Описано сучасні лабораторні методи дослідження інфекційних хвороб. Розглянуто загальні правила підготовки пацієнтів і забору матеріалу, умови його взяття, антикоагулянти та консерванти, що використовуються, алергологічні шкірні проби. Запропоновано лабораторні методи діагностики бактеріальних, протозойних, вірусних інфекцій (ботулізму, дифтерії, ешерихіозу, єрсиніозу, сальмонельозу, сибірки, туляримії, холери, шигельозу, малярії, орніозу, реовівірусної хвороби, вірусних гепатитів, токсоплазмозу), а також рикетсіозів і хламідіозів, гельмінтозів, TORCH-інфекцій. Розкрито значення авидності антитіл у діагностиці інфекційних захворювань, наведено інтрепретацію одержаних результатів.

Описаны современные лабораторные методы исследования инфекционных заболеваний. Рассмотрены общие правила подготовки пациентов и сбора материала, используемые антикоагулянты и консерванты, алергологические кожные пробы. Приведены лабораторные методы диагностики бактериальных, протозойных, вирусных инфекций (ботулизма, дифтерии, эшерихиоза, ерсиниоза, сальмонелеза, сибирки, туляримии, холеры, шигелеза, малярии, орниоза, реовивирусного заболевания, вирусных гепатитов, токсоплазмоза), а также рикетсиозов и хламидиозов, гельминтозов, TORCH-инфекций. Раскрыто значение авидности антител в диагностике инфекционных заболеваний, дана интерпретация полученных результатов.

Розглянуто сукупність коморбідних супутніх захворювань при подагрі, які виражено пов'язані з порушеннями якості життя людини. Наведено літературні дані, власні клінічні спостереження та досвід викладання державною та англійською мовами під час підготовки лікарів загальної практики-сімейної медицини (ЗП - СМ). Дослідження, багато з яких проведено серед пацієнтів первинної ланки, свідчать, що гіперурикемія тісно пов'язана з компонентами метаболічного синдрому, гіпертензією, периферійним, каротидним та коронарним васкулярним захворюванням, з розвитком інсульту, з прееклампсією, хронічним нирковим захворюванням, а також з васкулярною деменцією тощо. Фактори ризику захворювання на подагру, які повинні враховувати лікарі в загальній медичній популяції, включають гіперурикемію, генетичну схильність, ожиріння, вживання алкоголю та пуринів, метаболічний синдром, вік, чоловічу стать, гіпертензію, діуретичну терапію та хронічну ниркову недостатність. Для широкої діяльності лікарів ЗП - СМ важливість наведених взаємозв'язків залишається неоднозначною та незавершеною. Хоча докази накопичуються, повноти даних все ще не вистачає для застосування загального лікування асимптоматичної гіперурикемії для зниження ризику кардіоваскулярного розладу. При будь-якій вираженості факторів ризику, таких, як абдомінальний тип ожиріння, дисліпідемія та гіпертензія, всі вони повинні адекватно лікуватися за допомогою змін способу життя пацієнтів та фармакологічних засобів, що становить основні аспекти діяльності лікаря первинної ланки. Наведено систематизований перелік причин підвищеного рівня сечової кислоти, який застосовують у педагогічному процесі державною та англійською мовами. Наведено опис власних клінічних спостережень вираженої поліморбідності у пацієнта з тяжкою формою подагри.

Запропоновано новий зіставний підхід до вивчення процесу віршотворення і його результату віршованого тексту в когнітивній поетиці. Надано методику аналізу лінгвокогнітивних параметрів англійських, українських і російських віршованих текстів. Охарактеризовано лінгвокогнітивні параметри віршованих текстів зі збірок любовної лірики "Birthday Letters" Т. Hughes, "Споглядання дерева" В. Грабовського та "Судьбы и сердца" Э. Асадова як взаємодію когнітивного і креативного начал поетів, що генеруються їх зміненими станами свідомості. На основі анаграматичного принципу організації віршованих текстів виявлено репрезентанти змінених станів свідомості їх авторів на фонетичному рівні. Розкрито лексико-семантичний потенціал англійських, українських і російських віршованих текстів. Висвітлено синтаксичні засоби вираження креативного мислення поетів на граматичному рівні в аналізованих віршованих текстах.

Наведено дані літератури стосовно однієї з форм гемангіоендотеліоми - епітеліоїдної, яка становить рідкісний вид судинної пухлини та є проміжною за своїми морфологічними рисами та біологічною поведінкою між гемангіомою та звичайною ангіосаркомою. У науковій літературі повідомляється про випадки епітеліоїдної гемангіоендотеліоми в печінці, легені, гастроінтестинальному тракті, голові та шиї, центральній нервовій системі, судинах, серці та кістках. Пухлина є добре диференційованою, ендотеліальною, з непередбачуваною поведінкою. Наведено опис власних клінічних спостережень померлої хворої, під час розтину якої була виявлена ускладнена епітеліоїдна гемангіоендотеліома правого передсердя. Надані макроскопічний та мікроскопічний описи даного випадку з відповідними фотографіями. Зазначені матеріали застосовуються під час практичних занять державною та англійською мовами при підготовці лікарів загальної практики - сімейної медицини на додипломному етапі та слугують базою розроблення клінічного завдання для розгляду.

Зібрано та проаналізовано статистику авіаційних подій за останні десятиліття. Проведено аналіз умов і факторів виникнення нештатних ситуацій на борту повітряного судна. Визначено фактори, які мають найбільший вагомий вплив на безпеку польотів. Визначено найбільш небезпечні етапи польоту. Проведено аналіз методів та моделей виявлення нештатних ситуацій на борту повітряного судна на їх основі виділено підходи до виявлення та попередження нештатних ситуацій за сучасних умов.

Розглянуто види діагностування систем повітряного судна. Визначено принципи тестового діагностування в залежності від результатів перевірок та часу виникнення діагностичного ядра. Розглянуто перевагу самодіагностування за принципом блукаючого ядра. Описано показники діагностування від яких залежить ефективність використання того чи іншого варіанту самоконтролю. Розглянуто поняття та основні особливості "блукаючого ядра".

Описано деякі існуючі методи та моделі, які можливо використовувати для попередження нештатної ситуації та методи синтезу розподілених систем, виділенні їх позитивні якості та недоліки. Представлено формалізовану постановку синтезу оптимально розподіленої структури системи прогнозування нештатних ситуацій. Описано математичну модель структури розподіленої системи прогнозування нештатних ситуацій, яка характеризується максимальним рівнем функціональності FСПНС, що залежить від імовірності зв'язності Pij, при заданих обмеженнях на витрати для створення і експлуатації системи, а також інші параметри функціонування системи. Описано шляхи забезпечення функціональної стійкості системи.

Представлены данные изучения взаимосвязи между полиморфизмом генов HLA DRB1 и риском возникновения и течением ВИЧ и ко-инфекции ВИЧ/туберкулез. Когорту наблюдения составили ВИЧ-инфицированные пациенты с различными клиническими стадиями в возрасте от 24 до 58 лет, средний возраст которых составил 38 лет. Получали ВААРТ 90 пациентов (89,2 %). ВИЧ-инфицированных пациентов с проявлениями туберкулеза было 32 (31,4 %), ВИЧ без проявлений туберкулеза составили 70 (68,6 %) пациентов. Среди когорты ВИЧ-инфицированных пациентов с проявлениями туберкулеза легочные формы туберкулеза имели 32 (100 %), из них внелегочные формы туберкулеза были у 12 (37,5 %) пациентов. Больше всего случаев туберкулеза встречалось у ВИЧ-инфицированных пациентов в IV клинической стадии. Среди ВИЧ-инфицированных пациентов чаще встречались следующие аллели гена HLA DRB1: *01 (10 %) *04 (10 %) *07 (13 %), *11 (15 %), *13 (13 %), *15 (10 %). HLA DRB1 *03 *08 *09 *10, *12, *14, *16, *17, *18 были обнаружены редко (1 - 7 %). Аналогичные распределения генов DRB1 были отмечены среди жителей региона с доминированием HLA DRB1 *01 *04 *07 *11 *13 и *15. С наличием у ВИЧ-инфицированных пациентов аллелей локуса DRB1 *13, DRB1 *03 и DRB1 *08 наблюдалась наибольшая возможность развития ко-инфекции туберкулез. Риск возникновения туберкулеза выше с достоверной разницей у ВИЧ-инфицированных пациентов, имеющих аллели локуса DRB1 *13 - в 2 раза, DRB1 *03 - в 4,4 раза и DRB1 *08 - в 5,4 раза. Достоверные шансы возникновения туберкулеза выше у тех ВИЧ-инфицированных пациентов, которые имели аллели локуса DRB1 *13 - в 2,6 раза, DRB1 *03 - в 5,1 раза и DRB1 *08 - в 6,4 раза. Таким образом, вариабельность аллелей локуса HLA DRB1 может играть предрасполагающую или защитную роль в возникновении туберкулеза у ВИЧ-информационных пациентов.

Мета дослідження - узагальнення власного клінічного досвіду спостереження і ведення подагри та атипових її проявів, а також даних літератури з цього питання, виявлення закономірних проявів атипового перебігу патологічного стану. Науково-практичною базою дослідження стала Київська міська клінічна лікарня № 8, куди направляються хворі лікарями первинної ланки на засадах загальної практики - сімейної медицини. Клінічно подагра є переважно чоловічою хворобою. Патологічний стан зустрічається частіше у чоловіків, ніж у жінок, але у жінок він переважно стає маніфестним у постменопаузальний період. Жінки з подагрою більш схильні до атипового перебігу захворювання (наприклад, хвороба на пальцях рук та гомілковостопний суглоб), що робить лікування проблемним внаслідок співіснуючих коморбідностей. Подагра є частою та винятково больовою формою запального артриту, який типово залучає перший метатарсофаланговий суглоб (що термінологічно саме і є подагра). Атипові прояви подагри сьогодні фіксують з наростаючою частотою у певних популяційних групах, таких, як особи похилого віку, особи з генетичною схильністю, ензимними дефіцитами, імплантами протезів та тих, хто одержує імуносупресивну терапію. Подагра може мімікрувати іншими станами, такими, як септичний артрит, остеоартрит, остеоартроз, ревматоїдний артрит, псевдоподагра (відкладення кристалів кальцію пірофосфату) та навіть периартикулярними пухлинами. Подагра може також співіснувати з іншими артропатіями, надалі ускладнюючи діагноз. Описано власні спостереження хворого з розгорнутою атиповою маніфестацією подагри протягом 35 років. Причому на нижніх кінцівках проявів захворювання довго не було, і лише приблизно 2,5 - 3 останні роки хворий відзначив, що тофуси почали з'являтися також і на ногах. Риси атиповості відрізняються від "класичної" подагри, яку виявляють у чоловіків середнього віку, декількома аспектами: немає переважності чоловіків, але є близький до рівного тендерний розподіл, поліартикулярний прояв із залученням суглобів верхньої кінцівки, менше гострих подагричних епізодів, в'ялий клінічний перебіг та підвищене утворення тофусів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.35-4 + Р514.0 СНІД

Рубрики:

Інфекційний мононуклеоз (хвороба Філатова, залозиста лихоманка, хвороба Пфейфера, моноцитарна ангіна, доброякісний лімфобластоз, лімфоїдноклітинна ангіна, хвороби, викликані вірусом Епштейна-Барра)

ВІЛ-інфекція. СНІД (синдром набутого імунодефіциту)

Шифр НБУВ: РА448565 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Виділено головні дослідження нанотехнологій в сфері будівельних матеріалів пов'язані з вивченням наноструктур, застосуванням наночастинок, вуглецевих нанотрубок з метою спрямованого регулювання властивостей в'яжучих матеріалів. Сформульовано перспективний напрямок досліджень, що дозволить розширити сферу застосування гіпсових в'яжучих. Визначено мету таких досліджень та план їх проведення.

Мета роботи - підвищити ефективність прогнозування розвитку ВЕБ-асоційованих лімфом у пацієнтів з ВІЛ-інфекцією. З метою покращання прогнозування розвитку Епштейна - Барр-асоційованих лімфом у ВІЛ-інфікованих пацієнтів було проведено порівняльний аналіз різних показників (клініко-епідеміологічних, лабораторних, серологічних тощо) у 57 хворих на ВІЛ, які мали клініко-лабораторні підтвердження наявності коінфікування вірусом Епштейна - Барр. Із 57 пацієнтів вияви первинної лімфоми центральної нервової системи було зареєстровано у 7 хворих (12,3 %), ще у 1 пацієнта діагностовано B-клітинну крупноклітинну лімфому фронтальної пазухи, центробластний варіант (1,8 %), у 1 пацієнта - лімфому Беркітта з ураженням шийних лімфатичних вузлів (1,8 %). Для з'ясування основних тенденцій розвитку лімфом у пацієнтів з коінфекцією ВІЛ та ВЕБ проведено докладний аналіз у двох групах: основну групу склали 9 пацієнтів з лімфомами, інші 48 хворих без виявлених новоутворень склали групу порівняння. Для підвищення ефективності прогнозу було побудовано багатофакторні логістичні регресії, що враховують не тільки незалежний, але і сумісний вплив розглянутих факторів ризику. Для цього обчислювали суму балів для кожного спостереження, використовуючи відповідну вагову кваліфікацію прогностичних коефіцієнтів, створену за допомогою аналізу Вальда. На основі багатофакторної прогностичної моделі, було створено алгоритм визначення ризику розвитку ВЕБ-асоційованих лімфом у пацієнтів з коінфікуванням ВЕБ та ВІЛ. Висновки: створений алгоритм визначення ризику розвитку ВЕБ-асоційованих лімфом у пацієнтів з ВІЛ надає змогу виявити хворих з різним ризиком розвитку лімфом за умов коінфікування ВЕБ та ВІЛ, що в подальшому створює можливість для прогнозування несприятливого перебігу ВІЛ-інфекції. Запропонований алгоритм має високий показник прогностичної ефективності, що надає можливість визначати ризик на індивідуальному рівні та закладає основи оптимізації діагностики Епштейна - Бар вірусної інфекції у ВІЛ-інфікованих пацієнтів.

Мета роботи - проаналізувати вплив тривалості періоду від моменту інфікування до призначення антиретровірусного лікування хворим на ВІЛ-інфекцію як чинника прогнозу несприятливого перебігу захворювання. Було проведено ретроспективне та проспективне дослідження серед когорти людей, що живуть з ВІЛ (ЛЖВ), до якої було включено 450 хворих. Спостереження тривало 60 міс. Протягом цього періоду 63 пацієнти померли від причин, пов'язаних з ВІЛ, 14 - від причин, не пов'язаних із ВІЛ і синдромом відновлення імунної системи (СВІС), 69 хворих припинили антиретровірусну терапію (АРТ) з різних причин. На кінець періоду спостереження залишилося 304 пацієнти, які продовжували прийом АРТ. Статистична обробка результатів проводилась з використанням пакета прикладних програм STATISTICA v.6.1. За результатами кореляційного аналізу клініко-лабораторних показників когорти ВІЛ-інфікованих пацієнтів було відібрано 10 основних факторів ризику, серед яких віддалений термін початку антиретровірусного лікування. Через 5 років спостереження основною причиною втрати пацієнтів із когорти виявилося припинення прийому терапії - 69 (15,3 %) осіб, 63 (14,0 %) померли від причин, пов'язаних з ВІЛ, а 14 (3,1 %) померли від причин, не пов'язаних з ВІЛ і СВІС. Причини, пов'язані із небажаними ефектами АРТ, відмічено у 30,4 % осіб - алергійні реакції, прийом терапії разом із протитуберкульозною терапією своєю чергою призводило до розвитку СВІС та посилення небажаних явищ. Висновки: проведений аналіз свідчить про те, що, незважаючи на високу інтенсивність призначених первинних схем лікування хворих на ВІЛ-інфекцію, такий фактор, як віддалений термін початку АРТ, має значний негативний вплив на подальший перебіг ВІЛ-інфекції і розвиток несприятливих подій, погіршуючи прогноз захворювання.