв ініціативу щодо християнізації удмуртів, матеріального забезпечення місії, у тому числі власними коштами, захисту від утисків татар і місцевих властей.

На основі комплексного аналізу опублікованих і нововиявлених архівних матеріалів уперше розкрито діяльність українських православних архієреїв ранньомодерного часу в інтелектуальному та духовному вимірах. Досліджено освітні стратегії майбутніх архієреїв, визначено сфери реалізації їх інтелектуального потенціалу до архієрейської хіротонії, коло читацьких інтересів і склад приватних книгозбірень. Розкрито мотивацію обрання майбутніми ієрархами сфери духовного служіння, їх власне бачення свого архієрейського покликання. Реконструйовано ціннісні пріоритети та філософсько-світоглядні орієнтири українських архієреїв. Висвітлено особливості місійної і проповідницької діяльності ієрархів-українців, а також форми та засоби їх культурно-просвітницької активності на теренах України і Росії. Проаналізовано епістолярну спадщину архієреїв-українців як засіб інтелектуальної діяльності та вияв функціонування "могилянського інтелектуального простору". Охарактеризовано творчу спадщину українських православних ієрархів і її вплив на культуру народів Європи. Доведено, що українська православна ієрархія, сформована Київською Академією, стала яскравим феноменом в історії України ранньомодерного часу.

Мета роботи - аналіз комплексу неопублікованого ділового і приватного листування М. Обідного з "Празької колекції" та інших архівних фондів України й реконструкція на матеріалах його епістолярної спадщини кола спілкування діячів української міжвоєнної еміграції в Польщі та Чехословаччині. Застосований у дослідженні метод моделювання інтелектуальних мереж надав змогу простежити численні ланцюги службових і товариських зв'язків М. Обідного, зрозуміти мотивацію його культурно-інтелектуальної праці. Висновки: визначено, що коло кореспонденції М. Обідного зумовлене його особливою життєвою активністю у професійній та літературній сферах. Аналіз широкого спектру неопублікованого ділового і приватного листування державного й культурного діяча розкриває насамперед його різносторонню особистість, надає змогу з'ясувати людські риси та життєві цінності. Епістолярна спадщина митця окреслює коло діячів української культурної міжвоєнної еміграції в польському Тарнові та у чехословацькій столиці Празі. Виокремлено декілька провідних тематичних блоків кореспонденції: ділове листування тарнівського і празького періодів, пов'язане з пам'яткоохоронною діяльністю; спілкування членів літературно-мистецького товариства "Сонцесвіт"; листування М. Обідного з родиною Самійленків.

Вміщено книгознавчі дослідження на різноманітні теми, зокрема: знахідки реставраторів в оправах і на форзацах стародруків; рідкісні віденські видання XVI ст. одного з першодрукарів Петра Мстиславця. Розкрито полімовність українських стародруків та самобутність народної української мови на початку XIX ст. Викладено українські видання у Чехословаччині 1919-1930 років. Увагу приділено рідній мові і книзі у контексті збереження самобутності українців у Канаді. Оцінено унікальність колекції та діяльність Українського національного музею в Чикаго і надано погляди на двомовність в Україні відомого еміграційного письменника видавця Ігоря Костецького. Розглянуто діяльність Української видавничої спілки у Вінніпезі, життєвий шлях і мистецький феномен родини Саєнків тощо.

Уперше розкрито, на основі комплексного аналізу опублікованих та нововиявлених архівних матеріалів, діяльність українських православних архієреїв ранньомодерного часу в інтелектуальному та духовному вимірах. Досліджено освітні стратегії майбутніх архієреїв, визначено сфери реалізації їхнього інтелектуального потенціалу до архієрейської хіротонії, коло читацьких інтересів та склад приватних книгозбірень. Розкрито мотивацію обрання майбутніми ієрархами сфери духовного служіння, їхнє власне бачення свого архієрейського покликання, реконструйовано ціннісні пріоритети та філософсько-світоглядні орієнтири українських архієреїв. Висвітлено особливості місійної та проповідницької діяльності ієрархів-українців, а також форми і засоби їхньої культурно-просвітницької активності на теренах України і Росії. Проаналізовано епістолярну спадщину архієреїв-українців як засіб інтелектуальної діяльності та вияв функціонування "могилянського інтелектуального простору". Охарактеризовано творчу спадщину українських православних ієрархів та її вплив на культуру народів Європи. Доведено, що українська православна ієрархія, сформована Київською Академією, стала яскравим феноменом в історії України ранньомодерного часу.